13 січня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12023150000000438 від 29.08.2023 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 5 липня 2024 року, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ровне Очаківського району Миколаївської області, українця, громадянина України, одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера, раніше не судимого,
-обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 438 Кримінального Кодексу України
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_8
обвинувачений ОСОБА_7
захисник ОСОБА_6
потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить вирок суду скасувати. Кримінальне провадження закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості та вичерпані можливості їх отримання. Дослідити докази зазначені в апеляційній скарзі.
Короткий зміст заперечення
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор просить апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, вирок суду - без змін.
Короткий зміст вироку.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років.
Строк покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі ухвалено обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 14 липня 2023 року, зарахувавши йому таким чином згідно ч. 5 ст. 72 КК строк попереднього ув'язнення в строк покарання у виді позбавлення волі, виходячи з розрахунку день за день.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, оскільки, на його думку, висновки суду не відповідають фактичним обставинами кримінального провадження та не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні. Вказує, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а висновки суду ґрунтуються на припущеннях, внаслідок чого оскаржуваний вирок підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю на підставі п. 3 ч.1 ст. 284 КПК у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості та вичерпанням можливості їх отримати.
Вказує, що зазначення у вироку, що ОСОБА_7 погодився надати допомогу військовослужбовцям зс рф у відшуканні та затриманні місцевих мешканців с. Новокиївка, не відповідає фактичним обставинам подій, що було підтверджено під час судового розгляду.
Стверджує, що суд необґрунтовано поклав в основу вироку формулювання обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення у складі групи осіб - «діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи, що перед ним перебувають військові зс рф, усвідомлюючи, що останні, мають намір отримати необхідну їм інформацію шляхом незаконного затримання та застосування до місцевих мешканців с. Новокиївка фізичного та психічного насильства, тортур або іншого нелюдського поводження ... ». Пояснює, що як видно з показань ОСОБА_7 він виконував вказівки військових рф, які прибули на його подвір'я, знаходились там зі зброєю, водили під конвоєм його сина, вказані показання не спростовані, а у вироку від 05.07.2024р. не наведено переконливих доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_7 добровільно за власним бажанням надавав допомогу військовим рф, знав про їх плани та дії та погоджувався з ними. Зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про домовленість ОСОБА_7 з військовими рф чи хоча б про його обізнаність наміру військовослужбовців рф вчинити інкриміновані йому дії - затримати певних осіб, спричинити тілесні ушкодження. Сторона захисту вважає, що протокол слідчого експерименту від 06.04.2023, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_11 , суд повинен був визнати недопустимим доказом, оскільки під час його проведення був присутній інший потерпілий.
Звертає увагу, що за матеріалами кримінального провадження підтвердженням того, що на ОСОБА_7 , здійснювався тиск є те, що задля забезпечення точного виконання вказівок ОСОБА_7 військові рф з самого початку зі зброєю взяли сина ОСОБА_7 , та направились із ним до ОСОБА_12 . Під час цих подій ОСОБА_7 мав реальну підставу побоюватись за життя свого сина, у разі невиконання вказівок військових. Ці обставини, що військовими рф використовувався неповнолітній син ОСОБА_7 підтверджуються і потерпілим ОСОБА_12 . Сам син ОСОБА_7 під час судового розгляду не допитувався. Твердження потерпілих та свідка ОСОБА_13 про те, що вони не чули, щоб ОСОБА_7 погрожували, на думку сторони захисту, не спростовує того факту, що останньому військові рф погрожували. Крім того, підтвердженням цього факту сторона захисту вважає те, що ОСОБА_7 сам в автомобілі не пересувався, разом з ним постійно був озброєний військовий рф (показання потерпілих).
Вважає, що зазначення у вироку суду обставин, які могли бути мотивами для вчинення кримінального правопорушення (повернення насоса), були спростовані свідками, а саме ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які показали, що військовослужбовці рф водою в селі не користувались, привозили свою, вказують на те, що судом надано перевагу версії обвинувачення перед фактичними обставинами.
Узагальнені доводи заперечення.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор вважає доводи, наведені в апеляційній скарзі адвокатом ОСОБА_6 , такими, що суперечать обставинам кримінального провадження та викладені без урахування сукупності встановлених фактів та досліджених на їх підтвердження під час судового розгляду доказів, вирок суду законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Пояснює, що згідно наданих обвинуваченим ОСОБА_7 в судовому засіданні показань, у його присутності військовослужбовці зс рф повідомили, що в селі зник водяний насос та в них є список осіб, які можуть бути причетні до вчинення крадіжки, з цього списку він запам'ятав ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , на думку прокурора зазначений факт свідчить про те, що ОСОБА_7 ще на початку розвитку подій стало відомо про наміри російських військових затримати цивільних осіб з метою отримання від них потрібної інформації. В подальшому, як повідомив суду ОСОБА_7 , під час транспортування затриманих ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 до «балки» за межі села, він запитав російського військового про те, куди їхати далі, запропонувавши відвезти затриманих до сільського цвинтаря, який вони проїжджали поруч. Вказана обставина також підтверджується і показаннями потерпілого ОСОБА_9 в судовому засіданні, та свідчить про те, що ОСОБА_7 якщо й не знав про наміри військовослужбовців зс рф спричинити цивільним особам серйозних фізичних та психологічних страждань, водночас свідомо допускав настання тяжких наслідків.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що з 19 лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією російської федерації проти України, внаслідок якого зазнала окупації частина нашої Держави. В період з 04 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року військовослужбовці зс рф, у тому числі: ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 із дислокацією АДРЕСА_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 із дислокацією АДРЕСА_3 ), здійснювали незаконну окупацію села Новокиївка Миколаївського району Миколаївської області.
Під час окупації села Новокиївка Миколаївського району Миколаївської області вищевказані військовослужбовці зс рф, вирішили налагодити зв'язок з лояльно налаштованими місцевими жителями для отримання інформації щодо представників територіальної оборони України, учасників підпільного опору України, колишніх військовослужбовців Збройних Сил України, учасників Антитерористичної операції та операції Об'єднаних сил, співробітників правоохоронних органів та осіб, які мають проукраїнські погляди з числа мешканців села Новокиївка, які могли б організувати рух опору військовій агресії зс рф.
Так, місцевий житель села Новокиївка Шевченківської сільської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_7 , протягом окупації вищезазначеного населеного пункту добровільно погодився налагодити особистий контакт з військовослужбовцями зс рф, які окупували територію села Новокиївка Миколаївського району Миколаївської області.
У липні 2022 року більш точної дати та часу не встановлено через нестачу водозабезпечення невстановлені військовослужбовці зс рф, у тому числі зі складу військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 , із дислокацією АДРЕСА_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 із дислокацією АДРЕСА_3 ), матеріали досудового розслідування щодо яких виділено в окреме провадження, підшукали на території приватного домоволодіння, розташованого в с. Новокиївка Миколаївського району Миколаївської області точку для водозабору, облаштовану водяним насосом, яку планували використовувати для видобування води для власних потреб.
Про це стало відомо місцевому мешканцю с. Новокиївка Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_9 , який разом з односельцями ОСОБА_12 , та ОСОБА_22 , з метою перешкоджання забезпеченню потреб у воді окупаційних військових підрозділів рф демонтував та сховав вказаний водяний насос за місцем свого проживання на території с. Новокиївка Миколаївського району Миколаївської області.
У подальшому, задля відшукання та набуття інформації про місцезнаходження водяного насосу, невстановлені військовослужбовці зс рф, у тому числі зі складу військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 , із дислокацією АДРЕСА_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 із дислокацією АДРЕСА_3 ), матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, отримали від невстановленої особи, яка проживає у с. Новокиївка Миколаївського району Миколаївської області, список прізвищ та прізвиськ місцевих мешканців, серед яких було зазначено ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_22 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_21 , як можливо причетних до переховування водяного насосу. Проте, не будучи обізнаними щодо адрес проживання наведених у списку осіб, військовослужбовці зс рф не були спроможні самостійно встановити їх місцеперебування.
У денний час доби у липні 2022 року, більш точної дати та часу не встановлено, вищевказані невстановлені військовослужбовці зс рф, маючи умисел направлений на отримання інформації від місцевих мешканців с. Новокиївка про місце перебування викраденого насосу, у тому числі і шляхом затримання та застосування як фізичного, так і психологічного насильства, з огляду на статус військовослужбовців зс рф, як сторони військового конфлікту міжнародного характеру є порушеннями загальноприйнятих правил та звичаїв ведення війни, прибули за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_7 , з яким раніше налагодили дружні стосунки, з метою отримання інформації про місце проживання ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_22 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_21 .
ОСОБА_7 перебуваючи у вказаному місці, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, розуміючи, що перед ним перебувають військові зс рф, усвідомлюючи, що останні, мають намір отримати необхідну їм інформацію шляхом незаконного затримання та застосування до місцевих мешканців с.Новокиївка фізичного та психічного насильства, тортур або іншого нелюдського поводження, з метою отримання для себе будь-яких преференцій з боку окупаційних військ рф (безперешкодне пересування через блокпости ЗС РФ, здійснення власної підприємницької діяльності тощо) погодився надати допомогу військовослужбовцям зс рф у відшуканні та затриманні місцевих мешканців с. Новокиївка, вказаних у списку, як осіб причетних до переховування водяного насосу.
Далі, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з військовослужбовцями зс рф, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на пособництво порушенню військовими зс рф законів та звичаїв війни, запросив до свого домоволодіння ОСОБА_12 , де останнього затримано військовослужбовцями зс рф. У подальшому ОСОБА_7 добровільно, переслідуючи мету надання допомоги невстановленим військовослужбовцям зс рф, у відшуканні та затриманні місцевих мешканців с. Новокиївка, вказаних у списку, як осіб причетних до переховування водяного насосу, погодився на пропозицію зазначених військовослужбовців зс рф вказати місце проживання ОСОБА_21 ОСОБА_9 , ОСОБА_20 та ОСОБА_11 ,
Після цього, ОСОБА_7 , керуючи власним автомобілем марки «Москвич», разом із одним з невстановлених військовослужбовців зс рф та нелегально ув'язненими ОСОБА_12 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , які перебували у салоні автомобіля на задньому пасажирському сидінні, прибув до відкритої ділянки місцевості, розташованої за межами с. Новокиївка Миколаївського району Миколаївської області неподалік від сільського кладовища. Одночасно, за автомобілем ОСОБА_7 , рухаючись на вантажному автомобілі до цього місця прослідували невстановлені на даний час особи зі складу зазначених військовослужбовців зс рф. Затриманим ОСОБА_12 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 невстановлені в ході досудового розслідування військовослужбовці зс рф, наказали вийти з автомобіля ОСОБА_7 та вишикуватись у балці.
Один з вищевказаних невстановлених військовослужбовців зс рф наказав ОСОБА_9 у супроводі двох військовослужбовців зс рф привезти на вантажному автомобілі до балки ОСОБА_10 . Побоюючись за своє життя та здоров'я, ОСОБА_9 , якому відома адреса проживання ОСОБА_10 , був змушений підкоритись наказу. Таким чином, ОСОБА_10 затримано невстановленими військовослужбовцями зс рф за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та доставлено до місця перебування інших затриманих. Разом з тим, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, направлений на пособництво порушенню невстановленим військовослужбовцям зс рф законів та звичаїв війни, погодився надати свою допомогу у затриманні ОСОБА_22 та доставки його до місця перебування затриманих ОСОБА_12 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 .
Так, ОСОБА_7 , керуючи власним автомобілем марки «Москвич» разом із одним з невстановлених військовослужбовців зс рф та затриманим ОСОБА_11 , які перебували в салоні автомобіля, під?їхав до будинку АДРЕСА_2 , де невстановленою особою зі складу зазначених військовослужбовців зс рф затримано ОСОБА_22 . На своєму автомобілі ОСОБА_7 доставив ОСОБА_22 до відкритої ділянки місцевості, розташованої за межами с. Новокиївка неподалік від сільського цвинтаря, де на той час під контролем військовослужбовців зс рф перебували затримані ОСОБА_12 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_20 та ОСОБА_10 . Перебуваючи на зазначеній відкритій ділянці місцевості, невстановлені військовослужбовці зс рф, з метою отримання інформації про місцезнаходження водяного насосу, який їм був необхідний для забезпечення власних потреб у воді, вчинили насилля над життям, здоров'ям, фізичним та психічним станом осіб, з числа місцевих мешканців с. Новокиївка, що супроводжувалось нанесенням ОСОБА_12 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 та ОСОБА_22 побоїв та тілесних ушкоджень, погрозами щодо позбавлення їх життя. При цьому зазначені військовослужбовці зс рф, переслідуючи мету залякування присутніх цивільних осіб імітували розстріл ОСОБА_21 та ОСОБА_12 , що сприймалось ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 та ОСОБА_22 як психологічний тиск та загроза їх життю та здоров'ю. За вказаними подіями спостерігав ОСОБА_7 , який перебував поруч та словесно націлював ОСОБА_12 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 та ОСОБА_22 на повідомлення необхідної військовослужбовцям зс рф інформації.
За вказаних обставин ОСОБА_7 добровільно, без будь-якого примусу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив умисні дії, що полягали у пособництві невстановленим на даний час військовослужбовцям зс рф, у тому числі зі складу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 , із дислокацією АДРЕСА_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 із дислокацією АДРЕСА_3 ), матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, в катуванні потерпілих шляхом заподіяння фізичних (побоїв і тілесних ушкоджень) та психологічних страждань (погроза вбивством) з метою отримання інформації на користь окупаційних військ, тобто іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, порушенню вимог Спільних статей 2, 3 Женевських конвенцій 1949 року, приписів ст. 4, 31-32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ч. 3 ст. 1, п. п. 2 п. а ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів 1977 року.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 , судом кваліфіковані за ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України, як пособництво в жорстокому поводженні з цивільним населенням та іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВР України, що полягали у катуванні потерпілих, шляхом заподіяння фізичних( побоїв і тілесних ушкоджень) та психологічних страждань (погроза вбивством) вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального ровадження, та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
Судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України, були повторно досліджені докази за клопотанням сторони захисту, а саме протоколи слідчих експериментів та відеозаписи до них, проведених за участю потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_22 , (Т.3 а.с.33-37, 39-43, 45-49, 51-55, 61-65, 67-71), допитані потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Cуд апеляційної інстанції був позбавлений можливості допитати потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , та ОСОБА_22 , оскільки останні проходять військову службу, місце їх перебування засекречено з міркувань безпеки.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 винним себе не визнав, пояснив, що 24.02.2022 перебував у місті Херсоні. Під час тимчасової окупації села Новокиївка привозив з Херсону в село хліб. З травня 2022 року став часто приїжджати з дітьми у село. Він тримає там ставок. Який підрозділ військових рф був у них в селі йому невідомо. В кінці червня російські військові приїхали відпочивати до нього на ставок. В той день військові змивали мазут з БТР, коли він зробив їм зауваження, вони сказали йому іти геть. Цю словесну перепалку розборонив російський військовий якого звали ОСОБА_23 . Після тієї події зустрічав ОСОБА_23 у магазині в селі. Зустрічав ОСОБА_23 і на блокпосту між ОСОБА_24 та ОСОБА_25 . Російські військові, які стояли на блокпосту просили його відвезти до міста Херсону. Були військові ОСОБА_26 , казах - ОСОБА_27 . Декілька разів їх підвозив до Херсону. Вони називали його - Батя. У липні 2022 року о 16:30 він приїхав з міста Херсону в село Новокиївка. З свого будинку почув як їде КАМАЗ. З автомобіля вийшли російські військові - десантники. До його подвір'я зайшло двоє військових. Між ними почалась сутичка. Потім за нами зайшов військовий ОСОБА_23 . Він почав їх розбороняти. Згодом зайшов військовий з бородою. У нього був список. Він зачитав його. Пам'ятає 4 людини зі списку: ОСОБА_28 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Потім завели у двір ОСОБА_29 . ОСОБА_30 це так називали ОСОБА_31 . ОСОБА_31 покликав його син, якого супроводжував військовий. Він від російських військових дізнався про зникнення насосу. ОСОБА_32 казав військовим, що нічого не знає про насос. В цей час він сидів на лавочці. Біля нього посадили військового з бородою. Військові розмовляли з ОСОБА_33 . Військові казали, що необхідно їхати до Сусіка. Військовий з бородою тримаючи автомат сказав їхати за ним на його автомобілі. Він був за кермом, на передне сидіння сів військовий з бородою. На задньому сидіння сів ОСОБА_32 та військовий. Військовий, що сидів поруч з ним казав їхати до Сусіка. Біля подвір'я Сусіка вийшов один військовий та ОСОБА_32 . В нього забрали ключі від машини. Вийшов Сусік, його посадили до нього в машину. Військовий казав їхати далі по списку. Хтось казав, що ОСОБА_34 вдома немає, що він у ОСОБА_35 . КАМАЗ рухався за ними. Під'їхавши до будинку ОСОБА_35 , вийшов Сусік, ОСОБА_32 та військовий з бородою. В нього знов забрали ключі. Він залишився в машині. Після цього з двору вийшли ОСОБА_32 , ОСОБА_17 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 . Вони сіли на заднє сидіння. А з ним поруч сидів військовий з бородою. Він спитав куди їхати. Казав може на цвинтар. Військовий казав їхати до низу. Він став збоку від каналу. З машини вийшли: ОСОБА_32 , ОСОБА_17 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 . Він залишився сидіти в машині. Бачив як в цей час проходив поруч ОСОБА_39 . Бачив як військовий - по формі десантник махав руками. ОСОБА_23 питав у хлопців з приводу крадіжки насосу. Бачив як ОСОБА_27 бив хлопців. Той десантник 2 рази стріляв вверх. З ним поруч в цей час стояв ОСОБА_32 . Він виходив з машини і казав хлопцям повернути насос. Військовий з бородою казав йому піти. Потім в машину сів ОСОБА_36 і військовий і вони поїхали до ОСОБА_40 . Скільки військових було при події не пам'ятає. Він не побоювався за своє життя. Свою допомогу військовим рф не пропонував. Під час останнього слова зазначив, що в цій ситуації навпаки намагався допомогти, повернути викрадений насос. Його було жорстоко побито та викрадено разом з його автомобілем представниками рф. Також військовослужбовці рф погрожували йому насильницькими діями, змушували його їздити по населеному пункту.
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілих, відомості, що містяться в письмових доказах.
Так, незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_7 , його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, наведеного у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, у повному обсязі підтверджується доказами, що були досліджені під час судового розгляду, а саме: показами потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_41 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 , ОСОБА_22 , свідків ОСОБА_42 , ОСОБА_43 ..
Рапортом старшого оперуповноваженого Миколаївського РВ УСБУ в Миколаївській області ОСОБА_44 від 28.02.2023, який став підставою для внесення відомостей до ЄРДР та відповідно до якого, останній доповідає про те, що у період з березня 2022 року по 10.11.2022 під час окупації території села Новокиївка Миколаївського району Миколаївської області військовослужбовці рф за пособництва невстановленого громадянина України вчинили порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, що полягало у застосуванні до місцевих мешканців, у порушення принципів ст.27,31 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, фізичного та психологічного насильства з метою отримання від них відомостей про осіб, причетних до руху опору окупаційній влад (т.3 а.п.27).
Заявою потерпілого ОСОБА_9 від 03.03.2023 року, відповідно до якої останній повідомляє, про те, що у середині липня 2022 року його було затримано невідомими йому раніше військовими зс рф на подвір'ї його будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Звідки його з іншими мешканцями с.Новокиївка, а саме ОСОБА_45 , ОСОБА_46 на автомобілі Москвич, який належить ОСОБА_47 , який був присутній, відвезли до ставка, який знаходиться біля с.Новокиївка, де його та ОСОБА_20 , ОСОБА_34 було допитано військовослужбовцями зс рф на предмет зникнення глибинного насосу, який вони хотіли використовувати для забезпеченості власної життєдіяльності та боєздатності. Під час вказаних допитів до них застосовувалось фізичне насильство та погрози, щодо позбавлення життя (т.3 а.п.32). Протоколом слідчого експерименту від 06.03.2023, проведеним за участю потерпілого ОСОБА_9 , в ході якого останній розповів та показав обставини вчиненого кримінального правопорушення.
Заявою ОСОБА_12 від 03 березня 2023 року, відповідно до якої останній повідомляє, про те, що у середині липня 2022 року його було затримано невідомими йому раніше військовими зс рф на подвір'ї його будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Звідки його разом з іншими місцевими мешканцями с.Новокиївка, яких затримали пізніше ОСОБА_48 , ОСОБА_35 , ОСОБА_40 , ОСОБА_34 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , який належить ОСОБА_47 , який був за кермом автомобіля, відвезли до ставка, який знаходиться біля с.Новокиївка, де їх було допитано військовослужбовцями зс рф на предмет зникнення глибинного насосу, який належить ОСОБА_51 . Вказаний насос вони хотіли використовувати з метою постачання води на свої позиції для забезпеченості власної життєдіяльності та боєздатності. Під час вказаних допитів до них з боку військовослужбовців зс рф застосовувалось фізичне насильство та погрози, щодо позбавлення життя (т.3 а.п.38). Протоколом слідчого експерименту від 06.03.2023, проведеним за участю потерпілого ОСОБА_12 , в ході якого останній розповів та показав обставини вчиненого стосовно нього кримінального правопорушення.
Заявою ОСОБА_22 від 03 березня 2023 року, заявою ОСОБА_20 від 28 березня 2023 року, заявою ОСОБА_10 від 08 березня 2023 року, заявою ОСОБА_11 від 08 березня 2023 року, заявою ОСОБА_41 від 20 червня 2023 року, які є аналогічними до заяв інших потерпілих, а саме ОСОБА_9 і ОСОБА_12 , та протоколами проведення слідчих експериментів від 06.03.2023р., та від 06.04.2023р., 08 березня 2023 року, проведеним за участю потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Висновком експерта №199 від 09 березня 2023 року, відповідно до якого у ОСОБА_20 має місце тілесне ушкодження у вигляді рубця нижньої губи зліва, який являється наслідком загоєння рани. Дане тілесне ушкодження могло утворитися внаслідок однієї ударної дії тупими твердими предметами, якими могли бути руки, ноги та інше, з давністю їх утворення біля 8-9 місяців до часу огляду. По ступеню тяжкості дане тілесне ушкодження відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень (т.3 а.п.58-59).
Даними листа командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_52 №3001 від 17.01.2023, відповідно до якого останній повідомляє про те, що у період з 02.03.2022 по 11.11.2022 на території н.п.Новокиївка Шевченківської ОТГ Миколаївського району Миколаївської області перебували підрозділи збройних сил російської федерації, до складу яких входили військовослужбовці НОМЕР_3 гвардійського десантно-штурмового полку (військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ) НОМЕР_4 десантно-штурмової дивізії (військова частина НОМЕР_5 АДРЕСА_2 ). Крім того, до 108 гвардійського десантно -штурмового полку було відряджено 1 роту спеціального призначення розвідувального батальйону НОМЕР_6 окремої розвідувальної бригади 22 армійського корпусу рф; 1 мотострілкову роту 1 мотострілкового батальйону НОМЕР_7 окремої бригади берегової оборони 22 армійського корпусу рф (т.3 а.п.243), та іншими письмовими доказами, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі захисник вказує, що жодним з досліджених під час судового розгляду доказів не доведено того факту, що обвинувачений ОСОБА_7 погодився надати допомогу військовослужбовцям збройних сил російської федерації у відшуканні та затриманні місцевих мешканців с. Новокиївка та те, що ОСОБА_7 під час подій, що йому інкриміновано, діяв під примусом військовослужбовців зс рф, через побоювання за життя та здоров'я своїх дітей не мав жодної можливості уникнути участі у транспортуванні затриманих мешканців села, оскільки разом з ним у власному автомобілі перебував військовослужбовець зс рф, який забирав у нього ключі.
Разом з тим до таких тверджень колегія суддів відноситься критично.
Так, допитаний судом першої інстанції потерпілий ОСОБА_12 суду показав, що під час тимчасової окупації знаходився з родиною в с.Новокиївка. До цих подій був знайомий з ОСОБА_7 . Він до березня 2023 року був цивільною особою, так як у березні 2023 року був мобілізований. В липні 2022 року, точної дати та часу не пам'ятає знаходився вдома. До нього постукав у двері син ОСОБА_7 і повідомив, що його чекає ОСОБА_7 . Він прийшов разом з військовим рф. Військовий був худий та високий, мав неслов'янську зовнішність. У військового була зброя. Військовий наказ йому іти вперед. Його привели до подвір'я ОСОБА_7 . На подвір'ї було ще 4-5 солдатів. Вони разом з ОСОБА_7 розпивали пиво. ОСОБА_7 спитав в нього про насос. Потім солдат ОСОБА_23 спитав за насос. Він повідомив їм, що не знає де знаходиться насос. В руках у ОСОБА_7 був список. Він у списку був записаний як ОСОБА_30 . Військовий наказав йому сідати у машину. ОСОБА_7 їхав за кермом. В машині їхав поруч з ОСОБА_7 один військовий рф. Вони поїхали до ОСОБА_53 . ОСОБА_7 сказав військовому, що знає де живе Сусік. Військовий наказав йому покликати ОСОБА_53 . Він його покликав та далі їх було вже 4 осіб у машині. Поїхали до ОСОБА_35 . Позаду них рухався КАМАЗ із військовими. Приїхали до подвір'я ОСОБА_35 . Там були ОСОБА_36 та ОСОБА_38 . Потім в машині їх було вже 5 осіб. Військовий казав везти їх в посадку. ОСОБА_7 запропонував їхати на ставок. Висадили його, ОСОБА_34 , ОСОБА_35 та ОСОБА_17 з машини біля ставка за пагорбом. З ними спустилися і п'ятеро солдат. ОСОБА_7 сидів в автомобілі. Їх поставили по кругу. Військові наносили їм удари. Магур також був у них у списку. Ще у списку був ОСОБА_54 . ОСОБА_7 стояв зверху та посміхався. Він виходив з машини, ключі від машини були в машині. Він не бачив, щоб хтось забирав у ОСОБА_7 ключі. Били руками та ногами. Один військовий з автоматом сидів на пагорбі, він не бив їх. Військові дали тягнути їм сірники. Він витягнув короткий сірник. Військовий рф ОСОБА_23 вивів його за пагорб, імітував там розстріл. Перший раз вистрілив поруч та другий раз біля його голови. Потім вдарив його по обличчю. Сказав йому сидіти. Потім військовий казав вести іншого. Наступного привели Сусіка. Сусіку військовий почав заламувати руки, наносити удари йому та Сусіку. Через деякий час повернули їх до всіх. Військовий з автоматом вистрілив ще в їх бік. Поставили їх по колу і всім наносили удари. Магура били по ногах, бо хтось сказав, що у нього в голові пластина. Російські військові дали їм 4 дні, щоб знайти насос. І наказали на ОСОБА_7 та його дітей навіть не дивитися «криво», бо будуть великі проблеми. Після цієї події приїжджала військова прокуратура окупаційної влади. Де при цих подіях був ОСОБА_37 він не пам'ятає, через значний проміжок часу. Він не бачив, що при цих подіях хтось погрожував ОСОБА_7 . Сховали насос разом з Бевзом та ОСОБА_55 , щоб російські військові ним не користувалися. Російські військові постійно шукали воду. Список показував ОСОБА_7 .
Аналогічні покази надали в суді першої інстанції потерпілі ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 , ОСОБА_56 , ОСОБА_22 .
Згідно наданих обвинуваченим ОСОБА_7 в судовому засіданні показань, у його присутності військовослужбовці зс рф повідомили, що в селі зник водяний насос та в них є список осіб, які можуть бути причетні до вчинення крадіжки, з цього списку він запам'ятав ОСОБА_28 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Отже зазначений факт свідчить про те, що ОСОБА_7 ще на початку розвитку подій стало відомо про наміри російських військових затримати цивільних осіб з метою отримання від них потрібної інформації. Крім того, обвинувачений розповідав, що з деякими з російських військових він був знайомий ще до подій, пов'язаних із нелегальним ув'язненням та побиттям ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та інших. Російські військові називали його «Батя».
Той факт, що під час побиття у балці мешканців села російськими військовими обвинувачений увесь час перебував поруч (відстань була незначною і, за показаннями потерпілих, в середньому складала від 10 до 15 метрів) та спостерігав за подіями, надаючи поради «повідомити про місцезнаходження насосу», а в подальшому, після того, як відвіз додому ОСОБА_42 , повернувся до вказаного місця, також свідчить про відсутність будь якого примусу відносно нього збоку російських військових та зацікавленість ОСОБА_7 у досягненні військовослужбовцями зс рф кінцевого результату - отриманні інформації про місцеперебування водяного насосу. Тобто, будь яких погроз або дій примусового характеру відносно ОСОБА_7 з боку російських військових не було, показати місце проживання ОСОБА_21 запропонував сам ОСОБА_7 , шлях до місця проживання ОСОБА_9 рухаючись на власному автомобілі також вказав ОСОБА_7 . Отже, версія сторони захисту про побоювання ОСОБА_7 за життя та здоров'я своїх дітей, не знайшла свого підтвердження.
Допитаний судом першої інстанції потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що під час тимчасової окупації проживав в селі Новокиївка. В липні 2022 року десь о 13:00 він був у себе на подвір'ї разом з ОСОБА_57 , ОСОБА_58 та дітьми. До його подвір'я під'їхав «Москвич», за кермом якого був ОСОБА_59 . Військовий ОСОБА_23 показав йому список. В списку було 7 прізвищ. Його прізвище значилось як ОСОБА_60 . З ними були ОСОБА_17 та ОСОБА_32 . Коли їхали, ОСОБА_59 казав, навіщо їхати у посадку, казав везти на цвинтар. ОСОБА_61 ніхто не погрожував. Перед цим не казали для чого його забрали. Потім вже військові питали за насос. Били їх. Може описати деяких військовослужбовців: один був ОСОБА_23 такий міцний, ще був казах - ОСОБА_27 . Взагалі було п'ять військових. Військовий спитав, хто такий Магур. Він з військовим поїхав за ОСОБА_62 на КАМАЗі. Забрали ОСОБА_49 , привезли його і знову почали бити. ОСОБА_23 бив ОСОБА_49 по ногах. Його били по ногах, по спині ногами. Військовий з пістолетом відвів Сусіка. Вони почули постріл, думали, що ОСОБА_17 застрелили. Потім покликали ОСОБА_31 . Згодом знов їх всіх били. ОСОБА_63 біля його ніг. Ці погрози він сприймав реально. ОСОБА_59 сидів в машині та посміхався. Після побиття, військові відпустили їх та дали 3 дні знайти насос. Щодо насосу пояснив, що у його сусіда був насос, сусід виїхав та доручив йому доглядати за подвір'ям. Насос сховали, щоб військові рф ним не користувалися.
Допитаний потерпілий ОСОБА_10 , в суді першої інстанції показав, що проживав майже всю окупацію в селі Новокиївка. Він возив воду у село. В селі не було води. Влітку 2022 року, точного часу та дати не пам'ятає коли, до нього приїхали на КАМАЗі два військовослужбовці рф з ними був ОСОБА_36 . У одного військовослужбовцями рф була зброя. Сказали їхати. Відвезли за цвинтар. Там вже стояли інші побиті хлопці з села: ОСОБА_32 , ОСОБА_64 , ОСОБА_38 , ОСОБА_37 та Сусік. Його запитували про насос. Він бачив список, в списку було 8 осіб. ОСОБА_7 сидів в машині, один раз при ньому виходив та казав зізнатися де насос. Він з приводу насоса нічого не знав. Військовослужбовці рф відводили ОСОБА_17 , ОСОБА_31 за пагорб. Він чув постріли. Військовослужбовець рф сказав що хлопців вже немає. Під час побиття всі були під прицілом. Його били ногами по обличчю. Казали шукати насос і відпустили. Дали 3 дні на пошуки насосу, наказали щоб до ОСОБА_7 не було претензій, бо буде граната в кожній оселі. Він злякався. Після побиття у нього боліла голова, нога. Зазначив, що бачив як ОСОБА_7 їздив на позиції військовослужбовців рф. До цієї події бачив машину ОСОБА_7 біля військової техніки, бачив і біля його будинку БМП, військовослужбовців. Крім того, добавив, що чув про інцидент, коли ОСОБА_7 , казав, що «наші вже прийшли» маючи на увазі росіян.
Потерпілі ОСОБА_56 та ОСОБА_10 в суді апеляційної інстанції підтвердили зазначені вище обставини. Та пояснили, що ОСОБА_7 добровільно, без примусу надавав допомогу військовослужбовцям рф із встановлення місця проживання осіб, які були зазначені в списку. На своєму автомобілі доставляв їх в балку за селом, де до них (потерпілих) військовослужбовці рф застосовували фізичне насильство (били їх) та психологічне насильство, яке виразилось в погрозах вбивством, імітації розстрілом. При цьому, ОСОБА_7 коментував дії військових, змушував потерпілих повідомити військовим де знаходиться насос і хто його сховав.
Такі показання потерпілих є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають у суду сумнівів у їх правдивості та у своїй сукупності з письмовими доказами підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_7 своїми діями і поведінкою вчинив пособництво військовослужбовцям окупаційних військ рф в нелегальному ув'язненні цивільних осіб, в застосуванні до них фізичного та психічного насильства, тортур, що є порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВР України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Безпідставними є твердження сторони захисту про недопустимість як доказу - протоколу слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_11 від 06.04.2023р., оскільки під час його проведення був присутній інший потерпілий.
Колегією суддів був досліджений вищезазначений доказ з якого вбачається, що дійсно, на початку проведення вказаної слідчої дії у дворі домоволодіння ОСОБА_9 за власною ініціативою, не пов'язаною із проведенням слідчого експерименту, перебував інший потерпілий у вказаному провадженні - ОСОБА_20 , який лише один раз на питання потерпілого ОСОБА_11 підказав час, коли відбувались події, пов'язані з їх незаконним затриманням, після чого залишив подвір'я. В подальшому, будь-які сторонні особи, крім учасників слідчої дії, в місцях її проведення не були присутні. На думку колегії суддів, ця обставина жодним чином не вплинула на достовірність показань потерпілого ОСОБА_11 та об'єктивність результатів слідчого експерименту.
Показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про те, що російські військові водою у селі не користувались, оскільки привозили свою, не спростовують версію обвинувачення про те, що військовослужбовці зс рф планували використовувати водяний насос, який вони відшукали на території домоволодіння ОСОБА_65 , з метою видобування води для власних потреб, що ґрунтується на показаннях потерпілого ОСОБА_9 , який суду пояснив, що бачив як російські військові заходили до подвір'я домоволодіння його сусіда ОСОБА_65 та роздивлялись місце розташування водяного насосу.
Зазначені свідки не є очевидцями події кримінального правопорушення, а обставини їм відомі, зі слів односельчан. Зважаючи на сукупність інших доказів, їх показання не спростовують доведеності вини обвинуваченого, не надають жодних фактичних даних про непричетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_7 під час судового засідання звертав увагу суду на те, що показання потерпілих є неправдивими. Разом з тим, всі допитані судом потерпілі попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, приведені до присяги. Показання, які потерпілі надавали протягом стадій кримінального провадження є сталими за змістом, не суперечать іншим доказам у кримінальному провадженні. Причин ставити під сумнів показання потерпілих, судом не має.
Незначні неточності в показаннях потерпілих можуть бути обумовлені особливостями сприйняття та відтворення особою певної інформації, плином часу після події злочину та допиту в судовому засіданні, а також тим, що кожен потерпілий бачив окремі етапи скоєного злочину, а не усю подію від її початку і до завершення.
Дослідженими у судовому засіданні доказами було встановлено наявність спільного умислу у ОСОБА_7 та невстановлених осіб, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження на вчинення катування потерпілих шляхом заподіяння фізичних (побоїв і тілесних ушкоджень) та психологічних страждань (погроза вбивством), що випливає із сукупності його дій під час вчинення злочину, тому доводи сторони захисту щодо того, що її підзахисному не було відомо про наміри військовослужбовців рф не є слушними.
Таким чином, суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважав, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.
Незгода захисника з пред'явленим ОСОБА_7 обвинуваченням та кваліфікацією інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке визнано судом доведеним, не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для відхилення доказів сторони обвинувачення, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ці докази, які об'єктивно вказують на вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України.
Частина 2 ст.17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено.
Усупереч доводам апелянта, перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням приписів ст.ст.10,22 КПК України створив необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і реалізації наданих їм прав, за клопотанням учасників провадження здійснив усі передбачені КПК України заходи для всебічного встановлення істини по справі. Даних, які би вказували не неповноту судового розгляду, не встановлено.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України, а твердження обвинуваченого та його захисника про недоведеність вини ОСОБА_7 - є неспроможними.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 , покарання, суд першої інстанції у відповідності до ст. 65, 66, 67 КК України врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є умисним особливо тяжким кримінальним правопорушенням проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, особу обвинуваченого, який є пенсіонером, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має стійкі соціальні зв'язки (родину), має позитивну характеристику, наявності обставини, яка пом'якшує його покарання та обставини яка обтяжує його покарання, суд обґрунтовано дійшов висновку, що у відповідності до вимог Кримінального Кодексу України та передбачених ним санкцій виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим йому призначив покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 438 КК, але ближче до нижньої межі.
Всупереч твердженням сторони захисту всі докази, покладені в основу вироку та на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_7 , отримані в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення, тому відповідно до вимог ст. 84 КПК України вони є належними, допустимими та достовірними.
Суд повно та об'єктивно дослідив всі обставини справи, прийняв законне та обґрунтоване рішення, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, правильно визнав винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України.
З урахуванням наведеного, доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону є неприйнятними, за такого, підстав для скасування вироку суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційної скарги захисника, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись статтями 376, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 5 липня 2024 року, стосовно ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий
Судді