Постанова від 06.01.2026 по справі 903/25/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року Справа № 903/25/25 (903/704/25)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача: Марчука Г. В. адвоката, ордер на надання правничої (правової) допомоги, серія АІ № 2030335 від 20.10.2025

відповідача: Гойдика В.М., адвоката, ордер на надання правничої допомоги, серія ВС № 1403228 від 29.09.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “МАРВЕЛ» на рішення господарського суду Волинської області, ухваленого 09.09.25р. у справі №903/25/25 (903/704/25)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНЬТАБАК» в особі розпорядника майна товариства Демчана Олександра Івановича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “МАРВЕЛ», м.Львів

про спростування майнових дій боржника шляхом визнання недійним правочину взаємозаліку заборгованості та стягнення 20 983 833, 04 грн

в межах розгляду справи №903/25/25

за заявою Акціонерного товариства “Райффайзен Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНЬТАБАК»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

08.07.2025 до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНЬТАБАК» в особі розпорядника майна товариства Демчана Олександра Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “МАРВЕЛ», в якій позивач просить суд:

Витребувати у ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» (79035, Львівська обл., місто Львів, вул.Зелена, будинок 149, корпус 4, кімната 184, код 36929041) документи: Взаємозалік заборгованості №237 від 02.12.2024 на суму - 1 145 671,60; Взаємозалік заборгованості №238 від 02.12.2024 на суму - 3 732 371,76; Взаємозалік заборгованості №239 від 02.12.2024 на суму - 517 163,84; Взаємозалік заборгованості №240 від 02.12.2024 на суму - 3 994 744,26; Взаємозалік заборгованості №241 від 02.12.2024 на суму - 4 981 775,05; Взаємозалік заборгованості №242 від 02.12.2024 на суму - 969 699,40; Взаємозалік заборгованості №243 від 02.12.2024 на суму - 2 410 774,86; Взаємозалік заборгованості №244 від 02.12.2024 на суму - 1 860 930,64; Взаємозалік заборгованості №245 від 02.12.2024 на суму - 1 370 701,63.

Спростувати майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) та визнати недійсними правочини від 02.12.2024 щодо взаємозаліку заборгованості, а саме: №237 на суму - 1 145 671,60; №238 на суму - 3 732 371,76; №239 на суму - 517 163,84; №240 на суму - 3 994 744,26; №241 на суму - 4 981 775,05; №242 на суму - 969 699,40; №243 на суму - 2 410 774,86; №244 на суму - 1 860 930,64; №245 на суму - 1 370 701,63, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) та ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» (79035, Львівська обл., місто Львів, вул.Зелена, будинок 149, корпус 4, кімната 184, код 36929041).

Спростувати майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) та стягнути з ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» (79035, Львівська обл., місто Львів, вул.Зелена, будинок 149, корпус 4, кімната 184, код 36929041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) грошові кошти у розмірі 20 983 833,04 грн. (двадцять мільйонів дев'ятсот вісімдесят три тисячі вісімсот тридцять три гривні 04 коп.).

Позовні вимоги обґрунтовані таким:

Правочини із взаємозалік заборгованості ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» №237, №238, №239, №240, №241, №242, №243, №244, №245 від 02.12.2024 було вчинено 02.12.2024, тобто менше ніж за 2 місяці до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Станом на дату укладення правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.12.2024 у ТОВ “Волиньтабак» вже існувала заборгованість перед кредиторами, а саме:

- ТОВ “Філіп Морріс Сейлз Енд Дистриб'юшн» у розмірі 163 621 768, 89 грн, а станом на 30.06.2024 заборгованість збільшилася до 179 122 294,19 грн.;

- перед ГУ ДПС у Вінницькій області на суму 75 894,00 грн.;

- ПМУ ДПС ВВП на суму 104 159,31 грн.

Крім цього, 31.01.2020 між АТ “Райффайзен Банк» та ТОВ “Волиньтабак» укладено Договір про надання гарантії №019/Д5-КБ/4/006 від 31.01.2020.

У зв'язку із невиконанням своїх зобов'язань перед банком, АТ “Райффайзен Банк» подано заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Волиньтабак» до Господарського суду Волинської області.

Таким чином, позивач стверджує, що ТОВ “Волиньтабак» шляхом погодження на зарахування зустрічних вимог з ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» від 02.12.2024 менше ніж за 3 роки до відкриття провадження у справі про банкрутство та у період, коли у боржника уже існувала заборгованість, прийняло виконання грошового зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, та, фактично, відмовилось від власних майнових вимог до ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» на суму 20 983 833,04 грн.

Відповідно до звіту про проведення аналізу фінансово-господарською діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТЗОВ “Волиньтабак» визначено, що в боржника наявні ознаки дій з доведення до банкрутства, оскільки розпорядником майна 28.02.2025 було проведено інвентаризацію активів та зобов'язань ТЗОВ “ВОЛИНЬТАБАК» за результатами якої із активів було виявлено лише дебіторську заборгованість в розмірі 398,7 тис. грн., інших оборотних активів та основних засобів, що належать ТЗОВ “ВОЛИНЬТАБАК» виявлено не було. Таким чином, розмір активів ТЗОВ “ВОЛИНЬТАБАК» станом на 28.02.2025 зменшився на 1 032 566,3 тис грн. в порівнянні із розміром активів компанії на кінець 2023 року.

Позивач стверджує, що у 2024 боржник цілеспрямовано вчиняв дії із зменшення (виведення) активів, зокрема грошових коштів на підставі правочинів пов'язаних із взаємозаліком заборгованості від 02.12.2024, а саме: №237 на суму - 1 145 671,60; №238 на суму - 3 732 371,76; №239 на суму - 517 163,84; №240 на суму - 3 994 744,26; №241 на суму - 4 981 775,05; №242 на суму - 969 699,40; №243 на суму - 2 410 774,86; №244 на суму - 1 860 930,64; №245 на суму - 1 370 701,63.

Фактично на момент укладення оспорюваних правочинів згідно звіту про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності останню звітність ТОВ “Волиньтабак» подавав до контролюючих органів у 2023 році, що свідчить про те, що фактично припинялася господарська діяльність боржника ТОВ “Волиньтабак» у незаконний спосіб

Таким чином, станом на дату укладення оспорюваних правочинів сукупний розмір кредиторської заборгованості ТОВ “Волиньтабак» перевищував вартість всіх активів боржника.

Отже, оскаржуваним правочином у період, коли у боржника вже не вистачало коштів для погашення вимог всіх кредиторів, фактично змінено встановлену законом пропорційність задоволення вимог кредиторів, оскільки внаслідок вчинення оскаржуваних правочинів із взаємозаліку заборгованості фактично було частково погашено кредиторську заборгованість єдиного кредитора - ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ», в той час як станом на дату подання цієї заяви в межах справи про банкрутство свої вимоги заявлено ще трьома кредиторами - перед ГУ ДПС у Вінницькій області, ПМУ ДПС ВВП та АТ “Райффайзен Банк», зобов'язання ТОВ “Волиньтабак» перед якими виникли до здійснення зустрічного зарахування однорідних вимог та станом на дату його здійснення існували.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.09.2025 у справі №903/25/25 (903/704/25) позовну заяву задоволено повністю.

Спростовано майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) та визнано недійсними правочини від 02.12.2024 щодо взаємозаліку заборгованості, а саме: №237 на суму - 1 145 671,60; №238 на суму - 3 732 371,76; №239 на суму - 517 163,84; №240 на суму - 3 994 744,26; №241 на суму - 4 981 775,05; №242 на суму - 969 699,40; №243 на суму - 2 410 774,86; №244 на суму - 1 860 930,64; №245 на суму - 1 370 701,63, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) та ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» (79035, Львівська обл., місто Львів, вул.Зелена, будинок 149, корпус 4, кімната 184, код 36929041).

Спростовано майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “МАРВЕЛ» (79035, Львівська обл., місто Львів, вул.Зелена, будинок 149, корпус 4, кімната 184, код 36929041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) грошові кошти у розмірі 20 983 833,04 грн (двадцять мільйонів дев'ятсот вісімдесят три тисячі вісімсот тридцять три гривні 04 коп.).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “МАРВЕЛ» (79035, Львівська обл., місто Львів, вул.Зелена, будинок 149, корпус 4, кімната 184, код 36929041) на користь розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) Демчана О. І. 4 844, 80 грн в повернення витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із винесеним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області у даній справі від 09.09.2025 повністю і ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Так, з посиланням на ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86 ГПК України, вказує, що суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення, безпідставно проігнорував вищеописані імперативні норми ГПК України, без будь-якого нормативного обґрунтування відхилив належні та допустимі письмові докази Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “МАРВЕЛ» у вигляді договорів про переведення боргу №237 від 02.12.2024 на суму 1 145 671,60 грн, №238 від 02.12.2024 на суму 3 732 371,76 грн, №239 від 02.12.2024 на суму 517 163,84 грн, №240 від 02.12.2024 на суму 3 994 744,26 грн, №241 від 02.12.2024 на суму 4 981 775,05 грн, №242 від 02.12.2024 на суму 969 699,40 грн, №243 від 02.12.2024 на суму 2 410 774,86 грн, №244 від 02.12.2024 на суму 1 860 930,64 грн та №245 від 02.12.2024 на суму 1 370 701,63 грн, а також видаткові накладні і ТТН, як первинні бухгалтерські документи, що підтверджували заборгованість ТОВ “Волиньтабак» перед ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» в сумі 20 983 833, 04 грн та акт звірки взаємних розрахунків №30 від 08.01.2025 за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 за договором купівлі-продажу №7-011112 від 11.01.2012, а в основу підставності та обґрунтованості позовних вимог розпорядника покладає лише акт звірки взаємних розрахунків №20 за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 за договором купівлі-продажу №7-011112 від 11.01.2012 в якому помилково вказана назва документу за яким зменшилась відповідна заборгованість ТОВ “Волиньтабак» перед ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» та яким абсолютно повно підтверджено відсутність буд-якої грошової заборгованості ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» перед ТОВ “Волиньтабак» .

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення безпідставно та протиправно відхилив пояснення ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» про те, що між ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» і ТОВ “Волиньтабак» у період понад три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство був чинним лише один правочин і це договір купівлі-продажу №7-011112 від 11.01.2012 за яким лише ТОВ “Волиньтабак» був боржником перед ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ», а ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» в свою чергу, у вказаний період ніколи і ні за яким правочином не був боржником перед ТОВ “Волиньтабак».

На думку скаржника, висновок суду першої інстанції, в оскаржуваному рішенні про доведеність більш вірогідними доказами обставини зменшення заборгованості ТОВ “Волиньтабак» перед ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» виключно на підставі акту звірки взаємних розрахунків №20 за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 за договором купівлі-продажу №7-011112 від 11.01.2012, без дослідження первинних бухгалтерських документів в супротив правочинів і первинних бухгалтерських документів, що в повному обсязі виключають обставину існування заборгованості ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» перед ТОВ “Волиньтабак» не може бути покладений в основу законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції при повному об'єктивному і всебічному дослідженні усіх обставин даної справи.

Вважає, що в даному випадку об'єктивним і беззаперечним є обставина, підтверджена належними та допустимими доказами в розумінні чинного ГПК України про те, що суд першої інстанції своїм рішенням у даній справі визнав недійсними неіснуючі правочини, які ніколи не укладались і не виконувались ні ТОВ “Волиньтабак» , ні ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» і стягнув в користь ТОВ “Волиньтабак» з ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» ніколи не існуючу заборгованість.

Крім того, вказує, що в матеріалах даної справи відсутні договори (правочини) про зарахування зустрічних грошових вимог між ТОВ “Волиньтабак» і ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» в силу того, що такі ніколи між ТОВ “Волиньтабак» і ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» не укладались, а також відсутні будь-які первинні бухгалтерські документи щодо існування грошової заборгованості ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» перед ТОВ “Волиньтабак» як такої взагалі. Наголошує, що на розпорядника покладено обов'язки керівника ТОВ “Волиньтабак» , що в свою чергу надає йому абсолютну можливість подати до суду належні та допустимі докази на підтвердження існування чи навпаки відсутності відповідної заборгованості.

На підтвердження вищевикладеного скаржник надав копії документів, що підтверджують грошову заборгованість ТОВ “Волиньтабак» перед ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» та підтверджують відсутність грошової заборгованості ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» перед ТОВ “Волиньтабак», а саме акти звіряння взаєморозрахунків №№121, 172, 202, 354, 365, 388, 422, 446, 493, 412, 35 та первинні бухгалтерські документи (накладні та ТТН) №№238, 239, 240, 241, 242, 243, 244, 245.

Отже, укладення вищевказаних договорів про переведення боргу, що в свою чергу зменшує кредиторську заборгованість ТОВ “Волиньтабак» як боржника на суму 20 983 833,04 грн в жодному випадку не може бути протрактоване як дії ТОВ “Волиньтабак» спрямовані на відмову від власних майнових вимог, що вчинені боржником на шкоду кредиторам.

Зауважує, що при детальному аналізі акту звірки взаємних розрахунків №20 за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 за договором купівлі-продажу №7-011112 від 11.01.2012 в першому його рядку є відображення стану взаєморозрахунків між ТОВ “Волиньтабак» і ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» станом на 01.12.2024, де чітко відображено виключно і лише заборгованість ТОВ “Волиньтабак» перед ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» в сумі 21 642 212,04 грн та відсутність будь-якої грошової заборгованості ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» перед ТОВ “Волиньтабак».

Також, відсутність будь-якої інформації про наявність грошової заборгованості ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» перед ТОВ “Волиньтабак» у звіті про проведення аналізу фінансово-господарською діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ “Волиньтабак», що здійснений безпосередньо розпорядником, об'єктивно та повно спростовує висновок суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про факт укладення між ТОВ “Волиньтабак» і ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» правочинів щодо взаємозаліку заборгованості на підставі існування взаємної грошової заборгованості між даними суб'єктами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду. Вказує, що правочини із взаємозалік заборгованості ТОВ «Торговий дім «МАРВЕЛ» №237, №238, №239, №240, №241, №242, №243, №244, №245 від 02.12.2024 було вчинено 02.12.2024, тобто менше ніж за 2 місяці до відкриття провадження у справі про банкрутство. Зауважує, що у 2024 боржник цілеспрямовано вчиняв дії із зменшення (виведення) активів, зокрема грошових коштів на підставі правочинів пов'язаних із взаємозаліком заборгованості від 02.12.2024, а саме: №237 на суму - 1 145 671,60; №238 на суму - 3 732 371,76; №239 на суму - 517 163,84; №240 на суму - 3 994 744,26; №241 на суму - 4 981 775,05; №242 на суму - 969 699,40; №243 на суму - 2 410 774,86; №244 на суму - 1 860 930,64; №245 на суму - 1 370 701,63. Таким чином, ТОВ «Волиньтабак» шляхом погодження на зарахування зустрічних вимог з ТОВ «Торговий дім «МАРВЕЛ» від 02.12.2024 менше ніж за 3 роки до відкриття провадження у справі про банкрутство та у період коли у боржника уже існувала заборгованість, прийняло виконання грошового зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, та, фактично, відмовилось від власних майнових вимог до ТОВ «Торговий дім «МАРВЕЛ» на суму 20 983 833,04 грн.

Просить апеляційну скаргу ТОВ «ТД «Марвел» на рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2025 по справі №903/25/25(903/704/25) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2025 по справі №903/25/25(903/704/25) залишити без змін.

У відповіді на відзив скаржник наводить доводи на спростування тверджень позивача наведених у відзиві. Просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області у даній справі від 09.09.2025 повністю і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в своїй апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить апеляційну скаргу задоволити.

Представник позивача заперечив проти доводів скаржника з підстав викладених у відзиві, та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

03.02.2025 оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення (повідомлення №75170) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНЬТАБАК» (вул. Транспортна, буд.1, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 21736857).

До суду надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника, зокрема, 25.02.2025 через Електронний Суд надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім» МАРВЕЛ» про визнання грошових вимог до ТОВ “ВОЛИНЬТАБАК» на суму 664 435, 00 грн.

Ухвалою суду від 09.06.2025, серед іншого, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім» МАРВЕЛ» про грошові вимоги до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньтабак» на суму 664 435, 00 грн задоволено повністю. Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім» МАРВЕЛ» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньтабак» в розмірі: 658 379, 00 грн - 4 черга задоволення; 6 056, 00 грн судового збору за подання відповідної грошової вимоги - 1 черга задоволення.

Судом встановлено, а відповідачем підтверджується у відзиві на позовну заяву грошові вимоги ТзОВ “ТД “МАРВЕЛ» на суму 658 379, 00 грн обґрунтовані невиконанням боржником зобов'язань згідно з договором купівлі-продажу №7-011112 від 11.01.2012.

11.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “ЛЬВІВСЬКА ТЮТЮНОВА ФАБРИКА ЛТД» (з 03.09.2020 змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “МАРВЕЛ») та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНЬТАБАК» укладено Договір купівлі-продажу №7-011112, умови якого змінювалися Додатковою угодою до цього договору від 03.09.2020.

11.01.2012 між сторонами було підписано протокол узгодження розбіжностей до Договору, який є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 1.1 Продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах даного Договору.

На виконання умов Договору протягом періоду 2012 - 2024 років Продавець поставляв Покупцю товар відповідно до його замовлень.

Згідно з умовами Договору порядок проведення розрахунків за поставлений Товар визначається за домовленістю сторін і здійснюється на умовах відстрочки платежу протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з моменту поставки Товару, шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п. 4.1 Договору).

Відповідно за поставлений товар остаточний розрахунок за весь поставлений згідно з долученими до заяви накладними повинен був бути здійснений до 23.01.2024.

У заяві з грошовими вимогами та відповідно у рішенні суду про затвердження грошових вимог товариства до боржника від 09.06.2025 на підставі поданих ТОВ “ТД “Марвел» доказів та пояснень встановлено, що 07.01.2025 сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків №20 за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 за договором купівлі - продажу №7-011112 від 11.01.2012 згідно з яким підтверджено суму заборгованості покупця перед постачальником на загальну суму 658 379,00 грн.

Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником боргу.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено відповідачем станом на дату подання заяви загальна сума заборгованості ТОВ “ВОЛИНЬТАБАК» перед ТОВ “ТД “Марвел» складає 658 379, 00 грн.

Також слід вказати, що до заяви з грошовими вимогами, серед іншого, долучено лише один Акт звірки взаємних розрахунків з реквізитами: №20 від 07.01.2025.

У цьому Акті за підписом обох сторін (ТОВ “ВОЛИНЬТАБАК» та ТОВ “ТД» МАРВЕЛ») відображено: Взаємозалік заборгованості №237 від 02.12.2024 на суму 1 145 671,60; Взаємозалік заборгованості №238 від 02.12.2024 на суму 3 732 371,76; Взаємозалік заборгованості №239 від 02.12.2024 на суму 517 163,84; Взаємозалік заборгованості №240 від 02.12.2024 на суму 3 994 744,26; Взаємозалік заборгованості №241 від 02.12.2024 на суму 4 981 775,05; Взаємозалік заборгованості №242 від 02.12.2024 на суму 969 699,40; Взаємозалік заборгованості №243 від 02.12.2024 на суму 2 410 774,86; Взаємозалік заборгованості №244 від 02.12.2024 на суму 1 860 930,64; Взаємозалік заборгованості №245 від 02.12.2024 на суму 1 370 701,63.

А також зафіксовано заборгованість боржника перед ТОВ “ТД» МАРВЕЛ» на суму 658 379, 00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно частини 1 статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема судовий захист цивільного права та інтересу.

Статтею статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано КУзПБ з 21.10.2019, а до вступу в дію цього Кодексу - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 19.01.2013, що втратив чинність 21.10.2019, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника та спростування майнових дій боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.

Вказана норма направлена на захист прав та інтересів кредиторів та створює умови для максимально можливого задоволення грошових вимог за рахунок майна боржника.

Як зазначалося вище, від Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНЬТАБАК» в особі розпорядника майна товариства Демчана Олександра Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “МАРВЕЛ», заявлено позовну заяву, в якій позивач просить суд:

Спростувати майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) та стягнути з ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» (79035, Львівська обл., місто Львів, вул.Зелена, будинок 149, корпус 4, кімната 184, код 36929041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) грошові кошти у розмірі 20 983 833,04 грн (двадцять мільйонів дев'ятсот вісімдесят три тисячі вісімсот тридцять три гривні 04 коп.).

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про фраудаторність правочинів із взаємозаліку заборгованості ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» №237, №238, №239, №240, №241, №242, №243, №244, №245 від 02.12.2024 є безпідставними та такими, що зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без належного з'ясування всіх фактичних обставин справи, виходячи із наступного.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Частиною першою ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

Розпорядник майна боржника (позивач) правовою підставою заявлених вимог визначив приписи статті 42 КУзПБ.

Як зазначалося вище, розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Одним із способів захисту порушених справ у межах справи про банкрутство є визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, який закріплено у статті 42 КУзПБ, і який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.

Згідно з частиною першою статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 КУзПБ).

Таким чином, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами Цивільного кодексу України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

На відміну від Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, законодавство про банкрутство (стаття 42 КУзПБ) не визначає вимоги до укладеного правочину, а встановлює спеціальні правила та врегульовує процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб'єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

Крім того, слід вказати, що з огляду на сферу регулювання законодавства про банкрутство, загалом і за змістом вищевказаних норм, вони є спеціальними щодо загальновстановлених Цивільним кодексом України підстав для визнання правочинів недійсними. Тобто ці норми передбачають спеціальні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом, та особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку норм законодавства про банкрутство.

Разом з тим, при вирішенні даного спору про спростування майнових дій боржника шляхом визнання правочинів недійсними та стягнення коштів, колегія суддів вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19). У вказаній справі судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) дійшла таких висновків:

- фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку;

- фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин;

- формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися;

- вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17);

- особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може;

- боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора;

- будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19 (902/1243/20)).

Отже, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, тому такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ, з урахуванням пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом.

Звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника можливе як на підставі загальних засад цивільного законодавства (в силу недопустимості зловживання правом) так і на підставі спеціальної норми, передбаченої КУзПБ. Зазначені способи є належними способами захисту, які, з урахуванням обставин справи, гарантують практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Водночас, формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови у забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Крім того, суд звертає увагу, що метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Укладення фраудаторних договорів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог "дружнього" кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.

Вчинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

Однією із форм такої участі боржника є вчинення ним, за наявності в нього невиконаних зобов'язань та заборгованості перед іншими кредиторами, правочину задля нарощування обсягу наявних кредиторських зобов'язань та в майбутнього формування кредиторської заборгованості із заінтересованим кредитором (так званий "дружній кредитор").

Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Суд першої інстанції врахувавши стандарт доказування "вірогідність доказів" прийшов до висновку, що є доведеною більш вірогідними доказами обставина ТОВ “Волиньтабак», шляхом погодження на зарахування зустрічних вимог з ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» від 02.12.2024 менше ніж за 2 місяці до відкриття провадження у справі про банкрутство та у період, коли у боржника уже існувала заборгованість, прийняло виконання грошового зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, та, фактично, відмовилось від власних майнових вимог до ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» на суму 20 983 833,04 грн, відповідно відбулося зменшення заборгованості ТОВ “Волиньтабак» перед ТОВ “ТД» МАРВЕЛ» 02.12.2024 (за два місяці до відкриття провадження у справі про банкрутство та за один місяць до подання Банком до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Волиньтабак») згідно з Актом звірки взаємних розрахунків №20 від 07.01.2025, що свідчить про фраудаторність правочину про погашення грошових вимог одного із кредиторів шляхом взаємозаліку заборгованості ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» №237, №238, №239, №240, №241, №242, №243, №244, №245 від 02.12.2024.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із таким висновком з огляду на таке.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов'язання" розділу І книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК), зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 ЦК). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК), згідно з частиною третьою якої господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов'язаннях, де кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов'язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов'язань можуть бути різними.

Із цього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (постанова від 31.01.2020 у справі N 1340/3649/18; постанова від 16.04.2019 у справі N 911/483/18; постанова від 21.11.2018 у справі N 755/9929/15-ц).

Таким чином, зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Зважаючи на те, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому), констатуючи факт припинення зобов'язань проведеним зарахуванням зустрічних вимог Позивач мав чітко вказати, які саме зобов'язання обох сторін припиняються (повністю або частково), за якими саме правочинами, яка сума заборгованості заявлена до зарахування як кредитором, так і боржником, чи існувала така заборгованість взагалі та чи настав строк виконання вимог, заявлених до зарахування.

Попри те, позивачем не надано жодного документу, який би підтверджував наявність заборгованості відповідача ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» перед ТОВ “Волиньтабак».

Натомість, як убачається із матеріалів даної справи ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» надав суду першої інстанції відзив на позовну заяву розпорядника, акт звірки взаємних розрахунків №30 від 08.01.2025 за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 за договором купівлі-продажу №7-011112 від 11.01.2012, договір про переведення боргу №237 від 02.12.2024 на суму 1145671,60грн, договір про переведення боргу №238 від 02.12.2024 на суму 3 732 371,76 грн, договір про переведення боргу №239 від 02.12.2024 на суму 517 163,84 грн, договір про переведення боргу №240 від 02.12.2024 на суму 3 994 744,26 грн, договір про переведення боргу №241 від 02.12.2024 на суму 4 981 775,05 грн, договір про переведення боргу №242 від 02.12.2024 на суму 969 699,40 грн, договір про переведення боргу №243 від 02.12.2024 на суму 2 410 774,86 грн, договір про переведення боргу №244 від 02.12.2024 на суму 1 860 930,64 грн, договір про переведення боргу №245 від 02.12.2024 на суму 1 370 701,63 грн, а також видаткові накладні і ТТН, як первинні бухгалтерські документи, що підтверджували заборгованість ТОВ “Волиньтабак» перед ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» в сумі 20 983 833,04 грн.

Також було надано копії документів, що підтверджують грошову заборгованість ТОВ “Волиньтабак» перед ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» та підтверджують відсутність грошової заборгованості ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» перед ТОВ “Волиньтабак», а саме:

-акт звіряння взаєморозрахунків між ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» та ТОВ “Волиньтабак» №121 від 09.02.2024 за період з 01.01.2024 по 31.01.2024 за всіма договорами;

-акт звіряння взаєморозрахунків між ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» та ТОВ “Волиньтабак» №172 від 07.03.2024 за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 за всіма договорами;

-акт звіряння взаєморозрахунків між ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» та ТОВ “Волиньтабак» №202 від 08.04.2024 за період з 01.03.2024 по 31.03.2024 за всіма договорами;

-акт звіряння взаєморозрахунків між ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» та ТОВ “Волиньтабак» №354 від 10.06.2024 за період з 01.05.2024 по 31.05.2024 за всіма договорами;

-акт звіряння взаєморозрахунків між ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» та ТОВ “Волиньтабак» №365 від 05.07.2024 за період з 01.06.2024 по 30.06.2024 за всіма договорами;

-акт звіряння взаєморозрахунків між ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» та ТОВ “Волиньтабак» №388 від 12.08.2024 за період з 01.07.2024 по 31.07.2025 за всіма договорами;

-акт звіряння взаєморозрахунків між ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» та ТОВ “Волиньтабак» №422 від 10.09.2024 за період з 01.08.2024 по 31.08.2024 за всіма договорами;

-акт звіряння взаєморозрахунків між ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» та ТОВ “Волиньтабак» №446 від 10.10.2024 за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 за всіма договорами;

-акт звіряння взаєморозрахунків між ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» та ТОВ “Волиньтабак» №493 від 07.11.2024 за період з 01.10.2024 по 31.10.2024 за всіма договорами;

-акт звіряння взаєморозрахунків між ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» та ТОВ “Волиньтабак» №412 від 10.12.2024 за період з 01.11.2024 по 30.11.2024 за всіма договорами;

-акт звіряння взаєморозрахунків між ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» та ТОВ “Волиньтабак» №35 від 14.01.2025 за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 за всіма договорами;

- первинні бухгалтерські документи (накладні та ТТН) на підставі яких укладений договір про переведення боргу №238 від 02.12.2024;

-первинні бухгалтерські документи (накладні та ТТН) на підставі яких укладений договір про переведення боргу №239 від 02.12.2024;

-первинні бухгалтерські документи (накладні та ТТН) на підставі яких укладений договір про переведення боргу №240 від 02.12.2024;

-первинні бухгалтерські документи (накладні та ТТН) на підставі яких укладений договір про переведення боргу №241 від 02.12.2024;

- первинні бухгалтерські документи (накладні та ТТН) на підставі яких укладений договір про переведення боргу №242 від 02.12.2024;

- первинні бухгалтерські документи (накладні та ТТН) на підставі яких укладений договір про переведення боргу №243 від 02.12.2024;

- первинні бухгалтерські документи (накладні та ТТН) на підставі яких укладений договір про переведення боргу №244 від 02.12.2024;

- первинні бухгалтерські документи (накладні та ТТН) на підставі яких укладений договір про переведення боргу №245 від 02.12.2024;

Отже, на переконання колегії суддів, укладення вищевказаних договорів про переведення боргу, що в свою чергу зменшує кредиторську заборгованість ТОВ “Волиньтабак» як боржника на суму 20 983 833,04 грн не може свідчити про дії ТОВ “Волиньтабак» спрямовані на відмову від власних майнових вимог, що вчинені боржником на шкоду кредиторам.

Правочини про переведення боргу в яких ТОВ “Волиньтабак» виступає первісним боржником, а відповідно інша особа - новим боржником мають своїм юридичним наслідком лише зменшення грошової заборгованості первісного боржника перед кредитором, що виключає будь-які інші правові наслідки в даній ситуації.

Відповідно до абз.4 та абз.10 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п.п.1.2, 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Пунктом 2.3 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.4. Положення).

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, й, зокрема, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду у справі у складі колегії суддів Касаційного господарського суду № 908/1390/19(908/2964/21) від 22.05.2025, суд прийшов до висновків, щодо підтвердження господарської операції за спірним договором є: первинні документи на підтвердження господарської операції за спірним договором; видаткові накладні; податкові накладні; документи, що підтверджують права власності на продукцію, що нібито була поставлена боржнику за спірним договором, наявність фінансових, трудових, технічних та технологічних ресурсів для придбання цієї продукції та її постачання боржнику, залучення третіх осіб для поставки товару, наявність в боржника ділової мети для придбання такої продукції та її використання у подальшій господарській діяльності.

Разом з тим, за визначеннями, наведеними у п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363, (далі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до п.п.10.8, 10.10 Правил, у товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім'я, по батькові представника замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж. За домовленістю сторін водій може виконувати обов'язки супровідника вантажів (експедитора).

Товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів, яка може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми наведеної в п.7 вказаних Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною (п.11.1 Правил).

За змістом п.п.11.4, 11.5, 11.6 Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Отже, товарно-транспортна накладна є тим первинним документом, який має підтвердити факт отримання замовником того чи іншого товару. При цьому товарно-транспортна накладна має містити прізвище, ім'я, по-батькові представника замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати/отримувати вантаж. Товарно-транспортна накладна має містити, у тому числі, інформацію щодо прізвища та підпис відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

За наведеного, у відповідності до первинних бухгалтерських документів, колегія суддів зауважує, що станом на 01.12.2024 грошова заборгованість ТОВ “Волиньтабак» перед ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» становила 21 642 212,04 грн та, на виконання договорів про переведення боргу №237 від 02.12.2024 на суму 1 145 671,60 грн, №238 від 02.12.2024 на суму 3 732 371,76 грн, №239 від 02.12.2024 на суму 517 163,84 грн, №240 від 02.12.2024 на суму 3 994 744,26 грн, №241 від 02.12.2024 на суму 4 981 775,05 грн, №242 від 02.12.2024 на суму 969 699,40 грн, №243 від 02.12.2024 на суму 2 410 774,86 грн, №244 від 02.12.2024 на суму 1 860 930,64 грн та №245 від 02.12.2024 на суму 1 370 701,63 грн, - така заборгованість зменшилась на 20 983 833,04 грн.

Отже, загальна сума переведеного боргу згідно Договорів переведення боргу з Позивача -ТОВ “ВОЛИНЬТАБАК» на нового боржника складає 20 983 833,04 грн (двадцять мільйонів дев'ятсот вісімдесят три тисячі вісімсот тридцять три гривні 04 копійки).

Відповідно до п.1. Договорів переведення боргу цим Договором регулюються відносини, пов'язані із заміною сторони (Первісного боржника) у грошовому зобов'язанні, що виникло із Договору купівлі - продажу №7-011112 від 11.01.2012, укладеного між Первісним боржником та Кредитором (надалі іменується «Основний договір).

Згідно п.4. Договорів переведення боргу Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основному договорі в межах Грошового зобов'язання і, підписуючи зі свого боку цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення Грошового зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Таким чином, до Нового боржника перейшли усі зобов'язання по оплаті заборгованості ТОВ “Волиньтабак» Договору купівлі - продажу №7-011112 від 11.01.2012 в сумі 20 983 833,04 грн (двадцять мільйонів дев'ятсот вісімдесят три тисячі вісімсот тридцять три гривні 04 копійки), а сума заборгованості ТОВ “Волиньтабак» перед ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» зменшилась до 658 379,00 грн.

Водночас, як зазначає скаржник, при формуванні акту звірки взаємних розрахунків №20 від 07.01.2025 ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» було допущено механічну помилку, не вірно зазначено назву документу на підставі якого зменшилась заборгованість ТОВ “Волиньтабак» перед Кредитором, а саме вказано: «взаємозалік заборгованості» натомість вірним є формулювання: «договір про переведення боргу». Номер документу, дата та суми в звірки взаємних розрахунків №20 від 07.01.2025 були вказані вірно.

Разом з тим, при аналізі акту звірки взаємних розрахунків №20 за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 за договором купівлі-продажу №7-011112 від 11.01.2012 в першому його рядку стан взаєморозрахунків між ТОВ “Волиньтабак» і ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» станом на 01.12.2024, відображено виключно і лише заборгованість ТОВ “Волиньтабак» перед ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» в сумі 21 642 212,04 грн. Крім того, відображається зменшення заборгованості ТОВ “Волиньтабак» перед ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» на загальну суму 20 983 833,04 грн, що в кінцевому результаті здійснення відповідних бухгалтерських проводок в обліку обох сторін відповідного акту підтверджує і констатує факт заборгованості ТОВ “Волиньтабак» перед ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» в сумі 658 379,00 грн і відсутність будь-якої заборгованості ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» перед ТОВ “Волиньтабак» .

Вищевикладене підтверджується листом ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» вихідний №0801-25/1 від 08.01.2025 адресованим ТОВ “Волиньтабак» за актом звірки взаємних розрахунків №30 від 08.01.2025 за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 за договором купівлі-продажу №7-011112 від 11.01.2012.

Акт звірки взаєморозрахунків - це документ, який використовується для підтвердження та узгодження фінансових взаємовідносин між двома сторонами, зазвичай між постачальником і покупцем. Цей документ відображає стан розрахунків на певну дату, включаючи всі проведені операції, такі як платежі, поставки товарів або надання послуг. Метою акту звірки є перевірка точності та відповідності даних у бухгалтерських обліках обох сторін.

Сам по собі акт звірки не є первинним документом і не доводить факт господарської операції: поставки, надання послуг тощо. Він має інформаційний характер і лише фіксує стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств, які мають бути підтверджені накладними, актами, платіжками тощо. Таку позицію підтримує і суд (постанови ВС від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17), і Держаудитслужба (лист від 20.02.2017 №25-16/104).

З метою виправлення допущеної описки сторонами було складено акт звірки взаємних розрахунків №30 від 08.01.2025, в якому відображено початкову заборгованість ТОВ “Волиньтабак» в сумі 21642212,04 гривень станом на 01.12.2024, зменшення розміру заборгованості через переведення заборгованості в сумі 20 983 833,04 грн 02.12.2024 та кінцевий розмір заборгованості ТОВ “Волиньтабак» перед ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» в сумі 658 379,00 грн станом на 31.12.2024 .

Проте, як вбачається із оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції критично оцінив такі докази ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» у зв'язку із тим, що до заяви про грошові вимоги до ТОВ “Волиньтабак» ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» подав саме акт звірки взаємних розрахунків №20 за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 за договором купівлі- продажу №7-011112 від 11.01.2012 у якому відображено підставою зменшення заборгованості ТОВ “Волиньтабак» перед ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» взаємозаліки заборгованості №237 від 02.12.2024 на суму 1 145 671,60 грн, №238 від 02.12.2024 на суму 3 732 371,76 грн, №239 від 02.12.2024 на суму 517 163,84 грн, №240 від 02.12.2024 на суму 3 994 744,26 грн, №241 від 02.12.2024 на суму 4 981 775,05 грн, №242 від 02.12.2024 на суму 969 699,40 грн, №243 від 02.12.2024 на суму 2 410 774,86 грн, №244 від 02.12.2024 на суму 1 860 930,64 грн та №245 від 02.12.2024 на суму 1 370 701,63 грн та не подав акт звірки взаємних розрахунків №30 від 08.01.2025 за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 за договором купівлі-продажу №7-011112 від 11.01.2012 та відповідні договори про переведення боргу №237 від 02.12.2024 на суму 1 145 671,60 грн, №238 від 02.12.2024 на суму 3 732 371,76 грн, №239 від 02.12.2024 на суму 517 163,84 грн, №240 від 02.12.2024 на суму 3 994 744,26 грн, №241 від 02.12.2024 на суму 4 981 775,05 грн, №242 від 02.12.2024 на суму 969 699,40 грн, №243 від 02.12.2024 на суму 2 410 774,86 грн, №244 від 02.12.2024 на суму 1 860 930,64 грн та №245 від 02.12.2024 на суму 1 370 701,63 грн, а також видаткові накладні і ТТН, як первинні бухгалтерські документи, що підтверджували зменшення заборгованості ТОВ “Волиньтабак» перед ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» в сумі 20 983 833, 04 грн шляхом переведення боргу, а не взаємозаліку заборгованості.

У відповідності до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Ст. 74 ГПК України закріплено те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно із ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

За ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як визначено ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Ст. 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наведеного, слід вказати, що суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення, безпідставно відхилив належні та допустимі письмові докази та первинні документи подані ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» прийнявши рішення виключно на підставі акту звірки взаємних розрахунків №20 за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 за договором купівлі-продажу №7-011112 від 11.01.2012, без дослідження первинних бухгалтерських документів.

Варто ще раз наголосити на тому, що акт звірки взаємних розрахунків №20 за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 за договором купівлі-продажу №7-011112 від 11.01.2012, який ліг в основу рішення суду першої інстанції та задоволення судом першої інстанції позовних вимог не містить відомостей про заборгованість ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» перед ТОВ “Волиньтабак». У ньому містяться відомості щодо дебету та кредиту, за розрахунками згідно договору купівлі-продажу №7-011112 від 11.01.2012, також в першому його рядку стан взаєморозрахунків між ТОВ “Волиньтабак» і ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» станом на 01.12.2024, відображено лише заборгованість ТОВ “Волиньтабак» перед ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» в сумі 21 642 212,04 грн. Крім того, відображається зменшення заборгованості ТОВ “Волиньтабак» перед ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» на загальну суму 20 983 833,04 грн.

Разом з тим, зафіксовано заборгованість ТОВ “Волиньтабак» перед ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» в сумі 658 379,00 грн. (т. 1 а.с.26)

Також, відсутність будь-якої інформації про наявність грошової заборгованості ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» перед ТОВ “Волиньтабак» у звіті про проведення аналізу фінансово-господарською діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ “Волиньтабак», що здійснений безпосередньо розпорядником, спростовує висновок суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про факт укладення між ТОВ “Волиньтабак» і ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» правочинів щодо взаємозаліку заборгованості власне на підставі існування взаємної грошової заборгованості між даними суб'єктами.

Отже, позивачем не доведено ознак фраудаторності правочинів про погашення грошових вимог шляхом взаємозаліку заборгованості ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» №237, №238, №239, №240, №241, №242, №243, №244, №245 від 02.12.2024.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не наводиться жодних обґрунтувань обставин визнання правочинів про взаємозалік заборгованості від 02.12.2024 недійсними в розумінні приписів ст. 42 КУзПБ у чому конкретно полягає неправомірність дій позивача та відповідача при їх укладенні, та якими доказами це підтверджується.

З огляду на все вищевикладене, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції безпідставно не врахував первинні докази подані відповідачем на спростування доводів позивача.

З урахуванням наведених обставин, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що в даному випадку за визначеними в своїй сукупності критеріями відсутні ознаки недійсності та фраудаторності оспорюваних правочинів про погашення грошових вимог шляхом взаємозаліку заборгованості ТОВ “Торговий дім “МАРВЕЛ» №237, №238, №239, №240, №241, №242, №243, №244, №245 від 02.12.2024.

Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Крім того, відповідно до ст. 129 ГПК України у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги судовий збір за її подачу підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “МАРВЕЛ» на рішення господарського суду Волинської області від 09.09.25р. у справі №903/25/25 (903/704/25) задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 09.09.25р. у справі №903/25/25 (903/704/25) скасувати. Прийняти нове рішення. У позові відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) на користь Торговий дім «МАРВЕЛ» (79035, Львівська обл., місто Львів, вул.Зелена, будинок 149, корпус 4, кімната 184, код 36929041) 7267,20 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Господарському суду Волинської області видати наказ на виконання даної постанови.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст. 286-291 ГПК України.

6. Справу №903/25/25 (903/704/25) повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "20" січня 2026 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Попередній документ

133416689

Наступний документ

133416691

Інформація про рішення:

№ рішення:	133416690
№ справи:	903/25/25
Дата рішення:	06.01.2026
Дата публікації:	21.01.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; майнові спори, стороною в яких є боржник; спори про визнання недійсними правочинів, укладених боржником

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (09.09.2025)
Дата надходження:	08.07.2025
Предмет позову:	про спростування майнових дій боржника шляхом визнання недійсним правочину взаємозаліку заборгованості та стягнення коштів

Розклад засідань:

Минулі засідання (73)

21.01.2025 11:00	Господарський суд Волинської області
30.01.2025 11:00	Господарський суд Волинської області
18.03.2025 10:30	Господарський суд Волинської області
01.04.2025 10:30	Господарський суд Волинської області
01.04.2025 12:40	Господарський суд Волинської області
08.04.2025 12:00	Господарський суд Волинської області
15.04.2025 10:30	Господарський суд Волинської області
29.04.2025 10:00	Господарський суд Волинської області
01.05.2025 11:00	Господарський суд Волинської області
08.05.2025 10:00	Господарський суд Волинської області
15.05.2025 09:30	Господарський суд Волинської області
05.06.2025 10:30	Господарський суд Волинської області
05.06.2025 11:00	Господарський суд Волинської області
09.06.2025 11:00	Господарський суд Волинської області
09.06.2025 11:10	Господарський суд Волинської області
08.07.2025 10:30	Господарський суд Волинської області
08.07.2025 10:40	Господарський суд Волинської області
05.08.2025 11:20	Господарський суд Волинської області
05.08.2025 12:20	Господарський суд Волинської області
12.08.2025 11:20	Господарський суд Волинської області
12.08.2025 11:40	Господарський суд Волинської області
12.08.2025 12:00	Господарський суд Волинської області
26.08.2025 11:45	Господарський суд Волинської області
02.09.2025 10:30	Господарський суд Волинської області
09.09.2025 10:30	Господарський суд Волинської області
09.09.2025 10:45	Господарський суд Волинської області
09.09.2025 11:00	Господарський суд Волинської області
09.09.2025 11:15	Господарський суд Волинської області
09.09.2025 11:30	Господарський суд Волинської області
09.09.2025 12:00	Північно-західний апеляційний господарський суд
11.09.2025 10:00	Господарський суд Волинської області
11.09.2025 10:05	Господарський суд Волинської області
12.09.2025 10:00	Північно-західний апеляційний господарський суд
19.09.2025 11:00	Північно-західний апеляційний господарський суд
23.09.2025 12:30	Господарський суд Волинської області
30.09.2025 10:00	Північно-західний апеляційний господарський суд
30.09.2025 12:00	Господарський суд Волинської області
02.10.2025 11:15	Господарський суд Волинської області
21.10.2025 10:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
04.11.2025 10:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
04.11.2025 10:45	Господарський суд Волинської області
04.11.2025 11:00	Північно-західний апеляційний господарський суд
04.11.2025 12:30	Господарський суд Волинської області
07.11.2025 10:00	Північно-західний апеляційний господарський суд
11.11.2025 10:00	Господарський суд Волинської області
11.11.2025 10:30	Господарський суд Волинської області
11.11.2025 10:40	Північно-західний апеляційний господарський суд
11.11.2025 11:20	Північно-західний апеляційний господарський суд
12.11.2025 09:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
12.11.2025 09:40	Північно-західний апеляційний господарський суд
12.11.2025 09:50	Північно-західний апеляційний господарський суд
20.11.2025 10:45	Господарський суд Волинської області
25.11.2025 09:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
25.11.2025 12:15	Господарський суд Волинської області
25.11.2025 12:30	Господарський суд Волинської області
25.11.2025 12:40	Господарський суд Волинської області
25.11.2025 12:50	Господарський суд Волинської області
27.11.2025 11:00	Господарський суд Волинської області
27.11.2025 11:15	Господарський суд Волинської області
27.11.2025 11:30	Господарський суд Волинської області
02.12.2025 10:00	Північно-західний апеляційний господарський суд
09.12.2025 11:40	Господарський суд Волинської області
06.01.2026 09:15	Північно-західний апеляційний господарський суд
06.01.2026 09:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
06.01.2026 12:00	Північно-західний апеляційний господарський суд
13.01.2026 11:00	Господарський суд Волинської області
03.02.2026 09:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
17.02.2026 09:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
17.02.2026 10:00	Північно-західний апеляційний господарський суд
19.02.2026 09:45	Касаційний господарський суд
03.03.2026 10:00	Північно-західний апеляційний господарський суд
03.03.2026 15:30	Касаційний господарський суд
19.03.2026 10:30	Касаційний господарський суд

Заплановані засідання (5)

24.03.2026 16:00	Касаційний господарський суд
07.04.2026 09:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
09.04.2026 09:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
14.04.2026 15:30	Касаційний господарський суд
16.04.2026 10:45	Касаційний господарський суд