Рішення від 19.01.2026 по справі 922/2446/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2446/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка. Уа", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС", м. Харків

про стягнення 73 220,35 грн

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Розетка. Уа" (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 17 липня 2025 року із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" (надалі - Відповідач) загальної суми збитків у розмірі 87 604,77 грн, а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн (орієнтовно).

Позивач посилається на те, що внаслідок протиправної бездіяльності ТОВ «ІМЕКС МАКС» призвело до понесення ТОВ «РОЗЕТКА. УА» збитків у вигляді недоотриманого податкового кредиту у розмірі 87 604,77 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.07.2025 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2446/25, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Матеріали справи свідчать, що учасники справи зареєстрували Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, а тому копію ухвали суду про відкриття провадження у справі було надіслано до їх зареєстрованих Електронних кабінетів, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 21.07.2025 по справі №922/2446/25 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи.

06 серпня 2025 року Відповідачем, в межах процесуального строку, подано до суду відзив (вх. № 18119) на позовну заяву, в якому останній не погоджується із поданою позовною заявою ТОВ «Розетка.УА» та вважає її безпідставною і такою, що ґрунтується на викривленому тлумаченні чинного законодавства та реальних обставин справи та зазначає, що ТОВ «ІМЕКС МАКС» своєчасно подало податкову накладну №79 та №11 на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог Податкового кодексу України. Однак така реєстрація була зупинена з боку Державної податкової служби, що підтверджується рішеннями про відмову у реєстрації податкових накладних від 01.02.2023. ТОВ «ІМЕКС МАКС» 10.02.2023 звернувся із Скаргою до податкового органу щодо оскарження відмови у реєстрації податкових накладних №79 від 26.11.2022 на суму 162 468,60 грн, у т.ч. ПДВ 27 078,10 грн, та № 11 від 02.12.2022 на суму 363 160,00 грн, у т.ч. ПДВ 60 526,67 грн. Однак 17.02.2023 ТОВ «ІМЕКС МАКС» отримав відповіді на Скаргу (рішення за результатами розгляду скарги), в яких було відмовлено у реєстрації податкових накладних №79 та №11.

На думку Відповідача, платник податків в умовах діючого правового поля не має прямого впливу на остаточну реєстрацію податкової накладної у випадках її блокування або зупинення. Відтак, чинне законодавство покладає обов'язок вжити заходів для оскарження такої відмови, що й було виконано Відповідачем. Як наслідок, саме державний орган, а не Постачальник, впливає на результат реєстрації податкового документа. Відповідач звертає увагу суду, що з боку Позивача не вчинялося жодних дій, спрямованих на захист його прав у ситуації з нереєстрацією податкової накладної. Він не звертався ані до ДПС, ані до суду, не проявляв жодної активності щодо відстоювання права на податковий кредит. Як зазначає Позивач, він звертався із претензіями до Відповідача, але не щодо реєстрації податкових накладних, а щодо стягнення завданих збитків, без волевиявлення пришвидшити процес реєстрації податкових накладних, лише стягнення коштів, що ставить під сумнів бажання Позивача в реєстрації податкових накладних №79 від 26.11.2022 на суму 162 468,60 грн, у т.ч. ПДВ 27 078,10 грн, та № 11 від 02.12.2022 на суму 363 160,00 грн, у т.ч. ПДВ 60 526,67 грн, але підштовхує на думки щодо фінансової вигоди.

Відповідач вважає, що виконання зобов'язання стало неможливим внаслідок дій третьої особи - Державної податкової служби України, за які боржник не відповідає, остання всупереч обов'язку реєстрації податкових накладних при відсутності порушень з боку платника, систематично зупиняла або відмовляла у реєстрації, в тому числі по накладних, поданих ТОВ "ІМЕКС МАКС".

Відповідач наголошує, що причинно-наслідковий зв'язок між діями Відповідача та заявленими збитками Позивачем відсутній, адже Позивач не надав жодного підтвердження того, що у нього фактично виникла податкова заборгованість чи інші негативні наслідки, безпосередньо пов'язані з ненаданням податкового кредиту по зазначеній накладній. Так само відсутні докази того, що такий кредит взагалі був би використаний у відповідному податковому періоді і за відповідною господарською операцією. Позивач не надав жодних доказів, що вчинив дії для зменшення збитків, не звертався до ДПС чи суду самостійно з приводу податкової накладної.

Також Відповідав зазначає, що частина товару була повернута Постачальнику назад за Видатковою накладною №870, а саме:

1)360993978 Запаска для міні-печі MAMO спиртової, паливо без конфорки, 150 мл (4820237830708) 1240.000 шт.;

2) 360995181 Міні-піч MAMO з конфоркою 150 мл (4820237830685) 676.000 шт.;

3)360995433 Міні-піч MAMO спиртова, набір 6 штук + конфорка в подарунок 150 мл (4820237831224) 99.000 шт.

Відповідач в свою чергу, оформив повернення коштів за повернутий товар, на суму у розмірі - 86 027,20 грн, що підтверджується Накладною на повернення № 07000086789 від 20 червня 2023 р, Накладною на повернення № 07000026630 від 01 березня 2023 р., Накладною на повернення № 07000026629 від 01 березня 2023 р., тобто вартість, яку сплатив Позивач за поставлений товар за Видатковою накладною №870 сягає - 277 132,80 грн, але аж ніяк не - 363 160,00 грн, як вказує Позивач.

Також, за Видатковою накладною №849, Позивач мав прийняти наступний товар:

1)360995433 Міні-піч MAMO спиртова, набір 6 штук +конфорка в подарунок 150 мл (4820237831224) 3606909000 4820237831224 300.0 шт.;

2) 360995181 Міні-піч MAMO з конфоркою 150 мл (4820237830685) 3606909000 4820237830685 1002.0 шт.;

3) 360993978 Запаска для міні-печі MAMO спиртової, паливо без конфорки, 150 мл (4820237830708) 3606909000 4820237830708 2004.0 шт.

На загальну суму разом із ПДВ - 162 468,60 грн.

Однак Позивач прийняв товар не в повному обсязі за Видатковою накладною №849, а саме відмовився та повернув: 360995181 Міні-піч MAMO з конфоркою 150 мл (4820237830685) 7.000 шт, а Відповідач повернув кошти за повернутий товар у розмірі - 279,30 грн, що підтверджується Накладною на повернення № 07000026631 від 01 березня 2023 р., тобто вартість, яку сплатив Позивач за поставлений товар за Видатковою накладною №849 сягає - 162 189,30 грн, але не 162 468,60 грн, як зазначає Позивач.

Таким чином, ТОВ «РОЗЕТКА.УА» подає позовну заяву до ТОВ «ІМЕКС МАКС» про стягнення суми завданих збитків, у розмірі - 87 604,77 грн, на підставі ПДВ за суму - 525 628,60 грн, що є неправомірним, адже ТОВ «ІМЕКС МАКС» не отримувало таких коштів за поставлений товар до ТОВ «РОЗЕТКА.УА», а Позивач такої суми не оплачував, натомість Позивач сплатив за поставлений товар по договору № 2022/122068/Р-П від 22.11.2022 року - 439 322,10 грн, але завдані збитки рахує від суми ПДВ від розміру коштів які не сплатив, через відмову від поставленого товару.

Таким чином, Відповідач вважає, що вимоги Позивача слід визнати безпідставними, а позов - таким, що не підлягає задоволенню через відсутність вини, шкоди, причинного зв'язку та факту належного виконання договору з боку самого Позивача, тому просить суд відмовити у задоволенні вимог позовної заяви ТОВ «Розетка.уа» про стягнення з ТОВ «ІМЕКС МАКС» суми завданих збитків, у розмірі - 87 604,77 грн, у повному обсязі.

14 серпня 2025 року Позивачем подана до суду заява (вх. № 18767) про зменшення позовних вимог, в якій зазначає, що під час підготовки позовної заяви та розрахунків суми збитків було допущено помилку, що призвело до помилкового визначення розміру суми збитків 87 604,77 грн.

Позивач під час розрахунку суми збитків не врахував факт того, що було здійснено повернення товарів, зокрема:

За податковою накладною № 11 від 02.12.2022 (видаткова накладна № 870 від 02.12.2022 сума 363 160,00 грн, у тому числі ПДВ 60 526,67 грн) було здійснено повернення товару, а саме:

- за накладною на повернення № 07000086789 від 20 червня 2023 року було повернуто товару на суму 79,80 грн, у тому числі ПДВ 13,30 грн;

- за накладною на повернення № 07000026629 від 01 березня 2023 року було повернуто товару на суму 46 019,40 грн, у тому числі ПДВ 7 669,90 грн;

- за накладною на повернення № 07000026630 від 01 березня 2023 року було повернуто товару на суму 39 928,00 грн, у тому числі ПДВ 6 654,67 грн.

Отже, слід вважати, що загальна сума постачання згідно вказаних податкової та видаткової накладної складає сума 277 132,80 грн, тому числі ПДВ 46 188,80 грн.

За податковою накладною № 79 від 26.11.2022 (видаткова накладна № 849 від 26.11.2022, сума 162 468,60 грн, тому числі ПДВ 27 078,10 грн) було здійснено повернення товару, а саме:

- за накладною на повернення № 07000026631 від 01 березня 2023 року було повернуто товару на суму 279,30 грн, у тому числі ПДВ 46,55 грн.

Отже, слід вважати, що загальна сума постачання згідно вказаних податкової та видаткової накладної складає сума 162 189,30 грн, у тому числі ПДВ 27 031,55 грн.

З огляду на зазначене вище, загальна сума поставок, податкові накладні по яким не були зареєстровані Відповідачем та у наслідок чого ТОВ «РОЗЕТКА. УА» було завдано збитків із підстав наведених у позовній заяві, з урахуванням повернення товару, складає 439 322,10 грн, у тому числі ПДВ 73 220,35 грн.

Відтак, з урахуванням вищевказаного, загальну суму збитків ТОВ «РОЗЕТКА. УА» завданих не реєстрацією з боку ТОВ «ІМЕКС МАКС» податкових накладних № 79 від 26.11.2022 та № 11 від 02.12.2022, внаслідок чого було втрачено ТОВ «РОЗЕТКА. УА» право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, слід вважати не 87 604,77 грн, як було зазначено у позовній заяві ТОВ «РОЗЕТКА. УА», а 73 220,35 грн.

Розрахунок: 46 188,80 грн (сума недоотриманого ПДВ по ПН № 11 від 02.12.2022) + 27 031,55 грн (сума недоотриманого ПДВ по ПН № 79 від 26.11.2022) = 73 220,35 грн.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. 46 ГПК України, Позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог і вважати їх наступними:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС МАКС» (код ЄДРПОУ: 42831345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗЕТКА. УА» (код ЄДРПОУ: 37193071) суму збитків у розмірі 73 220,35 грн;

Розглянувши заяву Позивача (вх. № 18767) про зменшення позовних вимог, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, заяви, клопотання, надавати пояснення суду, свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями ч. 1-3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Судом встановлено, що заява Позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам чинного законодавства, не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін у справі, подана в межах строків, встановлених п. 2 ч. 2 ст. 46 та ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України, тому суд приймає вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, у зв'язку з чим у подальшому справа буде розглядатись відповідно до позовних вимог, викладених у зазначеній заяві.

15 серпня 2025 року Позивачем, в межах процесуального строку, подано до суду відповідь (вх. № 18822) на відзив, в якій не погоджується з доводами та аргументами Відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву, та вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності та не можуть, свідчити про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що лише подання податкових накладних на реєстрацію та подальше оскарження рішення до податкового органу не може свідчити про те, ним було вчинено всіх необхідних дій направлених на реєстрацію податкових накладних. Протиправна бездіяльність Відповідача полягає в невиконанні вимог статті 201 Податкового кодексу України та Порядку про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо складання та реєстрації податкових накладних, що призвело до відсутності факту реєстрації податкових накладних. У зв'язку з цим ТОВ «РОЗЕТКА. УА» було позбавлене права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання.

Відповідно до положень ПК України та п. 12 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерством фінансів України № 520 від 12.12.2019 року, рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути оскаржено в адміністративному та судовому порядку. У Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні будь-які відомості, щодо оскарження Відповідачем в судовому порядку рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних.

Так, починаючи з моменту зупинення реєстрації податкових накладних та прийняття Рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, рішення контролюючого органу є чинними, в судовому порядку не оскаржені, як наслідок, відсутні підстави вважати, що при зупиненні реєстрації податкових накладних та при ухваленні рішень контролюючого органу було допущено порушення вимог чинного законодавства.

Водночас, Відповідач у відзиві заявляє про велику кількість судових справ із ДПС та її підрозділами. При цьому залишається невідомим яке саме відношення мають зазначені у відзиві на позовну заяву судові справи до податкових накладних, нереєстрацією яких Відповідач завдав збитків ТОВ «РОЗЕТКА. УА», та чому саме Відповідач не звертався до суду з метою оскарження рішень про відмову у реєстрації податкових накладних.

Враховуючи наявність у діяльності Відповідача практики щодо оскарження рішень податкового органу в судовому порядку та факт того, що рішення податкового органу щодо податкових накладних № 11 та № 79 він не оскаржував, слід дійти висновку, що Відповідач згодний з висновками контролюючого органу щодо відмови у реєстрації податкових накладних та визнає правові підстави для зупинення реєстрації податкових накладних та відмови у їх реєстрації, що у свою чергу призвело до збитків ТОВ «РОЗЕТКА. УА».

Відповідно до ст. 201.10 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник ПДВ продавець зобов'язаний в установлені терміни скласти податкові накладні, зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН), тобто, саме на ТОВ «ІМЕКС МАКС» (Постачальника за Договором) покладено обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні.

Отже слід вважати, що і відповідальність за нереєстрацію податкових накладних несе саме Постачальник за договором.

Водночас ТОВ «РОЗЕТКА. УА» неодноразово зверталось до Відповідача щодо реєстрації податкових накладних на рівні взаємодії бухгалтерських підрозділів компаній. Більше того ТОВ «РОЗЕТКА. УА» неодноразово зверталось до ТОВ «ІМЕКС МАКС» з претензіями, які були проігноровані Відповідачем, хоча такі претензії мали б спонукати добросовісного постачальника до вчинення відповідних дій направлених на реєстрацію податкових накладних.

Вчинення дій щодо оскарження рішень ДПС лежить саме на стороні Відповідача і Позивач, при всьому бажанні не міг би вчинити таких дій.

Щодо тверджень ТОВ «ІМЕКС МАКС» у відзиві на позовну заяву про те, що саме ТОВ «РОЗЕТКА. УА» припинило процес реєстрації податкових накладних, Позивач зауважує, що ТОВ «РОЗЕТКА. УА» жодним чином не може припинити процес реєстрації податкових накладних, який відбувається з боку Відповідача. Тези ТОВ «ІМЕКС МАКС» щодо можливих гіпотетичних обставин, які б могли відбутися та призвести до реєстрації податкових накладних, гуртуються лише на безпідставних припущеннях Відповідача.

Позивач зауважує, що ТОВ «ІМЕКС МАКС» не надає жодних підтверджень того, що у його діях була відсутня вина, а також про відсутність можливості та відповідних умов, які перешкоджали вчиненню дій, направлених на здійснення реєстрації податкових накладних. Крім того, слід зауважити, що особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню Позивачем. Водночас, Відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом складання податкових накладних та їх реєстрації, оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному та судовому порядку. Так, відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили, і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення.

Позивач зазначає, що вчинення дій щодо оскарження рішень ДПС лежить саме на стороні Відповідача, і ТОВ «РОЗЕТКА. УА» не може самостійно з приводу оскарження зупинення податкової накладної звернутися до ДПС чи суду. Разом з тим, Позивач звертає увагу на той факт, що ТОВ «ІМЕКС МАКС» обґрунтовуючи вказані у відзиві на позовну заяву тези, посилається на постанови Верховного суду, яких взагалі не існує.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи станом на день ухвалення судом цього рішення на адресу суду не надходило.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.

Також, суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв'язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області (керованими боєприпасами, КАБ, С-300 та інш., що може повністю покривати місто Харків, будь-який район, навіть населені пункти Харківської області), відсутність електроенергії у зв'язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів росії (майже знищено всі основні енергетичні об'єкти, які живлять місто), пошкодження будівлі, де розміщений суд, а отже призвело до певних перебоїв у роботі, таким чином суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача на ці вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані позивачем і відповідачем докази, суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС МАКС» (надалі - ТОВ «ІМЕКС МАКС», Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗЕТКА. УА» (надалі - ТОВ «РОЗЕТКА. УА», Покупець) 22.11.2022 був укладений Договір поставки № 2022/122068/Р-П (надалі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується передавати у встановлений строк у власність Покупця готову продукцію, аксесуари і запасні частини (надалі по тексту - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар в асортименті, кількості та за ціною, узгодженою Сторонами і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно пункту 2.1. Договору, сторони домовилися при виконанні умов цього договору використовувати технології EDI (Electronic Data Interchange - Електронний документообіг). Під технологією ЕDI (Електронний документообіг, обіг електронних документів) сторони розуміють сукупність процесів створення, обробки, надсилання, передачі, отримання, зберігання, використання та знищення електронних документів, що виконуються із застосуванням перевірки цілісності та з підтвердженням факту одержання таких документів.

Сторони дійшли згоди користуватися послугами інтегрованих провайдерів EDI та обмінюватися електронними документами через платформи провайдерів ЕDІ (пункт 2.2. Договору)

Умовами пункту 2.5. Договору передбачено можливість укладення договору, протоколу узгодження розбіжностей, додаткових угод, додатків, специфікацій, видаткових накладних, документу комерційної дискусії (Акт розбіжності/не відповідності у відвантаженні та прийманні), Акту звірки взаєморозрахунків та накладну на повернення товару, шляхом оформлення таких документів в електронному вигляді з накладенням кваліфікованих електронних підписів та, за наявності, кваліфікованої електронної печатки сторін, із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Відповідно до пункту 2.6. Договору, сторони визнають, що документи, складені в електронному вигляді з накладенням кваліфікованого електронного підпису/печатки, із кваліфікованою електронною позначкою часу, є оригіналами, що мають юридичну силу та можуть бути подані до суду в якості належних доказів.

Поставка Товару здійснюється Постачальником на умовах DDP, окремими партіями Товару у погодженому Сторонами асортименті та кількості (п. 4.1. Договору).

Умовами пункту 4.4. Договору передбачено, що право власності на товар та ризики його випадкового знищення чи пошкодження переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару покупцю, що підтверджується підписами обох сторін на видатковій накладній.

Відповідно до пункту 4.5. Договору, у випадку відсутності розбіжностей між видатковою накладною та фактичною кількістю прийнятого товару, покупець підписує видаткову накладну КЕП покупця.

Згідно з пунктом 5.1. Договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривні, узгоджується сторонами в замовленні у відповідності до прайс-листа, наданого постачальником в системі EDI, та зазначається у рахунках фактурах і видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного договору. Валюта розрахунку за договором гривня.

Відповідно до пункту 5.3. Договору, покупець оплачує товар, який постачається згідно даного договору, шляхом перерахування на рахунок постачальника грошових коштів у національній валюті України (гривні), при цьому сторони погодили, що покупець здійснює 100 % попередню оплату від вартості відповідного замовлення протягом 6 (шести) робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку від постачальника, або за окремим письмовим погодженням з постачальником.

Згідно з пунктом 5.4. Договору, зобов'язання покупця по оплаті вважаються виконаними з моменту списання коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника.

Відповідно до умов Договору, якщо одна зі Сторін, в результаті невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань нанесла майнові збитки/витрати іншій Стороні, вона зобов'язана відшкодувати понесені збитки витрати іншій Стороні (п. 6.9. Договору).

У п. 6.11. Договору зазначаються, що у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України, Постачальник зобов'язаний зареєструвати податкову накладну, виписану на кожну партію Товару у Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та з дотриманням вимог, визначених чинним законодавством.

Пункт 6.12. Договору передбачає, що якщо Постачальник не реєструє своєчасно податкові документи ЄРПН у порядку, визначеному законодавством, або реєструє документи, які оформлені з порушенням щодо складання та підписання, тим самим позбавляє Покупця права на податковий кредит з ПДВ в період, в якому був придбаний Товар згідно видатковим накладним, в такому разі Сторони домовились вважати суму податкового кредиту з ПДВ як суму неустойки, яку Постачальник повинен відшкодувати Покупцю в тому періоді, в якому Покупець був позбавлений права на податковий кредит. Сторони домовились, що у випадку, коли порушення Постачальника щодо оформлення податкових документів призведуть до штрафних санкцій з боку державних органів, та унеможливлять віднесення сум до податкового кредиту з ПДВ, або будь-яких інших збитків для Покупця та (або) його посадових осіб, Постачальник зобов'язується відшкодувати такі збитки Покупцю та його посадовим особам в повному обсязі.

Пункт 6.15. Договору поставки містить, передусім, положення про те, що у випадку, якщо органами податкової служби (шляхом складання повідомлення-рішення, акту перевірки, довідки, внесення коригувань до облікової картки Покупця як платника податку, іншим способом) та/чи рішенням (постановою) суду буде зменшено податковий кредит Покупця з ПДВ по податковим накладним Постачальника, зменшені податкові витрати Покупця на вартість товарів, придбаних у Постачальника, донараховані Покупцеві податки, збори, обов'язкові платежі, нараховані штрафні санкції за порушення податкового законодавства чи судом буде прийнято рішення про стягнення на користь держави доходу, отриманого в результаті операції, що визнана недійсною/нікчемною, і, це буде пов'язано, зокрема, з будь-якими фактами, в тому числі включаючи, але не обмежуючись, порушенням порядку реєстрації податкових накладних, відсутність обов'язкових реквізитів в податковій накладній, що пов'язані з порушенням Постачальником і/або його контрагентами податкового законодавства, постачальник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати направлення йому Покупцем відповідної претензії (вимоги) про відшкодування збитків оплатити грошові кошти у розмірі, що дорівнює сумі, на яку Покупцеві зменшено податковий кредит ПДВ.

Відповідно до пункту 11.2. Договору, даний договір діє по 31.12.2022 року.

Умовами пункту 11.3. Договору погоджено, що договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не менш як за тридцять календарних днів до закінчення дії договору не заявить про бажання його розірвати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання умов договору поставки постачальником у період листопад - грудень 2022 року був поставлений Товар, зокрема, на суму 525 628,60 грн, в тому числі ПДВ 87 604,77 грн, що підтверджується видатковою накладаною № 849 від 26.11.2022 на суму 162 468,60 грн, у т.ч. ПДВ 27 078,10 грн та видатковою накладаною № 870 від 02.12.2022 на суму 363 160,00 грн, у т.ч. ПДВ 60 526,67 грн в матеріалах справи, а ТОВ "Розетка.УА" здійснювало оплату за поставлений товар відповідно до умов договору, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями в матеріалах справи.

Зважаючи на поставку Відповідачем Товару та його оплату ТОВ «РОЗЕТКА. УА», ТОВ «ІМЕКС МАКС» були складені податкові накладні на загальну суму 525 628,60 грн, в тому числі ПДВ 87 604,77 грн, а саме:

- Податкова накладна № 79 від 26.11.2022 на суму 162 468,60 грн, у т.ч. ПДВ 27 078,10 грн;

- Податкова накладна № 11 від 02.12.2022 на суму 363 160,00 грн, у т.ч. ПДВ 60 526,67 грн.

Однак така реєстрація була зупинена з боку Державної податкової служби, що підтверджується рішенням про відмову у реєстрації податкових накладних від 01.02.2023.

Так, ТОВ «РОЗЕТКА. УА» отримало квитанції про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (надалі - Квитанції) в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) відносно вищезазначених Податкових накладних з відміткою у полі «Результат обробки» - «ДОКУМЕНТ ПРИЙНЯТО. РЕЄСТРАЦІЯ ЗУПИНЕНА.».

Постачальник 10.02.2023 звернувся із скаргами щодо рішень про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН в адміністративному порядку до комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН. Однак 17.02.2023 ТОВ «ІМЕКС МАКС» отримано відповіді на скарги, в яких комісією були прийняті рішення про залишення скарг без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в ЄРПН без змін, тобто було відмовлено у реєстрації податкових накладних №79 та №11.

У подальшому ТОВ «ІМЕКС МАКС» не було вжито заходів направлених на здійснення реєстрації Податкових накладних в ЄРПН.

Як зазначено сторонами та підтверджується матеріалами справи, було здійснено повернення товарів, зокрема:

З огляду на зазначене вище, загальна сума поставок, податкові накладні по яким не були зареєстровані Відповідачем, з урахуванням повернення товару, складає 439 322,10 грн, у тому числі ПДВ 73 220,35 грн. Дана сума підтверджується Відповідачем та Позивачем у заявах по суті справи.

14 серпня 2025 року Позивачем подана до суду заява (вх. № 18767) про зменшення позовних вимог, в якій просив суд зменшити розмір позовних вимог і вважати суму збитків до стягнення у розмірі 73 220,35 грн.

Судом прийнято зазначену заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, у зв'язку з чим справа розглядається відповідно до позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 73 220,35 грн.

Відтак, Позивач зазначає, що загальну суму збитків ТОВ «РОЗЕТКА. УА» завданих не реєстрацією з боку ТОВ «ІМЕКС МАКС» податкових накладних № 79 від 26.11.2022 та № 11 від 02.12.2022, внаслідок чого було втрачено ТОВ «РОЗЕТКА. УА» право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, слід вважати 73 220,35 грн.

Отже, Позивач вважає, що внаслідок такої протиправної бездіяльності Відповідача, яка призвела до понесення Позивачем збитків у вигляді недоотриманого податкового кредиту у розмірі 73 220,35 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо питання позбавлення права на зменшення податкового зобов'язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, як наслідок, завданих Відповідачем ТОВ «РОЗЕТКА. УА» збитків, а також їх подальшого відшкодування ТОВ «РОЗЕТКА. УА» неодноразово направляло на адресу ТОВ «ІМЕКС МАКС» претензії, а саме: претензія № 08-11/24-549 від 08.11.2024 року, претензія № 21-02/25-146/6 від 21.02.2025 року, претензія № 13-05/25-330 від 13.05.2025 року, отримання яких з боку Відповідача не заперечувалось, проте залишились без відповіді та задоволення чи заперечень.

Вказані обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У таких правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

Отже, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, що є належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України (чинного на момент спірних правовідноси) підставою для виникнення та існування обумовлених договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше : а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, дата зарахування - електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7. статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Таким чином, слід дійти висновку, що пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Умовами пункту 6.11. договору передбачено, що у відповідності до статті 201 Податкового кодексу України, постачальник зобов'язаний зареєструвати податкову накладну, виписану на кожну партію товару у Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та з дотриманням вимог, визначених чинним законодавством.

Натомість матеріали справи свідчать, загальна сума поставок, податкові накладні по яким не були зареєстровані Відповідачем, з урахуванням повернення товару, складає 439 322,10 грн, у тому числі ПДВ 73 220,35 грн, внаслідок чого було втрачено ТОВ «РОЗЕТКА. УА» право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у розмірі 73 220,35 грн.

Матеріали справи свідчать та Позивачем зазначено, що ним отримано квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (надалі - Квитанції) в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) відносно вищезазначених Податкових накладних з відміткою у полі «Результат обробки» - «ДОКУМЕНТ ПРИЙНЯТО. РЕЄСТРАЦІЯ ЗУПИНЕНА.» внаслідок зупинення з боку Державної податкової служби, що підтверджується рішенням про відмову у реєстрації податкових накладних від 01.02.2023.

Із матеріалів справи вбачається, що Постачальник 10.02.2023 звернувся із скаргами щодо рішень про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН в адміністративному порядку до комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН. Однак 17.02.2023 ТОВ «ІМЕКС МАКС» отримано відповіді на скарги, в яких комісією були прийняті рішення про залишення скарг без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в ЄРПН без змін, тобто було відмовлено у реєстрації податкових накладних №79 та №11, проте у подальшому ТОВ «ІМЕКС МАКС» не було вжито заходів направлених на здійснення реєстрації Податкових накладних в ЄРПН, а саме: оскарження рішення про залишення скарг без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в ЄРПН у судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок про зупинення).

Відповідно до пункту 6 Порядку про зупинення, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з пунктом 10 Порядку про зупинення, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до пункту 4 Порядку про прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019 в разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно пункту 6 Порядку письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної/розрахунку коригування.

Згідно пункту 11 Порядку комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

В контексті наведеного, суд зазначає, що зупинення податковими органами реєстрації податкової накладної та наступне подання пояснень і відповідних документів є частиною процедури реєстрації, яка надає можливість податковим органам упевнитись в законності господарської операції, на підставі якої платник податків отримує право на податковий кредит.

Водночас, Відповідачем не зазначено та не надано суду доказів щодо оскарження Відповідачем в судовому порядку рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних.

Суд погоджується з висновком Позивача про те, що починаючи з моменту зупинення реєстрації Податкових накладних та прийняття Рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, рішення контролюючого органу є чинними, в судовому порядку не оскаржені, як наслідок, відсутні підстави вважати, що при зупиненні реєстрації податкових накладних та при ухваленні рішень контролюючого органу було допущено порушення вимог чинного законодавства, а отже слід дійти висновку, що Відповідач згодний з висновками контролюючого органу і визнає правові підстави для зупинення реєстрації податкових накладних та відмови у реєстрації податкових накладних.

Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна , а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Застосування вказаної форми цивільно-правової відповідальності можливе за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Згідно з частиною 1 статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна , визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Підставою для відшкодування збитків, відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України та статті 24 ГК України, є порушення зобов'язання.

Згідно пункту 6.9. Договору, якщо одна зі сторін, в результаті невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань нанесла майнові збитки/витрати іншій стороні, вона зобов'язана відшкодувати понесені збитки витрати іншій стороні.

Відповідно до пункту 6.12. Договору, якщо постачальник не реєструє своєчасно податкові документи у ЄРПН у порядку, визначеному законодавством, або реєструє документи, які оформлені з порушенням щодо складання та підписання, тим самим позбавляє покупця права на податковий кредит з ПДВ в період, в якому був придбаний товар згідно видатковим накладним, в такому разі сторони домовились вважати суму податкового кредиту з ПДВ як суму неустойки, яку постачальник повинен відшкодувати покупцю в тому періоді, в якому покупець був позбавлений права на податковий кредит. Сторони домовились, що у випадку, коли порушення постачальника щодо оформлення податкових документів призведуть до штрафних санкцій з боку державних органів, та унеможливлять віднесення сум до податкового кредиту з ПДВ, або будь-яких інших збитків для покупця та (або) його посадових осіб, постачальник зобов'язується відшкодувати такі збитки покупцю та його посадовим особам в повному обсязі. Якщо постачальник у наступних податкових періодах зареєстрував податкову накладну, а покупець скористався правом та включив податкову накладну до податкового кредиту згідно п. 198.6 ПКУ, в такому разі, покупець повинен повернути раніше отриману суму неустойки постачальнику в тому періоді, в якому покупець включив податкову накладну до податкового кредиту.

Пунктом 6.15. Договору передбачено, що у випадку, якщо органами податкової служби (шляхом складання повідомлення-рішення, акту перевірки, довідки, внесення коригувань до облікової картки покупця як платника податку, іншим способом) та/чи рішенням (постановою) суду буде зменшено податковий кредит покупця з ПДВ по податковим накладним постачальника, зменшені податкові витрати покупця на вартість товарів, придбаних у постачальника, донараховані покупцеві податки, збори, обов'язкові платежі, нараховані штрафні санкції за порушення податкового законодавства чи судом буде прийнято рішення про стягнення на користь держави доходу, отриманого в результаті операції, що визнана недійсною/нікчемною, і, це буде пов'язано, зокрема, з будь-якими фактами, в тому числі включаючи, але не обмежуючись, порушенням порядку реєстрації податкових накладних, відсутність обов'язкових реквізитів в податковій накладній, що пов'язані з порушенням постачальником і/або його контрагентами податкового законодавства, постачальник зобов'язаний протягом 5 календарних днів з дати направлення йому покупцем відповідної претензії (вимоги) про відшкодування збитків оплатити грошові кошти розмірі, що дорівнює сумі, на яку покупцеві зменшено податковий кредит ПДВ.

Як зазначено судом вище, з метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, Позивачем скеровувались Відповідачу численні претензії щодо питання позбавлення права на зменшення податкового зобов'язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, як наслідок, завданих Відповідачем ТОВ «РОЗЕТКА. УА» збитків, а також їх подальшого відшкодування ТОВ «РОЗЕТКА. УА», а саме: претензія № 08-11/24-549 від 08.11.2024 року, претензія № 21-02/25-146/6 від 21.02.2025 року, претензія № 13-05/25-330 від 13.05.2025 року, отримання яких з боку Відповідача не заперечувалось, проте залишились без відповіді та задоволення чи заперечень.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

3 огляду на викладене, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав їх зареєструвати. Оскільки саме від виконавця (продавця), який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №914/2524/21 виснував, що якщо відповідач не виконав встановлений законом обов'язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача.

В пункті 5.27 постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22 зазначено висновок, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 по справі №914/2524/21 звернув увагу, що очевидним є прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).

Відповідно до положень ПК України та пункту 12 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерством фінансів України №520 від 12.12.2019, де зазначено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути оскаржено в адміністративному та судовому порядку, проте матеріали справи свідчать, що Відповідач не оскаржував рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН в судовому порядку.

Натомість призупинення податковим органом реєстрації податкової накладної та рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних є чинним, в судовому порядку не оскаржено, а протилежного матеріалами справи не підтверджено, що свідчить про неналежне виконання Відповідачем передбаченого законодавством обов'язку щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Таким чином, Відповідачем не надано доказу вчинення всіх визначених законодавством дій, спрямованих на складання відповідних податкових накладних та їх належної реєстрації (розблокування) та всіх дій з ефективного оскарження рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати обов'язок з реєстрації податкових накладних.

Встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази свідчать, що Відповідач в порушення вимог пункту 201.10. статті 201 ПК України не склав та належним чином не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим Позивач був позбавлений законного права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання, а тому розмір збитків доведено Позивачем належними та допустимими доказами.

У даному випадку наявний також прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку належним чином скласти та зареєструвати податкову накладну та неможливістю Позивача включити суму ПДВ до податкового кредиту Позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

При цьому звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних є належним та ефективним способом захисту порушеного права, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

Враховуючи фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд також враховує висновки Об'єднаної палати Верховного Суду у постанові від 01.12.2023 по справі №926/3347/22 про те, що чинне законодавство не містить вимог щодо певних засобів доказування, якими можуть підтверджуватися обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних. Крім того, право позивача надавати докази щодо таких обставин (фактів) не може бути обмежене діями чи бездіяльністю контролюючого органу щодо проведення чи не проведення ним відповідної перевірки. Господарський суд у такому випадку має як самостійно оцінити надані докази, зокрема ті, що стосуються реєстрації податкових накладних, так і самостійно здійснити оцінку дій чи бездіяльності продавця, у тому числі щодо порушення ним податкового законодавства.

Відповідно до ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).

Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Суд наполягає на застосуванні принципу справедливості (ст. 2 ГПК України) замість закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem). Адже трапляються випадки, коли несправедливі нормативно-правові акти з'являються внаслідок "помилок" законодавця. Інша ситуація може мати місце тоді, коли застосування нормативно-правового акту в конкретній ситуації у сукупності з іншими істотними обставинами справи стає настільки несумісним зі справедливістю, що унеможливлює його застосування в розумінні здорового глузду.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на Постанову Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року по справі №521/17654/15-ц. Верховний Суд яскраво демонструє, що принцип справедливості кореспондує з принципом добросовісності.

Також, суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №607/4316/17-ц від 25.03.2019. У вказаній Постанові суд застосував недискримінаційний підхід та принцип неупередженості (Рішення Конституційного Суду України в рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004у), який також підлягає застосуванню судом у справі, що розглядається.

Обов'язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з'ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини четвертої статті 11 ГПК України чинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасіу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).

Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Суд звертає увагу на принцип добросовісності у договірних відносинах, де сторони під час укладання Договору, передбачили порядок відповідальності за невиконання або неналежне виконання реєстрації податкової накладної.

Так, доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас, всупереч умовам укладеного Договору та викладеним приписам процесуального законодавства, Відповідачем не було надано до суду доказів на спростування доводів Позивача відносно вчинення Відповідачем всіх визначених законодавством дій, спрямованих на складання відповідних податкових накладних та їх належної реєстрації (розблокування) та всіх дій з ефективного оскарження рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати обов'язок з реєстрації податкових накладних, і як наслідок завдання збитків Позивачу, а також Відповідачем не надано суду доказів оплати зазначених збитків, а тому суд визнає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ "Розетка. Уа" про стягнення з ТОВ "Імекс Макс" збитків у розмірі 73220,35 грн.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

Разом з тим, суд зазначає, що пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд враховує, що згідно частин 1, 4 статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Єдина судова інформаційно комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За змістом частин 5, 6 статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі №916/228/22 зазначено, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява надійшла до господарського суду в електронній формі через систему "Електронний суд", а тому враховуючи положення частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за звернення з позовною заявою до суду підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Водночас матеріали справи свідчать, що за звернення з позовною заявою до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн. згідно платіжної інструкції №320836 від 03.07.2025, тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а тому розподіл судових витрат зі сплати судового збору здійснюється з урахуванням суми судового збору, який підлягав сплаті у розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" (61072, м. Харків, пр. Науки, буд. 54, код ЄДРПОУ 42831345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка. Уа" (01103, м. Київ, б-р. Миколи Міхновського, 8-А, код ЄДРПОУ 37193071) збитки у розмірі 73 220,35 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено "19" січня 2026 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовзи у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua

СуддяІ.П. Жигалкін

Попередній документ

133380558

Наступний документ

133380560

Інформація про рішення:

№ рішення:	133380559
№ справи:	922/2446/25
Дата рішення:	19.01.2026
Дата публікації:	20.01.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Харківської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (19.01.2026)
Дата надходження:	17.07.2025
Предмет позову:	стягнення коштів

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ЖИГАЛКІН І П

відповідач (боржник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс"

заявник:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Розетка. Уа"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс"

позивач (заявник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "Розетка. Уа"

представник заявника:

Борисова Мар'яна Артурівна

представник позивача:

Лучко Дмитро Юрійович