ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
13 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1264/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
секретар судового засідання - І.С. Мисько,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Т.В. Шабашова
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП»
на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 (суддя О.О. Мусієнко, м.Одеса, повне рішення складено 23.07.2025)
у справі №916/1264/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП»
про стягнення 1099099,84 грн,
Короткий зміст позовних вимог. Коротка історія справи
30.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП», в якій просило стягнути 1997664,81 грн пені, 180031,79 грн - 3% річних, 895292, 01 грн інфляційних втрат, а також 45365, 48 грн судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив донарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №ОТ01192 від 16.01.2019 за період, що не охоплений рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/1577/21, до дати остаточного розрахунку за вказаним договором.
16.04.2025 Господарським судом Одеської області відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
05.06.2025 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог (вх. №17989/25 від 06.06.2025), в якій просив стягнути на його користь з відповідача 23916,79 грн пені, 179891,04 грн - 3% річних, 895292,01 грн інфляційних втрат, 16486, 50 грн судового збору, а також повернути надмірно сплачений судовий збір в сумі 28878,97 грн.
Також позивачем подано до місцевого господарського суду заяву, сформовану в системі «Електронний суд» 13.07.2025 (вх. № 22155/25 від 14.07.2025), в якій він просив стягнути з відповідача витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 50000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» 23916,79 грн пені, 179891,04 грн - 3% річних, 895292,01 грн інфляційних втрат, 16486,50 грн судового збору та 25000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 28878,97 грн.
Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, при цьому судом першої інстанції встановлено, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки починаючи з 12.03.2020 строк позовної давності, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжено на час дії карантину, а в подальшому - воєнного стану.
Короткий зміст заяви та ухвали суду першої інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 20.07.2025 (вх. №2-1148/25 від 21.07.2025), в якій просило ухвалити додаткове рішення у справі №916/1264/25; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн.
Позивач у заяві, сформованій в системі «Електронний суд» 22.07.2025 (вх. №23192/25 від 22.07.2025), просив відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» в ухваленні додаткового рішення у справі №916/1264/25 та стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн; розглянути справу за його відсутності у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2025 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» у прийнятті додаткового рішення у справі №916/1264/25 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача, оскільки рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 у даній справі ухвалено на користь позивача.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 у справі №916/1264/25 та ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2025 у даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 23916,79 грн пені, 38143,16 грн - 3% річних та 163192,23 грн інфляційних втрат, а також скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.07.2025 у справі №916/1254/25.
Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що позивач заявив вимогу про стягнення залишку пені поза межами строку позовної давності і що станом на дату звернення до суду у позивача в межах загального строку позовної давності залишилось право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат лише за період з 24.02.2022 по 27.11.2024, виходячи з суми заборгованості у розмірі 1712453,22 грн, а тому сума інфляційних втрат за період з 24.02.2022 по 27.11.2024 становить 732099,78 грн, а сума 3% річних за період з 24.02.2022 по 27.11.2024 становить 141747,88 грн.
Позиція позивача щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 у справі №916/1264/25 - без змін, посилаючись на те, що з огляду на приписи статей 256, 257 Цивільного кодексу України, встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12.03.2020, набрання чинності Законом України від 30.03.2020 №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02.04.2020, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також враховуючи дату звернення позивача із даною позовною заявою та період нарахування останнім заборгованості, стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та інфляційних втрат заявлено позивачем в межах визначеного законодавством строку позовної давності.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга зареєстрована судом 12.08.2025 за вх.№№3349/25, 3350/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2025 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.08.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.07.2025 у справі №916/1264/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/1264/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
21.08.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача Л.В. Поліщук з 25.08.2025 по 03.09.2025, питання щодо апеляційної скарги вирішувалося 04.09.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.07.2025 у справі №916/1264/25 залишено без руху. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
У межах встановленого ухвалою суду від 04.09.2025 строку, від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» - адвоката Чорного Олексія Віталійовича надійшла заява (вх.№3349/25/Д2 від 15.09.2025) про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП», викладену у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, про відкликання апеляційної скарги в частині оскарження ухвали Господарського суду Одеської області про відмову у прийнятті додаткового рішення від 25.07.2025 у справі №916/1264/25 задоволено. Постановлено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» в частині оскарження ухвали Господарського суду Одеської області про відмову у прийнятті додаткового рішення від 25.07.2025 у справі №916/1264/25 до розгляду не приймати та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП».
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 у справі №916/1264/25. Встановлено позивачу строк до 06.10.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги призначено на 28.10.2025 об 11:30 год.
06.10.2025 від позивача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3349/25/Д3 від 06.10.2025).
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді-учасника колегії суддів - С.В. Таран, судове засідання, призначене на 28.10.2025, не відбулось, про що помічником судді складено відповідну довідку.
Після усунення обставин, які зумовили неможливість проведення судового засідання, ухвалою суду від 03.11.2025, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 у справі №916/1264/25 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/1264/25 відбудеться 16.12.2025 о 10:00 год, а також про місце його проведення.
Між тим, у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги, судове засідання у призначений день та час не відбулось, про що помічником складено відповідну довідку.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 повідомлено учасників справи про те, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 у справі №916/1264/25 відбудеться 13.01.2026 о 10:30 год, а також про місце його проведення.
У судовому засіданні 13.01.2026 представник апелянта надала усні пояснення, відповідно до яких підтримала доводи апеляційної скарги та просила вимоги, викладені у ній, задовольнити.
Позивач про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, проте участі не брав.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Фактичні обставини справи
16.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» було укладено договір поставки №ОТ01192 (надалі - договір), згідно пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість і асортимент яких зазначені у специфікаціях, що складають невід'ємну частину цього договору.
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору строки поставки товару зазначаються в специфікаціях та в рахунках на постачання кожної окремої партії товару. Датою поставки кожної окремої партії товару вважається дата виписування постачальником видаткової накладної про відпуск товару покупцеві, підписаної покупцем.
Згідно з пунктом 4.1. договору покупець здійснює оплату товару в національній валюті - гривні, шляхом безготівкового перерахування в порядку, зазначеному в специфікаціях на постачання кожної окремої партії товару.
Положеннями пунктів 6.2., 6.3. договору унормовано, що у випадку порушення строків поставки товару, передбачених пунктом 3.2. даного договору, постачальник сплачує покупцю, за вимогою останнього, пеню у розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожен день прострочення поставки. У випадку недотримання умов оплати, що передбачені розділом 4 даного договору, покупець сплачує постачальнику за вимогою останнього пеню у розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожен день прострочення оплати.
Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020. Якщо жодна із сторін письмово не заявить про розірвання цього договору, договір вважається пролонгованим на 1 рік (пункт 9.3. договору).
Пунктом 9.4. договору передбачено, що у всьому, що не передбачено цим договором, сторони керуються законодавством України.
З матеріалів справи вбачається, що Господарським судом Одеської області розглядалась справа №916/1577/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1939100,50 грн, яка складається із суми основного боргу у розмірі 1712453,22 грн, пені у розмірі 109238,26 грн, збитків від інфляції у розмірі 25205,89 грн та 3% річних у розмірі 92203,13 грн.
Позовні вимоги у вказаній справі були обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №ОТ01192 від 16.01.2019, в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого позивачем товару.
29.06.2021 до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» надійшла зустрічна позовна заява, згідно якої останнє просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» заборгованість у розмірі 501299,16 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.09.2021 у справі №916/1577/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» про стягнення заборгованості у розмірі 1712453,22 грн - закрито; позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» збитки від інфляції у розмірі 87116,81 грн, пеню у розмірі 89057,00 грн, 3% річних у розмірі 23763,04 грн, судовий збір у розмірі 2999,05 грн; в решті позову відмовлено; зустрічний позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» заборгованість у розмірі 501299,16грн, судовий збір у розмірі 7519,49 грн; проведено зустрічне зарахування грошових сум, присуджених до стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» згідно частини одинадцятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» грошові кошти у розмірі 305882,75 грн.
Як вбачається із вказаного рішення суду, в процесі вирішення спору було встановлено, що на виконання зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №ОТ01192 від 16.01.2019, Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» товар, загальною вартістю 2447311,80 грн, що підтверджується видатковими накладними: №20624 від 24.06.2020 на суму 849744,00 грн, №206251 від 25.06.2020 на суму 272323,20 грн, №20711 від 01.07.2020 на суму 144861,46 грн, №207311 від 31.07.2020 на суму 61200,00 грн, №201019 від 19.10.2020 на суму 831600,00 грн, №201021 від 21.10.2020 на суму 287583,14 грн, який був оплачений відповідачем частково на суму 734858,58 грн. З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 1712253,22 грн. Водночас господарський суд дійшов висновку про зарахування в процесі вирішення судом даного спору однорідних зустрічних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» на суму 1712453,22 грн, які виникли на підставі договору поставки №ОТ01192 від 16.01.2019, а також вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» на суму 1712453,22 грн, які виникли на підставі контракту №71901 від 22.01.2019, право вимоги за яким перейшло до відповідача згідно договору цесії №1607 від 20.05.2021, що свідчить про наявність правових підстав для закриття провадження в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» про стягнення 1712453,22 грн відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Поряд з цим судом зазначено, що у зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару позивачем, в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, було нараховано до сплати збитки від інфляції у розмірі 92203,30 грн та 3% річних розмірі 25205,89 грн, які були нараховані за кожною видаткової накладною окремо до 28.05.2021.
Також судом зазначено, що з посиланням на умови пункту 6.3. договору поставки №ОТ01192 від 16.01.2019 та приписи чинного законодавства позивачем було нараховано відповідачу до сплати пеню у загальному розмірі 109238,26 грн за порушення строків оплати вартості отриманого товару, яка була розрахована позивачем окремо за кожною видатковою накладною до 28.05.2021, при цьому проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд зазначив, що правильним розміром пені є сума 89057,00 грн. Так, позивачем було здійснено нарахування пені за накладними №20624 від 24.06.2020, №206251 від 25.06.2020, №20711 від 01.07.2020, №207311 від 31.07.2020 із порушенням встановленого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку для нарахування пені, що має наслідком необхідність часткового задоволення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» позовних вимог у названій частині.
04.01.2024 до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2021 у справі №916/1577/21 за нововиявленими обставинами, відповідно до якої позивач просив рішення від 22.09.2021 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» основний боргу у розмірі 1712453,22 грн, збитки від інфляції у розмірі 87116,81 грн, пеню у розмірі 89057,00 грн, 3% річних у розмірі 23763,04 грн; у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 у справі №916/1577/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами задоволено; рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2021 у справі №916/1577/21 скасовано; ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» заборгованість у розмірі 1712453, 22 грн, збитки від інфляції у розмірі 87116,81 грн, пеню у розмірі 89057,00 грн, 3% річних у розмірі 23763, 04 грн, судовий збір у розмірі 28685,85 грн; у задоволенні зустрічного позову відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» судовий збір за подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у розмірі 39847,54 грн; у задоволенні вимоги про розподіл судового збору, сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» за подання апеляційної скарги, відмовлено.
Відповідно до вказаного рішення суд вказав в його резолютивній частині також і про стягнення із відповідача пені у розмірі 89057, 00 грн, збитків від інфляції у розмірі 87116, 81 грн, 3% річних у розмірі 23763,04 грн, судового збору у розмірі 2999, 05 грн, з метою видачі позивачу виконавчого документу, оскільки у рішенні від 22.09.2021 судом було проведено зустрічне зарахування грошових сум, присуджених до стягнення на користь сторін, яке у даному випадку судом не здійснюється з огляду на відмову у задоволенні зустрічного позову.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 916/1577/21 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 у справі №916/1577/21 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 у справі №916/1577/21 залишено без змін.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача з (урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх. №17989/25 від 06.06.2025)) про стягнення з відповідача через несвоєчасну оплату вартості поставленого позивачем товару за умовами договору поставки №ОТ01192 від 16.01.2019 за періоди, що не охоплені рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/1577/21, до дати остаточного розрахунку за вказаним договором пені у загальній сумі 23916,79 грн, 179891,04 грн - 3% річних та інфляційних втрат у сумі 895292,01грн.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За визначенням частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Приписами статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Як вже зазначалось, Господарським судом Одеської області розглядалась справа №916/1577/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1939100,50 грн, яка складається із суми основного боргу у розмірі 1712453,22 грн, пені у розмірі 109238,26 грн, збитків від інфляції у розмірі 25205,89 грн та 3% річних у розмірі 92203,13 грн.
На підставі зібраних у справі №916/1577/21 належних та допустимих доказів суд встановив, що відповідач допустив прострочення виконання своїх обов'язків за умовами договору поставки №ОТ01192 від 16.01.2019 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого позивачем товару.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 у справі №916/1577/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024, зокрема, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ» заборгованість у розмірі 1712453,22 грн, збитки від інфляції у розмірі 87116, 81 грн, пеню у розмірі 89057,00 грн та 3% річних у розмірі 23763, 04 грн, розрахунки за якими були здійснені в межах позовних вимог до 28.05.2021, що вбачається із розрахунку, який надавався у справі №916/1577/21 та який також надано до даної справи.
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Таким чином, обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 у справі № 916/1577/21, залишеному без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024, є преюдиційними для даної справи та повторного доведення під час її розгляду не потребують.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
При цьому колегія суддів зауважує на тому, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
За змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Схожий висновок викладено і в правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц.
Отже, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
У вказаному висновку судова колегія звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.
Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Навіть вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Дана правова позиція висвітлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Аналогічний висновок наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.
Таким чином, враховуючи період нарахування 3% річних та інфляційних втрат в межах справи №916/1577/21 - по 28.05.2021 та остаточне погашення відповідачем заборгованості лише 27.11.2024, у позивача виникло право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 29.05.2021 до 27.11.2024, тобто за період, раніше не охоплений нарахуваннями та стягненнями у справі №916/1577/21.
За наведеного, враховуючи доведеність факту прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання за договором №ОТ01192 від 16.01.2019, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 179891,04 грн - 3% річних за період з 29.05.2021 до 27.11.2024 та 895292,01 грн інфляційних втрат за період з червня 2021 року по жовтень 2024 року.
При цьому відповідач ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції контррозрахунку здійснених нарахувань не надав.
Крім того, статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України (який був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин, звернення з позовом та розглядом справи в суді першої інстанції) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пунктів 6.2., 6.3. договору у випадку порушення строків поставки товару, передбачених пунктом 3.2. даного договору, постачальник сплачує покупцю, за вимогою останнього, пеню у розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожен день прострочення поставки. У випадку недотримання умов оплати, що передбачені розділом 4 даного договору, покупець сплачує постачальнику за вимогою останнього пеню у розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожен день прострочення оплати.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення 23916,79 грн пені, які нараховані позивачем за специфікацією №23 від 12.10.2020 до договору поставки №ОТ01192 від 16.01.2019 на підставі видаткової накладної №201019 від 19.10.2020 за період з 29.05.2021 по 19.07.2021, розмір якої становить 17771,18 грн, та за специфікацією №22 від 12.10.2020 до договору поставки №ОТ01192 від 16.01.2019 на підставі видаткової накладної №201021 від 21.10.2020 за період з 29.05.2021 по 19.07.2021, розмір якої становить 6145,61 грн, тобто за період, який не був предметом розгляду у справі №916/1577/21 та який не перевищує періоду, передбаченого умовами пункту 6.3. договору та статті 232 Господарського кодексу України.
Щодо доводів скаржника про те, що позивачем заявлено вимогу про стягнення залишку пені, 3% річних та інфляційних втрат поза межами строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина перша, п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв'язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) виснувала, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки, право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.
Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263, 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме, продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон №540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.
Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом №540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі №910/18489/20 (провадження №12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.
Поряд із цим, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17.03.2022.
Надалі Законом України від 08.11.2023 №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон №3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
З врахуванням викладеного та беручи до уваги, що станом на 02.04.2020 позовна давність щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних не спливла, то перебіг цього строку був зупиненим на момент звернення позивача до суду із відповідним позовом та на момент ухвалення рішення суду першої інстанції (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).
При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що 04.09.2025 в набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 №4434-IX, який відновлює перебіг строків позовної давності. З розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу виключено норму, що зупиняла строки на час воєнного стану (пункт 19).
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку строк позовної давності позивачем не пропущено.
Висновки суду апеляційної інстанції
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про задоволення позову, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284
Господарського процесуального кодексу України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОГРУП» залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2025 у №916/1264/25 залишити без змін.
3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 19.01.2026.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран