Справа № 183/6559/24
№ 1-кс/183/29/26
12 січня 2026 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) (Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_3 , погоджене прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.03.2023 року за № 62023050020000101відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Піщане Старобільського району Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
08 січня 2026 року слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) (Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_3 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.03.2023 року за № 62023050020000101відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023050020000101 від 28.03.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника державної установи «Старобільський слідчий ізолятор», ОСОБА_5 призначено на посаду молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони державної установи «Старобільський слідчий ізолятор» в спеціальному званні прапорщик внутрішньої служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні правоохоронні функції.
Таким чином, молодший інспектор 2 категорії відділу режиму і охорони державної установи «Старобільський слідчий ізолятор» ОСОБА_5 здійснює правозастосовні функції та є працівником правоохоронного органу.
Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Водночас ОСОБА_5 , в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, на порушення вимог ст. ст. 1, 2, 17 Конституції України зрадив українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за таких обставин.
24.02.2022 виконання наказів вищого військового керівництва військовослужбовці збройних сил ворога України - російської федерації (далі - зсрф), шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України Київській, Луганській, Донецькій, Харківській, Житомирській, Чернігівській, Сумській, Херсонській, Запорізькій, Миколаївській, інших областях і здійснили широкомасштабний збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти військової та цивільної адміністрації, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, після чого внаслідок широкомасштабного збройного нападу здійснили військову окупацію частин вказаних територій України, в тому числі території м. Старобільськ Луганської області, яка фактично захоплена та тимчасово окупована з березня 2022 року.
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, в подальшому дію якого продовжено по 20.08.2023 шляхом прийняття 15.03.2022, 21.04.2022, 22.05.2022, 15.08.2022, 16.11.2022 Верховною Радою України відповідних Законів а підставі Указі Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022.
Приблизно з середини червня 2022 року ОСОБА_5 добровільно вступив та розпочав службу у так званому ««Старобільському слідчому ізоляторі управління виконання покарань міністерства внутрішніх справ луганської народної республіки». Цей підрозділ є частиною окупаційної адміністрації російської федерації та розташований за адресою: Луганська область, м. Старобільськ, вул. Монастирська, буд. 65.
Тобто, ОСОБА_5 вчинив державну зраду шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи при цьому те, що в період триваючого збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, вказане шкодить суверенітетові територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні державної зради, а саме діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
17.03.2023 року у відповідності до ст. ст. 276-278 КПК України складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Із показань свідків, протоколів огляду публікацій Інтернет-ресурсів підтверджується, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України в м. Старобільськ Луганської області.
У зв'язку зі збройною агресією рф, введеним воєнним станом в Україні, захопленням м. Старобільськ Луганської області та проведенням бойових дій на лінії зіткнення, беручи до уваги існування достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити складене письмове повідомлення про підозру та повістки про виклик, вказане позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 17.03.2023 у день його складання, у зв'язку з чим, зазначене повідомлення про підозру та повістки про виклики на 25.03.2023, 26.03.2023, 27.03.2023), відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України направлено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а саме опубліковано на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4), а також офіційному сайті видання Кабінету Міністрів України, тобто засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газети «Урядовий кур?єр» N? 56 (7454) від 21.03.2023 (за посиланнями https://ukurier.gov.ua/media/newspaper/adv/2023-03-20/56_7454r.pdf) для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, допиту в якості підозрюваного тощо.
Жодного разу у призначений час громадянин України ОСОБА_5 у призначене місце не з'явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.
28.03.2023 року, у зв'язку з неявкою за викликом слідчого та ухиленням від слідства ОСОБА_5 оголошено у розшук.
Наявність обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 22 ст. 111 КК України, підтверджується сукупністю доказів, які здобуті під час досудового розслідування, зокрема:
- матеріалами ІНФОРМАЦІЯ_3;
- відомостями щодо видання паспорта громадянина України ОСОБА_5 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;
- протоколами огляду відеозапису, в ході яких за участю свідків оглянуто публікацію розміщену у відкритій мережі Інтернет, на офіційному Інтернет-ресурсі веб-ресурсі (мовою оригіналу) «Управление исполнения наказаний Министерства внутренних дел Луганской народной республики (http://uinlnr.su), за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.06.2022 та прикріплений до вказаної публікації відеозапис відповідно до якого свідки впізнали на опублікованому відеозаписі та показали на особу ОСОБА_5 , який зрадивши присязі в червні 2022 року, перебуваючи в період збройного конфлікту та в умовах воєнного стану на тимчасово окупованій території м. Старобільськ Луганської області, вступив та здійснює «службу» в одному з незаконно створених структурних підрозділах так званого «правоохоронного органу - Старобільському слідчому ізоляторі управління виконання покарань міністерства внутрішніх справ луганської народної республіки» окупаційної адміністрації країни агресора- рф та іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.
Складена та повідомлена ОСОБА_5 підозра повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 р. у справі Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс. Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, N 182).
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівствах від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 3 серпня 1990 року).
Таким чином, має місце наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, є особливо тяжким злочином, який карається позбавленням волі на 15 років або довічним позбавленням волі,з конфіскацією майна.
Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, передбачено, що завданням арешту майна є запобігання його відчуження та слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Окрім цього, п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено можливість накладення арешту на майно з метою конфіскації майна як виду покарання.
Водночас, у ч. 5 ст. 170 КПК України зазначено, що у випадку, накладення арешту на майно з метою конфіскації майна, як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме та нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, визначено необхідність арешту майна.
Згідно інформації з Державного реєстру нерухомого майна, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на праві власності належить:
- земельна ділянка, кадастровий номер: 4425184000:03:001:0123, площа (м2): 1627, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 32459486, тип майна: будинок, тип земельної ділянки: земельна ділянка, розмір частки: 1/1, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Необхідність накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 обґрунтовується тим, що останній, перебуваючи на свободі, розуміючи, що дане майно підлягає конфіскації як виду покарання, має можливість здійснити його відчуження та розтрату.
Відповідно до ч. 5 ст. 111 КК України санкції статті передбачає конфіскацію майна, тому на даний час у органу досудового розслідування виникла необхідність щодо накладення арешту на вищезазначене майно з метою унеможливлення його відчуження, оскільки в разі доведення вини ОСОБА_5 вищезазначене майно підпаде під конфіскацію майна відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Слідчий, посилаючись на приписи п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, просить накласти арешт на майно, що на праві власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з метою конфіскації майна як виду покарання, а саме на:
- земельну ділянку, кадастровий номер: 4425184000:03:001:0123, площа (м2): 1627, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 32459486, тип майна: будинок, тип земельної ділянки: земельна ділянка, розмір частки: 1/1, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з позбавленням права на відчуження та розпорядження вищевказаним майном, до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.
В судове засідання прокурор, власник майна ОСОБА_5 не з'явилися, прокурор звернувся до суду з заявою про розгляд клопотання за його відсутності.
Частиною 2 статті 172 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Слідчий суддя вважає, що виклик у судове засідання ОСОБА_5 , як власника майна щодо якого розглядається питання про арешт, не є доцільним з урахуванням необхідності збереження майна та уникнення ризиків його відчуження до вирішення даного клопотання.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя вважає доцільним здійснити розгляд клопотання за відсутності учасників.
У відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Розглянувши клопотання, дослідивши матеріали, долучені до клопотання, приходжу до нижченаведеного.
Встановлено, що 28.03.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 62023050020000101:
-правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 2 ст. 111 КК України;
-короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на території м. Старобільськ Луганської області, тобто на території, тимчасово окупованій зсрф, будучи громадянином України та працівником правоохоронного органу України - державної установи «Старобільський слідчий ізолятор», діючи умисно та добровільно, зустрівся з представниками так званої «луганской народной республики» (далі - «лнр»), що є частиною окупаційної адміністрації рф, які запропонували йому перейти на сторону окупанта, тобто на бік ворога України у воєнний час;
-орган досудового розслідування: Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську.
17.03.2023 року у відповідності до ст. ст. 276-278 КПК України складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Із показань свідків, протоколів огляду публікацій Інтернет-ресурсів підтверджується, що з червня 2022 року ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України в м. Старобільськ Луганської області.
У зв'язку зі збройною агресією рф, введеним воєнним станом в Україні, захопленням м. Старобільськ Луганської області та проведенням бойових дій на лінії зіткнення, беручи до уваги існування достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити складене письмове повідомлення про підозру та повістки про виклик, вказане позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 17.03.2023 у день його складання, у зв'язку з чим, зазначене повідомлення про підозру та повістки про виклики на 25.03.2023, 26.03.2023, 27.03.2023), відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України направлено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а саме опубліковано на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4), а також офіційному сайті видання Кабінету Міністрів України, тобто засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газети «Урядовий кур?єр» N? 56 (7454) від 21.03.2023 (за посиланнями https://ukurier.gov.ua/media/newspaper/adv/2023-03-20/56_7454r.pdf) для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, допиту в якості підозрюваного тощо.
Жодного разу у призначений час громадянин України ОСОБА_5 у призначене місце не з'явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.
Постановою прокурора від 28.03.2023 року на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, підтверджуються зібраними матеріалами кримінального провадження, а саме:
- Витягом з ЄРДР від 28.03.2023 року;
- матеріалами ІНФОРМАЦІЯ_3;
- відомостями щодо видання паспорта громадянина України ОСОБА_5 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;
- протоколами огляду відеозапису, в ході яких за участю свідків оглянуто публікацію розміщену у відкритій мережі Інтернет, на офіційному інтернет-ресурсі веб-ресурсі (мовою оригіналу) «Управление исполнения наказаний Министерства внутренних дел Луганской народной республики (http://uinlnr.su), за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.06.2022 та прикріплений до вказаної публікації відеозапис відповідно до якого свідки впізнали на опублікованому відеозаписі та показали на особу ОСОБА_5 , який зрадивши присязі в червні 2022 року, перебуваючи в період збройного конфлікту та в умовах воєнного стану на тимчасово окупованій території м. Старобільськ Луганської області, вступив та здійснює «службу» в одному з незаконно створених структурних підрозділах так званого «правоохоронного органу - Старобільському слідчому ізоляторі управління виконання покарань міністерства внутрішніх справ луганської народної республіки» окупаційної адміністрації країни агресора- рф та іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.
Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2024 року відносно ОСОБА_5 ,, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2026 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.03.2023 року за 62023050020000101 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Клопотання слідчого обґрунтовано необхідністю накладення арешту на майно з метою конфіскації майна як виду покарання.
Так, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на праві власності належить нерухоме майно, а саме:
- земельна ділянка, кадастровий номер: 4425184000:03:001:0123, площа (м2): 1627, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 32459486, тип майна: будинок, тип земельної ділянки: земельна ділянка, розмір частки: 1/1, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Слідчий суддя звертає увагу на те, що слідчий просить арештувати майно з метою конфіскації майна як виду покарання, в порядку, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України. Зазначене вище нерухоме майно не є речовим доказом у кримінальному провадженні № 62023050020000101.
Так, приписами ст. 170 КПК України визначено, що
1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
2. Арешт майна допускається з метою забезпечення:
-збереження речових доказів;
-спеціальної конфіскації;
-конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
-відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди
3. У випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
5. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що наразі накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 буде відповідати завданням кримінального провадження під час проведення досудового розслідування, а отже відповідатимуть вимогам ст. 170 КПК України.
Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
На думку слідчого судді, органом досудового розслідування доведено, що незастосування в даному випадку арешту вказаного майна може призвести до його відчуження, а тому з метою запобігання можливості відчуження майна в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя доходить висновку про наявність правових підстав для арешту майна.
При цьому, вирішуючи питання щодо заборони або обмеження користування арештованим майном , слідчий суддя, розглядаючи його в межах заявлених вимог, враховує положення ч. 11 ст. 170 КПК України, відповідно до якої заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до клопотання арешт накладається з метою забезпечення як виду покарання, а тому необхідно забезпечити неможливість відчуження майна.
Разом з тим, зважаючи на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя виходить з того, що критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді із матеріалів, доданих до клопотання.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом.
Таким чином, враховуючи обставини кримінального правопорушення та передбачену санкцією ч. 2 ст. 111 КК України можливу конфіскацію майна у разі ухвалення обвинувального вироку, на думку слідчого судді, арешт майна шляхом заборони розпорядження без заборони володіння та користування арештованим майном, буде пропорційним меті збереження майна з метою можливої конфіскації майна за результатами судового розгляду.
Таким чином, позбавлення особи права володіння та користування майном буде надмірним втручанням в права власника майна.
У зв'язку з вищенаведеним, клопотання слідчого про арешт майна з метою його конфіскації як виду покарання, в порядку, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 7, 110, 131, 132, 167-168, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) (Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_3 , погоджене прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.03.2023 року за № 62023050020000101 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, що на праві власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме на:
- земельну ділянку, кадастровий номер: 4425184000:03:001:0123, площа (м2): 1627, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 32459486, тип майна: будинок, тип земельної ділянки: земельна ділянка, розмір частки: 1/1, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з позбавленням права на відчуження та розпорядження вищевказаним майном, до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвалу проголошено 12 січня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1