Справа № 308/7118/25
19 січня 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071170000302 від 25.04.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Ужгород Закарпатської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженої, офіційно не працюючої, з незакінченою середньою освітою, раніше не судимої, у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України, -
Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
24.04.2025 о 14:00 год. ОСОБА_4 , знаходячись у коридорі квартири АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, прагнучи задовольнити особисті потреби за рахунок незаконного вилучення майна, тобто діючи з корисливим мотивом з метою, реалізовуючи заздалегідь обдуманий умисел, спрямований на крадіжку, вважаючи, що робить це непомітно для потерпілого та інших осіб, тобто діючи таємно, шляхом вільного доступу, незаконно та поза волею власника вилучила належний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мобільний телефон марки «Samsung» модель «Galaxy A15», ринковою вартістю 4510 грн., який знаходився у приміщенні квартири, тобто викрала чуже майно, після чого покинула місце події та мала змогу вільно розпорядитись викраденим майном.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 завдала матеріальних збитків потерпілій ОСОБА_4 на суму 4 510,00 грн.
Отже, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення в судовому засіданні.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, визнала повністю, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованого їй органом досудового розслідування злочину, що викладені в обвинувальному акті.
Прокурор зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченою, тому просить суд визнати її винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік. Запобіжний захід відносно обвинуваченої не застосовувати.
Потерпіла в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутності.
Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. При цьому суд роз'яснив обвинуваченій положення ч. 3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена ОСОБА_4 , правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченої та не знайшов підстави вважати, що остання себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані нею у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала повністю, у вчиненому щиро розкаялась, засудила свою протиправну поведінку, відшкодувала завдану шкоду шляхом повернення майна. Крім того, протягом усього строку досудового розслідування, також визнавала свою винуватість, у зв'язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття та активне розкриття злочину. Також суд бере до уваги, що і державне обвинувачення в особі прокурора уважає наявність таких обставин, що пом'якшують покарання, - щире каяття та активне розкриття злочину, які вказані в обвинувальному акті.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який за ч.4 ст.185 КК України відноситься до категорій тяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільну небезпечність.
Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченої, яка винуватість у вчиненні злочину визнала, не працює, хоча і має неповну середню освіту, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем проходження курсу соціально-психологічної реабілітації, на обліку фтизіатра не перебуває, бажає виправити свою протиправну поведінку.
Урахувавши зазначені обставини, наявність обставини, що пом'якшує покарання, а також відсутність таких, що його обтяжують, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкцій ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі.
З врахуванням положень ч.1 ст.75 КК України суд звільняє ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк, та покладає на обвинувачену обов'язки, передбачені ч.1, 2 ст. 76 цього Кодексу.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченої та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст.50 КК України мети покарання.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.
Вирішуючи питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, суд наголошує, що до обвинуваченої ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який наразі закінчився. Ураховуючи те, що сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченої запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно ОСОБА_4 .
Витрати по справі становлять 2 228,50 грн за проведення товарознавчої експертизи /висновок експерта №СЕ-19/107-25/5591-ТВ від 22.04.2025/. У відповідності до вимог ст.124 КПК України документально підтверджені судові витрати по справі за проведення товарознавчої експертизи, підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_4 .
Питання речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.17, ч. 2 ст.373, ст.374, 474, 475 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на 1 (один) рік, якщо протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набуття вироком законної сили - не обирати.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 2 228,50 гривень процесуальних витрат за проведення товарознавчої експертизи.
Речові докази по справі, а саме: мобільний телефон марки «Samsung», моделі «Galaxy A15», який повернуто потерпілій ОСОБА_4 , залишити останній.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, потерпілій, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя ОСОБА_5