16 січня 2026 року ЛуцькСправа № 640/11509/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» про стягнення заборгованості,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року у задоволенні позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» (ТзОВ «Бершка Україна») про стягнення заборгованості в розмірі 1 218 797,40 грн відмовлено повністю.
05 січня 2026 року представник відповідача - адвокат Матвійчук Н.В. подала заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у якій просила стягнути з Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 68075,76 грн на користь ТзОВ «Бершка Україна». Заява обґрунтована тим, що 16 листопада 2020 року у межах судової справи відповідач звернувся із заявою, в якій повідомив суд про орієнтовний розрахунок суми понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом судом справи №640/11509/20, а також вказав, що остаточний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, та докази їх понесення, будуть надані суду відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивач подав заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 68075,76 грн. Зазначив, що відповідно до акту наданих послуг, послуги не є такими, що пов'язані з безпосереднім розглядом справи, а лише спрямовані на комунікацію клієнта та адвокатського об'єднання. Наголосив, що справа була розглянута у порядку письмового провадження без повідомлення сторін (скорочене провадження), адвокат не був задіяним до судових засідань. Справа є типовою, з великою кількістю судової практики з аналогічних спорів та не потребує особливих адвокатських знань та вмінь. Наведене, на переконання позивача, свідчить, що заявлений розмір правничої допомоги не є співмірною та справедливою сумою в порівнянні з предметом спору та доказами, наданими на підтвердження понесених витрат. Вказав, що відсутність розрахунку витрат не дозволяє перевірити заявлені до відшкодування суми на предмет їх обґрунтованості.
За приписами частини п'ятої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Як передбачено пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із частиною третьою статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відтак, оскільки суд вирішує лише питання про судові витрати (а саме витрати на професійну правничу допомогу), тому подану заяву про ухвалення додаткового рішення відповідно до частини третьої статті 252 КАС України судом розглянуто в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши письмові докази, які подані на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, заперечення проти заявленої заяви, суд приходить до таких висновків.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року, від 08 лютого 2022 року у справах №640/3098/20 та №160/6762/21, від 18 серпня 2022 року у справі №540/2307/21 та ін.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2019 року №83/08-19, додатку №2 до договору №83/08-19 про надання правової допомоги від 01 серпня 2019 року від 17 вересня 2020 року, акта надання послуг від 30 листопада 2020 року, опису деталізованого обсягу наданих послуг від 30 листопада 2020 року до Додатку №2 від 17 вересня 2020 року до Договору №83/08-19 про надання правової допомоги від 01 серпня 2019 року, за які Товариство з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» здійснило оплату за рахунком №3177 від 19 жовтня 2020 року, згідно з платіжним дорученням №134371 від 24 листопада 2020 року, рахунку №3177 від 19 жовтня 2020 року, платіжного доручення №134371 від 24 листопада 2020 року.
Відповідно до пункту 1.1. договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2019 року №83/08-19, укладеного між адвокатським об'єднанням «Гвоздій та Оберкович» та ТзОВ «Бершка Україна», клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу клієнту, обсяг якої визначається у додатках/додаткових угодах до цього договору або іншим чином погоджується сторонами, а клієнт зобов'язується оплатити надані послуги та фактичні витрати. Необхідні для виконання договору.
За надання правової допомоги клієнт сплачує адвокатському об'єднанню гонорар. Гонорар, що підлягає сплаті адвокатському об'єднанню сплачується клієнтом в національній валюті України - гривні. Розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксований розмір, погодинна оплата тощо) та порядок проведення розрахунків за виконання доручень клієнта за цим договором визначається у додатках до цього договору, які є його невід'ємними частинами. При цьому у додатках до цього договору може бути визначений еквівалент в доларах США або євро вартості години роботи спеціаліста залученого адвокатським об'єднанням (пункти 7.1.-7.2. договору).
Додатком №2 від 17 вересня 2020 року закріплено, що розмір гонорару адвокатського об'єднання за надання послуг згідно з договором є фіксованим та складає 2000,00 доларів США.
Актом надання послуг, описом деталізованого обсягу наданих послуг підтверджено надання та вид наданих послуг. Платіжним дорученням підтверджено проведення розрахунків клієнта за надані адвокатським об'єднанням послуги в сумі 68075,76 грн.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI).
Згідно з пунктом 4 частини першої договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/18.
Згідно зі статтею 30 Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Додатком №2 до договору про надання правової допомоги №83/08-19/ від 17 вересня 2020 року передбачено, що гонорар (фіксований) становить 2000,00 доларів США.
Отже, розмір винагороди за надання правничої допомоги визначений сторонами у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката, а саме представником відповідача складені відзив на позов, процесуальні клопотання, засвідчено пакет документів, доданих до них з дотриманням положень статті 94 КАС України .
При цьому покладення обов'язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).
Окрім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц указано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі №640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Окрім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №560/12697/21 дійшов до висновку про те, що «…розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Проте, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.».
Також, Верховний Суд у постановах від 02 червня 2022 року у справі №160/6899/20, від 26 січня 2023 року у справі №1740/1900/18, від 17 серпня 2022 року у справі №580/3324/19 вказав, що ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Окрім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
З огляду на викладене, обраховуючи доцільність понесених відповідачем витрат належить аналізувати через призму не тільки долучених доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, але і з урахуванням складності справи та складності наданих послуг.
Суд, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді, беручи до уваги заперечення позивача, враховує, що: справа належить до категорії незначної складності; наявна стала судова практика; обставини спору не вимагали від відповідача та адвоката значних зусиль на зібрання доказів, формулювання своїх правових позицій та складення процесуальних документів.
Беручи до уваги вище вказані обставини, суд уважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу у суді, які підлягають компенсації відповідачу у розмірі 5000,00 грн.
Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 квітня 2025 року у справі №320/22094/23.
За викладених обставин, заява представника відповідача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252 КАС України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 104, ідентифікаційний код юридичної особи 22869098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бершка Україна» (01001, місто Київ, площа Спортивна, будинок 1-А, вежа А, поверх 15, ідентифікаційний код юридичної особи 35534949) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч грн 00 коп.).
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк