Справа № 161/22879/25
Провадження № 2/161/2138/26
(заочне)
19 січня 2026 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого судді Гринь О.М.
за участю секретаря судового засідання Жежерун Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Позов обґрунтовує тим, що 01.12.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит № 73659867.
25.12.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 13834967 до договору про надання коштів у кредит.
27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК«ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 27/03/25.
Відповідно до реєстру боржників № 4 від 23.04.2025 до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі: 17 000,00 грн., з яких 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 1 250,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 10 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею, 750,00 грн. - комісія за надання позики.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором надання коштів у кредит № 73659867 від 01.12.2024 в розмірі 17 000,00 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просить суд, стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором надання коштів у кредит № 73659867 від 01.12.2024 в розмірі 17 000,00 грн.
Ухвалою судді від 19.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав.
Як визначено у ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач не подав відзиву на позов, враховуючи, що представник позивач не заперечував щодо заочного розгляду справи, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
01.12.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит № 73659867.
25.12.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 13834967 до договору про надання коштів у кредит.
27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК«ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 27/03/25.
Відповідно до реєстру боржників № 4 від 23.04.2025 до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі: 17 000,00 грн., з яких 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 1 250,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 10 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею, 750,00 грн. - комісія за надання позики.
Розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором надання коштів у кредит № 73659867 від 01.12.2024 становить 17 000,00 грн.
Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Зі встановлених судом обставин слідує, що позивач дійсно порушила свої зобов'язання за кредитним договором, а саме не повернула кредит повністю у строк, встановлений договором, чим порушила приписи ч.1 ст.526 ЦК України.
У зв'язку з вищенаведеним, позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 5 000,00 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 1 250,00 грн. підлягають до задоволення.
Крім цього, сторони договору передбачили сплату позичальником комісії за надання позики в сумі 750,00 грн. (пункт 2.2.4 договору).
10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Таким чином, виходячи з аналізу вимог пункту 4 частини 1 статті 1,частини 2 статті 8, частини 1 статті 1, статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, така форма витрат як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
За таких обставин, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 750,00 грн., а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача відповідає вимогам діючого законодавства.
Суд враховує саме розмір комісії визначений судом, а не ту суму, яку вказав позивач.
Що стосується позовних вимог про стягнення неустойки (пеня), та у їх задоволенні слід відмовити, оскільки відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Оскільки неустойка (пеня) відповідачеві була нарахована в період введеного на території України воєнного стану, вона не можу бути стягнута з позичальника.
З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитом в загальному розмірі 7 000,00грн.
Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення 17 000,00 гривень.
Судом задоволено позовні вимоги на суму 7 000,00 гривень, що становить 41,18 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 882,60 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 526, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором надання коштів у кредит № 73659867 від 01 грудня 2024 року в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2 882 (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві) гривні 60 копійок витрат понесених у зв'язку зі сплатою судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складений та підписаний 19 січня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області О.М. Гринь