19.01.2026 Справа № 908/101/26
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Боєвої Олени Сергіївни, розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Чертоляс Ірини Анатоліївни про забезпечення позову у справі №908/101/26
за позовом: Фізичної особи-підприємця Чертоляс Ірини Анатоліївни
до відповідача: Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»
про зобов'язання продовжити дію договору,
Без повідомлення (виклику) сторін,
До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Чертоляс Ірини Анатоліївни (документ сформований в системі 12.01.2026, вх. № 146/08-07/26 від 13.01.2026) до відповідача: Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» з позовними вимогами про зобов'язання АТ «Запоріжжяобленерго» продовжити на тих самих умовах дію Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15603 від 14.08.2020 року в частині розподілу (передачі) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м.Запоріжжя, вул. Курузова, 3 строком до 04 травня 2028 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 13.01.2026 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/101/26 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 15.01.2026 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
16.01.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява Фізичної особи-підприємця Чертоляс Ірини Анатоліївни про забезпечення позову (вх. № 1133/08-08/26 від 16.01.2026).
Протоколом передачі від 16.01.2026 заяву передано раніше визначеному у справі складу суду - судді Боєвій О.С.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За змістом ч.ч. 1, 5, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З положень ч. 1 статті 137 ГПК України слідує, що позов забезпечується, зокрема, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні ст. 163 ГПК України.
Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов'язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов'язаних з передачею грошових сум чи майна.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, у розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі № 910/361/18.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду за результатами розгляду справи № 910/1040/18 (постанова від 16.08.2018) зробив висновок, що під час вжиття заходів забезпечення позову у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду знайшли своє підтвердження у постановах від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19,від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 30.09.2020 у справі №910/19113/19, від30.11.2020 у справі 910/217/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20, від 15.01.2021у справі №914/1939/20, від 13.05.2021 у справі №916/2761/20, від 13.08.2021 у справі № 902/1264/20.
Як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22).
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
При цьому, з положень Господарського процесуального кодексу України, які врегульовують питання забезпечення позову, слідує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Подана заява про забезпечення позову обґрунтована, зокрема, наступним.
02 січня 2023 року ПАТ «Запоріжжяобленерго» та ФОП Чертоляс І.А. була укладена Додаткова угода № 2 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15603 від 14.08.2020 року у зв'язку з включенням до цього договору нового об'єкту, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3. У червні 2025 року ФОП ЧЕРТОЛЯС І.А. було подано до АТ «Запоріжжяобленерго» заяву про продовження строку дії Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15603 від 14.08.2020 року в частині постачання електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3. 08 липня 2025 року листом № 73-52/3341 АТ «Запоріжжяобленерго» було надано відповідь, в якій зазначено про те, що після усунення порушень ПОЕМ з боку АТ «Запоріжжяобленерго» будуть здійснені заходи щодо врегулювання договірних відносин із ФОП ЧЕРТОЛЯС І.А. по вказаному об'єкту. Листом від 15.07.2025 року № 86618-55/1587 АТ «Запоріжжяобленерго» було надано попередження про припинення постачання електричної енергії. Відмову у продовженні дії договору заявник вважає незаконною, тому ФОП Чертоляс І.А. було подано позовну заяву про зобов'язання АТ «Запоріжжяобленерго» продовжити на тих самих умовах дію Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 15603 від 14.08.2020 року в частині розподілу (передачі) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м.Запоріжжя, вул. Курузова, 3 строком до 04 травня 2028 року. Наразі існує необхідність у забезпеченні позову шляхом заборони АТ «Запоріжжяобленерго» припиняти повністю або частково постачання (розподіл) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3 (паспорт прив'язки № ТС-Х-293/1683 від 04.05.2018), яку ФОП Чертоляс І.А. передає в оренду ФОП Долга В.В. для здійснення господарської діяльності, тому припинення повністю або частково постачання (розподіл) електричної енергії до тимчасової споруди спричинить суттєві фінансові втрати позивачу у зв'язку з втратою орендаря та відшкодування йому збитків через неможливість здійснення господарської діяльності. Заявник вважає, що захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, не порушує права та інтереси ані відповідача, ані третіх осіб та покликаний виключно на ефективний захист прав та інтересів позивача; невжиття заходів забезпечення позову призведе до значних фінансових втрат позивача. Також акцентує увагу, що захід забезпечення позову відповідає предмету позову та, в той же час, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Вказано, що пропозицій щодо зустрічного забезпечення позову не має та гарантує оплату послуг постачання (розподіл) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3 на весь час дії заходу забезпечення позову. На підставі викладеного, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ «Запоріжжяобленерго» припиняти повністю або частково постачання (розподіл) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3 (паспорт прив'язки № ТС-Х-293/1683 від 04.05.2018) до завершення розгляду справи судом та набрання рішенням суду законної сили.
Оцінюючи обґрунтованість та адекватність заходу забезпечення позову щодо якого Фізичною особою - підприємцем Чертоляс Іриною Анатоліївною подана відповідна заява, суд дійшов висновку про існування достатніх обґрунтованих припущень, що невжиття таких заходів забезпечення позову може ускладнити/унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Вжиття заходів забезпечення позову, щодо якого подано заяву, сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді і в разі задоволення позову - забезпечить захист прав і законних інтересів позивача та попередить можливе додаткове порушення прав заявника.
З огляду на все вищевикладене, суд дійшов до висновку, що застосування обраного заявником заходу забезпечення позову, шляхом заборони Акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» припиняти повністю або частково постачання (розподіл) електричної енергії, відповідає ст.ст. 136, 137 ГПК України, а також вимогам співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості інтересів сторін; є ефективним способом забезпечення позову і відповідає меті вжиття заходів щодо забезпечення позову.
За таких обставин, заява Фізичної особи-підприємця Чертоляс Ірини Анатоліївни про забезпечення позову у справі № 908/101/26, шляхом заборони Акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» припиняти повністю або частково постачання (розподіл) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3 (паспорт прив'язки № ТС-Х-293/1683 від 04.05.2018) до завершення розгляду справи судом та набрання рішенням суду законної сили, підлягає задоволенню.
При цьому, суд зауважує, що будь-які заходи забезпечення позову є тимчасовими та спрямовані на збереження існуючого становища, з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушеного права в разі задоволення/часткового задоволення позову.
Відповідно до частин 7 та 9 статті 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Фізичної особи-підприємця Чертоляс Ірини Анатоліївни про забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) припиняти повністю або частково постачання (розподіл) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3 (паспорт прив'язки № ТС-Х-293/1683 від 04.05.2018).
Стягувачем за даною ухвалою є: Фізична особа-підприємець Чертоляс Ірина Анатоліївна (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Боржником за даною ухвалою є: «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926; 69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)
Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.ч. 1, 4 ст. 144 ГПК України).
Строк пред'явлення даної ухвали до примусового виконання три роки - до 19.01.2029.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).
Ухвала складена та підписана 19.01.2026.
Відповідно до ст.ст. 140, 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення в порядку, встановленому ст. 257 ГПК України.
Суддя О.С. Боєва