справа № 370/2699/23 Головуючий у суді І інстанції: Білоцька Л.В.
провадження №22-ц/824/3625/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
14 січня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Янчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 12 вересня 2025 року у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на майно,
24.10.2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування позову вказала, що 25.11.2000 року між ними зареєстровано шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син, ОСОБА_3 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.10.2022 р. у цивільній справі №761/7991/22, що набрало законної сили 10.11.2022 року, шлюб між ними було розірвано.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.02.2023 року у цивільній справі №761/25778/22, що набрало законної сили 30.03.2023 року, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 21.11.2022 року, і до досягнення дитиною повноліття.
При розірванні шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 питання поділу майна, набутого подружжям за час шлюбу не вирішувалось, та на даний час не вирішено в добровільному порядку (незважаючи на неодноразові відповідні спроби та пропозиції ОСОБА_2 ), тому дане питання підлягає вирішенню у судовому порядку.
За час шлюбу у спільну сумісну власність подружжя за рахунок спільних коштів було набуто ряд земельних ділянок, а саме:
24.04.2015 року земельну ділянку, загальною площею 0,0970 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0130, цільове призначення - для індивідуального садівництва, на території Лишнянської селищної ради Макарівського району Київської області;
08.07.2020 року земельну ділянку, загальною площею 0,0970 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0126, цільове призначення - для індивідуального садівництва, на території Лишнянської селищної ради Макарівського району Київської області.
08.09.2023 року в результаті поділу земельних ділянок, що були зареєстровані за ОСОБА_2 (земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222784200:03:003:0126 та 3222784200:03:003:0130) було утворено чотири земельні ділянки однакового розміру, що відповідно є об'єктами спільної сумісної власності, а саме:
земельна ділянка, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0006;
земельна ділянка, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0007;
земельна ділянка, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0008;
земельна ділянка, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0009.
На земельній ділянці, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0008 в період шлюбу сторін був споруджений садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами (гараж, теплиця, споруди), загальною площею 27,3 кв.м..
На земельній ділянці, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0009 в період шлюбу сторін був споруджений садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами (альтанка, теплиця, вбиральня-літній душ, сарай), загальною площею 48,4 кв.м..
Також за час шлюбу у спільну сумісну власність подружжя було набуто 21.08.2018 земельну ділянку, загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 3222788000:02:030:0088, цільове призначення - для індивідуального садівництва, на території Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області (зареєстрована за ОСОБА_1 ).
Крім того, в січні 2016 року в період шлюбу сторін було придбано легковий автомобіль Geely СЕ-2 2015 р.в., сірого кольору, номер шасі НОМЕР_1 , вартістю 236 900 грн., що був зареєстрований за ОСОБА_1 ..
На даний час, дійсна вартість майна, набутого за час шлюбу, складає 16 тисяч доларів США, що за курсом Національного банку України на момент подання позову дорівнює 584960 грн.
Враховуючи принципи рівності розміру часток дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ОСОБА_2 з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить:
в порядку розподілу спільної власності передати в особисту приватну власність ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на таке майно загальною вартістю 791 427 грн:
земельну ділянку загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0007;
земельну ділянку загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0009;
будівельні матеріали, обладнання, конструктивні елементи та конструкції, які були використані під час будівництва садового будинку з господарськими будівлями та спорудами (в т.ч. садового будинку, ґанку, альтанки, теплиці, вбиральні-літнього душу, сараю, споруд), загальною площею 48,4 кв. м., що знаходяться на земельній ділянці, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0009.
В порядку розподілу спільної сумісної власності передати в особисту приватну власність ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на таке майно загальною вартістю 809 511,3 грн:
земельну ділянку, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0006;
земельну ділянку, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0008;
будівельні матеріали, обладнання, конструктивні елементи та конструкції, які були використані під час будівництва садового будинку з господарськими будівлями та спорудами (в т.ч. садового будинку, ґанку, гаражу, теплиці, споруд), загальною площею 27,3 кв. м., що знаходяться на земельній ділянці, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0008;
легковий автомобіль «Gееlу СЕ-2» 2015 р.в., сірого кольору, номер шасі НОМЕР_1 , що знаходиться у особистому користуванні ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 65 808 грн, компенсації вартості 1/2 (однієї другої) земельної ділянки, загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 3222788000:02:030:0088, а за ОСОБА_1 визнати право власності на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3222788000:02:030:0088.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9 042,15 грн різниці у вартості майна, що підлягає поділу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати.
Крім того, позивач вказала, що земельні ділянки на території Лишнянської селищної ради Макарівського району Київської області є рівнозначними, що підтверджується їх розміром згідно з витягами з Державного реєстру речових прав, а тому підлягають розподілу між сторонами порівну - по дві кожній із сторін. На розподілених земельних ділянках знаходяться будівлі та споруди (будівельні матеріали), і запропонований поділ не погіршує становище ОСОБА_1
06.11.2023 року відповідач подав до суду зустрічний позов, в якому просив:
Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельні ділянки, які утворилися в результаті поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 3222784200:03:003:0126 та 3222784200:03:003:0130, а саме земельні ділянки з наступними кадастровими номерами:
3222784200:03:003:0006, загальною площею 0,0485 га, розташована за адресою: Київська обл., Фастівський район, Бишівська сільська територіальна громада, Лишнянська сільська рада.
3222784200:03:003:0007, загальною площею 0,0485 га, розташована за адресою: Київська обл., Фастівський район, Бишівська сільська територіальна громада, Лишнянська сільська рада.
3222784200:03:003:0008, загальною площею 0,0485 га, розташована за адресою: Київська обл., Фастівський район, Бишівська сільська територіальна громада, Лишнянська сільська рада.
3222784200:03:003:0009, загальною площею 0,0485 га, розташована за адресою: Київська обл., Фастівський район, Бишівська сільська територіальна громада, Лишнянська сільська рада.
Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:030:0088, площею 0,12 га, з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: Київська обл., Макарівський район, Фасівська сільська рада.
Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль марки Gееlу, модель СЕ-2, 2015 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на будівельні матеріали, обладнання, вироби та конструкції. які були використані під час будівництва будинків, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , дачне містечко Простоквашино на земельних ділянках, утворених в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222784200:03:003:0130, а саме: газоблочного будинку; ґанку; дерев'яного будинку; гаражу; альтанки; літнього душу; вбиральні; колодязя; воріт з хвірткою; огорожі; теплиці № 1; теплиці № 2.
Стягнути з ОСОБА_2 та користь ОСОБА_1 витрати пов'язані з розглядом справи.
Вимоги обгрунтовував тим, що все майно було придбано за його особисті кошти, оскільки він працював у відрядженні за кордоном та кошти, які видавались на особисті потреби щомісяця не можна вважати спільним майном подружжя. Земельна ділянка розміром 0,12 га була приватизована і не може ділитись.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 12 вересня 2025 року первісний позов задоволено частково.
В порядку розподілу спільної сумісної власності передано в особисту приватну власність ОСОБА_2 та визнано за нею право власності на таке майно: земельну ділянку, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер: 3222784200:03:003:0007; земельну ділянку, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер: 3222784200:03:003:0009; будівельні матеріали, обладнання, конструктивні елементи та конструкції, які були використані під час будівництва садового будинку з господарськими будівлями та спорудами (в т.ч. садового будинку, ганку, альтанки, теплиці, вбиральні-літнього душу, сараю, споруд), загальною площею 48,4 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці, площею 0,0485 га, кадастровий номер: 3222784200:03:003:0009.
В порядку розподілу спільної сумісної власності передано в особисту приватну власність ОСОБА_1 та визнано за ним право власності на таке майно: земельну ділянку, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер: 3222784200:03:003:0006; земельну ділянку, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер: 3222784200:03:003:0008; будівельні матеріали, обладнання, конструктивні елементи та конструкції, які були використані під час будівництва садового будинку з господарськими будівлями та спорудами (в т.ч. садового будинку, ганку, гаражу, теплиці, споруд), загальною площею 27,3 кв. м., що знаходяться на земельній ділянці, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0008; легковий автомобіль «Geelу СЕ-2» 2015 р. в., сірого кольору, номер шасі НОМЕР_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9042,15 грн різниці у вартості майна, що підлягає поділу.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 14 672,00 грн.
Заходи забезпечення позову вжиті за ухвалою суду від 04.08.2025 року скасовано.
Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:030:0088, площею 0,12 га, з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, Фастівська сільська рада.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3355 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції у частині поділу спільного майна подружжя, ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 12.09.2025 року по справі № 370/2699/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на майно в частині поділу:
земельної ділянки, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0007;
земельної ділянки, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0009;
будівельних матеріалів, обладнання, конструктивні елементи та конструкції, які були використані під час будівництва садового будинку з господарськими будівлями та спорудами (в т.ч. садового будинку, ганку, альтанки, теплиці, вбиральні-літнього душу, сараю, споруд), загальною площею 48,4 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці, площею 0,0485 га, кадастровий номер: 3222784200:03:003:0009;
земельної ділянки, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер: 3222784200:03:003:0006;
земельної ділянки, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер: 3222784200:03:003:0008;
будівельних матеріалів, обладнання, конструктивні елементи та конструкції, які були використані під час будівництва садового будинку з господарськими будівлями та спорудами (в т.ч. садового будинку, ганку, гаражу, теплиці, споруд), загальною площею 27,3 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці, площею 0,0485 га, кадастровий номер: 3222784200:03:003:0008.
Просив апеляційний суд ухвалити нове рішення, яким з урахуванням вартості майна встановленої Висновком експерта за результатами проведення будівельної-технічної експертизи № 1555/06-2023 від 20.06.2023 року та принципу рівності часток подружжя, здійснити новий поділ наступного майна:
земельної ділянки, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер: 3222784200:03:003:0007;
земельної ділянки, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер: 3222784200:03:003:0009;
будівельних матеріалів, обладнання, конструктивних елементів та конструкцій, які були використані під час будівництва садового будинку з господарськими будівлями та спорудами (в т. ч. садового будинку, ганку, альтанки, теплиці, вбиральні-літнього душу, сараю, споруд), загальною площею 48,4 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці, площею 0,0485 га, кадастровий номер: 3222784200:03:003:0009.
земельної ділянки, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер: 3222784200:03:003:0006;
земельної ділянки, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер: 3222784200:03:003:0008;
будівельних матеріалів, обладнання, конструктивних елементів та конструкцій, які були використані під час будівництва садового будинку з господарськими будівлями та спорудами (в т.ч. садового будинку, ганку, гаражу, теплиці, споруд), загальною площею 27,3 кв. м, що знаходяться на земельній ділянці, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0008.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 12.09.2025 року по справі №370/2699/23 в частині передачі в особисту приватну власність ОСОБА_1 та визнання за ним права власності на легковий автомобіль «Geely СЕ-2» 2015 року випуску, сірого кольору, номер шасі НОМЕР_1 та визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:030:0088, площею 0,12 га, з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: Київська обл., Макарівський район, Фасівська сільська рада апелянт просив залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що позивач у позовній заяві стверджувала, що ринкова вартість спірного автомобіля становить 131 616 грн, у зв'язку з чим просила стягнути з відповідача компенсацію половини вартості автомобіля, яка складає 65 808 грн. В подальшому позивачкою була подана заява про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог. У зазначеній заяві позивачка просила суд в порядку розподілу спільного майна передати у власність відповідача та визнати за ним право власності на зазначений спірний автомобіль. При цьому вартість зазначеного автомобіля позивач оцінювала вже у 174 084,30 грн.
Однак, всупереч обов'язку довести ті обставини, на які посилається сторона, позивач не надала до суду разом з позовною заявою будь-яких доказів на підтвердження того, яким чином нею визначалась вартість спірного автомобіля.
Разом з тим, аналізуючи оскаржуване рішення суду першої інстанції, суд фактично погодився з орієнтовною вартістю, наведеною позивачем, не врахувавши ані фактичного технічного стану автомобіля, ані розміру завданих йому матеріальних збитків. Суд першої інстанції проігнорував докази, що підтверджували наявність суттєвих пошкоджень транспортного засобу внаслідок ДТП, та фактично визначив його ціну не виходячи з дійсної (фактичної) вартості конкретного автомобіля, а лише орієнтуючись на середню ринкову вартість подібних транспортних засобів.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги також вказував, що обраний судом першої інстанції спосіб поділу майна, не може вважатися справедливим та рівним.
Зазначав, що у вересні 2023 року позивачем був здійснений поділ земельних ділянок з кадастровими номерами 3222784200:03:003:0126 та 3222784200:03:003:0130 в результаті чого утворилися 4 земельні ділянки.
На земельній ділянці, яка має кадастровий номер 3222784200:03:003:0008 та ділянці з номером 3222784200:03:003:0009 побудовані садові будинки з господарськими будівлями і спорудами.
За твердженнями позивачки вартість 4-х новоутворених ділянок є рівноцінною і становить 96 713,50 грн для кожної ділянки.
Вартість автомобіля - 174 084, 30 грн.
Вартість будівельних матеріалів, використаних для будівництва садового будинку, розташованого на земельній ділянці 3222784200:03:003:0008 - 442 000 грн.;
Вартість будівельних матеріалів, використаних для будівництва садового будинку, розташованого на земельній ділянці 3222784200:03:003:0009 - 598 000 грн.
На підтвердження вартості зазначеного майна, позивачка посилається на висновки аналітичного дослідження щодо вартості, рекламні оголошення. В той же час, позивачка не надала належних доказів на підтвердження вартості майна, поділ якого було здійснено.
Позивачем надані документи під назвою «Аналітичне дослідження щодо вартості майна», яке не містить інформацію про конкретну особу, яка проводила оцінку майна, підпису такої особи, а містить лише підпис керівника суб'єкта господарювання. Надані документи не відповідають також і іншим вимогам стосовно форми та змісту, встановлених законодавством.
Аналітичні дослідження щодо вартості майна, надані Позивачем, містять інформацію, що суб'єктом оціночної діяльності не проводився безпосередній огляд та обстеження об'єктів оцінки. Фактична оцінка була зроблена зі слів позивача та на підставі наданого технічного паспорту. Тобто відповідач вважає, що надані позивачем докази на підтвердження вартості майна, є недостовірними та недопустимими.
В той же час в матеріалах справи містяться висновки про вартість земельних ділянок з кадастровими номерами 3222784200:03:003:0126 та 3222784200:03:003:0130 до їхнього поділу, яка становить 210 800 грн для кожної земельної ділянки.
Тобто, вартість кожної земельної ділянки після їх поділу має становити 105 400 грн, а не 96 713,50 грн, як зазначає позивачка.
В матеріалах справи міститься також висновок будівельно-технічної експертизи, -наданий відповідачем (том 2, а.с. 74), відповідно до якого: вартість газоблочного будинку становить 398 326 грн; ганку - 4 143 грн; дерев'яного будинку - 1 187 740 грн; гаража - 92 744 грн; альтанки - 47 764 грн; літнього душу - 9 501 грн; вбиральні - 8 799 грн; колодязя - 16 558 грн; воріт з хвірткою - 13107 грн; огорожі - 55 947 грн; теплиці № 1 - 24 899 грн; теплиці №2- 12 449 грн.
Вказував, що сукупна вартість майна, яке було передано у власність позивача, за оскаржуваним рішенням, становить не менше ніж 1 291 888,15 грн. В той же час сукупна вартість майна, яке було передано у власність відповідача, становить приблизно 876 811,85 грн.
Тобто, різниця між вартістю майна, яке передано у власність позивачки, та вартістю майна, яке передано у власність відповідачу, становить щонайменше 415 076 грн 30 коп..
Крім того, відповідач зазначав, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, не визначив правового режиму такого об'єкта, як колодязь, що розташований безпосередньо на межі між поділеними земельними ділянками позивача та відповідача. У рішенні відсутні будь-які вказівки щодо порядку користування, обслуговування чи подальшої експлуатації цього об'єкта, що фактично залишає між сторонами неврегульоване спірне питання.
На теперішній час сторони не можуть дійти згоди щодо подальшого використання колодязя. Зокрема, відповідач наполягає на праві користування ним, обґрунтовуючи це тим, що водозабір здійснюється через мережу водопостачання до садового будинку, підведено труби та інші інженерні мережі, які він особисто здійснював його викопування. Натомість позивач висловлює намір ліквідувати (засипати) колодязь, вважаючи, що його наявність перешкоджає раціональному використанню належної йому частини земельної ділянки.
Суд в своєму рішенні не встановив розміщення будинків, ганку, гаражу, альтанки, літнього душу, вбиральні, воріт з хвірткою з металопрофілю в металевих стовпчиках, огорожі з металопрофілю, теплиць №1,2, металевого павільйону, вимощення та фігурних елементів мощення.
Суд першої інстанції не дослідив факти та матеріли, відомості з візуально-інструментального обстеження об'єктів дослідження за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, Лишнянська нільська рада, с. Осикове, дачне містечко Простоквашино щодо:
розміщення будинків з господарськими будівлями та спорудами на ділянці 3222784200:03:003:0130 (ст. 84 том 3) та втрати їх функціонування погіршення стану після поділу цієї ділянки на дві ділянки;
наявності об'єднаного в єдиний комплекс об'єктів незавершеного будівництва будинків, споруд) з відповідними системами електроживлення, водовідведення, водопостачання на ділянці 3222784200:03:003:0130 протягом 2015-2021 років (ст. 87-95 том 3);
наявності єдиного об'єкта джерела води колодязя, який був встановлено на ділянці 3222784200:03:003:0130 протягом 2015-2021 років (ст. 92, том 3);
приєднання ділянки та двох садових будинків та гараж і альтанки до системи передачі га системи розподілу ділянки до мережі електропостачання потужністю 5 кВт від Оператора ПрАТ ДТЕК, яка підведена до на ділянку 3222784200:03:003:0130.
Суд першої інстанції не визначив в чиїй власності є рухоме майно металевий павільйон площею 15,0 кв.м., що розташований на ділянці 3222784200:03:003:0130 та придбаний на особисті кошти відповідача.
Таким чином, суд першої інстанції, не визначивши чітким чином порядок користування спільним об'єктом інженерної інфраструктури, фактично не досяг основної мети поділу - припинення спільності майна та усунення підстав для подальших конфліктів ж сторонами. Внаслідок цього рішення не забезпечило остаточного врегулювання правовідносин між сторонами, а, навпаки, створило передумови для виникнення нових спорів щодо користування та утримання об'єкта, який залишився неврегульованим у процесі поділу.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що земельні ділянки та майно, які були поділені, не належать до спільної сумісної власності подружжя.
На переконання відповідача компенсаційні виплати, які надавалися фізичній особі індивідуально під час відрядження за межами України за рахунок бюджету України або міжнародної організації ООН є особисте майно за природою та не належать до доходу осіб, як визначено у діючому законодавстві України.
Зазначав, що придбання земельних ділянок, автомобіля, а також здійснення будівельних робіт на земельній ділянці здійснювалось виключно за особисті кошти відповідача.
Враховуючи той факт, що спірні земельні ділянки були придбані сторонами у період шлюбу, а право власності на них було зареєстровано за позивачем, не є вирішальним для віднесення їх до спільної сумісної власності подружжя, оскільки є обставини, які свідчать про те, що вони були придбані за особисті кошти відповідача.
15 грудня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Окунєва І.С., в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що за час шлюбу сторони у справі набули наступне майно: земельну ділянку, загальною площею 0,0970 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0130, земельну ділянку, загальною площею 0,0970 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0126, та в результаті їх поділу утворилися нові чотири земельні ділянки, а саме: земельна ділянка, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0006, земельна ділянка, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0007, земельна ділянка, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0008, земельна ділянка, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0009, які є об'єктами спільної сумісної власності подружжя та враховуючи визначений ОСОБА_2 варіант їх поділу, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також, на земельній ділянці, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0008 в період шлюбу сторін був споруджений садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами (гараж, теплиця, споруди), загальною площею 27,3 кв.м.
На земельній ділянці, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0009 в період шлюбу сторін був споруджений садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами (альтанка, теплиця, вбиральня-літній душ, сарай), загальною площею 48,4 кв.м..
Суд першої інстанції прийшов до висновку, вказані об'єкти також відносяться до об'єктів спільної сумісної власності подружжя.
Крім того, легковий автомобіль Geely СЕ-2 2015 р.в., сірого кольору, номер шасі НОМЕР_1 , також відноситься до об'єкта спільної сумісної власності подружжя.
Враховуючи визначений ОСОБА_2 варіант їх поділу, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також суд першої інстанції, враховуючи вартість вказаних об'єктів, які виділяються у власність ОСОБА_2 загальною вартістю: 791 427,00 грн та об'єктів, які виділяються у власність ОСОБА_1 загальною вартістю: 809 511,30 грн, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на її користь 9 042,15 грн різниці у вартості майна, що підлягає поділу також підлягають задоволенню.
Водночас суд першої інстанції прийшов до висновку, що земельна ділянка, загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 3222788000:02:030:0088, є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , а тому вимоги за первісним позовом ОСОБА_2 щодо компенсації на її користь вартості 1/2 (однієї другої) земельної ділянки та визнання за ОСОБА_1 права власності на неї в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження, та в цій частині задоволенню не підлягають.
Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом в частині визнання за ним права особистої приватної власності щодо земельної ділянки, загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 3222788000:02:030:0088 є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, оскільки відповідачем подано докази того, що вказану земельну ділянку він набув у власність шляхом безоплатної приватизації (а.с. 59-61 том 2), а тому підлягають задоволенню в цій частині.
Щодо інших вимог за зустрічним позовом суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки вони не знайшли своїх підтверджень в ході розгляду справи.
Щодо поданих сторонами науково-правових висновків щодо правового режиму грошових коштів, отриманих ОСОБА_1 під час виконання службових обов'язків у складі миротворчого персоналу Місії ООН в Республіці Ліберія, суд першої інстанції зауважив, що відповідно до ст. 115 ЦПК України, висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Відповідно до ч. 3 статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, зокрема гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст. 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до змісту вказаних норм у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними.
Відповідно до ч. 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте ними до шлюбу; майно, набуте ними за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно набуте ними за час шлюбу, але за кошти, які належали їм особисто; житло, набуте ними за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
У постанові Верховного Суду від 20 червня 2024 року у справі № 331/5662/18 (провадження № 61-6033св23) зазначено: «за загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у Постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15, поділ майна, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що 25.11.2000 року між сторонами у справі зареєстровано шлюб (а.с. 10 том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син, ОСОБА_3 (а.с. 11 том 1).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.10.2022 року у цивільній справі №761/7991/22, що набрало законної сили 10.11.2022 року, шлюб між сторонами у справі розірвано (а.с. 13-14 том 1).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.02.2023 року у цивільній справі №761/25778/22, що набрало законної сили 30.03.2023 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 18.08.2023 року, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 21.11.2022 року, і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 15-18, 19-25 том 1).
За час шлюбу сторони у справі набули наступне майно:
24.04.2015 року на підставі договору купівлі-продажу земельну ділянку, загальною площею 0,0970 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0130, цільове призначення - для індивідуального садівництва, на території Лишнянської селищної ради Макарівського району Київської області, яка була зареєстрована за ОСОБА_2 (а.с. 26 том 1);
08.07.2020 року на підставі договору купівлі-продажу земельну ділянку, загальною площею 0,0970 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0126, цільове призначення - для індивідуального садівництва, на території Лишнянської селищної ради Макарівського району Київської області, яка була зареєстрована за ОСОБА_2 (а.с. 27 том 1);
21.08.2018 року земельну ділянку, загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 3222788000:02:030:0088, цільове призначення - для індивідуального садівництва, на території Фасівської сільської ради Макарівського району Київської області, яка зареєстрована за ОСОБА_1 (а.с. 28-29 том 1);
Відповідачем подано докази того, що земельну ділянку 3222788000:02:030:0088, загальною площею 0,12 га, він набув у власність шляхом безоплатної приватизації (а.с. 59-61 том 2).
08.09.2023 року в результаті поділу земельних ділянок, за заявою ОСОБА_2 (а.с. 30 том 1), що були зареєстровані за нею (земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222784200:03:003:0126 та 3222784200:03:003:0130) було утворено чотири земельні ділянки однакового розміру, що відповідно є об'єктами спільної сумісної власності, а саме:
земельна ділянка, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0006 (а.с. 34 том 1);
земельна ділянка, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0007 (а.с. 31 том 1);
земельна ділянка, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0008 (а.с. 33 том 1);
земельна ділянка, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0009 (а.с. 32 том 1).
Також, на земельній ділянці, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0008 в період шлюбу сторін був споруджений садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами (гараж, теплиця, споруди), загальною площею 27,3 кв.м..
На земельній ділянці, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0009 в період шлюбу сторін був споруджений садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами (альтанка, теплиця, вбиральня-літній душ, сарай), загальною площею 48,4 кв.м..
Крім того, в січні 2016 року в період шлюбу сторін було придбано легковий автомобіль Geely СЕ-2 2015 року випуску, сірого кольору, номер шасі НОМЕР_1 , вартістю 236 900,00 грн, що був зареєстрований за ОСОБА_1 (а.с. 29-31 том 2).
На підтвердження заявлених зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 подано інформаційну довідку та інформації Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок, які зареєстровані за ОСОБА_2 , з наступними кадастровими номерами: 3222784200:03:003:0006, 3222784200:03:003:0007, 3222784200:03:003:0008, 3222784200:03:003:0009 (а.с. 62-72 том 2), висновок вартості земельної ділянки з кадастровим номером: 3222784200:03:003:0126 (а.с. 73 том 2), висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 20.06.2023 року об'єктами дослідження якого були будинки з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 74-121 том 2). Вказаним висновком визначено вартість будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій використаних під час будівництва будинків, господарських будівель і споруд, яка становить 1 871 977, 00 грн.
Також відповідачем подано копії декларацій про його майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014, 2015 роки (а.с. 133-147 том 2), відомості з ДПІ за період з 01.01.2025 року по 31.12.2016 року (а.с. 148 том 2), відомості про доходи станом на 02.03.2023 року (а.с. 149-155 том 2), копії документів, що підтверджують його перебування у складі миротворчого персоналу Місії ООН в Республіці Ліберія (а.с. 156-178 том 2), копію договору на виготовлення будинку від 29.11.2015 року (а.с. 179-181 том 2), копії товарних чеків на придбання будівельних матеріалів у 2022 року (а.с. 183-191 том 2), копію розписки за виконані будівельні роботи (а.с. 193 том 2), копію заяви про порушення кримінальної справи (а.с. 194-195 том 2), копію відповіді про прийняття заяви (а.с. 196 том 2).
Між тим, ОСОБА_2 до заяви про зміну предмету позову подано наступні документи: копія її трудової книжки, копія посвідчення офіцера НОМЕР_3 , копія відпускного квитка від 07.03.2024 № 321/1966, копія квитанції про оплату оцінки майна та виготовлення технічних паспортів, копія технічного паспорту щодо садового будинку площею 48,4 кв.м, копія висновку аналітичного дослідження щодо вартості майна, копія технічного паспорту щодо садового будинку площею 27,3 кв.м, копія висновку аналітичного дослідження щодо вартості майна, копія рекламного оголошення щодо продажу автомобіля Geely (а.с. 204-234 том 2).
Згідно висновку аналітичного дослідження щодо вартості майна від 30.01.2024 року щодо садового будинку площею 48,4 кв.м, розташованого на земельній ділянці, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0009, ринкова вартість майна становить 598 000,00 грн.
Згідно висновку аналітичного дослідження щодо вартості майна від 30.01.2024 року щодо садового будинку площею 27,3 кв.м, розташованого на земельній ділянці, загальною площею 0,0485 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0008, ринкова вартість майна становить 442 000,00 грн.
Також відповідачем ОСОБА_1 подано копію звіту № 141 з експертної оцінки колісного транспортного засобу від 11.10.2023 року щодо автомобіля Geely СЕ-2 реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно якого вбачається, що досліджуваний автомобіль у пред'явленому вигляді до експлуатації не придатний, втратив товарний вигляд, споживчі та експлуатаційні якості, вимагає відновлювального ремонту. Дійсна (ринкова) вартість станом на дату оцінки 05.10.2023, без урахування пошкоджень при ДТП, могла становити 181 053,83 грн. Вартість відновлювального ремонту могла становити 137 799,13 грн. Сума матеріальних збитків завданих власнику могла становити 101 346,45 грн (а.с. 8-19 том 3).
Також відповідачем подано роздруківку листування з позивачем та фотографії будівництва спірного будинку (а.с. 102-110 том 3).
Крім того, в матеріалах справи міститься наданий представником ОСОБА_1 науково-правовий висновок щодо правового режиму грошових коштів, одержаних одним з подружжя від 05.06.2025 року та кваліфікаційну наукову працю на правах рукопису ОСОБА_1 «Міжнародне військове співробітництво України (1991-2013 рр.)» (а.с. 53-84 том 4).
Крім того, в матеріалах справи міститься наявні надані представником ОСОБА_2 , декларацію за 2021 рік подана 21.03.2024 року ОСОБА_1 , декларацію за 2022 рік подана 21.03.2024 року ОСОБА_1 , декларацію за 2023 рік подана 23.03.2024 року ОСОБА_1 , декларацію за 2024 рік подана 14.03.2025 року ОСОБА_1 , висновок науково-правової експертизи від 19.08.2025 року.
Відповідно до висновку науково-правової експертизи з питань, що є предметом судового розгляду у даній справі зроблено наступні висновки: (1) добові та інші виплати, забезпечення, які належали до сплати / передачі на користь ОСОБА_1 та / або отримані ним за виконання службових обов'язків у складі миротворчого персоналу Місії Організації Об'єднаних Націй в Республіці Ліберія з будь-яких джерел (в тому числі, з Державного бюджету України, з бюджету Організації Об'єднаних Націй тощо) за законом відносяться до спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а не до особистої приватної власності ОСОБА_1 ; (2) нерухоме та рухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва набуті в період шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (зокрема, земельна ділянка, загальною площею 0,0970 га, кадастровий номер: 3222784200:03:003:0130, цільове призначення - для індивідуального садівництва, на території Лишнянської селищної ради Макарівського району Київської області; земельна ділянка, загальною площею 0,0970 га, кадастровий номер: 3222784200:03:003:0126, цільове призначення - для індивідуального садівництва, на території Лишнянської селищної ради Макарівського району Київської області; легковий автомобіль «Geely CE-2» 2015 р.в., сірого кольору, номер шасі НОМЕР_1 ; будівельні матеріали, обладнання, вироби та конструкції, які були використані під час будівництва будинків, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: Київська область, Фастівський р-н. Лишнянська сільска рада, с. Осикове, дачне містечко Простоквашино на земельних ділянках, утворених в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222784200:03:003:0130, а саме: газоблочного будинку, ганку, дерев'яного будинку, гаражу, альтанки, літнього душу, вбиральні, колодязя, воріт з хвірткою, огорожі, теплиці № 1, теплиці № 2), в тому числі, за умови якщо воно придбане за рахунок заощаджених ОСОБА_1 виплат, іншого забезпечення, отриманих ним за виконання службових обов'язків у складі миротворчого персоналу Місії Організації Об'єднаних Націй в Республіці Ліберія, за законом та фактичними обставинами відносяться до спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а не до особистої приватної власності ОСОБА_1 .
Крім того, з вказаних вище річних декларації ОСОБА_1 , поданих ним як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (військовослужбовцем), за звітні періоди 2021-2024 роки, вбачається, що він самостійно визначив правовий режим майна, що є предметом спору у даній справі. У вказаних деклараціях ОСОБА_1 зазначив, що йому разом з ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належать об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва, цінне рухоме майно - транспортні засоби, що за вказаними в них характеристиками (видом, площею, датою набуття тощо) відповідають майну, що є предметом спору у даній справі.
Також встановлено, що допитана в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_2 дала покази наступні покази. На запитання відповідача про отримання позивачем протягом 2014 -2015 року його грошового забезпечення та використання на власний розсуд цих коштів ОСОБА_2 вказала, що ці кошти дійсно отримувала, решту після того як виплачувала кредит за машину, яку придбали у 2008 році, та на додаток з квітня 2014 року виплачувала другий кредит, кошти, які залишалися витрачала на інші потреби. На запитання відповідача чи займалась особисто будівництвом гаражу, будинку у 2020 році позивач вказала, що особисто безпосередньо будівельними роботами не займалась, обробляла город, 10 соток та теплицею. На запитання відповідача чи передавали позивачу особисті кошти на зберігання у період 2014-2015 роки, або він особисто привозив, позивач вказала, що так передавали, вона їх зберігала, на жовтень 2015 року сума орієнтовно складала 30 000 доларів. Зазначене ніхто не оспорює. На запитання чи був додатковий дохід, крім заробітної плати у позивача у період з 2010 року по 2022 рік включно, ОСОБА_2 вказала, що вона отримувала заробітну плату та допомогу від матері, інших додаткових доходів не було. Підтвердила, що у 2023 році пошкодила вхідні двері, оскільки не було доступу до будівлі, замки змінювала. Щодо надання дозволу на поділ земельних ділянок, то ОСОБА_1 був обізнаний про такий поділ, обговорювали це питання через смс-повідомлення. Щодо обговорення питання поділу майна в лютому-листопаді 2023 року, то в кінці 2022 року домовилися, що ОСОБА_1 виставить земельну ділянку на продаж, виставив на продаж, через півроку, інформація про продаж зникла з інтернету. Обговорювалися питання поділу в добровільному порядку, пропонувала різні варіанти поділу. Будівельні роботи проводив, розраховувалися спільно нажитими коштами, тобто її зарплата, заробітна плата ОСОБА_1 , ті, що ОСОБА_1 привіз з Місії, та допомога її матері. Його батьки не допомагали. Не пам'ятає, яка саме сума коштів була витрачена на будівництво першого будинку. Автомобіль Geely, який був придбаний в 2015 році, за нього частина коштів з автомобіля, що був придбаний у 2008 році, 65 000 тис. було вкладено в купівлю цієї машини. Щодо ділянки 12 соток, цю ділянку відповідач отримав як учасник АТО, приватизував, не пам'ятає в якому році отримав. Включила до складу майна, що підлягає поділу, оскільки набута під час шлюбу. З приводу кредиту на придбання автомобіля, придбаного у 2008 році, сплачували кредити разом, платили у кого були гроші, сплачувалися кошти у кредитну спілку, готівкою то нею, то другом відповідача. Було два автомобіля Geely, перший у 2008 році, в подальшому був проданий та придбаний інший автомобіль, також Geely, у 2015 році, за рахунок коштів отриманих від продажу автомобіля, придбаного у 2008 році.
Також у судовому засіданні суду першої інстанції 07.11.2024 року допитано в якості свідка ОСОБА_1 , який дав суду наступні покази. Визнає ведення спільного господарства з часу реєстрації шлюбу до серпня 2014 року, тому що він був у відрядженні, був в іншій країні, з серпня 2014 по вересень 2015 року спільного господарства не вели, в цей період накопичував особисті кошти, вони були у нього фізично, частину цих коштів передав через друзів для зберігання ОСОБА_4 , а потім майно, яке було придбане, рухоме, нерухоме, за ці кошти придбано. Спільний бюджет був до 2014 року, тобто все, що вони отримували, автомобіль був придбаний. Такого як спільний бюджет не було. Під час перебування у відрядженні отримував щомісячне утримання особисті кошти для учасника місії. У квітні 2015 року була придбана ділянка 322278400:03:003:0130, яка була в подальшому поділена, за 5 000 доларів, за його особисті кошти. В січні 2016 року був придбаний автомобіль Geely CT-2, відповідно до договору укладеного з автосалоном, за його особисті кошти. Не пам'ятає чи використовувалися при придбанні другого автомобіля, кошти отримані від продажу першого автомобіля. Друга ділянка була придбана за особисті кошти, які залишилися, в розмірі 2 000, решта коштів була надана мамою ОСОБА_2 та його братом ОСОБА_5 . При укладенні договорів купівлі-продажу земельних ділянок ним надавалась згода на укладення таких. Оскільки у 2015 році йому було не відомо чи повернеться він після відрядження, тому пропонувалась можливе користування земельною ділянкою в інтересах сім'ї, але ділянку придбана за його особисті кошти. Так само наступна земельна ділянка було надано дозвіл, оскільки він залучався до участі в АТО, було не визначено, що буде в подальшому. Тому ділянки оформлювались на дружину тільки з метою того, враховуючи специфіку роботи. Майно придбано на особисті кошти, а те, що воно зареєстровано за ОСОБА_2 , це не означає їх набуття. Реєстрація ділянок була оформлена на дружину, но майно куплено за його особисті кошти та належить йому. Позивач заробляла, він отримував грошове забезпечення, ці кошти витрачалися на потреби сім'ї, а особисті кошти це інше. Придбані земельні ділянки і будівництво за його особисті кошти. Реєструвати земельні ділянки на себе він вважав недоцільним. Згоду на набуття у спільну сумісну власність майна надав лише тому, що надання такої передбачено чинним законодавством, це формальне дотримання процедури реєстрації. Метою поїздки у Місію є виконання військового завдання, мета була не поїхати заробити гроші, а набути досвіду, який в подальшому впливав на кар'єрне зростання, набути досвіду роботи в оперативних штабах ООН, підвищення рівня знання англійської мови, а кошти це інше, це компенсаційне, це особисті кошти, які він потім витрачав на купівлю майна. Перебування у відрядженні вплинуло на його подальше кар'єрне зростання. 2000-2017 роки проживали у гуртожитку, намагався вирішити це питання, сім'я була поставлена на квартирний облік, чекали на отримання житла. Умови були складні, однак всі соціальні вимоги були дотримані. У 2018 році переїхали на квартиру, яку винаймали. Орендували квартиру до жовтня 2023 року. Будинок площею 55 м.кв. був побудований у 2016 році, за його особисті кошти, будинок дерев'яний, не оформлений, це є будівельні матеріали. Будівництво хоч і було завершено у 2016 році, однак в експлуатацію не введено. Що стосується іншого будинку, 2020 році, збудований з газоблоку, площа складає 37, 6 м.кв, з них жилої тільки 8, в експлуатацію не прийнятий. Також на цій ділянці знаходиться металевий павільйон, гараж, альтанка. Будинок будувався по часу, у грудні 2015 року було зроблено фундамент, березні 2016 року будівельниками зроблено каркас будинку, внутрішні облаштування тривали з 2016 року по 2022 рік. Інший будинок було збудовано у квітні-серпні 2020 року, облаштування завершено, коли сторони припинили відносини. Гараж збудований у 2019 році. Будівництво здійснювалось без залучення дружини, вона не приймала участь в будівництві.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне майно, земельна ділянка, загальною площею 0,970 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0130 та земельна ділянка, загальною площею 0,0970 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0126 які в подальшому були поділені шляхом 4 окремих земельних ділянок з рівними площами по 0,0485 га кожна з кадастровими номерами 3222784200:03:003:0006, 3222784200:03:003:0007, 3222784200:03:003:0008, 3222784200:03:003:0009, а також автомобіль легковий автомобіль Geely СЕ-2 2015 р.в., сірого кольору, номер шасі НОМЕР_1 , це майно придбано сторонами під час перебування в зареєстрованому шлюбі, тобто набуте ними за спільні кошти, тому це майно є їх спільною сумісною власністю і підлягає розподілу, оскільки кожна із сторін відповідно до ст.ст. 368, 372 ЦК України, має право на частину від спільного майна, а державна реєстрація права власності за одним із подружжя порушує законні права та інтереси іншого, як співвласника такого майна.
Суд апеляційної інстанції погоджується з визначеним судом варіантом поділу спільно майна подружжя. Крім того суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що враховуючи вартість вказаних об'єктів, які виділяються у власність ОСОБА_2 загальною вартістю 791 427 грн та об'єктів, які виділяються у власність ОСОБА_1 загальною вартістю 809 511,30 грн, тому різниця у вартості майна у розмірі 9042,15 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ..
Що стосується вимоги розподілу (визнання спільною сумісною власністю) земельної ділянки, загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 3222788000:02:030:0088.
Встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,12 га, кадастровий номер 3222788000:02:030:0088 за адресою: Київська обл., Макарівський район, Фасівська сільська рада набута ОСОБА_1 у власність за рахунок безоплатної приватизації, тому вона є особистою приватною власністю останнього.
Земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, така земельна ділянка належить до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.
Тому режим спільного сумісного майна подружжя на цю земельну ділянку не поширюється, відповідно, поділу як майно подружжя вона не підлягає, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 серпня 2022 року у справі №755/17641/18.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказана земельна ділянка (кадастровий номер 3222788000:02:030:0088) є особистою приватною власністю ОСОБА_1 ..
Доводи апеляційної скарги про те, що вартість автомобіля визначена судом без урахування його пошкоджень, внаслідок отримання спірним автомобілем пошкоджень у ДТП, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки вартість майна, що підлягає поділу визначається, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у Постанові від 31 жовтня 2023 року у справі № 202/4972/20.
Доводи апеляційної скарги про те, що обраний судом першої інстанції спосіб поділу майна не може вважатися справедливим та рівним, суд апеляційної інстанції відхиляє, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на підтвердження вартості спірних земельних ділянок надала письмові аналітичні дослідження щодо вартості майна, що підготовлені суб'єктом оціночної діяльності, станом на 30.01.2024 року, тобто на момент розгляду справи, з урахуванням поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 3222784200:03:003:0130 та 3222784200:03:003:0126 (а.с. 209-229 том 2).
Надані позивачем письмові аналітичні дослідження щодо вартості майна містять фактичні дані, мають матеріальну письмову форму, подані позивачем у встановленому порядку разом з заявою про збільшення розміру позовних вимог. Тому суд першої інстанції обгрунтовано використав такі письмові докази в обгрунтування прийнятого рішення.
Що стосується висновка оцінювача про вартість майна від 06.04.2023 року та висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 20.06.2023 року, які були надані відповідачем ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані висновки були складені за декілька місяців до моменту відкриття провадження у справі, тобто існували не на момент розгляду. Крім того, вони складені на об'єкт нерухомості, який на момент розгляду справи вже не існував, оскільки земельні ділянки були розподілені, та на них вже були окремо розташовані будівельні матеріами (незавершене будівництво), вартість яких окремо не визначено у висновках. А тому суд першої інстанції обгрунтовано не взяв їх до уваги.
Доводи апеляційної скарги про те, що земельні ділянки та майно, які були поділені не належать до спільної сумісної власності подружжя, з огляду на те, ОСОБА_1 перебуваючи у відрядженні в Місії ООН в Республіці Ліберія на посаді військового спостерігача у період з вересня 2014 року по вересень 2015 року отримував особисті кошти, за які в подальшому було придбано спірне майно, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки наведені обставини не спростовують презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте сторонами в період шлюбу, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що кошти отримані відповідачем є спільним майном подружжя.
Як вже встановлено судом, земельна ділянка, загальною площею 0,0970 га, кадастровий номер 3222784200:03:003:0130 та земельна ділянка, загальною площею 0,0970 га кадастровий номер 3222784200:03:003:0126 на території Лишнянської селищної ради Макарівської району Київської області, цільовим призначенням яких є індивідуальне садівництво, були набуті у спільну сумісну власність сторін як подружжя про що вказує наявність письмових згод ОСОБА_1 на укладення ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу земельних ділянок.
Наявність письмових згод свідчить про придбання земельних ділянок за спільні кошти у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки згоди останнього на набуття майна підтверджуються придбанням такого майна за спільні кошти подружжя (а.с. 44-47, 51-54 том 2).
За таких обставин, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не з'ясовано джерело походження коштів, за які придбано спірне майно, адже за умови відображення в договорах про її набуття тверджень, що ці кошти є спільними коштами подружжя, суд позбавлений процесуальної можливості змінити як правовий статус цих коштів, так і майна, придбаного за ці кошти, зі спільного сумісного на особисте.
Не заслуговують на увагу суду також доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки матеріального стану подружжя, щодо дійсної наявності грошових коштів на час купівлі спірного майна, оскільки при вирішенні спору необхідно виходити з того, що всі кошти, які існують в сім'ї на час шлюбу за відсутності належних та допустимих доказів того, що вони належать одному із подружжя на праві особистої приватної власності - є спільними сумісними коштами подружжя.
Доводи відповідача про те, що розподіл ділянок відбувся незаконно і змінено призначення земельних ділянок на садівництво, чим порушуються його права, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки розподіл земельих ділянко не є предметом спору що розглядається, а питання цільового призначення землі та його зміну розглядаються в раді району де знаходяться земельні ділянки.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 12 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «16» січня 2026 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
С.Г. Музичко