Справа №345/4664/25
Провадження № 2/345/329/2026
19.01.2026 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Онушканича В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, а саме просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №1145-8298 від 25.01.2023 року в розмірі 24 420,00 грн., а також 2422,40 грн. судових витрат.
Позов мотивує тим, що 25.01.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних програм і програмних засобів, і, які у процесі обробки інформації дають як єдине ціле, укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1145-8298.
Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 6000,00 грн., строк кредитування - 300 днів, базовий період - 18 днів, знижена процентна ставка - 2,50% на день, стандартна процентна ставка - 3,00% на день. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Відповідач підтвердив виникнення зобов'язань відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов'язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти, відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Окрім цього, позивач звертає увагу на той факт, що відповідач в загальній кількості 5 разів оформлював кредитні відносини з позивачем, попередні кредитні договори були погашені, що додатково доводить обізнаність відповідача з процедурою оформлення та виконання кредитного договору.
Однак відповідач, всупереч умовам кредитного договору та нормам Закону України «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив взяті на себе зобов'язання, не повернув у повному обсязі кредитні кошти позивачу. Станом на 05.08.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача складає 52800,00 грн., з них: 6000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 46800,00 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Разом з тим позивач зазначає, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності до споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальника за нарахованими процентами у розмірі 28380,00 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості у розмірі 24420,00 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідача саме частину заборгованості у розмірі 24420,00 грн., а також судові витрати.
Відповідач подав відзив на позовну заяву. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів, позивач не заявляв клопотання про витребування з банківської установи інформації про належність платіжної картки відповідачу та підтвердження зарахування грошових коштів у розмірі 6000,00 грн. Довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідь АТ КБ «Приватбанк» не містить ідентифікуючих даних про те, що ID платіж був перерахований саме на банківську платіжну картку відповідача. Надана позивачем довідка про перерахування суми кредиту відповідачу та відповідь АТ КБ “Приватбанк» не містить повної інформації щодо відкритого банком відповідачці рахунку та не містить інформації про зарахування таких коштів саме на її рахунок. Зазначення номера картки не може бути таким доказом, оскільки не містить повної інформації щодо видавника такої картки та його користувача. Тому матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ “Укр Кредит Фінанс» умов кредитного договору щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника, шляхом використання позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Відповідач наголошує, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено (не надано виписки за картковими рахунками) факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача (факт укладення договору кредиту) та наявність заборгованості на момент звернення до суду з позовом, у звязку із чим позовні вимоги необгрунтовані та задоволенню не підлягають.
Крім того, відповідач зазначає, що до позовної заяви не долучено будь-яких доказів, які підтверджують використання електронного підпису саме відповідачем чи надходження вказаного електронного підпису на номер телефону, який належить відповідачеві. Також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання ним логіну та реєстрації в даній системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. В даному випадку позивачем подано паперові копії електронних доказів, оригінали електронних доказів суду надані не були. Тобто позивач не надав доказів укладення договору, шляхом обміну електронними повідомленнями та прийняття (акцепту) умов договору, а надані докази є неналежними, недопустими і недостовірними у розумінні ст.ст.77,78,79,100 ЦПК України.
Щодо розміру заборгованості, відповідач наголошує, що сторонами погодили строк дії договору до 11.02.2023 року, а тому, починаючи із зазначеної дати, кредитор не мав права нараховувати проценти за користування кредитом. Відповідно до умов договору про відкриття кредитної лінії №1145-8298 від 25.01.2023 року, враховуючи, що строк дії кредитного договору закінчився 11.01.2023 року, і починаючи із зазначеної дати кредитор не мав права нараховувати проценти за користування кредитом. Тому загальний розмір заборгованості повинен становити 8700,00 грн., що включає в себе тіло кредиту 6000,00 грн. та відсотки за користування кредитом - 2700,00 грн. Також з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем було внесено кошти в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 5580,00 грн. А тому загальний розмір заборгованості повинен становити 3120,00 грн. (8700,00 - 5580,00).
Також відповідач просить врахувати, що 24.12.2023 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг, яким ч.7 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування» доповнено п.2 наступного змісту: у договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно щляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін. З урахуванням викладеного, оскільки позичальником включені до умов кредитного договору несправедливі умови, які полягають у тому, що фінансова установа в незалежності від того, чи споживач здійснить погашення заборгованості за кредитним договором, може в односторонньому порядку без повідомлення споживача продовжити дію такого договору для подальшого нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором, що вносить істотний дисбаланс до договірних правовідносин та ставить споживача в несправедливе становище по відношенню до кредитної установи.
Крім того відповідач звертає увагу, що в наданій до справи копії кредитного договору визначаються фактично три строки, в межах яких здійснюється повернення отриманих позичальником грошових коштів. Так, відповідно до умов договору базовий період складає 18 календарних днів. У тексті кредитного договору вказувалося про те, що строк кредитування складає 300 днів. При стягненні заявленої позивачем заборгованості завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом. Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Також відповідач наголошує, що, включаючи в договір положення щодо реальної річної процентної ставка 756335,00% річних, кредитор мав на меті отримати надмірні прибутки, що призвело до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Кредитор передбачив такі положення в укладеному сторонами договорі, які однозначно призвели до порушення прав споживача - відповідача ОСОБА_1 і задоволення повністю позовних вимог призведе до дотримання невиправданих додаткових прибутків кредитором та порушення прав споживача. Нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим. Заборгованість за відсотками позивач просить стягнути у розмірі 46800,00 грн. (зі зменшенням - 18420,00 грн.), яка майже у 8 разів (зі зменшенням - у 3 рази) перевищує розмір боргу, що, відповідно, складає 75,43% від розміру всієї заборгованості. Нарахована позивачем сума відсотків за користування кредитом не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Тому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача своїм правом подати відповідь на відзив не скористався.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов слід задоволити, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що 25.01.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем в електронній формі було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1145-8298.
Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (https:// creditkasa. com.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.
П.3.2 договору №1145-8298 від 25.01.2023 року передбачено, що для укладення цього договору у порядку, встановленому Правилами, позичальник надає кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом заповнення на веб-сайті кредитодавця https:// creditkasa. com.ua/ усіх граф відповідної форми. Надаючи таку інформацію, позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою веб-сайту кредитолавця та які необхідні для укладення даного договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Перша судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду своїй правовій позиції, викладеній у постанові від 16.12.2020 році у справі № 561/77/19 (провадження № 61-20799св19) щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора зазначає: «Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом б частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа....».
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір між відповідачем та первісним кредитором (позикодавцем) не було б укладено.
Акцепт договору позичальником здійснено у формі одноразового ідентифікатора А1184, що підтверджує факт підписання відповідачем вказаного договору. Таким чином, договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а тому укладання між сторонами даного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та кредитором не був би укладений, а тому суд приходить до висновку про наявність волевиявлення з боку відповідача на укладення кредитного договору в електронній формі.
Отже, договір про відкриття кредитної лінії №1145-8298 від 25.01.2023 року укладено в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Враховуючи факт підписання відповідачем електронного договору, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд приходить до висновку, що укладення вищевказаного договору №1145-8298 від 25.01.2023 року узгоджується зі ст.ст. 6 , 627 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку здійснювалося перерахування кредитних коштів, електронна пошта) були використані товариством для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надано.
Суд звертає увагу, що договір про відкриття кредитної лінії №1145-8298 від 25.01.2023 року підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
А відтак суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що відповідач не підписував кредитний договір, оскільки законом передбачено можливість підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором, який був направлений відповідачу, шляхом надсилання повідомлення на адресу його електронної пошти, яка вказувалася ним при реєстрації. При цьому, законом не визначено обов'язковість підписання електронного правочину електронним цифровим підписом.
Відтак підписання відповідачем договору про відкриття кредитної лінії №1145-8298 від 25.01.2023 року підтверджено належними та допустимими доказами. А останнім не надано належних та допустимих доказів того, що кредитний договір укладено від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення, а також доказів незаконного використання його персональних даних.
Покликання представника відповідача, що позивачем жодним доказом не доведено факт отримання відповідачем будь-яких кредитних коштів також не заслуговують на увагу.
Відповідно до пункту 1.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, встановлено, що вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними.
Відповідно до пункту 1.13 вказаної Інструкції, під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека; інкасового доручення (розпорядження).
Згідно із пунктом 2.14 Інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".
Таким чином, належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу.
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою небанківського типу та не наділене повноваженнями щодо відкриття банківських рахунків. Надання кредитних коштів здійснюється позивачем шляхом їх перерахування на банківські рахунки, реквізити яких зазначаються позичальниками при укладенні кредитних договорів.
Отримання позивачем виписок за картковим рахунком відповідача є неможливим з огляду на приписи статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до яких така інформація становить банківську таємницю.
Згідно з копією довідки про перерахування суми кредиту №1145-8298 від 25.01.2023 року кошти в сумі 6000,00грн. були перераховані через платіжну систему LiqPay на банківську картку № НОМЕР_1 (платіж №2200086666).
Також копією листа АТ КБ «ПриватБанк» від 05.08.2025 року про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року, підтверджується, що 25.01.2023 року було здійснено перерахування грошових коштів у сумі 6000,00 грн. на підставі договору №1145-8298 на платіжну картку № НОМЕР_2 . Вказаний номер платіжної картки відповідає номеру банківської картки з маскою, зазначеному, зокрема, у реквізитах кредитного договору.
Вищевказані докази у свій сукупності підтверджують факт переказу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на належну відповідачеві карту № НОМЕР_2 коштів у розмірі 6000,00 грн. До того ж відповідач, здійснюючи часткове погашення заборгованості за договором (дана обставина визнається відовідачем) додатково до зазначеного вище, вчинив конклюдентні дії, що свідчить про визнання ним факту укладення кредитного договору.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Оскільки відповідачем не спростовано факту отримання ним кредиту у розмірі 6000,00 грн., вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за простроченими процентами.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, згідно приписів абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2018 року в справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частини 2 статті 1050 ЦК України.
Відповідно до умов даного договору позивач відкрив кредитну лінію для позичальника, шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позивач зобов'язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити проценти за користування кредитом (п.2.2 договору).
Розділом 4 договору визначено порядок та умови надання кредиту, періодичність внесення платежів. П.4.1 договору передбачено розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту - 6000,00 грн., дата надання кредиту - 25.01.2023 року. Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом; тип процентної ставки - фіксована. Базовий період складає 18 календарних днів (п.4.4 договору). Сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду. Відповідно до п.4.6 договору стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування кредитом. Відповідно до п.4.8 договору строк кредитування - 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; дата повернення (виплати) кредиту - 20.11.2023 року.
В пункті 10.2 кредитного договору визначено, що знижена процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.
В пункті 4.10 кредитного договору визначено орієнтовну загальну вартість кредиту на дату укладення договору - 60 000,00 грн. та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом 54000,00 грн.
З умов кредитного договору також вбачається, що сторонами було погоджено базовий період, який складає 18 календарних днів (пункт 5.3.1 кредитного договору). Даний період є лише обраним позичальником строком користування кредитом, протягом якого може бути використано право користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою.
Отже, сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 25.01.2023 року по 20.11.2023 року за користування кредитними коштами. Відтак, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.
Згідно з розрахунком заборгованості, здійсненого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 становить 52800,00 грн., з яких: 6000,00 грн. - основний борг та 46800,00 грн. - нараховані проценти. Даний розрахунок здійснено позивачем за період з 25.01.2023 року по 20.11.2023 року. З даного розрахунку також вбачається, що у період з 25.01.2023 року по 20.03.2023 року позивачем нараховано відсотки за зниженою процентною ставкою - 2,50% в день, а з 21.03.2023 року - за стандартною процентною ставкою - 3,00% в день. За таких обставин суд вважає безпідставними доводи відповідача, що відсотки за користування кредитними коштами позивачем нараховано поза межами дії кредитного договору.
Також, з огляду на наведені положення кредитного договору, є недоречними посилання відповідача на те, що у договорі указано два строки кредитування.
Щодо покликання відповідача на непропорційно великої суми відсотків відносно основного боргу.
Так, у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов'язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.
Однак у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов'язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами, у зв'язку з чим суд не вправі зменшувати їх розмір.
Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, згідно з умовами договору, відповідач мав право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі після отримання грошових коштів (п. 6.9. договору), однак таким правом не скористався.
Враховуючи зміст договору про відкриття кредитної лінії №1145-8298 від 25.01.2023 року, слід дійти висновку, що відповідач з моменту підписання вказаного договору був обізнаний щодо оплатності наданого кредиту, а також щодо свого обов'язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Однак у справі не встановлено, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» приховало від позичальника об'єктивну інформацію щодо сукупної вартості кредиту. Розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст.627 ЦК України.
Враховуючи умови укладеного між сторонами договору, погоджений розмір процентів, а також застосування до ОСОБА_1 . Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» з метою зменшення розміру заборгованості за процентами, суд не вбачає підстав вважати нараховані проценти, які ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» просить стягнути з позичальника в сумі 18 420,00 грн., такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів або порушують принцип рівності сторін договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом ст.ст. 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору. Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов'язковості виконання договору. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн. сплаченого судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 626, 610, 612, 628, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 81, 137, 141, 263-265 ЦПК України,
Позов задоволити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 24420,00 грн. заборгованості за кредитним договором №1145-8298 від 25.01.2023 року, а також 2422,40 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 19.01.2026 року.
Суддя Володимир ОНУШКАНИЧ