Справа № 420/920/26
про залишення позовної заяви без руху
16 січня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування висновку, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати висновок військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 № 194/9315 від 01.09.2023 р.;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає y невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Положеннями ч.1 ст.171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву, суддею встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.161 КАС України.
Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 р. у справі № 809/1087/17, від 22.11.2018 р. у справі № 815/91/18 та від 12.04.2023 р. у справі № 380/14933/22.
При цьому, суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, предметом спору у даній справі є, зокрема, висновок військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 № 194/9315 від 01.09.2023 р.
З урахуванням викладеного, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права 01.09.2023 р. Відтак, звернувшись до суду із цим позовом 14.01.2026 р., позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, визначений ч.2 ст.122 КАС України.
У заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач вказує, що неодноразово звертався зі скаргами до 18 регіональної військово-лікарської комісії МОУ та до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою виправлення допущених помилок в оцінці його стану здоров'я в адміністративному порядку. Вважав, що вказані органи усунуть порушення без необхідності звернення до суду, зокрема шляхом проведення повторного (контрольного) медичного огляду та внесення відповідних змін до військово-облікових документів і Реєстру. Остаточно про те, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів позивач продовжує обліковуватися як військовозобов'язаний, а відомості про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку не внесені, дізнався лише у 2025 році, отримав письмові відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.11.2025 р. та 21.11.2025 р. Лише після численних відмов у прийнятті до військових частин за станом здоров'я, після отримання низки медичних обстежень та отриманих висновків цивільних лікарів та зазначених відповідей органів військового управління, позивач остаточно усвідомив, що порушене право не буде відновлено без звернення до суду.
Вирішуючи питання про наявність поважності причин пропуску строку звернення до суду, суддя враховує, що позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. Зокрема, не надано копії скарг до 18 регіональної військово-лікарської комісії МОУ та до ІНФОРМАЦІЯ_3 й відповідей на них.
Суддя зауважує, що сам факт отримання листів 18.11.2025 р. та 21.11.2025 р. не свідчить про те, що саме з цих дат позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про вчинення активних дій для захисту своїх прав. Крім того, запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки через запровадження такого, не можна безумовно вважати поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, суддя приходить до висновку, що позивачу необхідно звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду та обґрунтуванням поважності причин пропуску строку із відповідними доказами.
Частиною 3 ст.161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ст.1 Закону № 3674-VI).
Згідно зі ст.2 Закону № 3674-VI платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частиною 1 ст.4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст.4 Закону № 3674-VI ).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 3328 грн.
Як вбачається з частини позовної заяви, позивач заявляє 2 вимоги немайнового характеру, судовий збір за які складає 2662,40 грн.
Однак до позовної заяви додано документ про сплату судового збору лише у розмірі 1331 грн., а тому недоплачена сума судового збору становить 1331,40 грн.
Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч.2 ст.169 КАС України).
З огляду на викладене позовна заява відповідно до ч.1 ст.169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме позивачу необхідно надати до суду обґрунтовану заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведеними іншими підставами для поновлення строку, а також надати платіжний документ про доплату судового збору у сумі 1331,40 грн.
Керуючись ч.1 ст.169 КАС України, суддя -
ухвалив:
Підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду визнати неповажними.
Залишити позовну заяву без руху.
Позивачу усунути недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи № 420/920/26 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя О.І. Бездрабко