Справа № 909/19/26
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
про залишення заяви без руху у справі про неплатоспроможність
19.01.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи
встановив:
13.01.2026 фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 посилається на наявність у нього невиконаних прострочених зобов'язань перед фінансовими установами. В обґрунтування наявності та розміру заборгованості заявник надав кредитний звіт станом на 03.12.2025 із сайту Українського бюро кредитних історій про фінансові зобов'язання, а також в розрізі кредиторів заявник надав, зокрема, договори, розрахунки, відповіді на адвокатські запити тощо.
За даними ОСОБА_2 на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність він має невиконані кредитні зобов'язання перед кредиторами на суму 1 325 924 грн 42 коп., які виконати наразі не має фінансової можливості, а з червня 2023 року взагалі припинив погашення заборгованості.
Заяву обґрунтовує загрозою неплатоспроможності (тобто неможливість виконати грошові зобов'язання найближчим часом) з таких підстав: кризові явища - на фінансовий стан додатково негативно вплинули наслідки пандемії COVID-19 та запровадження воєнного стану, що унеможливило отримання стабільного доходу, девальвація гривні.
Розглянувши заяву та додані до заяви документи, господарський суд дійшов висновку про залишення заяви і доданих до неї документів без руху з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою 4 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з частини 3 статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у статтях 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у частині 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Разом з тим, перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема, частиною 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Частина 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються: 1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; 2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; 3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; 4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; 5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; 6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором; 7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 8) відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях; 9) копія трудової книжки (за наявності); 10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; 11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; 12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; 13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини; 14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Крім того, суд звертає увагу, що докази повинні бути актуальними на дату подання відповідної заяви до суду.
Відповідно до п. 11 частини третьої та частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються декларації про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства. Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
ОСОБА_1 додано до своєї заяви декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за роки: 2022, 2023, 2024, та 2025 (станом на 03.12.2025) .
У доданих до заяви деклараціях, ОСОБА_1 не наводить інформацію про його батьків.
До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абзац другий частини 5 статті 116 КУзПБ).
Згідно з висновком про застосування норм права, викладеним у Постанові Верховного Cуду у складі об'єднаної палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 по справі № 910/6639/20, тлумачення частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, з огляду на мету правового регулювання відносин неплатоспроможності боржників - фізичних осіб, дає підстави для висновку, що до членів сім'ї такого боржника в обов'язковому порядку необхідно віднести його дітей (у тому числі повнолітніх), батьків та осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, незалежно від того, що вони не проживають з ним спільно, не пов'язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов'язків.
Однак, у поданих до суду деклараціях ОСОБА_1 про майновий стан боржника за 2022-2025 роки не зазначені, зокрема, відомості про його батьків. Якщо такі відомості не можуть бути зазначені з певних причин, заявнику слід надати суду пояснення та докази щодо причин, чому відомості про його батьків, як членів сім'ї боржника, відсутні у поданих суду деклараціях.
Крім того, боржником при складанні декларацій не заповнено розділ X та XIV декларацій, а саме у всіх графах щодо себе боржник проставив прочерк. Однак, за змістом п. 10 приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність прочерк «-» проставляється у разі відсутності майна та/або коштів у боржника або членів його сім'ї у відповідному рядку декларації. Крім того, відповідно до поданих заявником доказів у боржника є відкриті виконавчі провадження.
Також, відповідно до частини 4 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). Метою такого плану є відновлення платоспроможності боржника.
Судом зазначається, що у відповідності до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Отже, план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. План реструктуризації повинен бути реальний, тобто ґрунтуватися на документах і доказах, які не повинні ставитися судом під сумнів.
Як зазначає Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 у справі №910/8306/20 законодавець визначив саме процедуру реструктуризації боргів як пріоритетну, яка є найбільш оптимальним варіантом закінчення справи про неплатоспроможність як для фізичної особи боржника, так і для кредиторів, оскільки там відбувається відновлення платоспроможності та більш повно погашаються борги боржника. І тільки за умови добросовісності громадянина, інститут неплатоспроможності фізичної особи може стати дієвим механізмом. При цьому для боржника-фізичної особи він дозволить зберегти та акумулювати активи для відновлення платоспроможності, а для кредитора - стане гарантією повернення заборгованості. Метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог статті 124 КзПБ, зокрема, щодо форми і змісту проекту плану, це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Наказом Міністерства юстиції України №3258/5 від 24.10.2019 затверджено примірну форму плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність.
Пункт 4 ч. 3 ст. 124 КУзПБ установлює, що план реструктуризації боргів боржника може містити положення про виконання зобов'язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством.
Так, у своїй заяві ОСОБА_1 вказує на те, що доходи, які боржник отримує (заробітня платня, пенсія) 2025 рік - 0, 2026 рік - 0. Пунктом 5.2 плану встановлено, що доходи які боржник рораховує отримати протягом процедури реструктуризації є фінансова допомога друзів та членів родини в середньому розмірі 2500 грн 00 коп. на місяць; розмір суми , яка щомісячно буде виділятись для погашення вимог кредиторів 2500 грн 00 коп.
Разом із цим, матеріали заяви не містять доказів на підтвердження того, що друзі, члени сім'ї надали відповідну згоду на участь у реструктуризації заборгованості заявника згідно доданого до заяви плану. Заявник не вказав у декларації батьків, які могли б здійснювати фінансову допомогу; дружина ОСОБА_3 , відповідно до відомостей програми АС "Діловодство" перебуває у банкрутстві на стадії ліквідації.
Відтак, наданий заявником план реструктуризації не може братися судом до уваги, оскільки є таким, що не відповідає вимогам ст. 124 КУзПБ, що у свою чергу свідчить про невиконання заявником вимог п. 12 ч. 2 ст. 116 КузПБ.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Обов'язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою частиною 3 статті 116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20, від 23.11.2020 у справі №922/1734/20, від 19.11.2020 у справі №927/203/20, від 17.02.2021 у справі №927/166/20).
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році місячний прожитковий мінімум для працездатних осіб: 3328,00 грн.
Отже, станом на дату звернення заявника із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (09.01.2026) розмір авансування винагороди керуючому реструктуризацією повинен становити 49 920 грн 00 коп. (3 328 грн 00 коп. прожитковий мінімум для працездатних осіб, станом на дату звернення із заявою х 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 3 місяці виконання повноважень керуючим реструктуризацією).
Так, пунктом 1-6 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/726/20 від 19.11.2020 було зроблено висновок, що: " 37. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи." (п. 37 постанови).
Вказана правова позиція касаційного суду допускає можливість мирного врегулювання між Боржником та арбітражним керуючим питання авансування грошової винагороди, однак ставить таку можливість у залежність від наявності у Боржника майна, яке буде реалізовано у перспективі (відстрочка платежу) у справі про неплатоспроможність. Крім того, Верховний Суд зазначає, що місцевий суд приймає рішення про надання такої можливості за результатами дослідження усієї сукупності наданих документів.
Вказані положення КзПБ та судова практика передбачають оцінку на належність наданої суду угоди між боржником та арбітражним керуючим з іншими матеріалами справи як можливості прийняття альтернативного виконання обов'язку щодо здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого, а не автоматичне її застосування.
Заявником долучено до матеріалів заяви:
- Договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 21.11.2025 , укладений між ОСОБА_1 та арбітражним керуючим Бігдан О.А.
Відповідно до п. п. 2.1 - 2.3. означеного договору передбачено, що станом на день укладення даного Договору повна сума авансування винагороди арбітражному керуючому за виконання повноважень керуючого реструктуризацією протягом трьох місяців становить 45 420 грн.; сторони обумовили, що Боржник має здійснити оплату послуг арбітражного керуючого в розмірі, визначеному у пункті 2.1 договору, на протязі процедури реструктуризації боргів, до моменту припинення повноважень арбітражного керуючого в якості керуючого реструктуризацією боргів, У випадку призначення арбітражного керуючого керуючим реалізацією майна Боржника - оплата винагороди відстрочується до моменту реалізації майна боржника; оплата послуг з виконання повноважень керуючого реструктуризацією протягом трьох місяців
З даного приводу суд зазначає, що однією з обов'язкових передумов для звернення фізичної особою з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Щодо долученого заявником Договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 21.11.2025, суд зазначає, що умови такого договору суперечать умовам Кодексу України з процедур банкрутства, яким чітко встановлений розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією і не передбачено зменшення цього розміру, допускається лише можливість мирного врегулювання між Боржником та арбітражним керуючим питання авансування грошової винагороди, шляхом відстрочки авансового платежу.
Крім того суд зауважує, що арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі: невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого; зловживання правами арбітражного керуючого; подання до суду неправдивих відомостей; відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, визначених цим Кодексом; припинення діяльності арбітражного керуючого; наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Таким чином, у разі непризначення арбітражного керуючого, з яким підписано договір, або його відсторонення судом, фактично призведе до того, що призначеному/новопризначеному судом арбітражному керуючому у разі відсутності авансованої боржником винагороди не буде гарантовано оплату праці.
Також, суд зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 28 КзПБ розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі, які є заінтересованими особами у цій справі. На думку суду, укладення договору про надання послуг між боржником та арбітражним керуючим з оплатою послуг у меншому розмірі ніж встановлено законом, може сприяти неналежному виконанню обов'язків останнім, оскільки арбітражний керуючий може бути зацікавлений в однобічному розгляді справи, нехтуючи законними очікуваннями кредиторів щодо повернення боргу.
Частиною 1 ст. 13 Кодексу передбачено, що арбітражний керуючий під час здійснення своїх повноважень є незалежним. Забороняється будь-який незаконний вплив, тиск або втручання в діяльність арбітражного керуючого. Незалежність арбітражного керуючого забезпечується гарантуванням виплати винагороди арбітражному керуючому та відшкодування витрат арбітражного керуючого в порядку і розмірах, визначених цим Кодексом (п. 2 ч. 2 статті).
В зв'язку з означеним суд приходить до висновку, що доданий до заяви Договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 21.10.2025 не є належним доказом альтернативного виконання обов'язку щодо здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого.
Інших доказів в підтвердження авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди арбітражному керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень заявником до заяви не надано.
Таким чином, заявнику необхідно надати суду належні докази в підтвердження авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди арбітражному керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, що становить 49 920 грн 00 коп.
На підтвердження стану заборгованості надано звіт УБКІ станом на 03.12.2025, частину договорів та довідки про рух коштів.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України належить враховувати висновки щодо оцінки кредитного звіту та подання доказів на підтвердження підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, які викладені, зокрема, в постанові КГС ВС від 16.11.2022 у справі № 917/1604/21.
Верховий Суд вказав таке: "... при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Крім того, Верховний Суд враховує, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Крім того, колегія суддів враховує, що стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.
У цьому контексті суд вважає, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
Зазначеного висновку касаційний суд дійшов з огляду на передбачене частиною п'ятою статті 13 Закону № 2704-IV (Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій") право суб'єкта кредитної історії щодо звернення до Бюро з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією, що складає його кредитну історію, за винятком інформації про кредитний бал.
Верховний Суд повторно зазначає, що пунктом 14 частини третьої статті 116 КУзПБ визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Отже, подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі."
Крім того, не виконані вимоги п. 6 ч. 3 ст. 116 КУзПБ щодо надання переліку майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором.
Боржником надано витяг з Автоматизованої системи виконавчого провадження відповідно до якого щодо ОСОБА_1 відкрито три виконавчі провадження за заявами ГУ ДПС в Івано-Франківській області, АТ "Сенс банк" та АТ "Ідея банк". Разом з тим вказаний документ не відображає відомостей що передбачені п. 6 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях.
Заявник вказав наявні рахунки в банках, проте не надав інформації про наявність/відсутність електронних гаманців.
Разом з тим заявник зазначає, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , однак в матеріалах справи відсутня інформація та пояснення щодо власника зазначеного вище нерухомого майна, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне зобов'язати заявника надати інформацію щодо власника майна, в якому фактично проживає ОСОБА_1 .
Згідно з п. 4, 5 ч. 3 ст. 116 КУзПБ подається опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна, та копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно.
У додатку до заяви ОСОБА_1 вказує, що у нього у власності є 3 земельні ділянки та транспортний засіб.
Суд звертає увагу на ненадання копій відповідних правовстановлюючих документів, та/або інших документів, на підставі яких заявник безпосередньо набув права власності на зазначене вище нерухоме та рухоме майно, однак при цьому судом враховано, що заявником надані відповідні витяги з Державного реєстру речових прав які не відображають відповідної інформації про право власності.
Згідно з ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи, що заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подана без додержання вимог Кодексу України з процедур банкрутства, суд вважає за необхідне залишити її без руху, повідомити заявника про допущені недоліки та надати семиденний строк з дня вручення цієї ухвали для їхнього усунення, а також попередити ОСОБА_1 про те, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
Керуючись ст. ст. 30, 37, 113, 116 Кодексу України з питань банкрутства, ст.ст. 174, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1.Заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність - залишити без руху.
2. Заявнику протягом семи днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки заяви, а саме подати:
- належним чином заповнені та підписані декларації про майновий стан боржника за 2022-2025 роки, складені у відповідності до положень ч. 3 та ч. 5 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства та наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №22627/5;
- проект плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства за формою, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України №3258/5 від 24.10.2019;
- належні докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризації у розмірі 49 920 грн 00 коп.;
- опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна, та копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
- перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім"я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
- відомості про наявність електронних гаманців заявника із зазначенням сум грошових коштів на таких електронних гаманцях;
- первинні документи з банківських та інших фінансово-кредитних установ, які підтверджують виникнення, наявність та розмір заборгованості боржника, із зазначенням розміру помісячних платежів, належних до сплати та періодів прострочення;
- інформацію щодо власника нерухомого майна, в якому фактично проживає заявник за адресою: АДРЕСА_2 ;
- копії документів, що підтверджують право власності боржника на рухоме та нерухоме майно;
- конкретизувати наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
3. Роз'яснити Заявнику, що у випадку невиконання заявником вимог суду про усунення недоліків заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 19.01.2026 та не підлягає оскарженню.
Суддя У. І. Гула