19 січня 2026 року Справа № 280/7485/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська,23, код ЄДРПОУ 21366538), Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ 13814885) визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1), в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:
визнати неправомірним не розгляд по суті скарги ОСОБА_1 від 27.02.2025 № ВЕБ-13001-Ф-С-25-036023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області та Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді, стаж роботи на посаді слідчого , який становить - 3 роки та призначити грошове утримання в розмірі 58% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання;
визнати неправомірним рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо нарахування мені грошового утримання у сумі 52% та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з 18 жовтня 2024 року провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи зі стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді, 24 роки 11 місяців 6 днів, відповідно до частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 58 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, а також виплатити недоплачену суму довічного щомісячного грошового утримання з урахуванням фактично виплачених сум. (за період з 18 жовтня 2024 по день набуття рішення чинності).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є суддею у відставці і за результатом розгляду його заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді прийнято рішення, яким визначено, що стаж роботи на посаді судді 21 рік 11 місяців 6 днів та відповідно визначено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді із розрахунку 52% від суддівської винагороди. Проте, із таким рішенням позивач не погоджується, вважаючи, що до його суддівського стажу не були зараховані періоди служби в органах внутрішніх справ. Вважає таке рішення протиправним, оскільки період проходження служби органах внутрішніх справ має бути зарахований до спеціального стажу на посаді судді.
Ухвалою суду від 29 вересня 2025року відкрито провадження у справі.
03 листопада 2025 року судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху на підставі частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України та надано час для уточнення позовної заяви з приведеними у відповідність до положень статті 5 КАС України позовними вимогами та відповідно до складу сторін або уточнення кола відповідачів.
Ухвалою суду від 11.11.2025 продовжено розгляд справи №280/7485/25. Прийнято до розгляду уточнену позовну заяву. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до уточненої позовної заяви. Залучено другим відповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області.
12.09.2025 відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог просить суд відмовити у їх задоволенні та зазначає, що Головним управлінням право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання не порушувалось, підстави для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Головного управління, а так само зобов'язання Головного управління вчинити дії щодо усунення порушень відсутні. Заяву позивача від 15.12.2024 про призначення щомісячного довічного грошового утримання за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області. Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області встановлено, що стаж, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача становить 24 роки 11 місяців 6 днів, стаж роботи на посаді судді для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 21 рік 11 місяців 6 днів. Зарахування періоду роботи на посаді слідчого до стажу роботи на посаді судді при розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці чинним законодавством України не передбачено. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначено із 03.11.2024 у розмірі 52 % суддівської винагороди. Отже, обчислювати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку 58 % суддівської винагороди підстави відсутні.
28.11.2025 відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що за принципом екстериторіальності звернення позивача за призначенням пенсії, від 03.12.2024 розглядалося Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Позивач з 29.09.1994 до 28.09.1997 - на посаді слідчого слідчого відділення слідчого відділу Ленінського відділу внутрішніх справ райвиконкому м. Запоріжжя; з 11.11.2002 до 17.10.2024 - на посаді судді Якимівського районного суду Запорізької області. Стаж позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 24 роки 11 місяців 6 днів. стаж роботи на посаді судді для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 21 рік 11 місяців 6 днів. Зарахування періоду роботи на посаді слідчого до стажу роботи на посаді судді при розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці законодавством не передбачено. Отже, обчислювати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку 58 % суддівської винагороди підстави відсутні. Просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.
Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з урахуванням того, що в період з 12.01.2026 по 16.01.2026 суддя Сіпака А.В. перебував у відпустці (довідка Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2026 №02-35/26/5), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в перший робочий день судді 19.01.2026.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_3 , з квітня 1994 року по грудень 2002 року працювала в органах внутрішніх справ на посадах секретаря, інспектора, слідчого, старшого слідчого.
ОСОБА_4 , 1974 року народження, громадянка України, Указом Президента України від 11 листопада 2002 року № 1001/2002 призначена на посаду судді Якимівського районного суду Запорізької області строком на п'ять років. Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2009 року № 1404-VI обрана на посаду судді Якимівського районного суду Запорізької області безстроково. Рішенням Верховного Суду від 4 травня 2022 року № 85/0/149-22 відряджена до КорсуньШевченківського районного суду Черкаської області для здійснення правосуддя.
03.11.2024 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
За принципом екстериторіальності заяву про про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області.
Листом ГУ ПФУ в Львівській області від 14.03.2025 повідомлено позивача зокрема про те, що рішенням від 19.12.2024 призначено довічне грошове утримання з дати звернення - 03.11.2024.
Відповідно до розрахунку стажу судді від 28.10.2024 № 02- 09/43/2024 стаж, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача становить 24 роки 11 місяців 6 днів.
Відповідач вказує, що стаж роботи на посаді судді для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 21 рік 11 місяців 6 днів. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначено із 03.11.2024 із розрахунку 52 % суддівської винагороди.
Позивач вважає, що при розрахунку стажу на посаді судді під час призначення довічного грошового утримання територіальним органом пенсійним органом протиправно не було враховано період його роботи на посадах слідчого, старшого слідчого - 3 роки.
Отже, законність та справедливість спірного рішення у частині обрахунку стажу на посаді судді є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
На час виходу позивача у відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII (надалі за текстом Закон №1402).
Частинами 2, 3 статті 142 Закону №1402 передбачено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Статтею 137 Закону №1402 встановлено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
З огляду на абзац 4 пункту 34 розділу ХХ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню законодавчі норми, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
Наа час призначення позивача суддею діяв Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 р. №2862-ХІІ (далі за текстом Закон №2862).
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону №2862 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
У розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 від 28.10.2024 року зазначені, що з 29.09.1994 по 28.09.1997 вона проходила служби слідчим слідчого відділу Ленінського відділу внутрішніх справ райвиконкому м. Запоріжжя.
У рішенні ВРП від 17.10.2024 року №3054/0/15-24 зазначено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 21 рік 11 місяців 6 днів; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки. Отже, загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає їй право на відставку, становить 24 роки 11 місяців 6 днів».
Отже, на переконання суду, період проходження служби слідчим слідчим слідчого відділу Ленінського відділу внутрішніх справ райвиконкому м. Запоріжжя з 29.091994 по 28.09.1997 слід зарахувати до стажу судді.
Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з абзацом другим пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.
Також у вказаному рішенні зазначено, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).
Аналогічна позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці).
Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку.
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4448/17, від 11.09.2018 у справі №428/4671/17, від 01.10.2018 у справі №541/503/17, від 17.10.2018 у справі №140/263/17, від 23.10.2018 у справі №686/10100/15-а, від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17, від 23.06.2022 у справі №420/1987/21, від 08.09.2022 у справі №380/10696/21.
Таким чином, Вища рада правосуддя є єдиним, конституційним органом, який при прийнятті рішення про звільнення судді у відставку обчислює необхідний стаж роботи на посаді судді, з якого і має розраховуватись та виплачуватись відповідне грошове утримання.
Вища рада правосуддя у рішенні від 17.10.2024 вказала, що позивач має загальний стаж роботи судді, який дає йому право звільнення у відставку 24 роки 11 місяців 6 днів.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів у зв'язку з прийняттям Закону України Про Вищий антикорупційний суд, яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме такий правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача 2 в частині обрахунку стажу на посаді судді, а відтак в цій частині їх слід визнати протиправними.
Оскільки саме по собі визнання дій протиправними у частині обрахунку стажу на посаді судді не відновить право позивача, тому належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання повторно розглянути заяву позивача із зарахуванням до стажу судді періоду служби позивача з 29.09.1994 по 28.09.1997 де вона проходила служби слідчим слідчим слідчого відділу Ленінського відділу внутрішніх справ райвиконкому м. Запоріжжя (3 роки).
Суд також дійшов висновку, що зобов'язати повторно розглянути заяву позивача із зарахуванням до стажу судді періоду служби позивача з 29.09.1994 по 28.09.1997 потрібно саме Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, як територіальний орган ПФУ, який у порядку екстериторіальності розглядав заяву позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Водночас, у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 58% суддівської винагороди слід відмовити, як передчасної, оскільки визначення відсоткового базису стажу суддівської винагороди, як і розміру такого утримання, є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, і наразі спору щодо такого обрахунку не має.
При цьому, суд звертає увагу на обов'язок пенсійного органу провести перерахунок стажу на посаді судді саме з дати звернення позивача із заявою, а саме з 03.11.2024 року. Збільшення стражу на посаді судді беззаперечено призведе до збільшення відсоткового обрахунку та розміру довічного грошового утримання, різницю якого, після проведення перерахунку слід виплатити позивачу.
Інші аргументи та доводи сторін, викладені у позові та відзиві на позов, не спростовують вищевикладені обставини, не підлягають врахуванню судом при прийнятті судового рішення у цій справі.
При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи позивача є частково обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297, 382 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська,23, код ЄДРПОУ 21366538), Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ 13814885) визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області в частині не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період роботи з 29.09.1994 по 28.09.1997 (3 роки).
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.11.2024 року, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді період з 29.09.1994 по 28.09.1997 (3 роки) та провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 03.11.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 19.01.2026.
Суддя А.В. Сіпака