Іменем України
16 січня 2026 року м. Кропивницький
справа № 393/255/25
провадження № 22-ц/4809/242/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Дуковський О.Л., Єгорова С.М.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»;
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2025 року (суддя Бондаренко В.В.).
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі - ПрАТ «СК «Уніка») звернулось до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовом, відповідно до якого просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь страхове відшкодування за завдані збитки у розмірі 55521,24 грн у порядку регресу.
В обґрунтування зазначає, що 29 травня 2024 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 було укладено поліс №221199892 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, предметом якого є страхування транспортного засобу «Skoda Kodiaq», державний номер НОМЕР_1 .
20 серпня 2024 року на автодорозі Олександівка-Кропивницький-Миколаїв, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів «Skoda Kodiaq», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та «Ford Focus», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , у результаті якої транспортному засобу «Ford Focus» було завдано механічних пошкоджень.
Вказує, що відповідно до постанови Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2024 року у справі №383/1112/24, яка набрала законної сили, відповідачку було визнано винною у настанні ДТП та залишенні місця ДТП.
22 серпня 2024 року потерпіла у ДТП ОСОБА_3 звернулась до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування № 21870333954/1.
На підставі страхового акту/наказу №21870333954/1 від 30 серпня 2024 року ПрАТ «СК «Уніка» визнало дану подію страховим випадком та виплатило потерпілій ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 55 521,24 грн.
Вважає, що оскільки ОСОБА_1 спричинила ДТП, унаслідок чого були пошкоджені транспортні засоби, та залишила місце ДТП, у позивача виникло право вимоги до відповідачки у порядку регресу.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2025 року позов ПрАТ «СК «Уніка» задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача суму страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 55 521,24 грн; здійснено розподіл судових витрат.
Задовольняючи вимоги позову у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції станом на день виникнення спірних відносин), зокрема, пп. «в» пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 названого Закону, за яким страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Таким чином, встановивши, що позивач сплатив страхове відшкодування потерпілому від дорожньо-транспортної пригоди, яку спричинила відповідачка, яка після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишила місце пригоди, суд вважав, що до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідачки в межах суми сплаченого страхового відшкодування.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2025 року, відповідачка оскаржила його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, щопозивачем не надано жодних доказів щодо понесених витрат особою, яка є потерпілою стороною у дорожньо-транспортній пригоді.
Вказує, що суд першої інстанції при визначені розміру шкоди помилково виходив із вартості відновлювального ремонту автомобіля, визначеного на підставі ремонтної калькуляції, оскільки вартість, визначена вказаною калькуляцією, являє собою лише ймовірну, а не фактичну вартість такого ремонту. Вважає, що калькуляція не є належним доказом заподіяної потерпілій стороні майнової шкоди саме в сумі 57 521,24 грн, а інші докази на обґрунтування ціни позову та вартості майнової шкоди відсутні.
Зауважує, що позивач не виявив бажання призначити у справі судову автотоварознавчу експертизу пошкодженому транспортному засобу «Ford Focus», а відсутність у нього пошкодженого автомобіля унеможливлює повернення особі, з якої буде проведено стягнення майнової шкоди, пошкоджених деталей.
На переконання скаржниці, вважаючи встановленим завдання потерпілій стороні збитків у вигляді витрат, понесених на відновлювальний ремонт автомобіля у розмірі згідно калькуляції та в подальшому виплаченої суми страхового відшкодування, суд відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22, ст. 1192 ЦК України повинен був враховувати розмір саме таких витрат, а не вартість відновлювального ремонту.
Звертає увагу, що судом не надано оцінки усним доводам відповідачки про те, що опис зовнішніх пошкоджень транспортного засобу, вказаний в протоколі огляду колісного транспортного засобу від 22 серпня 2024 року, який складено за відсутності ОСОБА_1 , не узгоджується із описом таких пошкоджень, зафіксованих поліцією у день ДТП та перелічених у схемі місця ДТП, а також те, що відсутні акт виконаних робіт по ремонту автомобіля та оплати робіт.
Відтак, вважає, що відшкодована позивачем сума на підставі ремонтної калькуляції, страхового акту та узгоджувального акту є ні чим іншим як домовленістю з потерпілим.
Крім того, стверджує, що суд не вирішив питання про передачу відповідачці замінених деталей автомобіля або ж визначення їх вартості для зменшення суми відшкодування.
Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу
У поданому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргупозивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2025 року у даній справі залишити без змін.
Зазначає, що не погоджується та вважає помилковими доводи скаржниці з наступних підстав:
-звіт про оцінку транспортного засобу є додатковим оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17;
-ремонтна калькуляція №2187033395 від 30 серпня 2024 року складена на основі комп'ютерної програми «Аudatex», що рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, а тому зазначене виключає сумніви щодо невідповідності ремонтно-відновлювальних робіт характеру пошкоджень.
-у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 643/10751/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів не вимагає присутності винуватця при огляді. Якщо ж його не було при проведені огляду, то оцінка не може бути поставлена під сумнів з цих підстав;
-відповідачка не надала доказів на підтвердження своїх заперечень, не спростувала обсягу пошкоджень транспортного засобу «Ford Focus», не заявляла клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи;
-чинне законодавство не містить прив'язки можливості отримання відшкодування заподіяних матеріальних збитків в залежності від реального проведення ремонтних робіт та затрат потерплої сторони на їх проведення, а тому ремонтні та відновлювальні роботи можуть бути проведені після отримання відшкодування матеріальної шкоди (а.с. 130-138).
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2025 року залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків скарги.
На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Кропивницького апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року здійснено заміну члена колегії з розгляду даної справи судді Письменного О.А. суддею Єгоровою С.М.
Ухвалою апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2025 року; відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Згідно з ухвалою апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 травня 2024 року між ПрАТ «СК «Уніка» (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 221199892, що посвідчує укладення внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 029013/4440/0005061, на наступних умовах:
-забезпечений транспортний засіб - автомобіль марки «Skoda Kodiaq», державний номер НОМЕР_1 ;
-страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 320000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну - 160000,00 грн;
-розмір франшизи - 2000,00 грн;
-строк дії договору з 30 травня 2024 року до 29 травня 2025 року включно (а.с. 9).
Відповідно до постанови Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2024 року у справі №383/1112/24, яка в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили 05 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3400,00 грн (а.с. 14-17).
При цьому, судом у справі №383/1112/24 було встановлено, що 20 серпня 2024 року о 16 год. 20 хв. ОСОБА_1 на автодорозі Н-14, 123 км., керувала автомобілем «Skoda Kodiaq», державний номер НОМЕР_1 , та скоїла ДТП, а саме керуючи автомобілем не надала перевагу в русі автомобілю «Ford Focus», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого здійснила зіткнення та залишила місце пригоди, чим порушила вимоги п. 2.10а Правил дорожнього руху, тобто скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП.
Крім того, 20 серпня 2024 року о 16 год. 20 хв. ОСОБА_1 на автодорозі Н-14, 123 км., керувала автомобілем «Skoda Kodiaq», державний номер НОМЕР_1 , на виїзді з с. Шляхове Кропивницького району Кіровоградської області на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі, не надала перевагу в русі автомобілю «Ford Focus», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого сталося зіткнення транспортних засобів. Під час дороджньо-транспортної пригоди транспортні засобі зазнали механічних ушкоджень, чим порушила вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху, тобто скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, встановлено, що 20 серпня 2024 року автомобілем «Skoda Kodiaq», державний номер НОМЕР_1 , який на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди був забезпечений полісом №221199892, керувала відповідачка, яка спричинила ДТП, внаслідок чого були пошкоджені транспортні засоби, та залишила місце ДТП.
22 серпня 2024 року власник транспортнрого засобу «Ford Focus», державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 звернулась до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування № 21870333954/1, що підтверджується копіями заяви про виплату страхового відшкодування та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.18-19, 20).
22 серпня 2024 року для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Ford Focus», державний номер НОМЕР_2 , було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу, про що складено протокол огляду колісного транспортного засобу (а.с. 21-24).
Відповідно до ремонтної калькуляції №2187033395 від 30 серпня 2024 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ford Focus», державний номер НОМЕР_2 , складає 126814,25 грн, що за вирахуванням зношення запчастин у сумі 69293,01 грн, становить 57521,24 грн (а.с.25-29).
Відповідно до копії страхового акту/наказу №21870333954/1 від 30 серпня 2024 року ПрАТ «СК «Уніка» визнало подію страховим випадком. Згідно з наведеним розрахунком суми страхового відшкодування вартість матеріального збитку з урахуванням зносу складає 57521,24 грн, франшиза - 2000,00 грн, сума страхового відшкодування - 55521,24 грн (а.с.30).
Аналогічні дані щодо суми страхового відшкодування містяться у висновку про виплату страхового відшкодування від 30 серпня 2024 року (а.с. 31).
ПрАТ «СК «Уніка» сплачено на користь ОСОБА_3 суму страхового відшкодування у розмірі 55521,24 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №184458 від 30 серпня 2024 року (а.с. 32).
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідачки направлено досудову вимогу від 09 жовтня 2024 року про відшкодування завданих збитків у розмірі 55521,24 грн (а.с. 33- 34).
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону відповідає у повній мірі.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції надав правильну нормативно-правову оцінку спірним правовідносинам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог позову, враховуючи наступне.
Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речову право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використанням, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно підпункту «в» пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказані норми є спеціальними та регулюють спірні правовідносини щодо наявності підстав у страховика пред'явити регресний позов до водія забезпеченого транспортного засобу, якщо останній після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
У справі, що переглядається, встановлено, що на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Skoda Kodiaq», державний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «Уніка», а вина водія вказаного транспортного засобу у порушенні Правил дорожнього руху України, а також факт залишення відповідачкою місця ДТП встановлені постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2024 року у справі №383/1112/24.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач виплатив потерпілій особі 55 521,24 грн страхового відшкодування на підставі протоколу огляду колісного транспортного засобу, ремонтної калькуляції, страхового акту/наказу, висновку про виплату страхового відшкодування.
Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд помилково виходив із вартості відновлювального ремонту автомобіля, визначеного на підставі ремонтної калькуляції, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки таку вартість відповідачкою належними та допустимими доказами не спростовано, що відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком.
Інших належних та допустимих доказів щодо вартості матеріального збитку відповідачкою не надано, клопотання про проведення експертизи нею не заявлялося, відповідний експертний висновок, виготовлений на замовлення відповідачки, нею до суду не подавався.
Судом першої інстанції підставно відхилено доводи відповідачки про те, що огляд транспортного засобу був проведений без її участі, оскільки як зазначив Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 643/10751/16-ц, така присутність заінтересованих осіб не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби.
Крім того, такі доводи не є обґрунтованими, оскільки відповідачка не навела об'єктивного підтвердження того, що її відсутність під час огляду пошкодженого під час ДТП автомобіля призвела до неправомірності розрахунків суми збитку. Наведені посилання носять характер припущень, що не можуть бути оцінені та враховані судом.
За викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Решта викладених в апеляційній скарзі доводів скаржниці не спростовують відповідних обґрунтованих та правомірних висновків місцевого суду, а зводяться до власного суб'єктивного розуміння як спірних правовідносин, так і їх нормативно-правового регулювання.
Так, зокрема, стверджуючи, що суд не вирішив питання про передачу відповідачці замінених деталей автомобіля або ж визначення їх вартості для зменшення суми відшкодування та посилаючись при цьому на ч. 2 п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки», скаржницею не враховано, що спір у даній справі не є спором про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, яке не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторони та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
На переконання колегії суддів,скаржниці надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, її аргументи, що стосуються предмету та підстав пред'явленого позову, були почуті та враховані.
Оскільки наявності визначених ЦПК України підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено, у задоволенні апеляційної скарги належить відмовити.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2025 року, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. Л. Дуковський
С. М. Єгорова