20.01.26
33/812/42/26
Єдиний унікальний номер судової справи 484/6255/25
Номер провадження 33/812/42/26 Головуючий у місцевому суді: Максютенко О.А.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В.
20 січня 2026 року місто Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Серебрякової Т.В.
із секретарем судового засідання - Шурмою Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Цехотської Тетяни Володимирівни на постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 грудня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №507417, який надійшов на розгляд до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області та був складений 08 листопада 2025 року, зазначено, що 08 листопада 2025 року близько 21 год. 47 хв. в місті Первомайськ по вулиці Леоніда Каденюка біля будинку №25, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом - автомобілем марки та моделі ВАЗ 21061, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, неприродна блідість обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі КНП ПЦМБЛ Первомайської міської ради водій відмовився. Вказаним останній порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Не погодившись із судовим рішенням, 24 грудня 2025 року захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Цехотська Т.В. подала через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 грудня 2025 року та прийняти у справі нову постанову, якою закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що наявний в матеріалах справи відеозапис не містить повну фіксацію подій, тобто керування транспортним засобом, зупинки транспортного засобу, роз'яснень ОСОБА_1 права на захист та правову допомогу, роз'яснень порядку відсторонення від керування транспортним засобом, порядку проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, направлення до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в разі відмови від проходження такого огляду на місці зупинки та вручення ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення.
Відеозаписом зафіксовано лише формальну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння без з'ясування обставини працівниками поліції.
Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 заперечував вживання ним наркотичних речовин або алкогольних напоїв, через стан його здоров'я, та не відмовлявся від проходження огляду в медичному закладі. На запитання у поліцейського як буде краще пройти огляд в медичному закладі чи відмовитися від огляду, ОСОБА_1 відповіді від поліцейського не отримав.
Також, матеріали даної справи не містять доказів відсторонення водія від керування транспортним засобом.
Окрім того, в письмових поясненнях ОСОБА_1 визнав лише те, що на транспортному засобі, яким він керував, не працював правий покажчик сигналу стоп.
В судове засідання, призначене на 20 січня 2026 року, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Цехотська Т.В. не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися апеляційним судом належним чином.
ОСОБА_1 причини своєї неявки до апеляційного суду не повідомив. Натомість від адвоката Цехотської Т.В. 19 січня 2026 року на адресу апеляційної інстанції надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, як захисника, та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ч.6 ст.294 КУпАП неявка особи, яка подала апеляційну скаргу та інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за їх відсутністю в судовому засіданні.
Отже, з урахуванням диспозиції вищевказаної норми та відсутності у законі застережень щодо обов'язків заслуховування думки учасників справи за цими обставинами, апеляційний суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі учасників у справи, які не з'явились в судове засідання.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно зі ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
За змістом ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого дотримання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до положень п.1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
За п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.ч.2,3,6 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103 (далі - Порядок).
Відповідно до п.п.2,3,6,7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
При цьому, ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), якими є порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п.4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року за №1452/735).
За такого наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан наркотичного сп'яніння.
Як ст.266 КУпАП, так і Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду та Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачають проведення огляду на стан сп'яніння як поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, так і лікарем у визначеному закладі охорони здоров'я.
Проте, Інструкція, яка визначає саму процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, деталізує процедуру такого огляду у залежності від виду сп'яніння.
Так, згідно з пунктом 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року за №1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 Розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Пункт 4 Розділу І Інструкції визначає ознаки саме наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на відміну від п.3 Розділу І Інструкції, який визначає ознаки алкогольного сп'яніння.
Відповідно до положень п.7 Розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов'язковим.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що у разі наявності у поліцейського підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані саме наркотичного сп'яніння, огляд такого водія поліцейським на стан сп'яніння на місці із використанням спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій в обов'язковому порядку направляється до найближчого закладу охорони здоров'я для встановлення того, чи перебуває він в стані наркотичного сп'яніння та проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини.
При цьому, при вирішенні справи апеляційний суд звертає увагу на те, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, за порушення вимог п.2.5 ПДР, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин:
- керування особою транспортним засобом у конкретний час і місці, який зазначається в протоколі про адміністративне правопорушення;
- вимоги поліцейського до такої особи (водія) пройти відповідно до встановленого порядку медичний огляд на стан наявності чи відсутності стану сп'яніння;
- наявність категоричної відмови особи, як водія транспортного засобу, пройти відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан сп'яніння.
Обґрунтовуючи висновки щодо доведеності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, міськрайонний суд послався на фактичні дані, що містяться в матеріалах адміністративного провадження, зокрема в протоколі про адміністративне правопорушення.
Так, як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №507417, який надійшов на розгляд до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області та був складений 08 листопада 2025 року, встановлено, що 08 листопада 2025 року близько 21 год. 47 хв. в місті Первомайськ по вулиці Леоніда Каденюка біля будинку №25, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки та моделі ВАЗ 21061, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, неприродна блідість обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі КНП ПЦМБЛ Первомайської міської ради водій відмовився. Вказаним останній порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Дії водія ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції за ч.1 ст.130 КУпАП.
У вищевказаному протоколі зазначені посада, найменування підрозділу поліції, та прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка його складала, та його підпис. Також, зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Також, в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Вказаний протокол водій ОСОБА_1 підписав без зауважень, зазначивши, що пояснення будуть надані на окремому аркуші.
Виправлень протокол про адміністративне правопорушення не містить.
Отже, вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року за №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853.
До того ж, апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
З письмових пояснень ОСОБА_1 встановлено, що останнього зупинили працівники поліції у зв'язку із тим, що в його транспортному засобі не працював покажчик сигналу стоп. Від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я водій відмовився. Свою вину визнав повністю. Звертав увагу поліцейських, що вживав ліки.
Матеріали даного провадження містять відеозапис події, який є доказом у справі, та який підтверджує обставини справи, які зафіксовані в протоколі про адміністративні правопорушення.
Дослідивши зазначений відеозапис встановлено, що поліцейськими був зупинений транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування із водієм працівником поліції, у зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками наркотичного сп'яніння, було запропоновано водію проїхати до медичного закладу для огляду на стан наркотичного сп'яніння, на що водій відмовився.
При цьому, волевиявлення ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, на відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у передбаченому законом порядку було добровільним та усвідомленим.
До того ж, з відеозапису не вбачається будь-яких дій працівників поліції щодо примушення водія ОСОБА_1 до відмови від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що у водія ОСОБА_1 був вибір або пройти огляд у встановленому законом порядку, якщо він вважав, що не має ознак наркотичного сп'яніння, або відмовитися від проходження огляду. При цьому, мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до вимог п.2.5 ПДР правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ст.130 КУпАП.
До того ж, відеозапис події містить достовірні дані про дії водія ОСОБА_1 і поліцейських як на момент зупинки транспортного засобу, так і на час складання протоколу про адміністративне правопорушення, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно з положеннями ст.251 КУпАП. Більш того, інформація з відеозапису є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
За такого, доводи захисника Цехотської Т.В. про те, що фактично ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду та бажав пройти огляд в закладі охорони здоров'я, спростовуються наявними у справі доказами, зокрема змістом письмових пояснень ОСОБА_1 та долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів, оскільки зафіксовані на ньому дії водія суперечать озвученому ним бажанню пройти такий огляд у медичному закладі.
Окрім того, апеляційний суд відхиляє аргументи захисника, наведені в апеляційній скарзі, стосовно того, що поліцейськими не було надано можливості ОСОБА_1 скористатися послугами адвоката, оскільки вони є необґрунтованими.
Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Отже, право особи на користування юридичної допомогою адвоката передбачено при розгляді справи.
При цьому, ні дана норма, ні положення ст.266 КУпАП не передбачають обов'язку працівника поліції роз'яснювати особі при здійсненні огляду на стан сп'яніння про її право на отримання юридичної допомоги адвоката при проведенні огляду, а також забезпечувати участь адвоката при проведенні такого огляду.
До того ж, не заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не роз'яснювались права передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, так як спростовуються змістом самого протоколу про адміністративне правопорушення, де ОСОБА_1 своїм підписом засвідчив, що йому було роз'яснені права, передбачені ст.268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Більш того, апеляційний суд враховує, що у межах розгляду цієї справи ОСОБА_1 реалізував право користуватися послугами адвоката.
Не може бути достатньою підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності і посилання захисника на неналежність доказу відеозйомки з посиланням на нормативно правові акти, в яких зазначено, що відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, оскільки недотримання правила безперервності ведення відеозапису позбавляє цей доказ ознаки повноти відображення подій, але не спростовує факти, зафіксовані відеозаписом.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що не кожен дефект певного адміністративного акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Таким чином, правовий пуризм на відміну від обставин істотного та непереборного характеру завжди призводить до порушення принципу правової визначеності.
Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №826/11106/17, від 28 жовтня 2018 року у справі №826/14749/16, від 25 березня 2020 року у справі №805/4508/16-а, від 31 березня 2021 року у справі №620/2520/20.
За таких обставин, апеляційний суд відхиляє доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, про не роз'яснення ОСОБА_1 його прав відповідно до ст.268 КУпАП, оскільки само по собі таке недотримання поліцейським вимог нормативних актів щодо порядку складання протоколів про адміністративні правопорушення (п.11 Розділу І Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06листопада 2015 року №1376, та п.2 Розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395), не свідчать про незаконність протоколу про адміністративне правопорушення.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке не впливає на обсяг вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення судді.
Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджуються із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів.
За такого, при вирішенні справи, в обґрунтування своїх висновків міськрайонний суд правильно послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, які об'єктивно підтверджено відеозаписом працівників поліції, що у відповідності до положень ст.251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 звертав увагу поліцейських на те, що не вживав наркотичних засобів та був тверезий, то ці доводи не обговорюються та не приймаються судом до уваги, оскільки протокол складений у зв'язку із відмовою водія відповідно до вимог п.2.5 ПДР на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння. Окрім того, не має і правового значення бажання водія пройти медичний огляд по факту вже складеного протоколу про адміністративне правопорушення.
Також, як зазначалось вище, відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Оскільки сам факт відмови від проходження огляду в установленому порядку утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то апеляційний суд вважає, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги захисника законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, розумних сумнів щодо наявності в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не викликають.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, водій ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
За такого, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що міськрайонний суд правильно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст.251 КУпАП та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, а також, що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Докази, наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 , а переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у письмових доказах, не встановлено.
Більш того Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у відповідності до положень ст.33 КУпАП.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова міськрайонного суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.283,294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Цехотської Тетяни Володимирівни - залишити без задоволення.
Постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.В. Серебрякова