ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.01.2026Справа № 910/4806/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ 630"
про стягнення 217659,27 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ 630" про стягнення за поставлений протягом 2021-2022 років товар основного боргу в розмірі 136 489,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 68 055,97 грн. та трьох процентів річних у розмірі 13 114,30 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ 630" про поновлення процесуального строку на подання відзиву. Долучено відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ 630" до матеріалів справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що поставка товару здійснювалася позивачем згідно договору купівлі-продажу № 4680 від 19.07.2021, умови якого передбачають оплату товару на підставі виписаного рахунку-фактури. Оскільки позивач не виставляв відповідачу рахунків, то строк для оплати товару не настав.
У відповіді на відзив позивач наголосив, що відповідачем не надано копію договору купівлі-продажу № 4680 від 19.07.2021, відтак підстави для застосування його умов відсутні. Таким чином, відповідач повинен був оплатити вартість прийнятого ним товару за видатковими накладними одразу після його прийняття.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Із матеріалів справи слідує, що позивач поставив відповідачу товар згідно з наступними підписаними обома сторонами видатковими накладними: № 57548 від 17.08.2021 на суму 933,00 грн., № 57973 від 03.09.2021 на суму 2 560,00 грн., № 60823 від 24.12.2021 на суму 720 000,00 грн., № 60826 від 24.12.2021 на суму 6 540,00 грн., № 61178 від 18.01.2022 на суму 2 890,00 грн., № 61624 від 04.02.2022 на суму 504,00 грн., № 63730 від 05.08.2022 на суму 3 442,00 грн., № 64764 від 20.10.2022 на суму 9 620,00 грн.
Оскільки відповідач оплату товару в повному обсязі та своєчасно не здійснив, позивач направив 12.11.2024 на адресу відповідача претензією № 1 за вих. № 12/11-7 від 12.11.2024 (штрих-кодовий ідентифікатор поштового відправлення в Укрпошта 0740500007951) щодо сплати боргу на суму 139 773,00 грн.
Дана претензія не була вручена відповідачу та 28.11.2024 повернута на адресу позивача за закінченням встановленого терміну зберігання.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України (у редакції, чинній на дати здійснення спірних поставок товару) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на дати здійснення спірних поставок товару) пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).
Судом ураховано, що в спірних видаткових накладних міститься посилання на договір купівлі-продажу № 4680 від 19.07.2021 року. Також, про поставку товару саме на підставі договору купівлі-продажу № 4680 від 19.07.2021 зазначав відповідач у відзиві на позовну заяву.
Натомість, до матеріалів справи жодною стороною оригінал або копію договору купівлі-продажу № 4680 від 19.07.2021 не надано.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).
Ураховуючи відсутність у матеріалах справи договору купівлі-продажу № 4680 від 19.07.2021, суд дійшов висновку про те, що між сторонами укладений договір поставки у спрощений спосіб, за яким позивач поставив товар на підставі видаткових накладних, а відповідач даний товар прийняв.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, обов'язок відповідача по оплаті товару виник після його прийняття за кожною з видаткових накладних № 57548 від 17.08.2021, № 57973 від 03.09.2021, № 60823 від 24.12.2021, № 60826 від 24.12.2021, № 61178 від 18.01.2022, № 61624 від 04.02.2022, № 63730 від 05.08.2022, № 64764 від 20.10.2022, що містять печатки та підписи обох сторін.
З огляду на те, що відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повне погашення заборгованості перед позивачем за поставлений товар у розмірі 136489 грн., суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 68 055,97 грн. та три проценти річних у розмірі 13 114,30 грн., нараховані за кожною видатковою накладною до 27.03.2025 року.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Здійснивши арифметичний перерахунок, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача нарахованих інфляційних втрат та трьох процентів річних у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 21765 грн. суд дійшов висновку про наступне.
На обґрунтування заявлених до розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем долучено до матеріалів справи в копіях договір професійної правничої допомоги № 24/03 від 24.03.2025, акт прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) № 1 від 27.03.2025 на суму 16323,75 грн., платіжну інструкцію № 24404 від 28.03.2025 на суму 21765 грн.
Відповідно до пункту 1 договору Адвокатське бюро «Варшамяна» (далі - Бюро) зобов'язалось надати Клієнтові (позивач) професійну правничу допомогу, а Клієнт зобов'язався прийняти цю допомогу та сплатити за неї гонорар (винагороду) в рамках ведення судової справи за позовом Клієнта до товариства з обмеженою відповідальністю «СУ 630» (ІК в ЄДРПОУ 41947434) про стягнення заборгованості за видатковими накладними № 57548 від 17.08.2021, № 57973 від 03.09.2021, № 60823 від 24.122021, №60826 від 24.12.2021, №61178 від 18.01.2022, № 61624 від 04.02.2022, № 63730 від 05.08.2022, № 64764 від 20.10.2022, укладеними між Клієнтом та ТОВ «СУ 630», у Господарському суді міста Києва, у Північному апеляційному господарському суді (за необхідності), у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду (за необхідності).
Згідно з пунктом 8 договору розмір гонорару Бюро (адвоката Бюро) за комплексне ведення (що може включати, але не обмежуючись, складання позовної заяви, відповіді на відзив, інших заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, участь у судових засіданнях, складання адвокатських запитів, вчинення інших дій в інтересах Клієнта) зазначеної у пункті 1 цього договору судової справи у Господарському суді міста Києва складає 21 765,00 грн.
27.03.2025 сторонами договору підписано актом прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) № 1 на суму 16323,75 грн., відповідно до якого Бюро надало Клієнту, а Клієнт прийняв наступні послуги: складання позовної заяви; здійснення розрахунків та складання Розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних; підготовка документів, що додаються до позовної заяви, для подання до суду.
Надалі, 19.05.2025 сторонами підписано акт прийому-передачі № 2 наданих послуг на суму 5 441,25 грн. зі складання відповіді на відзив.
У свою чергу, позивачем сплачено на користь АБ «Варшамяна» за надані послуги грошові кошти в сумі 21 765,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 27.03.2024 № 24404.
Положення статті 126 ГПК України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 5 статті 126 ГПК України в разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив на відсутності документів щодо витраченого адвокатом позивача часу на надання послуг. Також відповідач наголосив, що розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 викладено правовий висновок про те, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, суд виходить з того, щоб відповідні витрати не мали надмірний характер, а також відповідали критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру з урахуванням обставин справи.
Отже, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги доводи відповідача та конкретні обставини справи, суд дійшов висновку зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката до 10882,50 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СУ 630» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 4Б; ідентифікаційний код 41947434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Металургів, буд. 17, офіс 105; ідентифікаційний код 37001696) 136 489 (сто тридцять шість тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) грн. боргу, 68 055 (шістдесят вісім тисяч п'ятдесят п'ять) грн. 97 коп. інфляційних втрат, 13 114 (тринадцять тисяч сто чотирнадцять) грн. 30 коп. трьох процентів річних, 3264 (три тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору, а також 10882 (десять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова