Справа № 753/12271/25 Головуючий у І інстанції Заставенко М.О.
Провадження №22-ц/824/3954/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
19 січня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Борисової О.В., Голуб С.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2025року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю«Євро-реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У червні 2025 року позивач звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтовував тим, ТОВ «Євро-Реконструкція» надає послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідачі є споживачами вказаних послуг, однак з листопада 2023 року не вносили плату за отримані послуги з постачання централізованого опалення та з серпня 2023 року - плату за постачання гарячої води, в результаті чого станом на 31 березня 2025 утворилась заборгованість.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення в розмірі 23798,48 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 10,99 грн, 3% річних в розмірі 0,85 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення станом на 31 березня 2025 року в розмірі 23 798,48 грн, інфляційні втрати в розмірі 10,99 грн, 3% річних у розмірі 0,85 грн, а всього 23 810,32 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» судовий збір в розмірі 1 514 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» судовий збір у розмірі 1 514 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року та направити справу для нового розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що він з 16 квітня 2025 року на законних підставах перебуває за кордоном України, з цієї причини ОСОБА_1 не отримував жодного документа по даній справі. Про існування оскаржуваного рішення останній дізнався 02 жовтня 2025 року за допомогою застосунку «Дія».
ОСОБА_1 вважає оскаржуване рішення незаконним, оскільки воно ухвалене з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Євро - реконструкція» Смолярчук О.О. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Представник позивача вказує на те, що відповідач жодних аргументів та доказів по суті справи із зазначенням в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваного рішення, не надав.
Вказує на те, що в період виникнення заборгованості місце проживання відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , тому відповідно в період виникнення заборгованості дані особи є споживачами комунальних послуг.
Представник ТОВ «Євро - реконструкція» Смолярчук О.О. звертає увагу на те, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2025 року по справі № 753/12271/25 було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, а відтак твердження відповідача про те, що його не повідомили про проведення судового засідання, є безпідставними.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідач вказує, що перебуває поза межами України, та не спростовує факт реєстрації місця свого проживання в квартиріза адресою: АДРЕСА_1 .
Доказів того, що ОСОБА_3 до моменту подання позовної заяви до суду звертався до ТОВ «Євро-Реконструкція» зповідомленням про зміну кількості зареєстрованих чи фактично проживаючих осіб в квартирі, останнім не надано.
У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ч. 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Так, частиною ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні хододною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV , ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст. ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Ст. ст. 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договір про надання комунальних послуг укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку. Ч. 5 ст. 13 вище вказаного закону визначено, що відмова від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладення договору з виконавцем не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Відповідно до ст. ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки, згідно з ч. 2 ст. 641 ЦК України, реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу, є запрошенням укласти договір (оферту), якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях, то відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її приєднання (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо вони фактично користуються ними зі згоди постачальника послуг.
Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц та постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами пунктів 37-39 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату за спожиту послугу щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Крім того, в ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» законодавець визначив, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За приписами Закону України «Про захист прав споживачів» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуги з постачання теплової енергії за своїм функціональним призначенням належать до житлово-комунальних послуг.
Згідно п. п. 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Вищенаведене також кореспондується із вимогами Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 року №690.
Отже, особа, яка є споживачем послуг з постачання гарячого водопостачання, зобов'язана сплачувати надані їй такі послуги вчасно.
З матеріалів справи вбачається, що виконавцями послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по будинку за адресою АДРЕСА_2 , є ТОВ «Євро-реконструкція».
Відповідачі мають зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 , а отже є споживачами послуг позивача за вказаною адресою.
За вказаною адресою обліковується особовий рахунок НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 .
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
На підтвердження надання відповідачам послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання позивач надав суду детальний розрахунок заборгованості з посиланням на розрахункові періоди та застосовані тарифи.
З урахування заявлених позивачем вимог та наданим розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню (квартирі), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , утворилась заборгованість, яка станом на 31 березня 2025 рок становить 23798,48 грн, з яких заборгованість з теплової енергії становить 4189,03 грн, заборгованість за послугу за гаряче водопостачання - 18463,05 грн, заборгованість за абонентську плату 1146,40 грн.
При цьому відповідач не надавдоказів на спростування наведених ТОВ «Євро-Реконструкція» розрахунків.
З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачівна користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованості.
Заперечуючи щодо пред'явлених до ОСОБА_1 вимог, останній вказував в апеляційній скарзі на те, що він за цією адресою з 16 квітня 2025 року не проживає та не користується послугами, які надає ТОВ «Євро-Реконструкція».
Разом з тим, вказані доводи апеляційної скарги не виключають підстав для задоволення судом позовних вимог ТОВ «Євро-Реконструкція».
Так, відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції 2017 року, споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
У пункті 29 Правил зазначено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Отже, споживач має право не сплачувати вартість житлово-комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі.
Однак, ОСОБА_1 не надав доказів звернення до ТОВ «Євро-Реконструкція» із заявою про не проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у спірний період та що він бажає припинити отримання житлово-комунальних послуг, зокрема, на час його відсутності за вказаною адресою, а тому підстав для його звільнення від оплати житлово-комунальних послуг немає.
Крім того, як було встановлено, у спірний період ОСОБА_1 залишався зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, встановивши, що ОСОБА_1 не відмовлявся від наданих позивачем житлово-комунальних послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення, їх отримував і користувався ними разом з іншими зареєстрованими за вказаною адресою особами, але своєчасно і в повному обсязі не оплачували їх, у зв'язку з чим виникла заборгованість, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними.
Так, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника оплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Отже обов'язок споживача житлово-комунальних послуг оплачувати їх вартість особі, яка їх надає, є грошовим зобов'язанням.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Встановивши, що відповідач допустив порушення грошового зобов'язання щодо оплати у встановлений законом строк наданих йому позивачем комунальних послуг, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для пред'явлення позивачем вимоги про стягнення з боржника 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що заборгованість за послуги з постачання гарячої води та з централізованого опалення, яка виникла з вини відповідача, який своєчасно і в повному обсязі не проводив оплату, підлягає стягненню з останнього в повному обсязі.
Оскільки відповідачі прострочили виконання грошового зобов'язання щодо проведення оплати за надані та отримані житлово-комунальні послуги, позивач має право вимагати стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Надані позивачем докази відповідають критеріям належності, допустимості та стосуються предмету доказування у даній справі.
В той же час, ОСОБА_1 , заперечуючи проти позовних вимог, будь-яких доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві, суду не надав, зокрема контррозрахунку заборгованості.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не знав про розгляд справи апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані та надумані, оскільки, як вказує в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , про відкриття провадження у даній справі йому стало відомо 08 липня 2025 року із застосунку «Дія».
Таким чином, судова колегія вважає, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність в провадженні Дарницького районного суду міста Києва цивільної справи за позовом ТОВ «Євро-реконструкція» щодо нього, однак жодних дій на спростування позовних вимог не вчинив, зокрема не подав відзиву на позовну заяву з належними доказами, заперечень щодо прозову, клопотань, пояснень тощо.
За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв'язку, та з урахуванням недоведеності позовних вимог обґрунтовано задоволено позовні вимоги.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.
Щодо судових витрат колегія судів зазначає наступне.
Так як, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, тому на підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати на апеляційний розгляд справи відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2025року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: О.В. Борисова
С.А. Голуб