Справа № 643/22736/25 (1-кс/643/7138/25) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/124/26 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: арешт майна
06 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 ,, ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
представника власника
майна - ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника власників майна ОСОБА_6 поданої в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 2023220000000534, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.04.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321-1 КК України, -
Вказаною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання прокурора.
Накладено арешт на майно, вилучене 16.12.2025 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
1.мобільним телефоном марки Apple, моделі iPhone 12 Pro, номер моделі MGKU3LL/A, серійний номер НОМЕР_1 , з сім карткою поміщеною до нього з номером: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2.мобільним телефоном марки Apple, моделі iPhone 17 Pro, номер моделі MG8N42P/A, серійний номер НОМЕР_3 , з сім карткою поміщеною до нього з номером: НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
3.ноутбуком марки Lenovo, моделі LOQ15IAX9, S/N:MP2QY3EX, MTM: 83GS00Q1RA, MO: MPNXB4C0904D, Factory ID: PRC4, який належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
4.ноутбуком марки Apple, моделі MacBook Air M2, серійний номер НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні прокурора майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження. У постанові про визнання майна речовим доказом зазначено, що вилучені предмети можуть бути в подальшому об'єктом слідчих дій, в тому числі експертного дослідження.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно відмовити.
Вказує, що орган досудового розслідування використовує кримінальне провадження № 22023220000000534 для накладення арешту на майно різних осіб, не пов'язаних між собою складами злочинів.
Також вважає, що слідчий не провів аналіз інформації, яка перебуває у вилученій техніці, на предмет чи містять вони відомості, які можуть бути використані у кримінальному провадженні.
Таким чином, вказане майно було передчасно визнано речовими доказами.
Судом також не зазначено жодної ознаки чи критерія речового доказу в розумінні ст. 98 КПК України.
Власниками майна було одразу надано слідчому всі паролі від вилученої техніки та надано вільний доступ до всієї техніки.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши думку представника власника майна адвоката, який підтримав свою апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів провадження вбачається, що Слідчим відділом Управління СБ України в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023220000000534 від 18.04.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 321-1 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснюється прокурорами відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури.
16.12.2025 в період часу з 07:06 по 09:37 на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова про дозвіл на обшук від 09.12.2025 (справа №643/21861/25, провадження № 1-кс/643/6955/25) проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , а саме у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки Apple, моделі iPhone 12 Pro, номер моделі MGKU3LL/A, серійний номер НОМЕР_1 , з сім карткою поміщеною до нього з номером: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- мобільний телефон марки Apple, моделі iPhone 17 Pro, номер моделі MG8N42P/A, серійний номер НОМЕР_3 , з сім карткою поміщеною до нього з номером: НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- ноутбук марки Lenovo, моделі LOQ15IAX9, S/N:MP2QY3EX, MTM: 83GS00Q1RA, MO: MPNXB4C0904D, Factory ID: PRC4, який належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- ноутбук марки Apple, моделі MacBook Air M2, серійний номер FYTVX19W1T, який належить ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
16.12.2025 постановою слідчого вказані предмети та речі визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.
З клопотання прокурора, який є процесуальним керівником у справі, про арешт майна вбачається, що арештоване майно в повному обсязі відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України і може мати доказове значення у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так, ч.2ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальної конфіскації майна(якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4)розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Задовольнивши клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, про наявність підстав вважати, що майно, на яке посилається прокурор, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, оскільки існують розумні підозри вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, і не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.
Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Слідчим суддею було встановлено і з цим погоджується колегія суддів, що в межах даного кримінального провадження в ході проведення обшуку за ухвалою слідчого суддів, було вилучене майно.
Вказане майно було визнано речовими доказами у справі.
Також прокурор, повідомив, що засоби мобільного зв'язку, комп'ютерна техніка можуть містити відомості про способи здійснення протиправної діяльності, а також інформацію про інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінальних правопорушень та яким в подальшому може бути повідомлено про підозру.
Вказані предмети необхідні для проведення експертних досліджень за допомогою спеціаліста з метою отримання інформації, яка має значення для кримінального провадження.
Колегія суддів враховує такі твердження прокурора, а тому за вказаних обставин, прокурор довів необхідність арешту майна у відповідності до положень ст. 170 КПК України, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України
Не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.
Що стосується посилання апелянта на те, що прокурором не доведено, що вилучене майно має значення для даного кримінального провадження, то такі доводи є необґрунтованими та передчасними, оскільки саме після проведення слідчих дій, що є повноваженнями слідчого, і буде встановлено чи містять вилучені телефони та техніка інформацію, яка має значення для кримінального провадження.
Решта доводів, на які посилається в апеляційній скарзі представник власників майна також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують правильність висновків зазначених в ній, а ґрунтуються лише на суб'єктивних оціночних судженнях.
При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України.
Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.
Також, Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Крім того, відповідно до порядку, передбаченого ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_6 поданої в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 2023220000000534, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.04.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321-1 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді