19 січня 2026 року м. Київ
Унікальний номер справи № 753/13722/25
Суддя в суді першої інстанції: Просалова О.М.
Провадження № 33/824/393/2026
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання Марченка М.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 17 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, -
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 17 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить вісімсот п'ятдесят гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі шістсот п'ять гривень 60 копійок (а.с. 74-76).
Не погодившись з вказаною постановою, 11 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати оскаржувану постанову та провадження у справі закрити (а.с. 77-78).
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначав, що 02 жовтня 2025 року до його електронного кабінету надійшов електронний примірник постанови.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що оскаржувана постанова постановлена всупереч норм матеріального права, з істотним порушенням норм процесуального права та без встановлення дійсних обставин справи.
Вказував, що незважаючи на неодноразові клопотання, суд не надав матеріали справи для ознайомлення.
Суд не навів жодних обґрунтованих доводів на відхилення клопотання про витребування доказів, а саме відеозапису, на якому чітко зафіксована подія ДТП, а саме порушення іншим водієм п. 12.3. ПДР, в той час, як у апелянта не було технічної можливості уникнути зіткнення у зв'язку з обмеженням видимості проїжджої частини через припарковані транспортні засоби.
Схема ДТП та фотографії з місця ДТП свідчать, що саме водій автомобіля Hyundai скоїла зіткнення, а саме наїзд попередньою лівою частиною автомобіля Hyundai на передню ліву частину автомобіля апелянта, що повністю розходиться з непідтвердженими висновками суду першої інстанції.
Судом було проігноровано практику ЄСПЛ та висновки Верховного Суду щодо участі у розгляді справи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та щодо обов'язкового встановлення учасників дорожнього руху та ДТП, зокрема, обов'язково врахування технічної можливості уникнення зіткнення саме через обмежену видимість, в той час як інший учасник ДТП мала таку можливість, адже повинна була побачити перешкоду у вигляді авто апелянта.
Також, не підтверджується доказами допущене припущення суду першої інстанції, що матеріалами справи зафіксоване фактичне визнання ОСОБА_1 своєї вини (а.с. 77-78).
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити. Представник іншого учасника ДТП ОСОБА_2 - адвокат Лабик Р.Р. заперечував проти скарги і просив її відхилити.
Іншій учасник ДТП ОСОБА_2 до суду не прибула, про розгляд справи судом була сповіщена на зазначену нею адресу та повідомленням її представника - адвоката Лабика Р.Р. Факт належного повідомлення ОСОБА_2 підтвердив в суді представник адвокат Лабик Р.Р. про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 91-93, 95, 122-124, ,136-141).
24 листопада 2025 року у зв'язку із задоволенням клопотання апелянта ОСОБА_1 про витребування доказів на стадії апеляційного розгляду, судом апеляційної інстанції було оголошено перерву до 19 січня 2026 року (а.с. 105, 117-121).
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
За змістом ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання прокурора, особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Поряд з цим, з метою реалізації права на апеляційне оскарження, частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлена можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, за змістом положень вказаної частини другої статті 294 КУпАП передбачена можливість, у разі пропущення особою десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, поновлення такого строку судом за відповідним клопотанням апелянта.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова постановлена Дарницьким районним судом 17 вересня 2025 року за відсутності ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що оскаржувана постанова була отримана ним лише 02 жовтня 2025 року та просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що посилання апелянта на те, що він отримав копію повного тексту оскаржуваної постанови 02 жовтня 2025 року до електронного кабінету, не може бути визнано поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки початок строку апеляційного оскарження постанови судді обраховується з дня винесення постанови і цей строк ніяким чином не пов'язаний з отриманням копії судового рішення.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що в матеріалах справи міститься Наказ Голови Верховного Суду Кравченка С. про відрядження ОСОБА_1 на 21 календарний день до Сполучених Штатів Америки з 25 вересня до 15 жовтня 2025 року (а.с. 88).
Враховуючи, що останній день подання апеляційної скарги припадав на 29 вересня 2025 року, проте, апелянт з 25 вересня по 15 жовтня 2025 року перебував у відрядженні, вказані обставини суд визнав поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що апелянт пропустив строк на апеляційне оскарження постанови районного суду з поважних причин, а тому клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 371622, 24.06.2025 року о 15 годині 20 хвилин, в м. Київ, просп. Бажана 3, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, виїжджаючи з житлової зони на проїзну частину, не надав перевагу в русі та здійснив зіткнення з автомобілем Hyundai QX, д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п. 10.2, 2.3.б. Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП (а.с. 1).
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 371622підписаний ОСОБА_1 та безпосередньо відповідальною особою, яка його склала.
Додатком до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 371622 є схема місця ДТП, письмові пояснення учасників ДТП (а.с. 4-6).
Пунктом 2.3.б. ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п. 10.2 ПДР України, - виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
Згідно ст. 124 КУпАП порушенняучасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, поясненнями водіїв, підтверджується, що 24 червня 2025 року о 15 годині 20 хвилину м. Київ сталася дорожньо-транспортна пригода за участі названих вище транспортних засобів. При цьому, місце зіткнення транспортних засобів вказано на смузі руху по якій рухалась на автомобілі водій ОСОБА_2 та на яку (смугу руху) виїхав автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 , і цих обставин учасники вказаної дорожньо-транспортної пригоди не заперечували.
Виходячи із встановлених обставин події ДТП, яка мала місце 24 червня 2025 року вбачається, що саме невиконання водієм ОСОБА_1 п.п. 10.2, 2.3.б. Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з ДТП та наслідками, що настали у виді пошкодження транспортних засобів. Доводи апелянта, що водій ОСОБА_2 мала технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди об'єктивними доказами по справі (висновком автотехнічної експертизи) не підтверджені, тому судом апеляційної інстанції відхилені.
Судом апеляційної інстанції ухвалою від 24 листопада 2025 року було задоволено клопотання апелянта ОСОБА_1 та були витребувані записи з камер зовнішнього відеоспостереження Комплексної системи відеоспостереження м. Києва на місті ДТП з 15 години до 16 години 24 червня 2025 року, проте за відповідним повідомленням уповноваженої особи такий відеозапис у Системі відсутній у зв'язку з його знищенням Системою в автоматичному режимі (а.с. 117-121, 125-135).
Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 вимогам ст. 256 КУпАП судом не встановлено.
Додаткових об'єктивних доводів, які б спростовували цей висновок, а також відповідних додаткових доказів у скарзі не наведено і до апеляційного суду не надано, а тому висновок про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим.
В апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що обставини справи не відповідають фактичним обставинам справи, проте доказів на підтвердження вказаного ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.
Також не заслуговують доводи апелянта про порушення іншим учасником ДТП Правил дорожнього руху України, що призвело до зіткнення транспортних засобів, оскільки вирішення цього питання не може бути предметом даного апеляційного розгляду, оскільки дані про такі порушення в протоколі про адміністративне правопорушення, в межах якого і проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення, відсутні.
Крім того, в апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що суд першої інстанції розглянув справу без його присутності за наявності клопотання про відкладення розгляду справи.
Разом з тим, апеляційний суд з метою забезпечення особі можливості бути почутим судом надав можливість ОСОБА_1 надати до суду усі його пояснення. За таких умов дана обставина сама по собі не може слугувати підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Отже, відсутні підстави для скасування постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 17 вересня 2025 року та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 17 вересня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 17 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя _________________ Б.Б. Левенець