03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 88-ц/824/34/2025
18 червня 2025 року м. Київ
Справа № 381/1717/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення,
встановив:
У квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік в сумі 14 886 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - задоволено.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 вересня 2023 року - скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення - залишено без задоволення.
24 лютого 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надіслав до Київського апеляційного суду заяву про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування зави зазначив, що постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у цивільній справі № 211/7338/23 було скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2024 року, та залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року у цивільній справі № 211/7338/23, визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Комітету засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року в частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема, матеріальної допомоги, та стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки у сумі 13 400 грн. та судовий збір в сумі 1073 грн.
В рішенні Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року встановлено наступне: «АТ«Українська залізниця» призупинили виплати коштів, передбачених колективними договорами та Галузевою угодою в односторонньому порядку, не повідомивши працівника ОСОБА1 та профспілковий орган, членом якого є працівник про ухвалення вказаного рішення, а також в порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але аж ніяк не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом.
Крім того, таке призупинення, а саме застосування п. 1.1.4 інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, в які входить матеріальна допомога, відбулося до 24 березня 2022 року, тобто до набрання чинності Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Тобто, під час розгляду вказаної справи було встановлено незаконність дій АТ «Укрзалізниця» щодо призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за колективними договорами, і ці обставини не можуть бути спростовані та не підлягають доказуванню в розумінні ч. 5 ст. 82 ЦПК України, оскільки встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили.
Оскільки постановою Верховного Суду у справі № 211/7338/23 пункт 1.1.4 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року № Ц-54/31 Ком.т. скасовано, вищезазначені обставини мають значення для вирішення справи № 381/1717/23 і є істотними для ухвалення рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали заяву про перегляд постанови у зв'язку із нововиявленими обставинами та просили її задовольнити.
Представник відповідача АТ «Укрзалізниця» - Будова Н.М. просила відмовити у задоволенні заяви.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника, його представника та представника відповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до позовом до відповідача АТ «Укрзалізниця», у якому просив стягнути з АТ «Укрзалізниця» на його користь невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік в сумі 14 886 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік в сумі 14 886 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» - задоволено.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 вересня 2023 року - скасовано та прийнято постанову:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення - залишено без задоволення.
Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з наступних обставин:
- Відмовляючи позивачу у виплаті матеріальної допомоги за 2022 рік відповідач послався на рішення правління АТ «Укрзалізниця», оформлене протоколом засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року № Ц-54/31, згідно з яким на період дії правового режиму воєнного стану в Україні було зупинено здійснення додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення. Винятком було визначено лише виплату матеріальної допомоги на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління.
- Суд першої інстанції вважав таку відмову незаконною, оскільки Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», на який посилається відповідач як на підставу для відмови у виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення, прийнято 15.03.2022 року, а набрав чинності лише 24.03.2022 року, що свідчить про передчасність прийняття рішення АТ «Укрзалізниця» про призупинення виплат, передбачених колективними договорами до набрання чинності Закону № 2136-IX, та як наслідок посилання роботодавця на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» як на підставу «законності» не виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік.
- Апеляційний суд вважав помилковими такі висновки місцевого суду, оскільки аналіз наведеного вище законодавства свідчить про те, що дія ч. 1 ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24 лютого 2022 року. Матеріали справи не містять доказів оспорення рішення правління АТ «Укрзалізниця» у судовому порядку. Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Українська залізниця» не відмовляло ОСОБА_1 у виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік. Таку виплату на підставі положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у зв'язку з введенням воєнного стану на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було призупинено. У своїх листах АТ «Українська залізниця» зазначало, що повторний розгляд питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення буде можливий після скасування або закінчення воєнного стану в Україні. З урахуванням обмежень, установлених рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ «Українська залізниця» на його користь невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік у сумі 14 886 грн.
Звертаючись до суду з заявою про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року за нововиявленими обставинами, позивач посилався на те, що постановою Верховного Суду від 05.02.2025 року у цивільній справі № 211/7338/23 було скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2024 року, та залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року у цивільній справі № 211/7338/23, визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Комітету засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року в частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги та стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки у сумі 13 400 грн. та судовий збір в сумі 1073 грн.
Тобто, під час розгляду справи було встановлено незаконність дій АТ «Укрзалізниця» щодо призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за колективними договорами, і ці обставини не можуть бути спростовані та не підлягають доказуванню в розумінні ч. 5 ст. 82 ЦПК України, оскільки встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили.
Звертав увагу, що спір у цивільній справі № 211/7338/23 виник з тих самих підстав, що і у справі № 381/1717/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, але, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що рішення правління АТ «Укрзалізниця», оформлене протоколом засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року № Ц-54/31 по зупинення здійснення додаткових виплат на період дії правового режиму воєнного стану в Україні - не було оскаржене в судовому порядку та є чинним.
Відповідно до ч.1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною другої статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справ; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно з ч. 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Відповідно до ч.5 ст. 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.
Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (пункти 7.4-7.5 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року ).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18).
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (пункт 6.2.4. постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №19/5009/1481/11).
Отже, згідно з п. 1 ч.2 ст. 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення.
Проаналізувавши зміст постанови Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року та наведені заявником підстави для її перегляду за нововиявленими обставинами, враховуючи предмет спору, зміст позовних вимог, та апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини, з яких ОСОБА_1 просить переглянути постанову суду, не є нововиявленими обставинами в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України з огляду на наступне.
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 липня 2023 року у справі № № 911/3342/21 « не відповідає законодавству одночасне визнання недійсним та скасування рішення комісії Оператора. Такі вимоги за своєю суттю є альтернативними, оскільки мають різні правові наслідки, зокрема, через різницю у часі дії такого акта. У разі визнання акта недійсним у суду немає потреби скасовувати його, оскільки визнання його недійсним означає, що він не створює правових наслідків з моменту його вчинення. Скасування ж акта означає втрату чинності таким актом на майбутнє з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.»
Як вбачається з доданих до заяви копій судових рішень, рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року у цивільній справі № 211/7338/23, визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року в частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2024 року було відкрито апеляційне провадження апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року по цивільній справі № 211/7338/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування протокольного рішення в частині призупинення виплат та стягнення недоплаченої частки заробітної плати.
07 травня 2024 року Дніпровським апеляційним судом у справі № 211/7338/23 було прийнято постанову, якою апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - задоволено, рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування протокольного рішення в частині призупинення виплат та стягнення недоплаченої частки заробітної плати - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 було скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2024 року, та залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року.
Постанова Київського апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення, відмова у виплаті якої відповідачем також ґрунтувалася на вказаному рішенні № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року, була ухвалена апеляційним судом 27 березня 2024 року.
Колегія суддів погоджується з доводами заявника, що чинність пункту 1.1.4 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 Ком.т. має значення для вирішення справи № 381/1717/23 і є істотною обставиною при вирішенні позову ОСОБА_1 .
Разом з тим, оскільки рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 211/7338/23, яким скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 року в частині призупинення додаткових виплат, набуло законної сили 05 лютого 2025 року, то скасування судом такого рішення засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 року означає втрату чинності цим рішенням на майбутнє, з моменту набрання чинності вказаним судовим рішенням.
В постанові від 19 червня 2024 у справі № 372/4154/18 Верховний Суд зазначив, що нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об'єктивній дійсності на момент ухвалення рішення. Обставина, яка виникла пізніше, є такою, що не могла бути врахована судом при розгляді справи, тобто є новою.
У постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 308/11243/21 Верховний Суд зазначив, що « суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.»
Таким чином, оскільки пункт1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 року в частині призупинення додаткових виплат втрачає чинність з моменту набуття сили відповідним судовим рішенням, тобто 05 лютого 2025 року, а постанова Київського апеляційного суду у даній справі була прийнята 27 березня 2024 року, відповідно обставина, на яку посилається ОСОБА_1 , є новою, а тому не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, викладені у заяві позивача, не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а тому у задоволенні заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року слід відмовити та залишити вказану постанову в силі.
Керуючись ст. ст. 423 - 429 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року - відмовити.
Постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2024 року у даній справі - залишити в силі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 19 січня 2026 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.