справа № 757/61534/21-ц Головуючий у суді І інстанції: Соколов О.М.
провадження №22-ц/824/2191/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
14 січня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Янчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Трофімова Богдана Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські новини» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації,
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 жовтня 2021 року на прес-конференції «Проблеми та перспективи розвитку транспортної галузі м. Києва» ОСОБА_1 оприлюднено негативну та недостовірну інформацію про позивача.
Прес-конференція проведена на платформі ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини», відеозапис якого оприлюднено на YouTube-каналі «Інформаційне агентство Українські Новини», який належить ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 висловлено наступну інформацію (3:55 - 5:30 хвилини відеозапису): «Київські чиновники, які відповідальні за транспортну сферу, все активніше і активніше вимагають від перевізників хабар за можливість працювати в столиці. В першу чергу я хочу сказати про заступника голови КМПА ОСОБА_3 . Цей чиновник вирішив обкласти приватних перевізників даниною та брати по 200 гривень готівкою з кожного автобусу і в середньому за місяць це складає 6, 5 млн гривень. До нас з такою пропозицією звернулись радники пана ОСОБА_4 , це ОСОБА_2 , а також начальник комунальної служби ОСОБА_5 . Коли ми спитали у цих, так званих ходаків, де нам брати кошти на ці хабарі? На що нам поступила пропозиція, що ми можем і вони будуть підтримувати нас в цьому, коли ми будемо піднімати вартість проїзду, навіть вище ніж в Київпастрансі. Тим перевізникам, які відмовились іти на їхні умови сказали. що з ними розірвуть договори, а договори, вони якраз, фактично і дають можливість і дозвіл працювати у місті.»
Позивач вказував, що вказана інформація є недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію.
ОСОБА_2 просив визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та на недоторканість ділової репутації інформацію: «Київські чиновники, які відповідальні за транспортну сферу, все активніше і активніше вимагають від перевізників хабар за можливість працювати в столиці. В першу чергу я хочу сказати про заступника голови КМПА ОСОБА_3 . Цей чиновник вирішив обкласти приватних перевізників даниною та брати по 200 гривень готівкою з кожного автобусу і в середньому за місяць це складає 6, 5 млн гривень. До нас з такою пропозицією звернулись радники пана ОСОБА_4 , це ОСОБА_2 , а також начальник комунальної служби ОСОБА_5 . Коли ми спитали у цих, так званих ходаків, де нам брати кошти на ці хабарі? На що нам поступила пропозиція, що ми можем і вони будуть підтримувати нас в цьому, коли ми будемо піднімати вартість проїзду, навіть вище ніж в Київпастрансі. Тим перевізникам, які відмовились іти на їхні умови сказали. що з ними розірвуть договори, а договори, вони якраз, фактично і дають можливість і дозвіл працювати у місті.»
Позивач просив зобов'язати ОСОБА_1 та ТОВ Інформаційне агентство «Українські Новини» протягом десяти календарних днів з дня набрання рішення суду законної сили спростувати вказану інформацію у той самий спосіб, у який вона була поширена.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року названий позов задоволено.
Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_2 на повагу до честі, гідності та на недоторканість ділової репутації інформацію, а саме: «Київські чиновники, які відповідальні за транспортну сферу, все активніше і активніше вимагають від перевізників хабар за можливість працювати в столиці. В першу чергу я хочу сказати про заступника голови КМДА ОСОБА_3 . Цей чиновник вирішив обкласти приватних перевізників даниною та брати по 200 гривень готівкою з кожного автобусу і в середньому за місяць це складає 6,5 млн гривень. До нас з такою пропозицією звернулись радники пана ОСОБА_4 , це ОСОБА_2 , а також начальник комунальної служби ОСОБА_5 . Коли ми спитали у цих, так званих ходаків, де нам брати кошти на ці хабарі? На що нам поступила пропозиція, що ми можем і вони будуть підтримувати нас в цьому, коли ми будемо піднімати вартість проїзду, навіть вище ніж в Київпастрансі. Тим перевізникам, які відмовились іти на їхні умови, сказали, що з ними розірвуть договори, а договори, вони якраз, фактично і дають можливість і дозвіл працювати у місті.» поширену ОСОБА_1 на прес-конференції «Проблеми та перспективи розвитку транспортної галузі м. Києва», відеозапис якої оприлюднений на YouTube-каналі «Інформаційне агентство Українські Новини», який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські новини», за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано ОСОБА_1 протягом десяти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_2 у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме: шляхом проведення прес-конференції в прес-центрі Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські Новини» на якій зачитати без будь-яких скорочень резолютивну частину рішення суду у цій справі.
Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські Новини» протягом десяти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_2 у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме: шляхом проведення прес-конференції в прес-центрі Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські Новини» за участю ОСОБА_1 та публікації на YouTube-каналі « Інформаційне агентство Українські Новини », що знаходиться за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські новини», відеозапису з цієї прес-конференції, на якій зачитано резолютивну частину рішення суду у цій справі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 816 грн 00 коп.
Повернуто ОСОБА_2 з державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого при подані позову (в частині вимог до відповідача 2) у розмірі 454 грн 00 коп.
Звільнено товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські Новини» від сплати судового збору.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду від 11 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник ОСОБА_2 заперечила щодо вимог апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 . Поширена інформація про порушенням позивачем норм чинного законодавства порушує право ОСОБА_2 на повагу до честі, гідності та недоторканість ділової репутації.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що 19 жовтня 2021 року на прес-конференції «Проблеми та перспективи розвитку транспортної галузі м. Києва» ОСОБА_1 оприлюднено інформацію про позивача.
Прес-конференція проведена на платформі ТОВ «Інформаційне агентство «Українські новини», відеозапис якого оприлюднено на YouTube-каналі «Інформаційне агентство Українські Новини», який належить ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 висловлено наступну інформацію (3:55 - 5:30 хвилини відеозапису): «Київські чиновники, які відповідальні за транспортну сферу, все активніше і активніше вимагають від перевізників хабар за можливість працювати в столиці. В першу чергу я хочу сказати про заступника голови КМПА ОСОБА_3 . Цей чиновник вирішив обкласти приватних перевізників даниною та брати по 200 гривень готівкою з кожного автобусу і в середньому за місяць це складає 6, 5 млн гривень. До нас з такою пропозицією звернулись радники пана ОСОБА_6 це ОСОБА_2 , а також начальник комунальної служби ОСОБА_5 . Коли ми спитали у цих, так званих ходаків, де нам брати кошти на ці хабарі? На що нам поступила пропозиція, що ми можем і вони будуть підтримувати нас в цьому, коли ми будемо піднімати вартість проїзду, навіть вище ніж в Київпастрансі. Тим перевізникам, які відмовились іти на їхні умови сказали. що з ними розірвуть договори, а договори, вони якраз, фактично і дають можливість і дозвіл працювати у місті.»
Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_2 зазначав, що поширена про нього інформація є недостовірною, порушує його честь, гідність та ділову репутацію. На момент підготовки позовної заяви, вказаний відеозапис переглянуто 1 422 разів.
Так, у ст. 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до ст. ст. 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).
«У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 753/13197/18 (провадження № 61-7891св21) зазначено, що:
«недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Негативною потрібно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/18 (провадження № 61-21258св19) вказано, що:
«вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.»
У постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 712/1141/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 760/11161/17, від 21 січня 2019 року у справі № 757/11377/17-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 757/15956/16-ц, від 20 лютого 2020 року у справі № 462/4634/17-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 757/72390/17-ц, від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/18-ц, від 15 квітня 2019 року у справі № 182/6720/17-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17 сформульовано висновок про те, що чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).
Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
При зверненні до суду з позовом ОСОБА_2 просив визнати недостовірною інформацію, висловлену ОСОБА_1 на проведеній прес-конференції, а саме: «Київські чиновники, які відповідальні за транспортну сферу, все активніше і активніше вимагають від перевізників хабар за можливість працювати в столиці. В першу чергу я хочу сказати про заступника голови КМПА ОСОБА_3 . Цей чиновник вирішив обкласти приватних перевізників даниною та брати по 200 гривень готівкою з кожного автобусу і в середньому за місяць це складає 6,5 млн гривень. До нас з такою пропозицією звернулись радники пана ОСОБА_6 це ОСОБА_2 , а також начальник комунальної служби ОСОБА_5 . Коли ми спитали у цих, так званих ходаків, де нам брати кошти на ці хабарі? На що нам поступила пропозиція, що ми можем і вони будуть підтримувати нас в цьому, коли ми будемо піднімати вартість проїзду, навіть вище ніж в Київпастрансі. Тим перевізникам, які відмовились іти на їхні умови сказали. що з ними розірвуть договори, а договори, вони якраз, фактично і дають можливість і дозвіл працювати у місті.»
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що поширена ОСОБА_1 інформація про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 189 КК України «Вимагання», викладена у спосіб категоричного та стверджувального висловлювання у формі повідомлення про існування конкретних обставин (фактів), тобто є фактичним твердженням, а не оціночним судженням.
Колегія суддів звертає увагу, що вирок суду є єдиним процесуальним документом, який може встановити вину особи у вчиненні кримінального правопорушення. Згідно ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Так, матеріали справи не містять доказів на підтвердження правдивості інформації, поширеної про ОСОБА_2 на прес-конференції «Проблеми та перспективи розвитку транспортної галузі м. Києва» 19 жовтня 2021 року, щодо вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ст. 189 КК України «Вимагання».
Колегія суддів вважає, що поширена ОСОБА_1 інформація про позивача не є вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача та свідчить про приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_2 .
Висловлювання відповідача щодо позивача можуть бути спростовані або підтверджені, а тому можуть бути предметом спору.
З урахуванням вищенаведених вимог закону та встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає доведеним, що поширена на прес-конференції «Проблеми та перспективи розвитку транспортної галузі м. Києва» (відеозапис якого оприлюднено на YouTube-каналі «Інформаційне агентство Українські Новини», який належить ОСОБА_1 ) є твердженням про факти, а не оціночним судженням, а також, що оспорювана ОСОБА_2 інформація порушувала його особисті права, призвела до негативних наслідків через її поширення.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що поширена відповідачем інформація не є оціночними судженнями, а тому підлягає спростуванню на підставі ст.ст. 201, 277 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що поширена 19 жовтня 2021 року інформація на прес-конференції «Проблеми та перспективи розвитку транспортної галузі м. Києва» про позивача є лише припущенням про вчинені останнім кримінально-карані діяння, колегія суддів відхиляє, оскільки поширена інформація носить стверджувальний характер.
Так, у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2021 року за № 761/32924/19 зазначено про те, що: « Тягар доведеності достовірності інформації, поширеної про іншу особу, лежить на тому, хто поширив таку інформацію, позивач лише доводить сам факт її поширення.
Оскільки відповідачі не надали жодного доказу, який би підтверджував правдивість інформації, поширеної ними стосовно позивача, суди дійшли обґрунтованого висновку, що поширена інформація є недостовірною.
Отже, оскільки за характером висловлювань і вжитих словосполучень поширена відповідачами негативна інформація про позивача є фактичними твердженнями, містить посилання на обставини, як такі, що реально існували, проте правдивість такої інформації не знайшла свого підтвердження, суди дійшли обґрунтованих висновків, що оскільки така інформація принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, тому права позивача підлягають захисту шляхом її спростування.»
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що саме на ОСОБА_2 покладався обов'язок довести обставини недостовірності інформації та надати відповідні докази суду.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 11 червня 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Трофімова Богдана Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «16» січня 2026 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
С.Г. Музичко