Справа №709/1808/25
заочне
16 січня 2026 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Кваші І.М.,
секретаря судового засідання Дем'яненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,-
ТОВ «Факторинг Партнерс» (далі - позивач) звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договорами.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 24 квітня 2021 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 укладено договір №2111424013685 в електронній формі, згідно якого відповідач отримав в кредит 3600 грн.
10 квітня 2021 року ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір №3843874 в електронній формі, згідно якого відповідач отримав в кредит 5000 грн.
20 квітня 2021 року ТОВ «Маніфою» та відповідачем укладено кредитний договір №2163030 в електронній формі, згідно якого відповідач отримав в кредит 2200 грн.
Свої зобов'язання за договором про повернення кредиту та сплати відсотків відповідач не виконав. За договорами про відступлення прав вимоги позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами.
У зв'язку з тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, тобто не здійснив погашення існуючої заборгованості, позивач змушений звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 84190,91 гривень, а також стягнення судових витрат.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання учасники не з'явились.
В позовній заяві представник позивача просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав, жодних заяв чи клопотань не надіслав. Поштове відправлення, що надсилалося за його зареєстрованим місцем проживання, отримано. Причини неявки відповідача суду невідомі.
Виходячи з приписів ст.ст. 43, 223, 280 ЦПК України суд постановив слухати справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що 24 квітня 2021 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та відповідачем укладено договір про надання фінансових послуг №2111424013685 (а.с. 10-18).
Відповідно до кредитного договору товариство зобов'язалося надати клієнту кредит в сумі 3600,00 грн. Строк кредиту - 17 днів. Договором передбачено сплату відсотків за користування коштами. Клієнт зобов'язувався погасити заборгованість за кредитом та проценти за користування кредитом.
10 квітня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №3843874 (а.с. 22-32).
Відповідно до кредитного договору товариство зобов'язалося надати клієнту кредит в сумі 5000,00 грн. Строк кредиту - 30 днів. Договором передбачено сплату відсотків за користування коштами. Клієнт зобов'язувався погасити заборгованість за кредитом та проценти за користування кредитом.
20 квітня 2021 року між ТОВ "Маніфою" та відповідачем укладено договір позики №2163030 (а.с. 33-41).
Відповідно до договору товариство зобов'язалося надати клієнту кредит в сумі 2200,00 грн. Строк кредиту - 15 днів. Договором передбачено сплату відсотків за користування коштами. Клієнт зобов'язувався погасити заборгованість за кредитом та проценти за користування кредитом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
ТОВ «Служба миттєвого кредитування», ТОВ "Мілоан", ТОВ "Маніфою" виконали своє грошове зобов'язання та надали ОСОБА_1 грошові кошти (а.с. 43, 44, 45). Вказані обставини підтверджуються довідками, квитанцією та випискою по рахунку ОСОБА_1 , наданою АТ КБ "ПриватБанк".
Порушуючи зазначені приписи законодавства та умови договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ "Служба миттєвого кредитування" за кредитним договором №2111424013685 (а.с. 46-47) заборгованість відповідача становить 26856 грн., з яких:
- 3600,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло);
- 23256,00 грн. - сума заборговангості за відсотками.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Мілоан» за кредитним договором №3843874 (а.с. 48-49) заборгованість відповідача становить 17528,27 грн., з яких:
- 4723,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло);
- 11855,27 грн. - сума заборгованості за відсотками;
- 950,00 грн. - заборгованість по комісії.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Маніфою» за кредитним договором №3163030 (а.с. 50-52) заборгованість відповідача становить 6156,7 грн., з яких:
- 2200,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло);
- 3956,70 грн. - сума заборгованості за відсотками.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал», укладено договір факторингу №1-12, на підставі якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло прав вимоги до відповідача за договором №2111424013685 (а.с. 60-65).
16 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал», укладено договір факторингу №16/12-2021-43, на підставі якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло прав вимоги до відповідача за договором №3843874 (а.с. 66-71).
11 серпня 2021 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», укладено договір факторингу №11-08/2021, на підставі якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло прав вимоги до відповідача за договором №2163030 (а.с. 72-76).
Згідно з зазначеними Договорами, до ТОВ «Вердикт Капітал» та до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до відповідача.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ "Вердикт Капітал" за договором №2111424013685 (а.с. 53) заборгованість відповідача становить 66617,28 грн., з яких:
- 3600,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло);
- 23256,00 грн. - сума заборгованості за відсотками на дату відступлення прав вимоги;
- 39761,28 грн - нараховані відсотки за кредитним договором.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ "Вердикт Капітал" за договором про надання споживчого кредиту №3843874 (а.с. 54) заборгованість відповідача становить 34058,77 грн., з яких:
- 4723,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло);
- 11855,27 грн. - сума заборгованості за відсотками на дату відступлення прав вимоги;
- 950,00 грн. - заборгованість за комісією;
- 16530,00 грн - нараховані відсотки за кредитним договором.
10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до ОСОБА_1 за договором №3843874 Товариству з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" згідно договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 (а.с. 85-91).
10 березня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до ОСОБА_1 за договором №2111424013685 Товариству з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" згідно договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 (а.с. 77-84).
Згідно з зазначеними Договорами до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до відповідача.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ "Коллект Центр" за договором №2111424013685 (а.с. 55) заборгованість відповідача становить 66617,28 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ "Коллект Центр" за договором про надання споживчого кредиту №3843874 (а.с. 56) заборгованість відповідача становить 34058,77 грн.
28 серпня 2025 року ТОВ «Коллект Центр» відступило право вимоги до ОСОБА_1 за договорами №3843874 та договором №2111424013685 Товариству з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" згідно договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 28-08/25 (а.с. 100-109).
Згідно з зазначеними Договорами до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до відповідача.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ "Факторинг Партнерс" за договором №2111424013685 (а.с. 57) заборгованість відповідача становить 66617,28 грн.
Проте з позовної заяви вбачається, що враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 43975,44 грн (3600 грн - тіло кредиту, 40375,44 грн - відсотки на дату відступлення права вимоги) (а.с. 6).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ " Факторинг Партнерс " за договором про надання споживчого кредиту №3843874 (а.с. 58) заборгованість відповідача становить 34058,77 грн.
22 травня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» відступило право вимоги до ОСОБА_1 за договором №2163030 Товариству з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" згідно договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 23/05/24 (а.с. 92-99).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Факторинг Партнерс» за кредитним договором №3163030 (а.с. 59) заборгованість відповідача становить 6156,7 грн.
Відповідач належним чином зобов'язання по поверненню коштів за кредитним договором не виконав у зв'язку з чим позивач, як новий кредитор, звернувся до суду з позовом у цій справі про стягнення боргу.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються наступними правовими нормами.
Частина 1 ст.1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Також згідно ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, досліджені докази суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримав кошти за кредитним договором та не повернув їх у визначені строки, не сплатив погоджені сторонами договору відсотки по кредиту, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеними договорами факторингу.
При цьому доказів виконання наявних грошових зобов'язань ні перед позивачем у справі, ні перед попередніми кредиторами відповідачем суду не надано.
Разом з тим, перевіривши вказані розрахунки заборгованості, суд не в повній мірі погоджується з розміром заявленої до стягнення суми заборгованості з огляду на таке.
За змістомст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
В цих правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 300/438/18.
За таких обставин нараховані позивачем відсотки за користування кредитними коштами поза межами строків дії відповідного кредитного договору до стягнення не підлягають.
За кредитним договором №3843874 до стягнення підлягає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4723,00 гривень, заборгованість за відсотками у розмірі 3750,00 гривень, яка розрахована наступним чином: 5000,00 (тіло кредиту) *2,5% *30 днів (строк договору, п. 1.3), а всього 8473,00 грн.
За договором позики №2163030 до стягнення підлягає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2200,00 гривень та заборгованість за відсотками у загальному розмірі 3,30 гривень, розрахунок якої наведено в додатку №1 до договору (а.с. 37).
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за комісіями в сумі 950 грн. за договором №3843874 від 10.04.2021 суд зазначає наступне.
У постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Враховуючи викладену позицію, оскільки позивачем нараховано відповідачеві до сплати комісію без зазначення, які саме дії позикодавця входять до такого обслуговування, - підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача комісії за договором суд не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню понесені та документально підтверджені вимоги позивача про стягнення судових витрат в розмірі 2422,40 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 цієї ж статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 цієї ж статті Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5 і 6 ст. 137 ЦПК України).
Відповідач жодних клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявив.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у додатковій постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 756/8257/15.
Так, у позовній заяві завлено вимогу про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 гривень.
На підтвердження наданої професійної правничої допомоги до позовної заяви додано копію договору від 02 липня 2024 року № 02-07/2024 про надання правової допомоги між позивачем та АО «Лігал Ассістанс» (а.с. 114-115), копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс» (а.с. 116), копію заявки від 01 серпня 2025 року № 1783 на надання юридичної допомоги (а.с. 117), копію витягу з Акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31 серпня 2025 року (а.с.118).
У постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Суд звертає увагу, що ця цивільна справа є типовою та нескладною, а її розгляд проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. За таких обставин суд вважає перебільшеним та необґрунтованим обсяг часу, витраченого адвокатом на надання правничої правової допомоги, оскільки він не є пропорційним до предмета спору.
Підсумовуючи зазначене, виходячи із критерію реальності адвокатських послуг, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, її складність та категорію, а також практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цілому, суд дійшов висновку про їх стягнення у розмірі 3000,00 гривень, що становитиме співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 5422,40 грн. (на професійну правничу допомогу - 3000,00 грн., витрати на сплату судового збору - 2422,40 грн.).
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.10, 11, 81, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №2111424013685 від 24 квітня 2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Служба миттєвого кредитування" у сумі 43975,44 грн., за кредитним договором №3843874 від 10 квітня 2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Мілоан" у сумі 8473,00 грн., за кредитним договором №2163030 від 20 квітня 2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Маніфою" у сумі 2203,3 грн. та судові витрати в сумі 5422,40 грн., а всього 60074,14 грн. (шістдесят тисяч сімдесят чотири гривні чотирнадцять копійок).
В решті вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Черкаського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя І.М. Кваша