справа №761/50620/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/1443/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
13 січня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 з доповненнями на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28 частиною другою статті 111 КК України, в межах кримінального провадження №22025000000000755 від 24 червня 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2025 року клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 - задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 06 лютого 2026 року.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково, застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши ОСОБА_7 до 06 лютого 2026 року цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з покладенням обов'язків визначених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
У доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що долучені до матеріалів клопотання докази навпаки спростовують причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, виходячи з фабули повідомлення про підозру ОСОБА_7 органом досудового розслідування встановлено 7 епізодів злочинної діяльності підозрюваного, однак вказані епізоди лише спростовуються, в зв'язку з чим підозра необґрунтована.
Вказує, що ОСОБА_7 не заперечує факт знайомства та спілкування з ОСОБА_10 , оскільки ОСОБА_10 був його давнім товаришем, ОСОБА_7 припинив спілкування з ОСОБА_10 ще на весні 2023 року, розуміючи, що з ОСОБА_10 спілкуватися небезпечно, оскільки ОСОБА_10 проживає на непідконтрольній Україні території, ОСОБА_7 заблокував його номер телефону, інших засобів зв?язку не було, ОСОБА_7 заперечує факт збору будь-якої інформації про розташування підрозділів 3С України, місць та координат виробничих потужностей підприємств, які виробляють зброю та засоби ураження для Сил оборони України, а також передання такої інформації представникам рф чи ОСОБА_10 (протокол допиту підозрюваного від 15 липня 2025 року).
Зазначає, що будь-які свідки у кримінальному провадженні відсутні, з моменту реєстрації кримінального провадження слідчі не знайшли жодного прямого чи не прямого доказу по відношенню до ОСОБА_7 , все це в сукупності свідчить про те, що справа відносно ОСОБА_7 є сфабрикованою, ОСОБА_7 вважає, що справа є помстою за його антикорупційні погляди.
Зауважує, що слідчий умисно, неодноразово та безпідставно відмовляв у наданні дозволу на побачення з дружиною ОСОБА_11 , що є також одним із способів впливу на ОСОБА_7 , з метою схилення до визнання вини у діях які він не вчиняв, у зв'язку із протиправними діями органу досудового розслідування ОСОБА_7 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинене кримінальне правопорушення.
Також зазначає, що ризики про які вказує слідчий у своєму клопотанні є ідентичними до раніше поданих клопотань; в той же час, загально прийнятою є практика, що з плином часу ризики, які існували на момент застосування запобіжного заходу, значно зменшуються або ж взагалі зникають, однак будь-яких нових ризиків стороною обвинувачення вказано не було, оскільки такі ризики відсутні.
Посилається на те, що будь-які ризики передбачені статтею 177 КПК України відсутні взагалі.
Ризик того, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків є взагалі абсурдним, оскільки свідки у кримінальному провадженні відсутні.
Речі та документи які мають значення для кримінального провадження вже були вилучені під час проведення обшуку та знаходяться у слідчого, відповідний ризик теж відсутній.
Також абсурдним є твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється, оскільки на думку сторони захисту наявність підозри ОСОБА_7 у вчиненні особливо тяжкого злочину є вагомим стимулом не вчиняти будь-які кримінальні правопорушення, крім того, з моменту вчинення злочину, що інкримінується ОСОБА_7 до моменту затримання пройшло близько двох років та за цей час ОСОБА_7 не було вчинено жодного злочину, що спростовує твердження сторони обвинувачення про те що він з високим ступенем імовірності продовжить вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Так, щоразу при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, прокурор стверджує, що головним ризиком є праця ОСОБА_7 в правоохоронних органах, однак прокурор не повідомляє суду де підозрюваний працював та ким, його останнє місце роботи було у Відділі по боротьбі з корупцією Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю, у якому ОСОБА_7 працював на посаді головного оперуповноваженого інспектора Антикорупційного бюро України, у ОСОБА_7 сталася професійна деформація, він не може не звертати увагу на корупцію, якось проходити повз дані факти, тому в нього часто виникають проблеми з тими хто вчиняє корупційні дії.
Вказує також про те, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв?язки, одружений, має, двох повнолітніх дітей, а саме ОСОБА_12 , 2000 року народження та ОСОБА_13 , 2005 року народження, які проживають на території підконтрольній Україні, має постійне місце проживання в м. Києві за адресою: АДРЕСА_2 , в якій проживає разом із сім?єю та тестем ОСОБА_14 , позитивно характеризується за місцями колишніх робіт та за місцем мешкання, раніше не судимий та жодного разу не притягався до кримінальної відповідальності, тривалий час страждає гіпертонічним захворюванням 1-го ступеня, повільно-прогресуючого перебігу, а також має проблеми з хребтом у вигляді остеохондроза, грижі та протрузії, інформація щодо незадовільного стану здоров?я ОСОБА_7 та його погіршення також підтверджується інформацією наданою Філією ДУ «Центр охорони здоров?я державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області, відповідно до якої по прибутті до Київського слідчого ізолятору ОСОБА_7 був оглянутий черговим медичним персоналом, в анамнезі, гіпертонічна хвороба, 17 червня 2025 року консультований лікарем-терапевтом, діагноз: гіпертонічна хвороба І ст. 07 серпня 2025 року обстежений лабораторно (ЗАК), 08 серпня 2025 року обстежений ЕКГ та консультований лікарем-терапевтом, діагноз: гіпертонічна хвороба І ст., кризовий перебіг (гіпертонічний криз від 08 серпня 2025 року), крім того, 26 вересня 2025 року ОСОБА_7 обстежений лабораторно (ЗАК), ЕКГ та консультований лікарем-терапевном, діагноз: гіпертонічна хвороба І ст., рекомендовано: продовжити призначене лікування (амлодипін, кардісейв).
На переконання сторони захисту, врахувавши процесуальну поведінку обвинуваченого та дані про його особу, який раніше не судимий, одружений, має постійне місце проживання та реєстрації, сторона захисту вважає, що до ОСОБА_7 можливо застосувати заставу як альтернативний запобіжний захід, однак слідчим суддею не було наведено належних мотивів відмови у визначенні застави.
Вважає, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та не вмотивованим, оскільки органом досудового розслідування та прокурором не було доведено наявність обґрунтованої підозри, ризиків та не можливість застосувати інший запобіжний захід не пов'язаний з тримання під вартою, а суд першої інстанції об'єктивно не з'ясував обставини справи та в ухваленому рішенні не навів достатності та належні мотиви.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 13 червня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28 частиною другою статті 111 КК України, і така підозра, на думку слідчого судді, є обґрунтованою, оскільки матеріали клопотання містять достатньо відповідних даних, отриманих в ході досудового розслідування на даний час, які вказують на це.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2025 року до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого в подальшому продовжено (востаннє - ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року) до 12 грудня 2025 року.
На обґрунтування обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчим у клопотанні зазначено про необхідність отримання висновку експертизи, отримання відповідей на скеровані запити, проведення допиту свідків, здійснення інших процесуальних дій, що, на думку слідчого судді, прямо вказує на об?єктивну неможливість завершити досудове розслідування з направленням в подальшому обвинувального акту до суду в межах строку тримання ОСОБА_7 під вартою, визначеного раніше.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2025 року клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 - задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 06 лютого 2026 року.
Постановляючи ухвалу про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов висновку, що викладені слідчим у клопотанні відомості щодо існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, є обґрунтованими.
Слідчий суддя також врахувавши данні про особу ОСОБА_7 , який на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, пов?язаного із державною зрадою в умовах воєнного стану, тобто діянні, вчиненого громадянином України, спрямованого на шкоду державній безпеці України, шляхом надання іноземній державі, іноземній організації, її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності, проти України, що свідчить про надзвичайно високий рівень суспільної небезпеки таких дій, та беручи до уваги обставини кримінального провадження (зокрема зв?язки підозрюваного з представниками держави-arpecopa), існує підвищена вірогідність, що підозрюваний ОСОБА_7 , будучи неізольованим від суспільства в рамках тримання під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема аналогічне.
При цьому, враховуючи стадію кримінального провадження (досудове розслідування), необхідність подальшого збирання доказів, враховуючи обізнаність підозрюваного щодо речей та документів, які можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні, а також про свідків кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у даному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом приховування відомостей про інших співучасників інкримінованого кримінального правопорушення, особу яких не встановлено.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку статті 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно частини третьої статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За змістом частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень є обґрунтованою.
Колегією суддів досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчим у клопотанні зазначено про необхідність отримання висновку експертизи, отримання відповідей на скеровані запити, проведення допиту свідків, здійснення інших процесуальних дій, що, на думку слідчого судді, прямо вказує на об?єктивну неможливість завершити досудове розслідування з направленням в подальшому обвинувального акту до суду в межах строку тримання ОСОБА_7 під вартою, визначеного раніше.
Перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Даних про наявність підстав для скасування запобіжного заходу або його зміни на більш м'який, ніж тримання під вартою, у тому числі з підстав, наведених захисником, при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність виняткових обставин, які б не враховувались при прийнятті рішення попередніми слідчими суддями щодо визначення та продовження ОСОБА_7 саме такого виду запобіжного заходу, оскільки захисником не спростовано існування у кримінальному провадженні ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України, вказаних у клопотанні слідчого.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України у сукупності з вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував тяжкість кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Колегія суддів уважає, що таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням указаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
З наведеного вбачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочинів та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для обрання ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною другою статті 111 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: відповідями ДКР СБ України на доручення від 16 вересня 2024 року, 24 жовтня 2024 року, 21 лютого 2025 року; відповіддю на запит з АТ «Українська оборонна промисловість» від 10 березня 2025 року, якою підтверджується розташування за переданими ОСОБА_7 місцями та координатами виробничих потужностей підприємств, які виробляють зброю та засоби ураження для Сил оборони України та завдання шкоди державній безпеці у разі потрапляння їх до іноземної сторони; відповіддю на запит з Міністерства оборони України (ГУ Військової юстиції) від 21 березня 2025 року, якою підтверджується розташування за переданими ОСОБА_7 місцями та координатами підрозділів Сил оборони України та завдання шкоди державній безпеці у разі потрапляння їх до іноземної сторони; відповіддю на запит з в/ч НОМЕР_1 від 19 березня 2025 року, якою підтверджується розташування за переданими ОСОБА_7 місцями та координатами підрозділів Сил оборони України; відповіддю на запит з Міністерства оборони України (Центральний науково-дослідний інститут озброєння та військової техніки ЗСУ) від 20 березня 2025 року, якою підтверджується розташування за переданими ОСОБА_7 місцями та координатами виробничих потужностей підприємств, які виробляють зброю та засоби ураження для Сил оборони України; протоколом огляду від 24 квітня 2025 року (протоколу за результатами проведення нс(р)д зняття інформації з електронних інформаційних систем №2/2/4-15814т від 21 жовтня 2024 року), на якому зафіксоване листування ОСОБА_10 з ОСОБА_15 та у якому перший передає відомості про розташування підрозділів Сил оборони України та потужностей підприємств ВПК, отримані від ОСОБА_7 , переслані від нього повідомлення, а також наявна фотографія паспорту ОСОБА_10 ; протоколом огляду від 11 березня 2025 року, у якому відображено, що архіви із файлами, які містять відомості щодо створення агентурної мережі з числа громадян України та планів їх фінансового забезпечення - створений ОСОБА_7 ; протоколом обшуку від 13 червня 2025 року, у ході якого виявлені та вилучені мобільні телефони останнього, у яких наявний контакт та листування з ОСОБА_10 , засіб для зміни голосу та інші речі і документи; протоколами оглядів вилучених в ході обшуку телефонів ОСОБА_7 від 01 липня 2025 року та від 11 липня 2025 року, під час яких встановлені факт листування останнього з ОСОБА_10 , а також виявлені фотографічні зображення, які ОСОБА_10 пересилав представникам розвідувального органу рф; висновком за результатами проведення портретної експертизи від 29 липня 2025 року № 402/1, якою встановлено, що особою чоловічої статі, зображення якої ОСОБА_10 пересилав представнику фсб рф ОСОБА_15 28 червня 2023 року, про що зазначено у протоколі за результатами проведення не(р)д № 2/2/4-15814т від 17-21 жовтня 2024 року та його додатку - оптичному диску № 2472т/ж16 від 27 вересня 2024 року, є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; іншими матеріалами кримінального провадження, які у своїй сукупності та взаємозв'язку підтверджують вчинення ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86, №12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності із статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З урахуванням наведеного, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді посилання апелянта на те, що долучені до матеріалів клопотання докази навпаки спростовують причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, виходячи з фабули повідомлення про підозру ОСОБА_7 органом досудового розслідування встановлено 7 епізодів злочинної діяльності підозрюваного, однак вказані епізоди лише спростовуються; ОСОБА_7 не заперечує факт знайомства та спілкування з ОСОБА_10 , оскільки ОСОБА_10 був його давнім товаришем, ОСОБА_7 припинив спілкування з ОСОБА_10 ще на весні 2023 року, розуміючи, що з ОСОБА_10 спілкуватися небезпечно, оскільки ОСОБА_10 проживає на непідконтрольній Україні території, ОСОБА_7 заблокував його номер телефону, інших засобів зв?язку не було, ОСОБА_7 заперечує факт збору будь-якої інформації про розташування підрозділів 3С України, місць та координат виробничих потужностей підприємств, які виробляють зброю та засоби ураження для Сил оборони України, а також передання такої інформації представникам рф чи ОСОБА_10 (протокол допиту підозрюваного від 15 липня 2025 року); будь-які свідки у кримінальному провадженні відсутні, з моменту реєстрації кримінального провадження слідчі не знайшли жодного прямого чи не прямого доказу по відношенню до ОСОБА_7 , все це в сукупності свідчить про те, що справа відносно ОСОБА_7 є сфабрикованою, ОСОБА_7 вважає, що справа є помстою за його антикорупційні погляди, колегія суддів уважає передчасними, оскільки дослідження та оцінка доказів відноситься до стадії судового розгляду по суті та не вирішується на стадії досудового розслідування.
На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Доводи захисника про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
При цьому, продовживши підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, посилаючись на положення частини четвертої статті 183 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України.
На підставі викладеного є такими, що не заслуговують на увагу суду посилання сторони захисту на те, що слідчий суддя має розглянути можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, для чого необхідно дослідити майновий стан ОСОБА_7 та його сім'ї, оскільки у судовому засіданні захисником були надані документи на підтвердження майнового стану самого ОСОБА_7 та його сім'ї, проте така інформація проігнорована слідчим суддею.
Аргументи захисника про те, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв?язки, одружений, має, двох повнолітніх дітей, а саме ОСОБА_12 , 2000 року народження та ОСОБА_13 , 2005 року народження, які проживають на території підконтрольній Україні, має постійне місце проживання в м. Києві за адресою: АДРЕСА_2 , в якій проживає разом із сім?єю та тестем ОСОБА_14 , позитивно характеризується за місцями колишніх робіт та за місцем мешкання, раніше не судимий та жодного разу не притягався до кримінальної відповідальності, тривалий час страждає гіпертонічним захворюванням 1-го ступеня, повільно-прогресуючого перебігу, а також має проблеми з хребтом у вигляді остеохондроза, грижі та протрузії, інформація щодо незадовільного стану здоров?я ОСОБА_7 та його погіршення також підтверджується інформацією наданою Філією ДУ «Центр охорони здоров?я державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області, відповідно до якої по прибутті до Київського слідчого ізолятору ОСОБА_7 був оглянутий черговим медичним персоналом, в анамнезі, гіпертонічна хвороба, 17 червня 2025 року консультований лікарем-терапевтом, діагноз: гіпертонічна хвороба І ст. 07 серпня 2025 року обстежений лабораторно (ЗАК), 08 серпня 2025 року обстежений ЕКГ та консультований лікарем-терапевтом, діагноз: гіпертонічна хвороба І ст., кризовий перебіг (гіпертонічний криз від 08 серпня 2025 року), крім того, 26 вересня 2025 року ОСОБА_7 обстежений лабораторно (ЗАК), ЕКГ та консультований лікарем-терапевном, діагноз: гіпертонічна хвороба І ст., рекомендовано: продовжити призначене лікування (амлодипін, кардісейв), самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного та не свідчать про відсутність існування вказаних ризиків на наступних етапах досудового розслідування, а отже не є достатніми підставами для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу та не переважають можливих ризиків його неправомірної поведінки.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 з доповненнями - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4