19.01.2026 року м. Дніпро Справа № 908/159/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Запорізької міської ради та Акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО»
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Педорич С.І.) від 16.04.2025 р. у справі № 908/159/25
за позовом Запорізької міської ради (просп. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)
до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» (вул. Фанатська (Добролюбова), буд. 20, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 00130872)
про стягнення коштів у розмірі 200 718,19 грн, -
У січні 2025 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до відповідача - АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» (скорочене найменування - АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО»), про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2019 по 05.07.2023, в розмірі 200 718,19 грн. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн просив покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» користувалось земельною ділянкою без достатньої правової підстави, через що відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України повинно відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержало у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.01.2019 по 05.07.2023 у розмірі 260 511,95 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.04.2025 р. у справі № 908/159/25:
- позов задоволено частково;
- стягнуто з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» (вул. Фанатська (Добролюбова), буд. 20, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 00130872) на користь Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.01.2019 по 05.07.2023 у розмірі 145 806,39 грн. (сто сорок п'ять тисяч вісімсот шість гривень 39 коп.);
- стягнуто з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» (вул. Фанатська (Добролюбова), буд. 20, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 00130872) на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1 759,63 грн (одна тисяча сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 63 коп.) отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, ЄДРПОУ 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ;
- у решті вимог про стягнення суми неотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) у розмірі 54 911,80 грн відмовлено.
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Запорізька міська рада, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 16.04.2025 р. у справі № 908/159/25 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.
Як вбачається з апеляційної скарги, позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.03.2022 р. по 31.12.2022 р. у розмірі 54 911,80 грн, в обґрунтування чого, зокрема, зазначає наступне:
- вважає, що оскільки між Запорізькою міською радою та відповідачем не укладено договору оренди землі, то відповідач не є орендарем, а є фактичним користувачем земельної ділянки, що своєю чергою виключає можливість застосування до спірних правовідносин норм Податкового кодексу України, зокрема підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» цього Кодексу. На думку позивача, в цьому випадку, відповідач, не сплачуючи за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшив вартість власного майна, а Запорізькою міською радою втрачено належне їй майно (кошти), на отримання яких позивач правомірно очікував. Використання земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід, що зумовило звернення позивача до суду із позовом у цій справі саме на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України;
- вказує на те, що судом першої інстанції застосовані до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду, які не є подібними до справи № 908/159/25;
- вважає хибними висновки суду першої інстанції про перебування міста Запоріжжя в зоні активних бойових дій. Так, апелянт зазначає, що загальновідомим є той факт, що на території міста Запоріжжя ніколи починаючи з 24.02.2022 не велися і не ведуться активні бойові дії, вона не є тимчасово окупованою.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.04.2025 р. у справі № 908/159/25 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
Також не погодившись з рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 16.04.2025 р. у справі № 908/159/25 в частині стягнення з АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» на користь Запорізької міської ради доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 01.01.2019 року по 05.07.2023 року в розмірі 145 806,39 грн і 1 759,63 грн судового збору, та постановити нове рішення, яким відмовити Запорізькій міській раді у задоволенні цих позовних вимог, в іншій частині рішення залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, зокрема, зазначає наступне:
- вважає хибним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача коштів до моменту формування земельної ділянки. Так, відповідач вказує на те, що згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 10.11.2021 року площа земельної ділянки складає 1,3929 га. Проте, як стверджує відповідач, наведений акт не свідчить про використання відповідачем до укладання договору оренди, у тому числі з 01.01.2019 року, земельної ділянки саме площею 1,3929 га. Отже, відповідач вважає, що земельна ділянка, яка не має визначених меж, кадастрового номеру, а інформація про неї не занесена до ДЗК, не може вважатися об'єктом цивільних прав та сформованою земельною ділянкою. Окрім цього, відповідач зауважує, що витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.05.2023 року підтверджує її розмір (розрахунок) саме на 2023 рік та жодним чином не може бути застосований до попередніх періодів;
- посилаючись на те, що рішення щодо передачі відповідачу земельної ділянки площею 1,3929 га, кадастровий номер 2310100000:04:001:0173, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бориспільська (попереднє найменування вул. Братська), буд. 47а, прийнято позивачем 03.11.2021 року, відповідач стверджує, що до 03.11.2021 року відповідач не мав законних підстав отримати земельну ділянку в оренду, отже відсутні будь-які зобов'язання щодо сплати орендної плати.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.04.2025 р. у справі № 908/159/25 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи та приєднано її до спільного розгляду з апеляційною скаргою Запорізької міської ради.
Запорізькою міською радою подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», у відповідності до якого позивач просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 16.04.2025 р. у справі № 908/159/25 в оскаржуваній відповідачем частині - без змін.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідача позивач, зокрема, зазначає, що для застосування положень статті 1212 ЦК України не є обов'язковим встановлення сформованості земельної ділянки, а тому вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь Запорізької міської ради доходів, отриманих від безпідставно набутого майна за період 2019-2020 роки.
Акціонерним товариством «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу Запорізької міської ради, у відповідності до якого відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 16.04.2025 р. у справі № 908/159/25 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року у розмірі 54 911,80 грн - без змін.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги позивача відповідач, зокрема, зазначає наступне:
- покликаючись на положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» Податкового кодексу України, з урахуванням того, що згідно з переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, уся територія Запорізького району включена до території активних бойових дій, відповідач стверджує, що будь-яка плата за користування належною відповідачу земельною ділянкою у період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року нарахуванню та сплаті відповідачем фактично не підлягала;
- вказує на те, що висновки суду першої інстанції у справі № 908/159/25 повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 25.02.2025 р. по справі № 908/929/24;
- на переконання відповідача норми ПК України поширюються на всіх землекористувачів, в тому числі і на фактичних, які користуються землею і без укладення договору. Тому відповідач вважає такими, що не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання норм ПК України;
- вважає хибними доводи позивача про те, що місто Запоріжжя не перебувало в зоні активних бойових дій.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» є власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бориспільська (попереднє найменування вул. Братська), буд. 47а, належить на праві власності на підставі наказу Міністерства енергетики та електрифікації України № 122 від 13.07.1995 та наказу Міністерства палива та енергетики України № 775 від 23.12.2003, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 404142132 від 18.11.2024 (а.с. 22). Відповідно до вказаної інформації датою прийняття рішення про державну реєстрацію нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бориспільська (попереднє найменування вул. Братська), буд. 47а, є 06.04.2009.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 404133286 від 18.11.2024 зазначені об'єкти нерухомого майна розташовані на земельній ділянці загальною площею 1,3929 га, кадастровий номер 2310100000:04:001:0173, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бориспільська (попереднє найменування вул. Братська), буд. 47а. Власником земельної ділянки є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на праві комунальної власності (а.с. 23).
До 06.07.2023 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, були відсутні відомості про державну реєстрацію права оренди АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» земельної ділянки загальною площею 1,3929 га, кадастровий номер 2310100000:04:001:0173, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бориспільська (попереднє найменування вул. Братська), буд. 47а.
Земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:001:0173, загальною площею 1,3929 га було зареєстровано в Державному земельному кадастрі 01.12.2020 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробленої ТОВ «Бюро оцінок», що підтверджується витягом з державного земельного кадастру № НВ-4614745952020 від 01.12.2020 (а.с. 63-66).
03.11.2021 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 53/34 «Про відведення та передачу в оренду АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» земельної ділянки по вул. Бориспільській (попереднє найменування вул. Братська), буд. 47а для розташування станції технічного обслуговування» (зворотній бік а.с. 19).
10.11.2021 на підставі рішення Запорізької міської ради від 03.11.2021 № 53/34 ТОВ «Бюро оцінки» виконано встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), про що складено Акт підписаний виконавцем - ТОВ «Бюро оцінки», та землекористувачем - АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» (а.с. 19).
Відповідно до вказаного Акту, площа земельної ділянки по вул. Бориспільській (попереднє найменування вул. Братська), буд. 47а у м. Запоріжжя складає 1,3929 га. Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) межовими знаками не закріплені, так як збігаються з огорожами та фасадами будівель.
03.07.2023 між позивачем (Запорізькою міською радою) та відповідачем (АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО») укладено договір оренди землі № 20230400010028 (а.с. 12-16), який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 06.07.2023 (а.с. 112).
Відповідно до п. 4 договору оренди землі, на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: будівлі та споруди, які належать орендареві на праві приватної власності та обліковуються на його балансі.
Згідно з інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області № 10388/5/08-01-04-01-05 від 06.09.2024, АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:001:0173 за період з 01.01.2019 по 05.07.2023 нараховувались податкові зобов'язання по земельному податку.
Фактична сплата за земельну ділянку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бориспільська (попереднє найменування вул. Братська), буд. 47а, становить: за 2019 рік з 01.01.2019 до 31.12.2019 - 112 814,99 грн; за 2020 рік з 01.01.2020 до 31.12.2020 - 103 413,74 грн; за 2021 рік з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 112 814,99 грн; за 2022 рік з 01.01.2022 до 31.12.2022 - 124 096,49 грн; за 2023 рік з 01.01.2023 до 05.07.2023 - 73 273,63 грн.
Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.05.2023 № НВ-2300033202023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:001:0173 становить 4 757 032,08 грн (а.с. 22).
Запорізькою міською радою на підставі рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» складено розрахунок, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», земельною ділянкою площею 1,3929 га, кадастровий номер 2310100000:04:001:0173, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бориспільська (попереднє найменування вул. Братська), буд. 47а, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2019 по 05.07.2023, на загальну суму 200 718,19 грн, в тому числі: за 2019 рік з 01.01.2019 до 31.12.2019 - 44 092,67 грн; за 2020 рік з 01.01.2020 до 31.12.2020 - 34 691,42 грн; за 2021 рік з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 44 092,67 грн; за 2022 рік з 01.01.2022 до 31.12.2022 - 48 501,94 грн; за 2023 рік з 01.01.2023 до 05.07.2023 - 29 339,49 грн.
18.10.2024 Запорізька міська рада направила відповідачу вимогу про сплату плати за землю № 01/02-11/2306, яка залишилася без відповіді.
Оскільки АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» користувалось земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:04:001:0173 в період з 01.01.2019 по 05.07.2023 без укладення договору оренди землі, на підставі ст. 1212 ЦК України, позивач просить стягнути з АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.01.2019 по 05.07.2023.
Вирішуючи цей спір, місцевий господарський суд дійшов висновку, що не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, відповідач збільшив вартість власного майна, а Запорізькою міською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком правомірно очікував.
При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що до моменту формування земельної ділянки за період 2019-2020 років позивач правомірно використав для розрахунку розміру недоотриманих доходів за фактичне користування такою земельною ділянкою площу фактичного користування земельною ділянкою у розмірі 1,3929 га.
Водночас, ухвалюючи оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача доходів отриманих від безпідставно набутого майна за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки у розмірі 54 911,80 грн, місцевий господарський суд дійшов висновку, що до правовідносин сторін в цій частині мають бути застосовані приписи підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Щодо наведених висновків місцевого господарського суду колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (частина 1 ст. 124 ЗК України).
Користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною першою статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).
Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою ст. 21 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
У цій справі судом першої інстанції встановлено, що договір оренди землі № 20230400010028, предметом якого є оренда земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бориспільська (попереднє найменування вул. Братська), буд. 47а, укладено між позивачем (Запорізькою міською радою) та відповідачем (АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО») 03.07.2023 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 06.07.2023.
Водночас місцевим господарським судом встановлено, а сторонами не заперечувалось, що у спірний період з 01.01.2019 р. по 05.07.2023 р. відповідач був фактичним користувачем земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бориспільська (попереднє найменування вул. Братська), буд. 47а, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомості.
Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення з відповідача на користь Запорізької міської ради безпідставно збережених коштів за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій знаходиться належний відповідачу об'єкт нерухомого майна.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. Superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об'єкт, стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 15.02.2023. у справі № 922/2249/20.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої ст. 1212 ЦК України.
Із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна відповідач, як власник такого майна став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташоване майно, тому саме із дати набуття права власності на нерухоме майно у відповідача виник як обов'язок належним чином оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), так і обов'язок оплачувати користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Отже, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що несплата відповідачем Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для задоволення нагальних потреб.
Не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, відповідач збільшив вартість власного майна, а Запорізькою міською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком правомірно очікував.
Щодо стягнення з відповідача коштів до моменту формування земельної ділянки.
Як вже зазначалося вище, Запорізька міська рада є власником земельної ділянки загальною площею 1,3929 га, кадастровий номер: 2310100000:04:001:0173, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бориспільська (попереднє найменування вул. Братська), буд. 47а, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 404133286 від 18.11.2024 (а.с. 23).
На вказаній земельній ділянці розташовується нерухоме майно, що належить АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 13.10.2020, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 404142132 від 18.11.2024 (а.с. 22).
Земельна ділянка, кадастровий номер 2310100000:04:001:0173, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, що належить АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», сформована з 01.12.2020 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.
Стаття 79 ЗК України визначає земельну ділянку як об'єкт права власності; за цим визначенням, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Визначення земельної ділянки як об'єкта цивільних прав здійснюється через її формування у відповідності до статті 791 ЗК України.
Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 січня 2024 року у справі № 906/1141/22 зроблено висновок, згідно з яким, враховуючи приписи статті 79 ЗК України, нормативне регулювання, наведене у статті 791 ЗК України, не можна розуміти таким чином, що в разі, якщо земельна ділянка несформована, то існування прав на неї неможливе, оскільки вона не є об'єктом цивільних прав.
Натомість норму частини першої статті 791 ЗК України слід розуміти таким чином, що формування земельної ділянки є необхідним для її введення в цивільний обіг, зокрема, є передумовою для відчуження земельної ділянки чи встановлення речових прав на неї.
Таким чином Запорізька міська рада, як власник земельної ділянки, має право вимагати усунення порушених прав на неї, зокрема шляхом стягнення недоотриманих коштів плати за землю.
Плата за землю відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1. статті 14 ПК України - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19).
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:
- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;
- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України).
Отже законодавець визначив можливість розрахунку річного платежу орендної плати за певними алгоритмом, передбаченим пунктом 288.5 статті 288 ПК України, зокрема для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Таким чином, для стягнення коштів, які позивач як власник земельної ділянки мав би отримати як орендну плату у спірних правовідносинах, суду необхідно встановити у відповідності до положень статей 74-79 ГПК України фактичні обставини справи, що є складовими елементами розрахунку стягуваної суми, а саме: площу займаної земельної ділянки, часовий період (строк), протягом якого використовується земельна ділянка, її нормативно-грошову оцінку та відсоток, що підлягав застосуванню.
Як вже зазначалося, місцевим господарським судом встановлено, що у спірний період з 01.01.2019 р. по 05.07.2023 р. відповідач був фактичним користувачем земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бориспільська (попереднє найменування вул. Братська), буд. 47а, а тому у цей період у відповідача є обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомості.
Надаючи оцінку розрахунку позивача за період 2019-2020 років, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач правомірно використав для розрахунку розміру недоотриманих доходів за фактичне користування такою земельною ділянкою площу фактичного користування земельною ділянкою у розмірі 1,3929 га.
При цьому судова колегія звертає увагу на те, що, оскільки у даних правовідносинах йдеться у тому числі про стягнення з відповідача коштів, які він мав би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою за період з 2019 по 2020 роки, тобто за період, коли земельна ділянка не була сформована відповідно до статті 79-1 ЗК України, то площа фактично використовуваної у спірний період земельної ділянки має визначальне значення для здійснення розрахунку таких сум.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Так, при вирішенні питання, якою площею земельної ділянки фактично користувався відповідач до моменту формування земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з оцінки наступних наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 404142132 від 18.11.2024 відповідач є власником об'єктів нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бориспільська (раніше Братська), буд. 47а, на підставі наказу Міністерства енергетики та електрифікації України № 122 від 13.07.1995 та наказу Міністерства палива та енергетики України № 775 від 23.12.2003. Право власності зареєстровано в реєстрі речових прав 09.12.2008 (а.с. 22). Тобто у спірний період 2019-2020 р.р. (до моменту формування земельної ділянки) відповідач був власником нерухомого майна і користувався земельною ділянкою, на якій вони були розміщені.
Відповідно до наявного в матеріалах справи Акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 10.11.2021, складеного представниками ТОВ «Бюро оцінки» та землекористувачем - АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», площа земельної ділянки по вул. Бориспільській (раніше Братська), буд. 47а у м. Запоріжжя складає 1,3929 га, а межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) збігаються з огорожами та фасадами будівель (а.с. 19).
Вказаний Акт підписаний представником АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» без заперечень. Претензій під час складання акту з боку представників землекористувача не надійшло.
Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що вищевикладені обставини доводять користування АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» земельною ділянкою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бориспільська (раніше Братська), буд. 47а, до її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, саме у межах площі визначеної при формуванні земельної ділянки - 1,3929 га.
Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що до моменту формування земельної ділянки за період 2019-2020 років позивач правомірно використав для розрахунку розміру недоотриманих доходів за фактичне користування такою земельною ділянкою площу фактичного користування земельною ділянкою у розмірі 1,3929 га.
Щодо застосування для розрахунку розміру недоотриманих доходів за фактичне користування такою земельною ділянкою за період 2019-2023 років витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2023 рік.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (пункт 71).
Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов'язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.
За правовим висновком, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
За правовим висновком, викладеним у п.п. 7.19, 7.25, 7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 9.05/1680/20, постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, п. 38, 46, 51, 58 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, п. 5.7, 5.10 постанови Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15, постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
До позовної заяви було додано Витяг №НВ-2300033202023 від 03.05.2023 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки: номер 2310100000:04:001:0173, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4 757 032,08 грн (а.с. 22).
Таким чином, судова колегія констатує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність використання позивачем для розрахунку розміру недоотриманих доходів за фактичне користування такою земельною ділянкою Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-2300033202023 від 03.05.2023.
Щодо розрахунку розміру недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою.
Відповідно до Розрахунку недоотриманих доходів за фактичне користування АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», земельною ділянкою площею 1,3929 га, кадастровий номер 2310100000:04:001:0173, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бориспільська (раніше - Братська), 47а, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2019 по 05.07.2023 (а.с. 11) Запорізькою міською радою нараховано суми неотриманих доходів:
За 2019 рік з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 44 092,67 грн;
За 2020 рік з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 34 691,42 грн;
За 2021 рік з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 44 092,67 грн;
За 2022 рік з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 48 501,94 грн;
За 2023 рік з 01.01.2023 по 05.07.2023 - 29 339,49 грн;
на загальну суму 200 718,19 грн.
Як вже було зазначено вище, вирішуючи цей спір, суд першої інстанції дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2019 по 05.07.2023 за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:04:001:0173 у розмірі 145 806,39 грн.
При цьому, ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що до правовідносин сторін мають бути застосовані приписи підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» Податкового кодексу України, а тому в частині стягнення з відповідача доходів отриманих від безпідставно набутого майна в період з 01.03.2022 по 31.12.2022 у розмірі 54 911,80 грн має бути відмовлено, що й є предметом апеляційного оскарження, з приводу чого судова колегія зазначає наступне.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який згодом було неодноразово продовжено.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зокрема вказаний пункт доповнено підпунктом 69.14 відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Законом України від 11.04.23 року № 3050-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», який набрав чинності 06.05.2023, внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зокрема абз. 1 вказаного пункту встановлював наступне: «За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
Аналіз підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції чинній з 06.05.2023 свідчить про те, що тимчасово, на період з 01.03.2022 по 31.12.2022, не нараховується та не сплачується плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, окрім іншого, на територіях активних бойових дій та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб (схожий за змістом висновок щодо попередньої редакції пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладений у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.10.24 у справі № 620/5747/23).
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (в подальшому - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022.
На підставі вищевказаної постанови, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004).
Судом встановлено, що нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу, розташоване на земельній ділянці площею 1,3929 га з кадастровим номером 2310100000:04:001:0173 на території міста Запоріжжя.
Відповідно до вказаного Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, вся територія Запорізького району (код UA23060000000070350), станом на момент набрання чинності Законом України від 11.04.2023 № 3050-IX, віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022.
При цьому у пункті 2.3. вказаного Переліку по коду UA23060000000070350 не міститься виключень щодо територіальних громад Запорізького району, а тому Запорізька територіальна громада (м. Запоріжжя) входить до території Запорізького району.
З огляду на вказане вище правове регулювання, положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та той факт, що вся територія Запорізького району віднесена до території активних бойових дій з 12.03.2022 по 31.12.2022, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач мав право у спірний період не сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, яка розташована в місті Запоріжжя.
Проте, судова колегія зауважує, що, відмовляючи у стягненні з відповідача доходів отриманих від безпідставно набутого майна за землю у період з 01.03.2022 по 31.12.2022 у розмірі 54 911,80 грн на підставі підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» Податкового кодексу України, судом першої інстанції не враховані висновки Верховного Суду, викладені, зокрема у постановах від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
Так, Верховний Суд у постанові від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20, з урахуванням системного аналізу змісту п. 10.1.1 ст. 10, пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, ст. ст. 40, 41, п. 265.1.3 ст. 265 ПК України, виснував, що: "власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України".
Беручи до уваги відсутність у період з 01.03.2022 по 31.12.2022 укладеного між Запорізькою міською радою та відповідачем договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:001:0173 та враховуючи зазначені вище висновки Верховного Суду, судова колегія констатує, що суд першої інстанції, правильно встановивши обставини відсутності на час розгляду цієї справи договірних відносин між сторонами щодо оренди землі, водночас дійшов помилкового висновку, що відповідач є суб'єктом, який має право на застосування пільг щодо звільнення від нарахування та сплати орендної плати за землю у період з 01.07.2022 по 31.12.2022, передбачених підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України (щодо спірної суми - 54 911,80 грн).
Отже, висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача доходів отриманих від безпідставно набутого майна в період з 01.03.2022 по 31.12.2022 у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки у розмірі 54 911,80 грн є передчасним, а оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з порушенням статті 236 ГПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з'ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги позивача, в частині безпідставного застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, отже апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у відповідній частині.
Водночас судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» щодо неправомірного, на його думку, стягнення з відповідача недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою до моменту її формування, є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення в цій частині відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційних скарг судові витрати по сплаті відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн слід покласти на останнього, судові витрати по сплаті позивачем судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн слід покласти на відповідача.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.04.2025 р. у справі № 908/159/25 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.04.2025 р. у справі № 908/159/25 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.04.2025 р. у справі № 908/159/25 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Запорізької міської ради до Акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» про стягнення доходу, що отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2019 по 31.07.2024 у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:04:001:0173 у розмірі 54 911,80 грн - задовольнити.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» (вул. Фанатська (Добролюбова), буд. 20, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 00130872) на користь Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.01.2019 по 05.07.2023 у розмірі 54 911,80 грн.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» (вул. Фанатська (Добролюбова), буд. 20, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 00130872) на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 662,77 грн, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, ЄДРПОУ 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ.
В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 16.04.2025 р. у справі № 908/159/25 залишити без змін.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» (вул. Фанатська (Добролюбова), буд. 20, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 00130872) на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) судовий збір, сплачений позивачем за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, ЄДРПОУ 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ
Видачу наказів, на виконання цієї постанови, у відповідності до ст. 327 ГПК України доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков