Справа № 420/27868/25
16 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.07.2025 року № ОР 213050031022 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону У країни «Про державну службу»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби період роботи ОСОБА_1 в Управлінні освіти Первомайської міської ради з 22.09.2005 по 28.04.2006, з 15.08.2006 по 08.09.2006, з 25.10.2006 по 03.05.2012 згідно трудової книжки від 07.08.1987 НОМЕР_1 та з урахуваннях довідки про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 14.07.2025 № 96/07-02-13 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 14.07.2025 № 97/07-02-13, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2025 про переведення і перерахунок пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Позов обґрунтований тим, що позивачка вважає, що на час звернення із заявою про переведення на інший вид пенсії, вона дотримала всі умови щодо стажу державної служби та щодо віку і страхового стажу, а також надала належно оформлені довідки про складові заробітної плати для визначення розміру пенсії, а тому рішення відповідача щодо відмови в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним.
Ухвалою суду від 20.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
01.09.2025 року надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що позивач не має стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтю 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України. Вважає, що відповідачем правомірно прийнято рішення від 25.07.2025 року № ОР 213050031022 про відмову позивачу в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку з відсутністю правових підстав.
05.09.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
16 липня 2025 року позивачка звернулася із заявою про переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». До заяви було додано відскановану трудову книжку від 07.08.1987 НОМЕР_1 ; лист Південно-Східного міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби (далі Управління) від 25.04.2025 № 185/17-4/25, в якому відповідно до наданих Управлінню повноважень, розраховано стаж державної служби, а саме з урахуванням записів трудової книжки від 07.08.1987 НОМЕР_1 до стажу державної служби позивачки зараховано періоди роботи з 22 вересня 2005 року по 28 квітня 2006 року, з 15 серпня 2006 року по 08 вересня 2006 року, з 25 жовтня 2006 року по 03 травня 2012 року, з 04 травня 2012 року по 31.07.2012 та з 01 серпня 2012 року по 01 травня 2016 року; Довідку про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 14.07.2025 № 96/07-02-13 та Довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 14.07.2025 № 97/07-02-13.
Заява позивачки була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності. Рішенням від 25.07.2025 № ОР 213050031022 позивачці було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що "період роботи з 22.09.2005 по 03.05.2012 належить до категорії посад державних службовців органів місцевого самоврядування, та з 04.07.2001 посади органів місцевого самоврядування не відносяться до категорій посад державних службовців. До стажу державної служби було зараховано лише період з 04.05.2012 по 01.05.2016, тобто станом на 01.05.2016 в наявності лише 3 роки 11 місяців 29 днів". Зазначено, що посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому період роботи з 22.09.2005 по 03.05.2012 на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зараховано до стажу державної служби.
Позивачка, вважаючи протиправним рішення відповідача, звернулася до суду з даним позовом.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Визначене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058), яким встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Статтею 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із соціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначав Закон №3723-XII (чинний до 01.05.2016).
Відповідно до статті 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон №3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.
10.12.2015 було прийнято Закон України «Про державну службу» № 889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016 (далі Закон №889-VIII). Після 01.05.2016 відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ. Відповідно до п. 2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889 з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної досади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, Законом №889 передбачається можливість збереження права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 виключно в порядку ч. 1 ст. 37 Закону № 3723.
Таким чином, для набуття права на пенсію відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ заявник повинен відповідати одній з вказаних вимог:
- на момент набрання чинності Законом №889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України не менш як 10 років та перебування на посаді, яка належить до державної служби;
- на момент набрання чинності Законом №889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України не менш як 20 років незалежно від перебування на посаді, яка належить до державної служби.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17, від 29.11.2022 у справі №431/991/17 та від 12.09.2023 у справі №560/8328/22.
Отже, стаж роботи позивачки на посадах державної служби за період з 04.05.2012 по 01.05.2016 відповідачем не оспорюється, та є підтвердженим.
Спірним у цій справі є стаж державної служби позивачки за період роботив органах місцевого самоврядування з 22 вересня 2005 року по 28 квітня 2006 року, з 15 серпня 2006 року по 08 вересня 2006 року, з 25 жовтня 2006 року по 03 травня 2012 року.
Відповідач відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, не зарахувавши до стажу державної служби саме цей період роботи, мотивуючи своє рішення тим, що спірний період роботи належить до категорії посад службовців органів місцевого самоврядування, та з 04.07.2001 посади органів місцевого самоврядування не відносяться до категорій посад державних службовців.
Суд вважає обгрунтованими доводи позивачки про те, що за змістом п. 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII та п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 (далі - Порядок № 229) стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом (тобто до 01.05.2016) обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Як вбачається із трудової книжки від 07.08.1987 НОМЕР_1 позивачка працювала:
з 22.09.2005 по 28.04.2006 на посаді спеціаліста І категорії управління освіти Первомайської міської ради (записи № 17 - 20); 23.09.2005 позивачці присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування (запис № 19);
з 15.08.2006 по 08.09.2006 на посаді спеціаліста І категорії управління освіти Первомайської міської ради (записи № 23 - 24);
з 25.10.2006 по 10.06.2010 на посаді спеціаліста І категорії управління освіти Первомайської міської ради (записи № 27 - 29); 27.10.2008 позивачці присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування (запис № 28);
з 10.06.2010 по 03.05.2012 на посаді головного спеціаліста управління освіти Первомайської міської ради (записи № 29 - 31); 10.06.2010 позивачці присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування (запис № 30).
Отже, у спірний період з 22.09.2005 по 28.04.2006, з 15.08.2006 по 08.09.2006, з 25.10.2006 по 03.05.2012 позивачка працювала в Управлінні освіти Первомайської міської ради на посадах головного спеціаліста та спеціаліста І категорії.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VІІІ обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283), додатку до нього та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до п. 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Вказане положення також закріплено у п. 4 чинного Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 (далі Порядок №229).
Таким чином, як Порядок № 283, так і чинний Порядок № 229 передбачають, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.
04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-ІІІ (далі Закон № 2493-ІІІ).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2493-III передбачено, що дія Закону України № 3723-XII поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Верховний Суду постанові від 10.05.2018 у справі N9 351/1792/17, зазначив, що після набрання чинності Законом № 889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до ст. 46 Закону № 889-УІІІ та п. 4 Порядку № 229 час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Також у постанові від 06.03.2020 у справі № 1.380.2019.000417 Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування зараховувалась до стажу державної служби у порядку та відповідно до Порядку № 283 спірний досліджуваний період слід зарахувати до стажу державної служби для виплати надбавки за вислугу років.
Аналіз викладених норм законодавства та правових позицій Верховного Суду свідчить, що законодавство, яке діяло у спірний період, передбачало віднесення до стажу державної служби часу перебування позивачки на посадах головного спеціаліста та спеціаліста І категорії Управління освіти Первомайської міської ради.
Отже, період роботи позивачки з 22.09.2005 по 28.04.2006, з 15.08.2006 по 08.09.2006. з 25.10.2006 по 03.05.2012 в державному органі зараховується до стажу державної служби в силу наведених вище законодавчих вимог. Тобто, на дату набрання чинності Законом № 889-VІІІ (01.05.2016) позивачка мала понад 10 років стажу державної служби, та займала посаду в органі місцевого самоврядування.
Також суд приймає до уваги, що на момент звернення позивачки із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VІІІ (16.07.2025) вона досягла встановленого чинним законодавством пенсійного віку.
Таким чином, позивачка має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-УІІІ, оскільки вимоги зазначеної статті щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби виконані.
Враховуючи вищевикладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області безпідставно не врахувало до стажу державної служби період роботи згідно трудової книжки від 07.08.1987 НОМЕР_1 з 22.09.2005 по 28.04.2006, з 15.08.2006 по 08.09.2006, з 25.10.2006 по 03.05.2012 та, як наслідок, прийняло протиправне рішення від 25.07.2025 № ОР 213050031022 та неправомірно відмовило позивачці у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
З урахуванням обставин справи та з метою належного поновлення прав позивача суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби період роботи ОСОБА_1 в Управлінні освіти Первомайської міської ради з 22.09.2005 по 28.04.2006, з 15.08.2006 по 08.09.2006, з 25.10.2006 по 03.05.2012 згідно трудової книжки від 07.08.1987 НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2025 про переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Слід зазначити, що обраний судом спосіб задоволення позовних вимог позивачки не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, оскільки адміністративний суд у такий спосіб не підміняє інший орган державної влади, зокрема, шляхом обрахунку кількості років з урахуванням спірного періоду, а вказує на визначення відповідачу зобов'язання вчинити кореспондуючі праву на належне пенсійне забезпечення позивача дії.
Щодо вимог про зобовязання відповідача врахувати довідки від 14.07.2025 № 96/07-02-13 та від 14.07.2025 № 97/07-02-13 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, то суд приймає до уваги, що органом ПФУ не досліджувалось питання відсоткового розміру пенсії та не надавалась оцінка довідкам про розмір зарплати. Саме переведення на пенсію державного службовця здійснено не було. Відтак, спору щодо розміру пенсії відносно заробітної плати на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало. на час розгляду справи відсутні підстави вважати, що права позивача щодо визначення розміру пенсії при здійсненні такого переведення будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, то відповідно питання розміру пенсії відносно заробітної плати є передчасним .
За таких обставин вимога позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області врахувати довідки про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця від 14.07.2025 № 96/07-02-13 та від 14.07.2025 № 97/07-02-13, не підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який прийняв протиправне рішення, необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 90, 139, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.07.2025 року № ОР 213050031022 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу державної служби період роботи ОСОБА_1 в Управлінні освіти Первомайської міської ради з 22.09.2005 по 28.04.2006, з 15.08.2006 по 08.09.2006, з 25.10.2006 по 03.05.2012 згідно трудової книжки від 07.08.1987 НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2025 про переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням висновків суду.
В решті вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА