про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
. 19 січня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/252/26
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., розглянувши питання наявності підстав для відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення, -
12 січня 2026 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що полягає у невчиненні дій зі зняття арешту з належного Позивачу майна після закінчення виконавчих проваджень № 9697763 від 03.05.2006, № 25786062 від 23.03.2012;
зобов'язати Київський відділ державної виконавчої служби у м. Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт накладений постановою державного виконавця Державної виконавчої служби у Київському районі м. Полтави про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.06.2006 серія АА №044847 шодо нерухомого майна ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; Адреса: АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер обтяження 3334775.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі встановлено, що позов ОСОБА_1 не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з огляду на таке.
З матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 про оскарження дій головного державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції при виконанні виконавчого провадження ВП №9697763 слідує, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні ВП №9697763, відкритому з примусового виконання виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Полтави на підставі рішення у цивільній справі щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Райффазен Банк Аваль" заборгованості в сумі 12 174,50 грн.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, суд зважає на таке.
Відповідно до ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів .
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України.
З огляду на це, не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
При цьому ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За приписами ч.2 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби (приватних виконавців) щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
У розумінні приписів ч.ч.1,2 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби (приватних виконавців) щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.
Справи за позовами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності приватного чи державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) належать до справ адміністративної юрисдикції незалежно від суб'єкта звернення до суду.
Як зазначено вище, позивач у розглядуваному випадку оскаржує дії державного виконавця, вчинені при виконанні вищевказаного виконавчого провадження ВП №9697763, у якому позивач є боржником, а саме це виконавче провадження для виконання судового рішення, ухваленого районним судом (місцевим загальним судом) за правилами цивільної юрисдикції, відтак, відповідно до положень частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" оскаржувані дії державного виконавця підлягають оскарженню позивачем до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом, тобто дот районного суду.
Зокрема, такий порядок передбачено ст.ст.447-451 ЦПК України.
Так, ст.447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч.1 ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими ст.450 ЦПК України, за участю державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).
Отже, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що цей спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства і має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства, тому у відкритті провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 4, 19, 170, 248, 256 КАС України, суд -
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення відмовити
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати позивачеві разом із позовом та усіма доданими до нього матеріалами.
На виконання вимог частини 6 статті 170 КАС України роз'яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до цивільної юрисдикції, тому він може звернутися з даними вимогами до відповідного місцевого загального суду, яким видано виконавчий документ, на підставі якого було відкрито зведене виконавче провадження, в порядку цивільно-процесуального законодавства.
Також роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Чеснокова А.О.