іменем України
Справа № 171/3142/23
Провадження № 1-кп/210/176/26
19 січня 2026 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
у складі:
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
потерпілої ОСОБА_10
свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13
експертів ОСОБА_14 , ОСОБА_15
понятих ОСОБА_16 , ОСОБА_17
слідчої ОСОБА_18
спеціаліста ОСОБА_19
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду матеріали кримінального провадження за яким обвинувачується:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гандрабури, Ананьївського району, Одеської області, громадянина України, одруженого, маючого на утримані малолітню дитину ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, депутатом не являється, особою з інвалідністю та особою котра перебуває на соціальному забезпеченні не являється, з середньо-спеціальною освітою, пенсіонером не являється, військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , який обіймає посаду водія зенітного взводу, у військовому званні «старший солдат», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-
ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді водія зенітного взводу, у військовому званні «старший солдат», 28 вересня 2023 року близько 01 год. 10 хв., знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_2 , маючи прямий умисел на вбивство, усвідомлюючи при цьому суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння смерті іншій людині, бажаючи їх настання, здійснив з автоматичної зброї АК-74 серійний номер № НОМЕР_2 , 1 постріл в лобну область голови праворуч громадянину України ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: наскрізне кульове поранення голови, яке починається вхідною раною, на шкіряних покровах у лобній області праворуч, в місці проекції внутрішнього краю правої надбрівної дуги, на відстані 0,5см вище від верхнього краю очниці, 1,5см від передньої умовної серединної лінії тіла та 150,0см вище від підошвової поверхні стопи до нижнього її краю з напрямком ранового каналу спереду-назад, дещо знизу-вверх, дещо зліва-направо, з розтрощенням кісток основи та склепіння черепу, ушкодження твердої мозкової оболонки, руйнуванням правої півкулі мозку, крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку в товщі м'яких покривних тканин голови, синцем на обох повіках лівого ока та закінчується вихідною раною, у тім'яній області волосистої частини голови праворуч, на відстані 1,5см від задньої умовної серединної лінії тіла та 152,0см вище від підошвової поверхні стопи до нижнього її кінця, довжина ранового каналу не менше 17,0см. Виявлене при судово-медичній експертизі вогнепальне кульове поранення голови прижиттєве, виникло у короткий проміжок часу, безпосередньо перед настанням смерті, в результаті пострілу з якогось вогнепального пристрою, що був споряджений набоєм з поодиноким снарядом, можливо оболонковою кулею, яка володіла значною кінетичною енергією (швидкістю) та пробивною дією, мала округлу форму в поперечному перерізі та діаметр близько 5,5мм. Вогнепальне поранення голови призвело до настання смерті, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Між його наявністю та настанням смерті встановлено причинно-наслідковий зв'язок.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень 28 вересня 2023 року близько 01 год. 10 хв., перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 , потерпілий ОСОБА_21 помер на місці.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України не визнав.
При цьому показав, що він не заперечує та повністю визнає усі фактичні обставини вчинення даного діяння, а саме - час, місце, спосіб і засіб скоєння злочину, які викладені у обвинувальному акті. З ними він повністю згоден і підтверджує, що події відбувалися саме таким чином.
Водночас, він не визнає наявність у нього умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_21 , оскільки постріл у потерпілого він вчинив не умисно, а в результаті необережного поводження зі зброєю.
Відтак, він не визнає свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та вважає себе винуватим у вчиненні іншого злочину, передбаченого ч.2 ст.414 КК України - порушення правил поводження зі зброєю, що заподіяло смерть потерпілого.
По суті подій показав, що приблизно з березня 2023 року він проходив військову службу у криворізькому районі. Проживав у с.Новомар'янівка. Познайомився з сусідами, у т.ч. - з потерпілим ОСОБА_22 . Він проживав у сусідньому будинку, вів асоціальний спосіб життя, зловживав спиртними напоями. Був раніше неодноразово судимий.
Для служби за свої гроші він купив автомобіль ВАЗ червоного кольору, заправляв його теж за свої гроші.
У ніч на 25.09.2023 року хтось злив увесь бензин з автомобіля. Він знову заправив автомобіль за свої гроші, був дуже роздратований цим.
Він не знав, хто вкрав бензин, але підозрював саме ОСОБА_21 , т.я. той одразу після цієї події кудись зник.
В день, коли сталися ці події, він був на бойовому чергуванні. На позиції сіла батарейка в рації, і вони з ОСОБА_11 поїхали по нову в село. В автомобілі лежав автомат ОСОБА_11 без магазина. Коли вони проїжджали мимо будинку ОСОБА_21 , він побачив, що у ньому горить світло і попросив ОСОБА_11 зупинити автомобіль. Той зупинився, і він взяв автомат ОСОБА_11 та пішов з ним до будинку ОСОБА_21 .
ОСОБА_11 не бачив, що він взяв його автомат. Він був впевнений, що автомат не заряджений, але не перевіряв цього.
Коли він підійшов до будинку ОСОБА_21 , то постукав у двері. Той відчинив і спитав, навіщо він прийшов. Він сказав, що з приводу пропажі бензину, і той запросив його зайти. Він зайшов і став коло дверей, на порозі.
ОСОБА_21 був п'яний, його хитало. В приміщенні стояв запах спиртного. ОСОБА_21 сів на ліжко і сказав: «Ну, пред'являй!». Вони почали розмовляти. Він вимагав, щоб ОСОБА_21 вибачився і більше не чіпав його бензин, але він сказав, що він бензин не крав і цього ніхто не доведе. Лаявся на нього, а потім раптово «сіпнувся» у його напрямку. Він вирішив, що ОСОБА_21 на нього нападає і взяв автомат обома руками, тримаючи на рівні поясу, і навів на ОСОБА_21 . Той «сіпнувся» ще раз, і він зняв автомат з запобіжника, поклав палець на спусковий гачок і раптово відбувся постріл.
Він не знав, що автомат заряджений і просто хотів налякати ОСОБА_21 .
Тому це сталося через необережність, а не внаслідок умислу.
Після пострілу ОСОБА_21 відкинувся на ліжко, став сіпатись. Він побачив кров, і зрозумів, що вбив ОСОБА_21 .
Він повернувся до автомобілю і розказав все ОСОБА_11 . Потім вони телефоном доповіли про подію командиру. Той наказав повертатись на позицію. Вони повернулися і він доповів ще раз, особисто. Командир наказав їхати на місце події і чекати поліцію.
Оскільки він брав чужий автомат, то щоб у ОСОБА_11 не було проблем, він взяв зі свого автомату на позиції патрон і віддав ОСОБА_11 , а сам зробив зі свого автомату постріл вгору.
Потім, поки чекав поліцію, випив пляшку горілки, т.я. був у шоковому стані.
Коли приїхала поліція, з самого початку все розповідав поліцейським, як було, з самого початку давав ці самі визнавальні покази.
Додатково на питання учасників процесу ОСОБА_8 показав:
- коли він зайшов у будинок, то став одразу за порогом, двері за собою не зачиняв. У будинку горіла лампа, але було темнувато.
- ОСОБА_21 спочатку ходив по кімнаті, а потім сів на ліжко і закинув на нього ноги. Потім він «сіпнувся» у його бік тулубом. При цьому ліва рука була у нього за спиною, і він не бачив, що було в тій руці.
- Коли він натиснув на спуск автомата, то затвор не зводив, але зняв автомат з запобіжника. Автомат до цього тримав лівою рукою за цівку, а коли ОСОБА_21 «сіпнувся» - взяв автомат двома руками, але автомат до плеча прикладом не притуляв, тримав його на рівні поясу, праворуч.
- Натиснув на спуск, щоб відбулося «клацання», начебто сталася осічка, щоб налякати ОСОБА_21
- В момент пострілу він був від ОСОБА_21 на відстані близько 1,5м
Таким чином, вказаними показами ОСОБА_8 , як він сам про це і зазначає, повністю визнає факт здійснення ним пострілу в голову потерпілого ОСОБА_21 при обставинах, у дату, час та спосіб, зазначені у обвинувальному акті, не погоджуючись тільки з тим, що вчинив вказані дії умисно, оскільки, згідно його позиції, він не знав, що автомат ОСОБА_11 заряджений і хотів тільки налякати потерпілого, імітувавши осічку «клацанням» ударника після спуску курка, а тому діяв з необережністю, а не з умислом.
Отже, оскільки фактичні обставини справи а саме - час, місце, спосіб, обстановка, предмети та знаряддя скоєння даного діяння ніким з учасників процесу (у тому числі - стороною захисту) не оспорюються, і усі вони були належним чином досліджені та доведені в ході судового слідства, суд вважає недоцільним додатково докладно досліджувати та обґрунтовувати їх у вироку, за виключенням тих з них, які мають значення для встановлення наявності чи відсутності у діях ОСОБА_8 умислу чи необережності, а також тих, які, згідно позиції сторони захисту, є неналежними чи недопустимими.
Вирішуючи ж питання щодо наявності чи відсутності у діях ОСОБА_8 умислу чи необережності при здійсненні пострілу у потерпілого, суд приймає до уваги наступні обставини та докази, встановлені і досліджені в ході розгляду справи в суді:
Допитана в судовому засідання у якості потерпілої ОСОБА_10 показала, що на місці події вона не була. Загиблий - її брат, в ніч з 27 вересня на 28 вересня 2023 року він загинув. Вона вночі побачила у дворі багато солдат, поліції і від них дізналась, що загинув її брат. Обвинуваченого раніше не знала.
Даними свідченнями, додатково до позиції обвинуваченого та сторони захисту загалом, які вказані факти визнають та не заперечують, підтверджуються обставини щодо часу та місця скоєння даного злочину.
Допитаний в судовому засідання у якості свідка ОСОБА_11 показав, що він з ОСОБА_8 служили разом.
27.09.2023 року заступили на бойове чергування. Зайняли позицію. ОСОБА_8 зателефонували, що на позицію треба привезти батареї до рації, і вони поїхали додому за ними.
ОСОБА_8 попросив зупинити не доїжджаючи до їх будинку, біля будинку ОСОБА_21 .
Було приблизно 01:00 ночі, ОСОБА_8 вийшов, пройшло приблизно 2 або 3 хвилини, і він почув постріл.
Прибіг ОСОБА_8 він був схвильований, сказав, що вбив людину. Він сказав - поїхали на місце служби і сказав йому зателефонувати командиру. ОСОБА_8 зателефонував. Вони приїхали. ОСОБА_8 дістав пляшку горілки зі свого автомобіля і став пити, нервував. Вони з командиром 5 батареї поїхали на місце, зайшли в той двір, побачили вбитого, доповіли і стали чекати поліцію.
Крім того, на питання учасників процесу свідок ОСОБА_11 додатково показав, що:
- ОСОБА_21 вони знали, як місцевого. Про нього казали, що з ним не контактували, бо він «сидів» багато раз. Може щось вкрасти.
- За деякий час до цього, вони ремонтували автомобіль ОСОБА_8 , який стояв у дворі і в баку був бензин, але коли ремонт закінчили, то бензину не стало і вони дійшли висновку, що то ОСОБА_21 його вкрав, бо як тільки вони після цієї події якось при ньому почали розмовляти про бензин, він одразу пішов.
- ОСОБА_8 , як просив зупинитись, сказав, що його зараз налякає.
- Його службова зброя - АК74, яка в ОСОБА_8 - не знає, але в автомобілі він сидів без зброї, тому ОСОБА_8 взяв його автомат, як виходив, але так як було темно і він був втомлений та виснажений, то він цього не помітив. Тільки коли він почув постіл - побачив, що його автомата немає.
- Правила поводження зі зброєю йому доводились.
- Коли вони після цієї події повернулися назад на позицію, де був автомат ОСОБА_8 , той взяв його, віддав йому один патрон і зробив постріл вгору, сказав - щоб його ( ОСОБА_11 ) не підозрювали, і нібито ОСОБА_8 стріляв в ОСОБА_21 зі свого автомата.
- В автомобілі ОСОБА_8 казав, що не думав, що так станеться.
- Як саме все відбувалось - не казав.
- Він в той день не пив, п'яний не був.
- Відносини з ОСОБА_8 були нормальні, знайомі по службі десь місяць.
- Він нормальний, адекватний, він не думав, що той у сварці може когось вбити.
- Вони всі на позиції під час несення служби були виснажені та втомлені, це постійний стан.
- Його зброя - АК 74, до неї видають 4 магазини: 3 в плитоносці, 1 - в автоматі.
- Під час несення служби магазин примкнутий до автомату. Вони можуть від'єднувати його, коли закінчують зміну, на місці відпочинку, тощо.
- Без необхідності, не під час бойового завдання патрон в патроннику не повинен бути.
- Вони підозрювали у різних крадіжках бензину ОСОБА_21 , бо бензину там взяти ніде, а в нього постійно працювала бензопила та ін.
- ОСОБА_23 почав пропадати приблизно за тиждень до вбивства.
- ОСОБА_8 просто сказав, що хоче «припугнути» ОСОБА_21
- Вважає, що ОСОБА_8 мав підстави взяти автомат, бо було темно, і ОСОБА_21 був раніше судимий, і могло б все статися. Він би сам взяв автомат у таких обставинах.
- Коли вони поїхали, він не знає, чи був в автоматі патрон в патроннику чи ні, автомат був на запобіжнику.
- Вони не обговорювали, чи заряджена зброя.
- Коли ОСОБА_8 прийшов з двору, він не міг говорити, сказав, що вбив людину, не радів.
- Коли пізніше він з командиром повернулися на місце події, вони підходили до будинку, де жив ОСОБА_21 . У тому приміщенні була груба, ліжко та ін., приміщення було маленьке, вони всередину не заходили, двері були відкриті, вони подивилися ззовні, нічого не чіпали, не переміщали.
- ОСОБА_8 не намагався втекти.
- Пізніше ОСОБА_8 казав, що вбив ОСОБА_21 з необережності, хотів повіситись, жалкував про вчинене.
- Яку горілку він пив та скільки - не пам'ятає, пив з горла з пляшки.
- Він ще випив 0,5 л. пива приблизно з 22:00 год. по 23:00 год., але це була б дуже мала доза, він не був би п'яний.
- ОСОБА_8 втекти не хотів, поліції не заважав, відповідав на їх питання
Аналізуючи наведені вище покази з метою встановлення наявності чи відсутності у діях ОСОБА_8 умислу чи необережності при здійсненні пострілу у потерпілого, суд, зокрема, приймає до уваги наступне:
Свідок в ході допиту на питання учасників процесу показав, що не бачив, як ОСОБА_8 брав його автомат, коли виходив до будинку потерпілого.
Крім того, свідок не зміг підтвердити, що його автомат був без приєднаного магазину, як про це показав обвинувачений. При цьому, свідок показав, що в тих умовах несення служби магазин повинен був бути приєднаний до автомату (що в подальшому підтвердив і допитаний у якості спеціаліста військовий інструктор ОСОБА_19 ).
Таким чином, наведеними свідченнями додатково до позиції обвинуваченого та сторони захисту загалом, які в цілому вказані факти визнають та не заперечують, підтверджуються обставини щодо місця та часу скоєння злочину, а також обставин, за яких ОСОБА_8 там опинився та залишив його після здійснення пострілу.
Цими ж свідченнями частково підтверджуються обставини заволодіння обвинуваченим зброєю ОСОБА_11 .
При цьому, суд звертає увагу, що ОСОБА_11 не зміг підтвердити, що його автомат знаходився в автомобілі без приєднаного магазину, і, отже, що ОСОБА_8 брав автомат без магазину, що ставить під розумний сумнів позицію обвинуваченого з даного приводу.
Більш того, як неодноразово зазначав свідок та сам обвинувачений, ОСОБА_8 ходів «налякати» потерпілого, у т.ч. - як про це повідомив сам обвинувачений в ході допиту - шляхом демонстрації зброї та імітації здійснення пострілу.
Суд відзначає, що абсолютно будь-яка людина, навіть яка не має жодного відношення до військової служби чи зброї, візуально знайома з загальним зовнішнім виглядом автоматів системи Калашникова, незалежно від його модифікацій, оскільки вважає загальновідомим той факт, що автомати даної системи є найпоширенішею системою ручної стрілецької автоматичної зброї у світі, і його зображення масово зустрічається і в літературі, і на фото, малюнках, інтернет-сайтах, відеофайлах, платформах інтернет-відеосервісів, фільмах, тощо.
А тому, на переконання суду, майже будь яка пересічна людина, поза розумним сумнівом, за визначенням буде сприймати автомат без приєднаного магазина як «незаряджений» (незалежно від того, що це може бути не так), а тому суд доходить до висновку, що автомат без приєднаного магазину для сторонньої особи, яка не має достатніх знань чи навичків у сфері володіння зброєю, не можна використовувати для залякування пострілом, оскільки така пересічна особа буде впевнена, що автомат не заряджений і, отже, здійснення пострілу з нього неможливе.
Так само, автомат без магазину неможливо використовувати і у якості пасивного засобу захисту від нападу того ж ОСОБА_21 (наприклад, шляхом його демонстрації нападнику), про ніби то можливість чого також показали як ОСОБА_8 , так і ОСОБА_11 , оскільки, з тих самих міркувань, імовірним нападником така зброя однозначно сприймалася б, як розряджена, і, отже, як така, яка не становить небезпеки.
Суд окремо зазначає, що в дійсності автомат без приєднаного магазину може бути зарядженим з технічної точки зору (наприклад, шляхом від'єднання магазину після досилання патрону в патронник, або ручного заряджання одиночного патрону безпосередньо в патронник автомата без магазину) і здійснити при натисканні на спусковий гачок один постріл таким патроном (що в подальшому підтвердив і допитаний у якості спеціаліста військовий інструктор ОСОБА_19 ), але для того, щоб це розуміти, стороння особа якраз повинна була мати стійкі навички користування стрілецькою зброєю, будь які відомості про що у відношенні потерпілого у суду відсутні, або ж бачити таке заряджання автомату патроном.
З наведених підстав суд критично сприймає позицію обвинуваченого та сторони захисту про те, що автомат ОСОБА_11 був без приєднаного магазину і доходить до висновку, що вказаний автомат таким магазином був споряджений, оскільки в іншому випадку, поза розумним сумнівом, він був би непридатний для використання ОСОБА_8 у цілях, заявлених ним.
Допитаний у якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_12 показав, що він служив з ОСОБА_8 в одній частині.
29 вересня він був не на зміні, відпочивав. Подзвонив командир, розказав, що сталося і сказав - разом з ОСОБА_11 поїхати на місце події, підтвердити чи це так. Вони поїхали, переконались, що є вбитий, доповіли. Командир сказав чекати поліцію.
- Командир сказав, що ОСОБА_8 йому сказав, що випадково вбив людину.
- В них з автомобіля декілька разів вкрали бензин, вони думали, що то загиблий.
- ОСОБА_8 йому сам сказав, що вистрелив випадково, не знав, що патрон в патроннику.
- Коли ОСОБА_8 приїхав, взяв свій автомат і вистрелив один раз вгору, для чого - не казав.
- Він не бачив, щоб ОСОБА_8 вживав спиртне, ні до події, ні після.
- Він на місці події бачив вбитого, з вух йшла кров, було видно, що він мертвий.
- Підстав обмовляти або вигороджувати ОСОБА_8 немає, служили разом, знає його давно.
- Впевнений, що він не може вбити людину у сварці.
- Без необхідності патрон в патроннику не повинен бути.
- В автомобілі автомат повинен бути незаряджений.
- Про ОСОБА_21 нічого не знає, крім того, що жили поруч.
- ОСОБА_24 казали, що двоє в селі є таких, що можуть вкрасти будь що, але не казали, хто це.
- Бензин став пропадати приблизно за 5- 6 днів до цієї події.
- ОСОБА_8 не казав, що хоче щось зробити з ОСОБА_25
- Вони, коли приїхали на місце події за наказом командира, в ту літню кухню не заходили, там було ліжко, плита та ін.
- Ніяких речей не чіпали, не переставляли.
- ОСОБА_8 втекти не хотів.
- Він раніше давав покази, що ОСОБА_8 вбив ОСОБА_21 у стані сп'яніння, це було видно по ньому.
- Він чув і раніше розказував про це при допиті, що ОСОБА_8 і ОСОБА_11 приблизно до 21:00 год. на багажнику автомобіля пили горілку «Неміров» чи «Гріндей» - при яких обставинах, точно не пам'ятає.
- Він не бачив, як вони пили, але чув це, т.я в той час відпочивав у цій машині. Пляшки горілки бачив в машині до цього.
- Можливо вони пили пиво.
- Він не може сказати чи пив ОСОБА_8 горілку після вбивства.
- ОСОБА_8 був зляканий, казав, що вбив випадково, не знав, що в автоматі був патрон.
Наведеними свідченнями, в цілому, додатково до позиції обвинуваченого та сторони захисту загалом, які загалом вказані факти визнають та не заперечують, підтверджуються обставини щодо місця та часу скоєння злочину, а також обставин, за яких ОСОБА_8 там опинився та залишив його після здійснення пострілу, обставин виявлення трупу загиблого, затримання ОСОБА_8 , тощо.
Водночас, суд вважає за необхідне додатково звернути увагу на наступне:
Згідно свідченнях як даного свідка, так і свідка ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_8 , експертів, інших учасників процесу, неодноразово згадується термін «заряджений» чи «незаряджений» по відношенню до вогнепальної зброї.
Зокрема, даний свідок показав, що при русі в автомобілі зброя повинна бути «незарядженою». Оскільки вказаний момент має суттєве значення для встановлення наявності чи відсутності у діях ОСОБА_8 умислу чи необережності при здійсненні пострілу у потерпілого, суд вважає за необхідне роз'яснити, що на даний час єдиного встановленого законодавчо стандарту трактування понять «заряджений» та «незаряджений» («розряджений») не існує. Проте відповідно до ДСТУ ГОСТ 28653:2009 (на даний момент нечинний) «зарядженою» вважалася зброя, у якій патрон було дослано в патронник, незалежно від того, чи приєднаний магазин до зброї, чи ні, чи, навіть, чи мається у даного виду зброї магазин взагалі. Така зброя придатна для здійснення пострілу без додаткових маніпуляцій з її заряджання.
Зброя ж, що має магазин (у даному випадку - за типом автомату Калашникова), у якій магазин приєднано до автомата, але патрон в патронник не дослано, вважається «спорядженою», а не «зарядженою». Така зброя не може здійснити постріл без додаткових дій для її заряджання (у даному випадку - шляхом переведення шторки запобіжника-перемикача режимів вогню вниз та переміщення важеля затворної рами правою рукою назад до упору з подальшим його відпусканням).
Таке саме тлумачення даних понять, незважаючи на відсутність їх законодавчого трактування, на практиці застосовується і на даний час, зокрема, у Збройних силах України, (що в подальшому підтвердив і допитаний у якості спеціаліста військовий інструктор ОСОБА_19 ).
Таким чином, у даному випадку суд трактує покази свідка ОСОБА_12 про те, що під час поїздки у автомобілі зброя повинна бути «незарядженою» не як доказ того, що автомат повинен бути без приєднаного магазину, а як доказ того, що автомат повинен бути з приєднаним магазином, але без патрону в патроннику.
Вказане повністю співпадає з відповіддю даного свідка на попереднє питання, про те, що при цьому патрон в патроннику не повинен бути «без необхідності»
Аналогічні по суті свідчення з даного питання дали також і свідки ОСОБА_11 та допитаний у якості спеціаліста військовий інструктор ОСОБА_19 .
Наведені висновки є додатковими підставами, з яких суд критично сприймає позицію обвинуваченого та сторони захисту про те, що автомат ОСОБА_11 був без приєднаного магазину і, на переконання суду, підтверджують висновок, що вказаний автомат таким магазином був споряджений.
Допитаний в судовому засіданні у якості експерта ОСОБА_14 показав, що він проводив судову експертизу зброї та боєприпасів, вилучених у даному кримінальному провадженні.
При цьому, на питання учасників процесу експерт показав:
- Він проводив експертизу - 2 автомати, 59 патронів, 1 гільза, 1 куля.
- Він зробив висновок, що і пуля і гільза стріляні з АК 74, а не з АКСУ.
- Він провів більше 100 таких експертиз.
- Патрони надали окремо від магазинів, 2 пакети, по 29 та 30 патронів з описом на пакетах.
- Гільза з АК вилітає в залежності від того, куди направлений автомат. Зазвичай, праворуч, якщо немає перешкод
- На траєкторію гільзи впливає маса кулі, а також те, куди спрямований ствол.
- Наскільки деформується куля при вильоті - треба встановлювати експериментально, але майже не деформується
- Така деформація, як у кулі, що він досліджував у даній справі, може виникнути від ДГК, який є на стволі, експериментальний постріл я робив, також деформації не було.
- Чи зупиниться куля в матраці чи пройде наскрізь - треба проводити експеримент.
- Чи гільза може знаходитись в 3 метрах попереду від місця, з якого здійснено постріл - не може сказати, так як не був на місці і не бачив які могли бути перешкоди польоту гільзи.
Наведеним доводяться не тільки обставини, які ніким не оспорюються - зокрема, щодо здійснення пострілу у потерпілого з автомата АК-74, а й частково спростовується позиція сторони захисту щодо того, де могла бути виявлена гільза після пострілу, оскільки експерт фактично показав, що на траєкторію польоту гільзи можуть впливати перешкоди, об які вона могла вдарятися при польоті і не відкинув можливості знаходження гільзи у тому місці, яке вказав захисник при постановленні даного питання в ході судового засідання.
Оскільки (як видно з відеозапису огляду місця події і трупу, дослідженого в судовому засіданні) праворуч від місця здійснення пострілу (згідно версії захисту) розташована стіна, на якій висить одяг та особисті речі потерпілого, суд доходить до висновку, що навіть якщо припустити, що постріл дійсно здійснено з вказаного місця, вказані предмети та речі, включаючи стіну, безсумнівно могли непередбачувано змінити траєкторію польоту гільзи, навіть до відбиття її вперед по лінії пострілу.
Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_16 показав, що він був понятим при огляді місця події та автомобілів, де були вилучені автомати.
Оскільки свідок надалі пояснив, що він не пам'ятає обставин тих подій за плином значного часу, йому було задано питання, на які свідок показав:
- Він був понятим у справі, його допитували, він десь підписувався.
- Він був свідком, як потерпілий раніше крав дизельне паливо, за це відбував покарання.
- Потерпілий не казав йому, що він крав паливо у військових.
- Він, бачив що потерпілий приносив додому 2 каністри з паливом, які вкрав.
- Він вживав з загиблим в той день спиртне, але на момент огляду він вже був тверезий, бо пив ще вдень, а огляд був пізно вночі.
- Він був при тому, як 1-й автомат вилучили в автомобілі ВАЗ, а 2-й автомат вилучили у командира. Колір автомобіля не пам'ятає, бо було темно. 2-й автомат приніс сам командир.
- Крім того, він був понятим при огляді трупу, другим понятим був ОСОБА_17 . Він систематично вживає спиртне, він був при огляді з перегаром, але сильно п'яним не був.
- Поліцейські в нього згоди бути понятим не питали, просто сказали прийти, це було приблизно початок 03:0 ночі, він вже спав.
- Один автомат вилучили в автомобілі «В полі» - це там де стояла військова частина. Автомат наче був без прикладу і з коротким стволом.
- 2-й автомат приніс командир, коли вони приїхали на місце події, ім'я та звання не пам'ятає, приблизно 30 років, молодий.
- Той автомат поліція також стала оглядати, він був з прикладом, довгий ствол. Потім їх завели оглядати труп. Там був експерт, слідчий - жінка, яка записувала, що казав експерт. Було двоє поліцейських (чоловіки), одна жінка і «вони» - поняті.
- Хто особа з бородою в джинсах і светрі, що є на відео не пам'ятає.
- Йому права понятого не роз'яснювали, сказали - тут підписатись. Але він точно не пам'ятає, чи роз'яснювались їм права. Їм казали, що будуть заходити і оглядати труп.
- Він стояв на порозі і дивився, бачив труп і кров. При огляді вилучили кулю, гільзу. Йому хтось казав, що гільзу наче знайшли у дворі, але він цього не пам'ятає і такого не бачив. Кулю знайшли в області подушки, застрягла в дошці в дивані, знайшов експерт, він підняв прострелену подушку, потім задер матрац і в дошці стирчала куля.
- ОСОБА_26 з близька не роздивлявся. Точно не пам'ятає, бо рік пройшов.
- Його сестра була поруч з кухнею, у дворі. Чи був хтось у приміщенні до початку огляду - він не бачив.
- Він слідкував за ходом огляду, коли поліцейські щось знаходили - вони їх звали та показували.
- З ОСОБА_21 був знайомий давно, товаришували, працювали разом. ОСОБА_21 казав, що його військові побили наче за те, що він ніби то крав у них пальне. Він не казав, чи це він крав чи ні.
Вказаними свідченнями в цілому підтверджуються обставини проведення оглядів та вилучення автоматів а також огляду місця події та трупа потерпілого.
При цьому суд критично сприймає свідчення ОСОБА_16 стосовно того, що один з автоматів ніби то приніс командир з причин, докладно описаних далі при аналізі доказового значення вказаних протоколів огляду.
Так само, вказаним доказом спростовується позиція захисту з приводу того, що гільзу в дійсності знайшли у дворі домогосподарства, оскільки взагалі ніхто, окрім вказаного свідка, про вказаний факт не згадує взагалі, і навіть даний свідок показав, що особисто він цього не бачив.
Допитаний в судовому засіданні у якості експерта ОСОБА_15 показав, що він проводив судову медичну експертизу трупу ОСОБА_21 .
При цьому, на питання учасників процесу експерт показав:
- ОСОБА_27 могла бути деформована, так як проходила через кістки черепа.
- Вихідна і вхідна рана типові, тому куля в череп попала не деформована, якби попала вже деформована, то вхідна/вихідна рани були б нетипові.
- З точки зору судової медицини три відстані стосовно здійснення пострілу - «впритул», «близько» і «не з близька». При цьому, поняття «впритул» - це коли зброя притиснута стволом до тіла жертви. Поняття «близько» - це 3 зони: 3-5 см.; 20-35 см і від 35 см до 150 см. При експертизі додаткових факторів, додаткових слідів, які б свідчили про здійснення пострілу впритул чи ближче 150 см не було. Отже, відстань пострілу була близько 150 см. Об'єктивних даних, що постріл був впритул не було
- Він не може пояснити, яким чином гільза, яку він знайшов на трупі, там опинилася, оскільки це не компетенція експерта СМЕ.
- Він у висновку написав, що не виключено, що постріл був так , як ОСОБА_8 показав на експерименті, але могли бути і інші механізми їх аніж той, що в експерименті, але треба їх продемонструвати і тоді можна сказати - можливі вони чи ні, а сторона обвинувачення інші механізми не продемонструвала.
- Точний час прибуття на місце події не пам'ятає, під ранок.
- Він приблизно декілька хвилин чекав когось, здається криміналіста, 15-20 хвилин стояли за воротами, у двір не заходили.
- Хто там був - точно не пам'ятає, слідчий був, помічник начальника слідчого відділення, а ще багато поліцейських і військових, хто саме і скільки - не пам'ятає, він працював, диктував слідчому.
- Кухня була невеличка
- Він не пам'ятає, коли поняті зайшли. Коли він приїхав, слідчий і понятті вже були на місці.
- Хто на фото під час огляду приймав участю «в цивільному» і допомагає експерту - не пам'ятає.
- Не пам'ятаю, що він раніше знайшов - кулю чи гільзу.
- ОСОБА_26 знайшов під час огляду голови трупа, гільзу - не пам'ятає взагалі.
- ОСОБА_27 була в проекції вихідної рани.
- Кулю знайшов в речах, в проекції вихідної рани, як лежав труп.
Таким чином, наведеними показами експерта (зокрема) підтверджується факт виявлення кулі у матрацах під головою загиблого в проекції (тобто, на уявній прямій лінії) вихідної рани, що має вирішальне значення для встановлення взаєморозташування потерпілого, обвинуваченого та зброї в момент пострілу та буде детально проаналізовано надалі.
Оцінюючи ж свідчення експерта щодо можливості здійснення пострілу при обставинах, показаних в ході слідчого експерименту, суд зазначає, що згідно ч.2 ст.94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Окрім того, в судовому засіданні в ході допиту експерт показав, що даний механізм не є єдино можливим, а є лише одним зі ймовірних.
Таким чином, враховуючи, що наведеними далі доказами та висновками, на переконання суду, встановлено неможливість спричинення потерпілому тілесних ушкоджень при такому взаєморозташуванні потерпілого та обвинуваченого, суд критично сприймає даний висновок та не використовує його, як доказ вини обвинуваченого у скоєнні даного злочину.
Допитаний в ході судового засідання свідок ОСОБА_17 показав, що він був понятим при огляді місця події та автомобілів, де були вилучені автомати.
Він бачив труп, більше нічого не бачив. Прибігла сусідка, близько 03 год ночі, каже - там купа солдат, її не пускають, сходи глянь .
Свідком раніше не допитувався.
Чи вживав він у ніч вбивства спиртне - не пам?ятає, то було давно.
Він був понятим. Оглядали місце злочину де труп лежав на диванчику, в приміщенні. Потім вилучали зброю, він також був понятим, це було біля двору, де убили потерпілого. А потім поїхали на пост до військових, вилучили 2 автомати. Більше нічого не пам?ятає. Оглядали труп ОСОБА_21 .
Він не пам?ятає чи був п?яним.
З ОСОБА_28 (іншим понятим) знайомий, односельці. Стосунки не підтримує. ОСОБА_28 казав, що він був п?яний, але це не так. Чи був п?яний ОСОБА_28 -не знає.
Його поліцейські попросили бути понятим. Коли був огляд, були вони, двоє понятих , експерт, поліція.
Скільки було поліцейських- не пам?ятає, «сторонніх» нікого не було.
Права їм роз?яснювали , але які саме - не пам?ятає, давно було.
У приміщенні диван стояв, лежав « ОСОБА_29 », чай стояв, пічка не горіла. Вилучили кулю і гільзу. Кулю з матрацу , гільзу в кухні біля дверей.
Він бачив, як знайшли гільзу, вона була біля дверей, чому в протоколі записано інше -не знає.
Як знайшли кулю - він бачив. Підняли голову загиблого, і експерт там знайшов кулю.
Кулю знайшли в матраці.
Він був понятим при огляді а/м ВАЗ, червоного, вилучили 2 автомати, АКМ і АКСУ , назви знає, бо був експерт який писав і вилучав.
Автомат приніс командир ОСОБА_8 і віддав.
З автомобіля нічого не вилучалось.
Таким чином, підтверджуючи в цілому обставини проведення оглядів місця події та автомобілів, свідок, в цілому, підтверджує виявлені та зафіксовані у протоколах обставини. Стосовно ж факту ніби то передачі автомату поліцейським безпосередньо командиром, суд сприймає дані покази критично, оскільки вони у даному питання суттєво протирічать як самому змісту протоколу, так і свідченням іншого понятого з даного приводу, що більш докладно проаналізовано нижче.
Крім того, приймаючи рішення щодо вини чи невинуватості обвинуваченого у скоєнні даного злочину згідно пред'явленого обвинувачення, суд оцінює у їх сукупності свідчення обвинуваченого, свідків (усіх-безпосередньо допитаних в залі судового засідання) та досліджені судом у судовому засіданні в обсязі, визначеному судом за клопотанням сторін, документи, докази та матеріали, що (за оцінкою суду) мають відношення для встановлення вини чи невинуватості обвинувачених у даних епізодах обвинувачення, та доходить до висновку, що вина обвинуваченого доводиться, зокрема:
- протоколом огляду земельної ділянки та автомобілю ВАЗ-2106 червоного кольору з фототаблицею (т.2, а.с.7-15), в ході якого виявлено та вилучено автомат АКС-74У, споряджений магазином, та 29 патронів до нього.
Вказаним доказом, на переконання суду, доводиться факт вилучення у автомобілі ОСОБА_8 його особистої зброї - автомата АКС-74У.
При цьому, суд звертає увагу на наступне:
В судовому засіданні допитані у якості свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_16 (окрім іншого) показали, що вони були понятими при огляді місця події, трупу потерпілого та автомобілю ВАЗ. В ході даних слідчих дій (зокрема) було вилучено автомати.
При цьому, обидва свідки показали, що один з автоматів ніби то приніс командир ОСОБА_8 та віддав поліцейським, а не виявили в автомобілі, як це вказано в протоколі.
З вказаних підстав (окрім інших) сторона захисту заявила клопотання про визнання вказаного протоколу недопустимим доказом.
Водночас, суд критично сприймає дані свідчення з наступних підстав:
Як показали обидва вказані свідки при допиті в судовому засіданні, вони погано пам'ятають обставини справи, т.я. події відбувалися декілька років тому.
При цьому, обидва поняті, в цілому підтверджуючи більшість обставин, викладених у протоколах слідчих дій, у яких вони були понятими, та підтверджуючи, що вони дійсно були понятими та вказані слідчі дії дійсно відбувалися за вказаних обставин, плутаються у другорядних деталях, не пам'ятають точних обставин та в деяких речах дають свідчення, прямо протилежні одне одному.
Так, щодо вилучення автомату з автомобіля ВАЗ червоного кольору, свідок ОСОБА_17 спочатку показав, що з даного автомобіля було вилучено два автомати.
Потім, на додаткові питання учасників процесу, показав що один автомат ніби то приніс командир.
Пізніше він же знову змінив свою позицію, і показав, що з автомобілю ВАЗ червоного кольору автомати не вилучалися взагалі.
При цьому, свідок постійно і неодноразово зазначав, що погано пам'ятає обставини вказаних слідчих дій через значний час, що пройшов з моменту їх здійснення.
При цьому, він же неодноразово підтверджував, що вказані слідчі дії дійсно проводилися, складалися відповідні протоколи, він їх підписував і з ними згоден.
Свідок ОСОБА_16 щодо вилучення автомату з автомобіля ВАЗ показав, що він взагалі не пам'ятає, якого кольору був автомобіль.
Один автомат ніби то був у вказаному автомобілі (що протирічить показам свідка ОСОБА_17 ), а інший ніби то дійсно приніс командир, але не на місці огляду автомобіля, а на місці скоєння злочину (що також протирічить показам свідка ОСОБА_17 ).
Аналогічно ОСОБА_17 , вказаний свідок також неодноразово пояснював, що на даний час погано пам'ятає події, які тоді відбувалися за плином значного часу.
При цьому, він також неодноразово підтверджував, що вказані слідчі дії дійсно проводилися, складалися відповідні протоколи, він їх підписував, тощо.
Суд зазначає, що незважаючи на суттєві протиріччя з даного питання, обідва свідки з інших питань надавали цілком достовірні та співставні між собою відповіді щодо обставин, які пам'ятали на даний час стосовно проведення вказаного огляду.
Допитана в судовому засіданні слідча ОСОБА_18 з даного приводу показала, що автомат було вилучено в автомобілі, як це і вказано у протоколі огляду. Командир автомат їй не передавав.
Протокол огляду складений відповідно до вимог КПК України, підписаний усіма учасниками процесуальної дії (у т.ч.- понятими) без зауважень, до протоколу додано фототаблиці, на яких видно як вказаний у протоколі автомобіль, так і зазначений автомат.
При цьому, ані сторона захисту (заявляючи про недопустимість вказаного доказу), ані сторона обвинувачення, не заявили клопотання про встановлення, виклик і допит з даного приводу командира, який ніби то приніс і віддав поліцейським автомат, а суд не вправі збирати докази з власної ініціативи.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що покази обох понятих щодо обставин ніби то передачі одного з автоматів командиром безпосередньо поліцейським не знайшли свого підтвердження, а тому вважає їх недоведеними у зв'язку з чим не вбачає підстав для визнання вказаного доказу недопустимим згідно клопотання сторони захисту.
- протоколом огляду місця події з фототаблицями та диском з відеозаписом (т.2, а.с.18-28).
На переконання суду, вказаний доказ є одним з тих, що мають вирішальне значення для винесення законного та справедливого рішення у справі, оскільки саме цим доказом встановлюються та фіксуються обстановка та обставини місця події, розташування трупу потерпілого, локалізація та вигляд виявлених на ньому тілесних ушкоджень, виявляються та вилучаються речові докази - куля та гільза, тощо.
При цьому, стороною захисту щодо даного доказу також заявлено клопотання про визнання його недопустимим, з яким суд частково погоджується з наступних підстав:
Згідно третього аркушу вказаного протоколу (т.2,а.с.20) зазначено, що при огляді застосовується відеозапис та зазначено (хоч і з граматичною помилкою) назву та тип технічного пристрою, яким він здійснюється, а на а.с.19 зазначено дані спеціаліста НДЕКЦ, який його здійснює.
Диск з вказаним відеозаписом приєднано до матеріалів справи (т.2, а.с.28) та досліджено в судовому засіданні.
Про застосування фотографування та особу, яка його здійснює, в протоколі огляду не зазначено взагалі.
Допитана в судовому засіданні слідча ОСОБА_18 з даного приводу показала, що до протоколу огляду у якості фототаблиці долучено стоп-кадри з відеозапису, однак вказану позицію слідчого суд не приймає до уваги, оскільки серед фото у фототаблиці маються такі, кадрів яких не було у відеозаписі (фото кулі та гільзи на а.с.27, детальне фото голови трупу на а.с.27, тощо).
При цьому, на тому ж відеозаписі видно сторонню особу у цивільному одязі, яка не зазначена у протоколі огляду, проте приймає у ньому очевидну участь, зокрема - здійснюючи фотографування на власний мобільний телефон.
Допитана в судовому засіданні слідча ОСОБА_18 з даного приводу показала, що вказаною особою є начальник відділення карного розшуку(?) ВП8 КРУП.
Таким чином, суд доходить до висновку, що у якості фототаблиці до протоколу огляду долучено фотознімки, зроблені особою, не зазначеною у ньому, на технічний пристрій, також не зазначений у протоколі.
Отже, наведені фотознімки отримані не у спосіб, встановлений законом, а тому суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання сторони захисту щодо визнання протоколу огляду місця події та трупу (т.2, а.с.18-27) недопустимим доказом в частині долученої до протоколу фототаблиці (т.2, а.с.25-27).
При цьому, суд вважає за необхідне відмовити в решті даного клопотання з наступних підстав:
Як зазначено у вказаному клопотання та додатково - у дебатах стороною захисту, відеозапис, долучений до протоколу (т.2, а.с.28) має ознаки підробки (відеомонтажу), а саме: розсинхронізацію мови та зображення а також невідповідність розширення (типу) відеофайлу, що долучений до справи, типу (розширенню) відеофайлу, який має технічну змогу записувати вказана відеокамера.
З наведеного сторона захисту робить висновок, що по-перше, вказаний відеозапис містить ознаки підробки, а по-друге - не є оригіналом, і, отже, не може бути доказом.
Водночас, суд не погоджується з жодним з вказаних висновків захисту.
Так, при перегляді відеозапису в судовому засіданні суд не помітив ознак розсинхронізації мови та зображення на відеозаписі, неприродної зміни позицій осіб, послідовності кадрів, освітлення, тощо - тобто, будь-яких візуально помітних неспеціалісту ознак відеомонтажу.
При цьому, ані сторона захисту (заявляючи про недопустимість вказаного доказу), ані сторона обвинувачення, не заявили клопотання про призначення з даного приводу відповідної експертизи, а суд не вправі збирати докази з власної ініціативи.
Стосовно ж того, що вказаний відеозапис не є оригіналом, суд вважає за необхідне застосувати правову позицію, викладену у Постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 02.05.2024 у справі № 676/4040/20 (провадження № 51-7883км23). Так, згідно вказаного рішення, визначальною ознакою електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. Один і той самий електронний документ може одночасно існувати на кількох різних носіях. Всі примірники відповідного документа, кількість яких не є обмеженою, мають статус оригіналу і можуть відрізнятися лише за часом створення. Натомість матеріальний носій є лише способом збереження інформації і може бути додатково досліджений як речовий доказ.
Ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія.
З наведених підстав суд клопотання сторони захисту про визнання даного доказу недопустимим відхиляє.
Крім того, оскільки судом відхилено клопотання сторони захисту про визнання даного протоколу огляду неналежним доказом в цілому, суд також відхиляє усі клопотання сторони захисту про визнання недопустимими усіх доказів, похідних від даного протоколу за принципом «плодів отруйного дерева».
Оцінюючи ж доказове значення, яке даний доказ має у справі, суд зазначає наступне:
Суд погоджується з позицією сторони захисту щодо неналежної якості як досудового слідства даній справі взагалі, так і даного протоколу - зокрема. Так, у даному протоколі взагалі не вказується розмір приміщення, яке оглядається, обстановку, меблювання, наявність у ньому речей та предметів, місце виявлення кулі та гільзи на місці події, тощо.
Водночас, усі вказані обставини встановлюються та підтверджуються іншими доказами, документами та матеріалами, що маються у справі та були встановлені та перевірені в ході судового засідання.
При цьому, суд особливо звертає увагу, що з власної ініціативи не збирає жодних доказів, а при прийнятті рішення використовує виключно ті, що маються в матеріалах справи та безпосередньо досліджені в судовому засіданні.
Отже, хоча у протоколі огляду не вказано розміри приміщення, у якому було виявлено труп потерпілого, на а.с.33 т.2 мається витяг з плану земельної ділянки, на якому вказані розміри зазначені і становлять 3х3 м (по зовнішнім стінам). Таким чином, внутрішні розміри приміщення з урахуванням товщини стін складають близько 2,5х2,5 м.
Як видно з відеозапису огляду трупа потерпілого, у правому дальньому куті приміщення вздовж правої (від входу) стіни стоїть ліжко (лежак), на якому знаходиться труп потерпілого.
Оскільки довжина ліжка за визначенням повинна перевищувати середній людський зріст, суд доходить до висновку, що довжина вказаного ліжка (лежака) становить приблизно 2 метри.
Як показав при допиті судово-медичний експерт ОСОБА_15 , при пострілі відстань від дульного зрізу до потерпілого становила не менше 1,5 м, що (в частині відстані пострілу) узгоджується зі свідченнями обвинуваченого, який показав, що в ході розмови потерпілий сів на ліжко (лежак), витягнувши ноги вздовж, а він при цьому, увійшовши в приміщення, стояв відразу за порогом.
Співставляючи між собою усі наведені вище розміри, суд доходить до висновку, що при такому взаємному розташуванні усіх суб'єктів даної події, відстань між дульним зрізом автомату та головою потерпілого дійсно могла становити близько 1,5 м, чим підтверджується позиція захисту в частині можливої відстані пострілу у потерпілого.
Разом з тим, цими ж обставинами повністю спростовується версія сторони захисту стосовно здійснення пострілу у сидячого на ліжку потерпілого з необережності.
Так, з відеозапису огляду трупу видно, що потерпілий лежить, в цілому, в габаритах ліжка (лежака). Тобто, (якщо виходити з версії сторони захисту) потерпілий сів перед пострілом приблизно на середину ліжка (лежака), а отже - приблизно в одному метрі від задньої стіни приміщення, і від пострілу впав на ліжко головою до задньої стіни, як його і було виявлено. Таким чином, якщо потерпілий сидів на ліжку тулубом приблизно в 1 м від задньої стіни, з урахуванням загальної довжини приміщення близько 2,5 м, відстань від тулуба сидячого потерпілого до порогу приміщення, де (з його слів) стояв обвинувачений при пострілі, склала якраз близько 1,5м.
Як показав в ході допиту обвинувачений ОСОБА_8 , при розмові з потерпілим, коли він сприйняв його рух як небезпеку, він взяв автомат обома руками і притиснув до тіла праворуч, на рівні поясу, горизонтально.
Суд вважає очевидним, загальновідомим та не потребуючим ніяких спеціальних знань той факт, що голова дорослої людини близько середнього зросту, сидячої на ліжку (лежаку) буде знаходитись приблизно на рівні поясу іншої дорослої людини близько середнього зросту,що стоїть на підлозі поруч.
Таким чином, якщо виходити з вказаного стороною захисту взаєморозташування обвинуваченого та потерпілого, автомат обвинуваченого, направлений в бік голови потерпілого, притиснутий на рівні поясу до правого боку обвинуваченого (як він сам про це показує) знаходився фактично горизонтально на рівні голови потерпілого.
Отже, за таких обставин, суд вважає абсолютно очевидним той факт, що при такому взаєморозташуванні автомату та голови потерпілого, куля автомату, пробивши голову потерпілого (як це і відбулося), продовжила б свій політ горизонтально, або близько до цього, і влучила б у задню стіну приміщення приблизно на рівні голови сидячого потерпілого , тобто близько 1 метру від рівня ліжка (лежака), або близько до цього.
Натомість, як видно з відеозапису огляду трупу, куля виявлена експертом при огляді трупу в матрацах під головою трупу, що, на переконання суду, абсолютно неможливо при наведеному вище взаєморозташуванні обвинуваченого та потерпілого,яке слідує з версії сторони захисту.
Тобто, для того, щоб куля опинилася там, де її було виявлено, а саме - у матрацах, приблизно в метрі позаду та в метрі нижче рівня голови сидячого на ліжку (лежаку) приблизно в метрі від задньої стіни потерпілого, постріл у голову потерпілого з відстані близько 1,5м (як про це показав сам обвинувачений та підтверджено висновком експерта) повинен був відбутися з висоти близько 1,5 м вище рівня голови, тобто, фактично, з висоти близько 2,5 м від рівня підлоги, що, на переконання суду, є абсолютно неможливим та навіть виходить за межі висоти приміщення, у якому відбувалися події (зазначена на а.с.33 т.2).
Більш того, експерт при допиті в судовому засіданні показав, що куля була виявлена в проекції (!) вихідної рани, тобто, фактично, на уявній прямій лінії, що з'єднує між собою вхідний отвір від кулі в голові потерпілого, вихідний отвір від кулі і, власне, місце виявлення самої кулі, що, на переконання суду, абсолютно неможливо при наведеному обвинуваченим взаєморозташуванні сторін, оскільки при таких обставинах при падінні трупу, і, отже, зміни положення голови відносно початкової траєкторії кулі, вірогідність подальшого розташування кулі на уявній прямій лінії, що з'єднує між собою вхідний отвір від кулі в голові потерпілого надзвичайно мала і, фактично, близька до нульової.
Більш того, при перегляді відеозапису огляду трупу видно, що при такому розташуванні трупу, яке було виявлено (наприклад, на 02 хв. 04 сек), розташування голови трупу з раневим каналом та кулі в матрацах під ним (18 хв. відеозапису і далі) дійсно розташоване приблизно в одній проекції, тобто, фактично, на одній уявній прямій, яка при цьому розташована не горизонтально, а під великим кутом до підлоги, ближче до вертикальної, що повністю протирічить повідомленій обвинуваченим послідовності та обставинам події.
Аналізуючи вищенаведені фактичні дані, суд доходить до висновку, що таке взаєморозташування голови трупу з раневим каналом та кулі можливе тільки при здійснення пострілу в лежачу на спині людину з головою, повернутою трохи праворуч, або ж припіднятою та звернутою до дверей у приміщення (або в бік стріляючої особи), з місця, розташованого по довжині від задньої стіни приміщення приблизно від середини ліжка (лежака), та ближче до його низу чи дверей, ліворуч від нього, з утримуванням автомату з упором в праве плече та спрямуванням його під кутом донизу, в голову потерпілого, з відстанню при цьому від дульного зрізу до голови потерпілого близько 1,5м.
Суд окремо відзначає, що для зробленого судом даного висновку не потрібні інші спеціальні знання, окрім базових знань у сфері криміналістики, які вивчалися студентами юридичних навчальних закладів при здобутті юридичної освіти.
Крім того, у протоколі огляду не зазначено місце виявлення гільзи від патрону автомату, але сторона захисту наполягає, що її було виявлено та вилучено на трупі потерпілого, роблячи з цього висновок, що гільзу туди підкинули, оскільки з показів експерта ОСОБА_14 та спеціаліста військового інструктора ОСОБА_19 випливає, що гільза при пострілі викидається з автомата праворуч, і, отже, не може опинитися попереду стріляючого (якщо допустити, що обвинувачений стріляв від порогу, як він про це показав).
Суд не погоджується з даною позицією сторони захисту, оскільки по-перше праворуч від дверей на стіні висить одяг та речі потерпілого (що видно з відеозапису), від яких гільза могла непередбачувано відскочити, у тому числі- вперед, а по-друге, якщо взяти до уваги невідповідність показів обвинуваченого фактичним обставинам справи, встановлених судом, в частині взаємного розташування та обставин здійснення пострілу, наведених вище, та зробити висновок про те, що в дійсності постріл відбувався з місця розташованого по довжині від задньої стіни приміщення приблизно від середини ліжка (лежака), та ближче до його низу, ліворуч від нього, з утримуванням автомату з упором в плече та спрямуванням його під кутом донизу, в голову потерпілого, з відстанню при цьому від дульного зрізу до голови потерпілого близько 1,5м., гільза від автомату, штатно викинута праворуч відбивачем автомату, опинилася б якраз на трупі потерпілого, в районі його ніг, де вона і була виявлена.
З наведеного суд доходить до висновків, що даним протоколом огляду місця події і трупа потерпілого повністю спростовується версія сторони захисту про обставини здійснення пострілу у потерпілого та натомість доводиться позиція сторони обвинувачення.
Суд при цьому зазначає, що усі розміри та відстані, використані судом при аналізі даного протоколу, є приблизними, хоча і випливають з фактичних обставин справи та обстановки на місці події, а тому, на переконання суду, є достатньо точними та достовірними. При цьому, навіть такі приблизні дані, на переконання суду, достатні для повного спростування позиції сторони захисту, оскільки встановлені невідповідності є занадто очевидними та виходять за рамки будь-яких розумних похибок, що можливі від використання приблизних даних при їх встановленні.
- протоколом огляду земельної ділянки та автомобілю ВАЗ-2101 жовтого кольору з фототаблицею (т.2, а.с.44-54), в ході якого виявлено та вилучено автомат АК-74, споряджений магазином, та 30 патронів до нього.
Вказаним доказом, на переконання суду, доводиться факт вилучення у автомобілі ОСОБА_11 його особистої зброї - автомата АК-74, з якої ОСОБА_8 здійснив постріл у потерпілого.
При цьому, суд звертає увагу, що автомат (згідно тексту протоколу) виявлено в автомобілі на задній полиці з приєднаним магазином, що випливає з зазначення у протоколі того, що в подальшому для огляду магазин було від'єднано.
Алатогічно, на фото на а.с.48 т.2 видно, що автомат, який лежить на полиці автомобіля, дійсно знаходиться з приєднаним магазином.
Вказаним, на переконання суду, додатково доводиться той факт, що автомат ОСОБА_11 перебував в автомобілі з приєднаним магазином, і, отже, спростовуються свідчення ОСОБА_8 , що він брав автомат без магазину.
- висновком судово-медичної експертизи трупу потерпілого ОСОБА_21 (т.2, а.с.60-65), яким встановлено та описано причини смерті потерпілого, виявлені на трупі тілесні ушкодження, їх локалізацію, давність спричинення, тощо.
При цьому, суд також доходить до висновку, що даною експертизою (зокрема) спростовуються свідчення обвинуваченого та позиція захисту стосовно обставин здійснення пострілу у потерпілого та взаєморозташування обвинуваченого та потерпілого при цьому.
Так, як видно з розділу «Зовнішнє дослідження» (т.2, а.с. 61 та а.с.61, зворот) а також схеми розташування тілесних ушкоджень (т.2, а.с.63, зворот), на трупі виявлено вхідну та вихідну рани від кулі.
При цьому, вхідна рана розташована на відстані 150 см від підошвової поверхні стопи, а вихідна - на відстані 152 см від підошвової поверхні стопи.
Таким чином, очевидно, що раневий канал іде знизу-вгору (відносно людини, що стоїть), або ж з боку ніг у бік потилиці (стосовно людини, яка лежить).
Наведене розташування раневого каналу, на переконання суду, малоймовірне при обставинах взаєморозташування обвинуваченого та потерпілого, повідомлених обвинуваченим, оскільки у такому випадку раневий канал був би фактично горизонтальним або взагалі йшов би згори вниз, так як очевидним є той факт, що зріст стоячої людини значно вищий, аніж рівень голови людини, що сидить, і, отже, постріл, направлений від входу до приміщення в напрямку подушки ліжка (лежака) де було виявлено кулю, має явно виражений напрямок згори-вниз, а не знизу-вгору, як виявлений на трупі раневий канал.
При цьому, у випадку здійснення пострілу в лежачу на спині людину з головою, повернутою трохи праворуч, або ж припіднятою та звернутою до дверей у приміщення (чи до стріляючої особи) з місця, розташованого по довжині від задньої стіни приміщення приблизно від середини ліжка (лежака), та ближче до його низу чи дверей, ліворуч від нього, з утримуванням автомату з упором в плече та спрямуванням його під кутом донизу, в голову потерпілого, розташування раневого каналу, на переконання суду, носило б саме такий характер.
- висновком судової експертизи зброї (т.2, а.с.166-176), згідно якого визначено, що вилучені на місці події автомати та боєприпаси до них є вогнепальною зброєю та, відповідно, боєприпасами до неї.
Крім того, встановлено, що постріл у потерпілого було здійснено саме з вилученого АК-74, що, власне, ніким з учасників процесу не оспорювалося.
- висновками судових експертиз продуктів вибуху та пострілу (т.2, а.с.204-210 та 215-224), згідно яких на змивах з долонь рук та чола ОСОБА_8 а також на вилучених у нього брюках, куртці та взутті виявлено сліди дифеніламілу, який може входити до складу продуктів пострілу.
Наведеними висновками підтверджується факт здійснення ОСОБА_8 пострілу з вогнепальної зброї, що, власне, ніким з учасників процесу не оспорювалося.
- висновком судової психіатричної експертизи (т.2, а.с.228-234), згідно якого визначено, що на час скоєння даного діяння та на даний час ОСОБА_8 є осудною особою, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
- протоколом огляду особистих речей (одягу) потерпілого з фототаблицею (т.2, а.с.235-240) та постановою про їх визнання речовими доказами (т.2, а.с.241-242), згідно яких оглянуто та визнано речовими доказами одяг зі слідами бурої речовини, схожої на кров, який було вилучено з трупу потерпілого.
Наведеними доказами додатково підтверджується факт заподіяння смерті ОСОБА_21 , що, власне, як факт, ніким з учасників процесу не оспорюється.
- протоколом проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_8 (т.3, а.с.83-84).
Аналізуючи доказове значення вказаного протоколу, суд зазначає, що в ході судового розгляду як протокол, так і відеозапис до нього, були у повному обсязі досліджені в судовому засіданні.
При цьому, в ході проведення слідчого експерименту ОСОБА_8 докладно розказав та показав, як саме, згідно його позиції, ним було здійснено необережний постріл в голову потерпілого, який у цей час сидів на ліжку.
Вказане повністю відповідає позиції сторони захисту, неодноразово озвученої раніше.
Водночас, відеозаписом до даного слідчого експерименту, на переконання суду, повністю спростовується ця ж позиція сторони захисту з наступних підстав:
Як видно з відеозапису, в ході слідчого експерименту на пропозицію слідчого показати, як саме було здійснено постріл, ОСОБА_8 , знаходячись на місці, з якого (згідно його свідчень) він здійснив постріл у потерпілого, зімітував рух скидання автомату та його розташування для подальшого пострілу. При цьому, на відеозапису чітко видно, що при такому механізмі здійснення пострілу уявний ствол автомата був спрямований у задню стіну приміщення, значно вище від рівня ліжка (лежака), а не у подушку, де було виявлено кулю в реальності, і, отже, обставини, на які посилається сторона захисту на обґрунтування своєї позиції, не відповідають встановленим обставинам справи, а тому не приймаються судом до уваги.
Допитана в судовому засіданні слідча ОСОБА_18 на питання учасників процесу показала, що вона входила у групу слідчих у даному провадженні.
Сторона захисту сприяла розслідуванню, обвинувачений поводив себе добросовісно, погодився на слідчий експеримент.
До неї сторона захисту зверталась з питанням про перекваліфіцію 1 раз.
На місці події, коли вона туди прибула, обвинувачений вже був присутнім, але не затриманий, був там добровільно, без кайданок, давав пояснення, не намагався піти звідти, був у стані сп'яніння.
Свідок ОСОБА_11 казав, що магазин був в автоматі, а ОСОБА_8 - що магазину не було.
При проведенні огляду на стан сп'яніння він не заявляв про залучення захисника.
Чому вона його направила для огляду в порядку передбаченому для огляду водіїв при ДТП, а не в порядку КПК України пояснити не може.
Спочатку був огляд місця події - автомобіля, червоного кольору, потім огляд місце події, потім ще огляд іншого автомобіля.
Під час огляду були учасники слідчої дії та оперуповноважені поліції, що забезпечують охорону.
Розмір тієї кухні, де виявили труп, був десь 3х3 м.
Їх не повідомили, щоб хтось у тому приміщенні був до початку огляду, крім осіб, що охороняли місце події.
При огляді спочатку знайшли гільзу, потім кулю.
Гільза також була на ліжку, на ковдрі, ближче до ніг.
Кулю знайшли ближче до голови.
Вона роз'яснювала понятим права та обов'язки.
Вона не пам'ятає, щоб понятий був п'яний.
Автомат командир їй не передавав, його вилучили в ході огляду самого автомобіля.
На фото з відео з місця події зображений керівник ВКР ВП.
Він охороняв місце події. Вона не вважала, що він чимось допомагав та приймав участь, тому не вказала його у протоколі огляду.
Потерпіла ОСОБА_10 була присутня на подвір'ї, бо приміщення дуже мале, і їй місця не вистачало .
З якої камери фототаблиці до протоколу - не пам'ятає.
У всіх відеокамер, що вони використовують, є функція стоп-кадру.
Клопотання про проведення невідкладного огляду місця події були виконані в строк, вона строки не порушувала.
Психологічна експертиза не була закінчена до завершення слідства .
Так само і експертиза ДНК. Вона призначалась виключно у зв'язку з наказом МВС.
Імунологічна експертиза призначалася для виявлення групи крові, для можливого співставлення з тими чи іншими слідами крові .
Чому ОСОБА_8 каже, що у відомостях про ознайомлення з правилами поводження зі зброєю не його підпис - не знає.
Крім того, в матеріалах справи мається висновок додаткової судово-медичної експертизи трупу потерпілого ОСОБА_21 (т.3, а.с.89-99), згідно якого не виключена вірогідність заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень при механізмі та у спосіб, як було продемонстровано обвинуваченим в ході слідчого експерименту.
Оцінюючи вказаний доказ та висновок експерта, суд зазначає, що згідно ч.2 ст.94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Окрім того, в судовому засіданні в ході допиту експерт показав, що даний механізм не є єдино можливим, а є лише одним зі ймовірних.
Таким чином, враховуючи, що наведеними вище доказами та висновками, на переконання суду, встановлено неможливість спричинення потерпілому тілесних ушкоджень при такому взаєморозташуванні потерпілого та обвинуваченого, суд критично сприймає даний висновок та не використовує його, як доказ вини обвинуваченого у скоєнні даного злочину.
Крім того, стороною захисту в ході судового розгляду неодноразово заявлялися клопотання про визнання доказів недопустимими та неналежними до даного кримінального провадження.
Частково вказані клопотання судом було задоволено ще в ході судового розгляду та визнано явно недопустимим доказом висновок медичного огляду ОСОБА_8 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (т.3, а.с.71), оскільки вказаний огляд проведено в порядку, визначеному для проходження такого огляду водіями транспортних засобів, про що прямо вказано навіть на самому бланку даного огляду у верхньому правому куті.
Так само, суд вважає за необхідне визнати неналежними та недопустимими доказами протоколи відібрання зразків букального епітелію та крові у обвинуваченого (т.2, а.с.106 та 108), оскільки час їх складання викликає суттєві розумні сумніви у достовірності зазначення часу їх складання, який фактично співпадає з часом повідомлення ОСОБА_8 про підозру (т.2, а.с.115-122), а їх доказове значення для справи, як і експертиз, призначених та проведених за вказаними зразками для справи фактично відсутнє.
Таким чином, суд визнає вказані протоколи недопустимими та неналежними доказами, а висновки призначених за вказаними зразками судової молекулярно-генетичної експертизи (т.2, а.с.184-190) та судової імунологічної експертизи (т.2, а.с.198-200) - недопустимими та неналежними доказами як з огляду на принцип «плодів отруйного дерева» відносно раніше визнаних недопустимими протоколів отримання зрізків для даних експертиз, так і у зв'язку з тим, що висновки вказаних експертиз не мають у справі жодного доказового значення, і, отже, є неналежними.
З цих же міркувань суд визнає недопустимим доказом постанову слідчого про визнання вищевказаних зразків речовими доказами та передачу їх на зберігання (т.2, а.с.125-126) - в частині вищевказаних зразків.
Крім того, суд визнає недопустимими доказами відомості доведення заходів безпеки при поводженні зі зброєю та відомості про доведення особовому складу статей Кримінального Кодексу України (т.3, а.с.171-172), оскільки підписи, які стоять у даних відомостях від імені ОСОБА_8 мають значні візуальні відмінності від підписів ОСОБА_8 , що містяться в матеріалах даного кримінального провадження.
Крім того, ОСОБА_8 заявив, що це не його підписи.
При цьому, сторона обвинувачення вказане не спростувала і, більш того, заперечувала проти клопотання сторони захисту про призначення для встановлення належності підписів обвинуваченому відповідної експертизи.
При цьому, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про визнання недопустимими доказами постанови про визнання речовими доказами особистого майна ОСОБА_8 (одягу та взуття, вилученого в ході його обшуку), постанови слідчого про призначення щодо вказаних речей судової експертизи дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу та висновку вказаної експертизи.
Так, підставою для визнання вказаних доказів недопустимими сторона захисту вважає відсутність накладання арешту на вказане майно після його вилучення в ході обшуку.
При цьому, суд з вказаною позицією не погоджується, оскільки згідно абз.2 ч.1 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Отже, якщо вказані ризики щодо майна у конкретних обставинах конкретної справи відсутні, арешт на майно може не накладатися.
Так само, суд не погоджується з позицією захисту щодо недопустимості протоколів невідкладних слідчих дій - а саме, огляду автомобілів ВАЗ та місця події і трупу, оскільки вони були проведені без ухвали суду і в подальшому слідчий пропустив передбачені КПК України строки для звернення до суду для отримання відповідних ухвал.
Суд зазначає, що, на його переконання, в обставинах виявлення у нічний час доби, в період воєнного стану, у місцевості, значно віддаленій від місцезнаходження суду та слідчого судді та при обставинах проведення огляду місця виявлення трупу безпосередньо (чи у максимально можливий короткий час) після отримання повідомлення про можливе умисне вбивство в присутності особи, яка таке вбивство могла вчинити, були явні ознаки необхідності проведення вказаних невідкладних слідчих дій, передбачених ч.3 ст.233 КПК України.
Стосовно ж негайного звернення до суду після проведення таких дій, суд зазначає, що не вбачає ознак умисного та надмірного зволікання з такими зверненнями, оскільки вони датовані та направлені до суду у той же день, коли відбулися невідкладні слідчі дії, що, на переконання суду, відповідає критеріям розумності строків, визначених у ч.1 ст.28 КПК України.
Той же факт, що наведені клопотання надійшли до суду та розглянуті наступного дня, суд не приймає до уваги, оскільки час доставки направленої кореспонденції чи (у даному випадку) клопотань поштовою службою чи іншим способом та строки їх розгляду судом від слідчого не залежать.
Крім того, рішення суду, якими задоволено вказані клопотання, до даного часу ніким не скасовано, і, отже, вони є законними та такими, що підлягають обов'язковому виконанню згідно норм прямої дії Конституції України.
Також суд зважає на дещо непослідовну позицію сторони захисту, яка, фактично визнаючи у своїй версії подій абсолютно усі фактичні обставини справи (місце, час, спосіб, обстановку та обставини події, тощо), окрім наявності прямого умислу, у той же час вважає ці самі обставини неналежними і недопустимими, коли мова йде про кваліфікацію дій обвинуваченого за ст.115 КК України.
На підставі вищевикладеного, аналізуючи усі вищенаведені докази у їх сукупності, суд доходить висновку про те, що усіма наведеними доказами у повній мірі доводиться вина ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та спростовується позиція сторони захисту про загибель потерпілого в результаті необережного поводження зі зброєю.
Суд окремо зазначає, що не спростовує своїми висновками положення ч.3 ст.63 Конституції України та ч.4 ст.17 КПК України, оскільки доходить до висновку, що оцінка усіх наявних у справі доказів у їх сукупності дозволяє уникнути сумнівів у вині обвинуваченого та будь-яких припущень щодо цього, оскільки сукупність наведених вище доказів є, на переконання суду, достатньою та повною для об'єктивного доведення причетності обвинуваченого до скоєння даного злочину та вини обвинуваченого у його скоєнні.
Таким чином, на переконання суду, та у відповідності до вимог ч.2 ст.17 КПК України, вина обвинуваченого у вчиненні даного злочину доведена поза розумним сумнівом, оскільки за таких обставин та такої сукупності доказів у поінформованого розсудливого стороннього спостерігача не виникне розумних сумнівів у доведеності вини обвинуваченого у скоєнні даного злочину, що, власне, і складає суть принципу доведення «поза розумними сумнівами».
На підставі викладеного, враховуючи усі досліджені докази, свідчення свідків, потерпілої, експертів, спеціаліста, обвинуваченого, суд доходить до висновку, що вищенаведені докази у їх сукупності повністю доводять вину обвинуваченого за ч.1 ст.115 КК України та визнає ОСОБА_8 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України за ознаками вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд, згідно ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
ОСОБА_8 раніше не судимий, не перебуває на обліку лікарів нарколога та психіатра, за місцем проживання характеризується позитивно (т.3, а.с.40-69).
Обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання, не встановлено. Суд не заперечує активну співпрацю сторони захисту зі слідством та надання обвинуваченим показів, добровільне надання зразків для експертиз, участь в експериментах, тощо, однак не може визнавати вказані дії пом'якшуючими обставинами, оскільки раніше дійшов до висновку, що покази обвинуваченого в частині відсутності прямого умислу та обставин здійснення пострілу не відповідають дійсності.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне з урахуванням обставин справи та особи обвинуваченого призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі. При цьому, враховуючи обставини справи, суд не вважає за необхідне призначати максимально суворе, або близьке до нього, покарання згідно санкції ч.1 ст.115 КК України.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.374 КПК України суд вважає за необхідне обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід - тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком законної сили, продовживши дію вказаного запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, або ж до спливу гранично встановленого строку дії такого запобіжного заходу - 60 днів від дати винесення вироку, тобто до 18.03.2026 року при відсутності інших судових рішень з даного приводу.
Питання про речові докази вирішується судом згідно вимог ч.9 ст.100 КПК України, а саме:
- особисті речі (одяг та взуття) обвинуваченого ОСОБА_8 (т.2, а.с.201, 225) та військовий квиток на ім'я ОСОБА_8 (долучений до матеріалів справи, т.3, а.с.222) - повернути ОСОБА_8 ;
- зразки букального епітелію, крові, змивів, відбитки пальців рук (т.3, а.с.125-126, 192, 201, 211) - знищити;
- особистий одяг потерпілого ОСОБА_21 (поміщено до камери схову речових доказів ВП №8 , т.1, а.с.241-243) - знищити;
- автомати, патрони до них у кількості 39 штук, 14 гільз (поміщено до камери схову речових доказів ВП №8 , т.1, а.с.177) - повернути у військову частину НОМЕР_1 ;
- первинне пакування вказаних вище автоматів, патронів, гільз, протяжки каналу ствола (поміщено до камери схову речових доказів ВП №8, т.1, а.с.177) - знищити.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз продуктів вибуху та пострілу (т.2, а.с.205, 216) у загальній сумі 4302 грн 00 коп.
Суд не стягує документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судової молекулярно-генетичної та імунологічної експертиз, оскільки їх висновки не має доказового значення у справі та визнані неналежними доказами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_30 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання обчислювати з моменту затримання, тобто з 28.09.2023 року (т.2, а.с.70-72).
Обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід - тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком законної сили, продовживши дію вказаного запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, або ж до спливу гранично встановленого строку дії такого запобіжного заходу - 60 днів від дати винесення вироку, тобто до 18.03.2026 року при відсутності інших судових рішень з даного приводу.
Речові докази:
- особисті речі (одяг та взуття) обвинуваченого ОСОБА_8 (т.2, а.с.201, 225) та військовий квиток на ім'я ОСОБА_8 (долучений до матеріалів справи, т.3, а.с.222) - повернути ОСОБА_8 ;
- зразки букального епітелію, крові, змивів, відбитки пальців рук (т.3, а.с.125-126, 192, 201, 211) - знищити;
- особистий одяг потерпілого ОСОБА_21 (поміщено до камери схову речових доказів ВП №8 , т.1, а.с.241-243) - знищити;
- автомати, патрони до них у кількості 39 штук, 14 гільз (поміщено до камери схову речових доказів ВП №8 , т.1, а.с.177) - повернути у військову частину НОМЕР_1 ;
- первинне пакування вказаних вище автоматів, патронів, гільз, протяжки каналу ствола (поміщено до камери схову речових доказів ВП №8, т.1, а.с.177) - знищити.
Стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз продуктів вибуху та пострілу (т.2, а.с.205, 216) у загальній сумі 4302 грн 00 коп.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду через Металургійний районний суд м.Кривого Рогу впродовж 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1