про залишення позовної заяви без руху
15 січня 2026 року м. Київ № 320/645/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (адреса 01601, м.Київ, вулиця Володимирська, б.15, ЄДРПОУ 40108616), у якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати наказ ГУНП в Київській області № 136 від 05.03.2025 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УРАЗОР ГУНП в Київській області» в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани;
- визнати протиправними та скасувати наказ ГУНП в Київській області № 258 від 28.05.2025 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УРАЗОР ГУНП в Київській області» в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани;
- визнати протиправними та скасувати наказ ГУНП в Київській області (Номер наказу не зазначається з об'єктивних причин, оскільки на даний час він не відомий у зв'язку з наявною інформацією про направлення моєї особової справи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки) «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УОАЗОР ГУНП в Київській області» в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, буде отримано на запит до ГУНП в Київській області від 05.12.2025;
- визнати протиправними та скасувати наказ ГУНП в Київській області № 488 від 17.12.2025 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УОАЗОР ГУНП в Київській області» в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправними дії ГУНП в Київській області щодо не реалізації дисциплінарного стягнення та порушення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності;
- визнати, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби з поліції, застосоване до позивача, не було і не могло бути реалізоване, зокрема у зв'язку з його перебуванням на лікарняному з 23.12.2025 року, та не набрало законної сили;
- визнати протиправними дії ГУНП щодо одночасного застосування дисциплінарного стягнення та нарахування/виплати грошового забезпечення, що є взаємовиключними правовими діями.
Відповідно до вимог частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальних норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність та вважає за необхідне залишити позов без руху.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України позовній заяві зазначаються докази, що підтверджують вказані обставини.
Відповідна норма кореспондується з ч. 4 ст. 161 КАС України, де зазначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Суд зазначає, що відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у рішеннях, ухвалених у справах адміністративної юрисдикції, звернення до адміністративного суду є належним способом захисту лише за умови наявності реального, конкретного та індивідуалізованого порушення прав, свобод чи інтересів особи з боку суб'єкта владних повноважень, яке існує на момент звернення до суду та підтверджується належними і допустимими доказами.
З аналізу поданої позовної заяви та долучених до неї матеріалів убачається, що позивач не навів фактичних обставин, які б свідчили про протиправність оскаржуваних наказів, обмежившись загальними формулюваннями. Позовні вимоги не конкретизовані шляхом зазначення фактичних даних та розбіжностей між встановленими обставинами оскаржуваних наказів, що, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, унеможливлює перевірку обґрунтованості заявлених вимог.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що самі по собі посилання на норми матеріального права без викладення обставин їх порушення та без підтвердження таких обставин доказами не можуть вважатися належним обґрунтуванням адміністративного позову. Адміністративний суд не наділений повноваженнями з'ясування замість позивача підстав позову або формування предмета доказування за відсутності відповідних тверджень і доказів з боку особи, яка звернулася до суду.
З огляду на викладене та з урахуванням практики Верховного Суду суд доходить висновку, що позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містить належного обґрунтування позовних вимог, не підтверджена доказами та подана за відсутності визначеного предмета судового захисту в частині позовних вимог.
Тому, позивачеві необхідно уточнити позовну заяву шляхом зазначення фактичних обставин, даних та розбіжностей між ними та встановленими обставинами оскаржуваних наказів тощо.
Також, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивач оскаржує, зокрема, накази від 05.03.2025, 28.05.2025.
До суду з позовною заявою позивач звернувся 05 січня 2026 року, що суттєво перевищує строк на звернення до суду у даній категорії справі.
До позовної заяви не долучена заява про поновлення строку на звернення до суду.
Також, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Всупереч вимогам позивач не зазначив відомості про поштовий індекс сторін, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для відповідача), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти відповідача, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін.
Крім цього, відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як встановлено судом, позивачем заявлено 7 вимог немайнового характеру.
Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня 2025 року становить 3028,00 грн.
Таким чином, при зверненні до суду із цим адміністративним позовом позивачеві необхідно було сплатити 8 478,40 грн судового збору (3028*0,4*7).
Проте, до позовної заяви не долучена квитанція про сплату судового збору на відповідну суму.
Тому, позивачу необхідно заплатити судовий збір у розмірі 8 478,40 грн та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- уточнену позовну заяву із зазначення фактичних обставин, даних та розбіжностей між ними та встановленими обставинами оскаржуваних наказів;
- відомості про поштовий індекс сторін, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для відповідача), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти відповідача, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного, характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.
- оригіналу документа про сплату 8 478,40 грн судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за інтернет-адресою http://adm.ko.court. gov.ua/sud1070//tax, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суддя вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі (електронній формі).
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою шляхом завантаження відповідних матеріалів в електронному вигляді до Електронного суду до цієї справи.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.