ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
13.01.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1267/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндера П. А. , секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Фіцаловича Юліана Івановича
про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 1 060 738 грн 55 коп.
за участю:
від позивача: Бойченко Д.О.
від відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Фіцаловича Юліана Івановича про стягнення 1060738,55грн заборгованості за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" №722873739324 від 02.12.24.
Ухвалою від 28.10.25 постановлено позовну заяву залишити без руху, надати позивачу строк для усунення недоліків, який становить п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху та встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду Інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань щодо відповідача станом на 22.10.25.
29.10.25 за вх.№17762/25 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (з додатками), відтак ухвалою від 03.11.25 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 02.12.2025.
Підготовче засідання, призначене на 02.12.2025, не відбулось у зв'язку з несправністю системи відеоконференцзв'язку, відтак ухвалою від 02.12.25, зазначеною у відповідному протоколі судового засідання, підготовче засідання відкладено на 16.12.2025.
Ухвалою від 16.12.25, зазначеною у відповідному протоколі судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.01.26.
В судове засідання 13.01.26 відповідач не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням №807/2025 від 16.12.25.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
З урахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливості розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Позиція позивача.
В обгрунтування позовних вимог вказує на те, що між сторонами у справі укладено Кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" №722873739324 від 02.12.2024 року за допомогою системи "Інтернет Банкінг" в електронному вигляді та підписано електронним цифровим підписом. Відповідач належним чином не виконував прийняті на себе договірні зобов'язання, відтак станом на 22.10.2025 р. (включно) допустив прострочення заборгованості у розмірі 1060738,55 грн, з яких: 937900,03 грн - за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 215677,83 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 7222222 грн; 122838,52 грн - прострочена заборгованість за комісією. При цьому посилається на приписи ст.526, 612, 1050 Цивільного кодексу України.
Позиція відповідача.
У підготовчому засіданні 16.12.25 відповідач визнав позов у повному обсязі, однак письмової заяви про визнання позову, як це передбачено ст.161, 191 ГПК України, суду не подав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів.
При встановленні фактичних обставин справи суд виходить з того, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення (частина друга статті 76 ГПК України).
У даній справі предмет доказування становлять обставини виконання сторонами умов укладеного між ними кредитного договору кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" №722873739324 від 02.12.24.
За змістом ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На підтвердження своїх вимог та заперечень позивач подав суду копії письмових доказів, які зазначені як додатки до позовної заяви. Відповідач на підтвердження своїх вимог та заперечень докази не подавав, а також не подавав заяви в порядку ч. 11 статті 80 ГПК України про те, що якісь із письмових доказів викликають сумнів з приводу їх достовірності або є підробленими, не заперечували щодо вірогідності, належності, допустимості, законності доказів, наданих іншою стороною.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів, суд визнає встановленими (спростованими) такі обставини, що є предметом доказування.
Між сторонами у справі укладено Кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" №722873739324 від 02.12.2024 року (далі за текстом - Кредитний договір, Договір) за допомогою системи "Інтернет Банкінг" в електронному вигляді та підписано електронним цифровим підписом.
Факт укладення Кредитного договору з боку позичальника підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 24.10.2025 р., відповідно до якого файл Dogovir_vseBusiness_722873739324.pdf, що містить Кредитний договір, підписаний з боку ФОП Фіцалович Юліан Іванович (підписувач - 1) о 12:08:26 02.12.2024 р. Результат перевірки підпису: Підпис створено та перевірено успішно. Цілісність даних підтверджено.
Відповідно до умов Договору (стаття 1) Банк (позивач) надає Позичальнику (відповідачу) кредит, а Позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором та Типовими умовами.
Згідно з п. 1.1.8 Кредитного договору термін "Типові умови" використовується в цьому Договорі в наступному значенні: Типові умови кредитування в рамках Кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС", укладеного в Системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ ПУМБ DIGITAL BUSINESS АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК", що розміщуються на інтернет-сайті Банка (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) та є невід'ємною частиною Договору) (далі за текстом - Типові умови). Всі інші терміни, що використовуються в цьому Договорі, мають значення, наведені у Типових умовах. Кредитний договір складається з Договору та Типових умов. З моменту укладення Договору Типові умови стають його невід'ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це Позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням Договору Позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з Договором та Типовими умовами, умови Договору та Типових умов Позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи Договір, Позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Позичальника, рівно як і Банк бере на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Банку (п. 5.1. Договору).
Умови кредитування: сума кредиту складає 1000000,00 гривень, строк кредитування - до 02.12.2027 р. включно, комісійна винагорода за надання Кредиту - 0,0 % від суми кредиту; комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 1,6 % від суми кредиту за кожен місяць користування кредитом, цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності Позичальника.
Згідно з п. 1.4. Кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в Договорі графіку платежів. Згідно вказаного графіка позичальник має, починаючи з 02.01.2025 р., щомісячно не пізніше 2 числа місяця до 02.12.2027 р. сплачувати суму у розмірі 43777,78 грн, а 02.12.2027 р. - 43777,7 грн, з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 27777,78 грн., а 02.12.2027 р. - 27777,7 грн та на погашення комісії по 16000 грн щомісячно.
Таким чином, загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 1576000 грн, з яких 1000000 грн на погашення основної суми (тіла) кредиту та 576000 грн на погашення комісії.
Відповідно до п. 3.5. Типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5. Договору.
Факт надання кредиту підтверджується платіжною інструкцією NTR.89484659.89438.29514 вiд 02.12.2024 р. та випискою з рахунку.
Згідно п. 5.1. Типових умов позичальник зобов'язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в Договорі.
За умовами договору, повернення кредитних коштів передбачено щомісячно з 02.01.2025 по 02.12.2027.
Відповідач такий обов'язок порушував, внаслідок чого допустив заборгованість з оплати щомісячних платежів та зі сплати комісійної винагороди за обслуговування кредиту.
Відтак, 24.06.2025 позивач направив відповідачу вимогу №371 про негайне погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 997633,29грн.
Враховуючи, що вимога повернулася відправнику без вручення відповідачу, та з урахуванням п. 12.1 Типових умов, вимога вважається врученою відповідачу 03.07.25.
Станом на 22.10.2025 р. (включно) допустив прострочення заборгованості у розмірі 1060738,55 грн, з яких: 937900,03 грн - за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 215677,83 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 7222222 грн; 122838,52 грн - прострочена заборгованість за комісією.
Вказаний факт підтверджується випискою по рахунку, розрахунком заборгованості та не заперечується відповідачем.
Доказів погашення заборгованості на вищезазначену суму сторонами суду не подано.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Цивільні права та обов'язки згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію").
Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що відповідач отримав від позивача кредитні кошти в сумі 1000000 грн, і заборгованість останнього щодо сплати основної заборгованості, з врахуванням часткового повернення кредитних коштів, становить 1060738,55 грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем докази на спростування позовних вимог не подавались.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Поряд з тим, суд зазначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами договору, повернення кредитних коштів передбачено щомісячно, проте відповідач такий обов'язок порушував та допустив заборгованість з оплати щомісячних платежів та зі сплати комісійної винагороди за обслуговування кредиту.
Як зазначено вище, 24.06.2025 позивач направив відповідачу вимогу №371 про негайне погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 997633,29грн. Враховуючи, що вимога повернулася відправнику без вручення відповідачу, та з урахуванням п. 12.1 Типових умов, вимога вважається врученою відповідачу 03.07.25.
Отже, позивач скористався своїм правом вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, передбаченим ч. 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, відповідно до якого, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Враховуючи наведені вище приписи законодавства, відсутність доказів проведення розрахунків по отриманому кредиту в повному обсязі, позовні вимоги про стягнення 1060738,55 грн є правомірними та обґрунтованими.
Висновок суду.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач за подання позову, з урахуванням коефіцієнта 0,8, встановленого Законом України "Про судовий збір" за подання позовної заяви в електронній формі, сплатив судовий збір у розмірі 12728,86грн, що підтверджується платіжною інструкцією №000036446.
В контексті наведеного, з огляду на задоволення позову в повному обсязі, судові витрати позивача зі сплати судового збору суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. 2, 13, 53, 73, 74, 80, 86, 118, 178, 129, 202, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до фізичної особи-підприємця Фіцаловича Юліана Івановича про стягнення 1060738,55грн заборгованості за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" №722873739324 від 02.12.24.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Фіцаловича Юліана Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 14282829) заборгованість за Кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" № 722873739324 від 02.12.2024 року станом на 22.10.2025 р. включно в розмірі 1060738грн55коп., з яких 937900(дев'ятсот тридцять сім тисяч дев'ятост гривень) 03коп. за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 215677(двісті п'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят сім гривень) 83коп. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 722222(сімсот двадцять дві тисячі двісті двадцять дві гривні) 20 коп., 122838(сто двадцять дві тисячі вісімсот тридцять вісім гривень) 52 коп. простроченої заборгованості за комісією та 12728(дванадцять тисяч сімсот двадцять вісім гривень) 86 коп. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 19.01.2026
Суддя П. А. Шкіндер