Провадження № 22-ц/821/155/26Головуючий по 1 інстанції
Справа № 694/1729/24 Категорія: 305010900 Смовж О.Ю.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
16 січня 2026 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Новікова О.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,
особа, яка подає апеляційну скаргу - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2025 року (у складі судді Смовж О.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування,
У липні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду із позовом до ПАТ «НАСК «Оранта» та ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування за шкоду, завдану внаслідок ДТП.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.01.2024 автомобіль Honda Accord, 2016 року випуску, належний позивачці на праві власності, зазнав механічних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до постанови Ватутінського міського суду Черкаської області від 31.01.2024, яка набрала законної сили, у справі № 690/49/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта». Сума страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно?правової відповідальності власників наземних транспортних засобів загалом складає 260000 грн за шкоду, завдану майну потерпілого.
Після ДТП страхова компанія сплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування на загальну суму 180539,30 грн.
Не погодившись із виплаченою сумою, позивач звернулася до відповідача із вимогою здійснити донарахування в межах ліміту страхового відшкодування та сплатити ще 79460,73 грн, посилаючись на те, що згідно зі звітом № А03-27 від 31.03.2024 про оцінку автомобіля Honda Accord, 2016 року випуску, вартість відновлювального ремонту складає 686031,98 грн, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля прирівнюється до його ринкової вартості на момент ДТП і складає 589793 грн. Ринкова вартість транспортного засобу в пошкодженому стані після ДТП складає 229369 грн.
Враховуючи те, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу є значно вищою ніж вартість автомобіля, то позивач вважала, що до сплати страховиком на користь потерпілої підлягає сума різниці між ринковою вартістю автомобіля та вартістю у пошкодженому стані: 589793 грн - 229369 грн = 360424 грн.
Відтак, за твердженнями позивача, страхова компанія має сплатити всю суму в межах визначеного ліміту 260000 грн, а решту має сплатити винна у ДТП особа.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила:
- стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» шкоду, завдану внаслідок ДТП, в розмірі 79460,70 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 шкоду, завдану внаслідок ДТП, в розмірі 100424 грн;
- стягнути з відповідачів судовий збір в розмірі 1798,85 грн та судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 10000 грн.
Відповідач ПАТ «НАСК «Оранта» відмовився сплатити 79460,70 грн, натомість відповідач ОСОБА_2 добровільно сплатив 100424 грн, у зв'язку з чим позивач подала до суду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої остаточно просила суд:
- стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, що трапилася 14.01.2024, кошти у розмірі 79460,70 грн, а також судові витрати, які складають із судового збору в розмірі 899,43 грн та витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 5000 грн.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 22.10.2025 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто із ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 79460,70 грн недоплаченого страхового відшкодування.
Стягнуто із ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 899,43 грн, а також 5000 грн витрат на правничу допомогу.
Суд першої інстанції в своєму рішенні дійшов висновку, що наданий позивачем звіт про оцінку автомобіля та обсяг доданих до нього документів є таким, що складений з дотриманням вимог закону.
Відтак, виходячи з різниці між розміром завданих збитків, встановленого звітом про оцінку автомобіля, та фактично виплаченою сумою страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню недоплачена сума страхового відшкодування в розмірі 79460,70 грн.
Також, враховуючи складність справи, тривалість затраченого представником позивача часу на складання процесуальних заяв, документів, обсяг фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, участь адвоката в судових засіданнях, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд вважав, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ПАТ «НАСК «Оранта» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 22.10.2025 та ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування зазначає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним, а висновки, викладені в рішенні суду, суперечать фактичним обставинам справи.
Вказує, що на підставі звіту, складеного на замовлення ПАТ «НАСК «Оранта», страховою компанією було сплачено страхове відшкодування в розмірі 180539,27 грн. Проте, ОСОБА_1 не погодилась із таким розміром та просила стягнути недоплачене страхове відшкодування на підставі звіту № А03-27 від 31.03.2024, складеного на замовлення позивача.
При цьому, скаржник звертає увагу на те, що у позовній заяві не вказано в чому саме полягає неправильність розрахунків страхового відшкодування ПАТ «НАСК «Оранта». Також вказує, що позивачем не доведено належними доказами необхідність доплати страхового відшкодування.
27.11.2025 на адресу Черкаського апеляційного суду від представника позивача - адвоката Токар О.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Зазначає, що оскаржуване рішення винесене за результатами повного і всебічного розгляду справи, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
Вказує, що позивачем було замовлено власну оцінку транспортного засобу, про що було повідомлено страховика. Проте, відповідач в своєму листі зазначив, що ПАТ «НАСК «Оранта» не вбачає підстав для доплати страхового відшкодування. Причина такого рішення не роз'яснена.
На підставі викладеного, представник позивача просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін. Також у відзиві на апеляційну скаргу заявлено вимогу про стягнення з відповідача понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8000 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Згідно з пунктами 1, 3 ч. 6 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 19.12.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду, в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно зі ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» договір страхування складається з публічної частини договору страхування, якою є загальні умови страхового продукту, та індивідуальної частини договору страхування - страхового поліса (поліса).
Згідно з ст. 14 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.
У Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» детально регламентовано дії як водія, транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, тобто потерпілого, так і страховика.
Страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з п. п. 9.1, 9.2 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно?правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до п. п. 36.1, 36.2 ст. 36 ЗаконуУкраїни «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно?правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.
Наведені вище положення законодавства визначають порядок, підстави та розміри відшкодування збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки).
Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони - страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов'язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим (власником іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника) та здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі.
Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За таких обставин, згідно положень закону, покладення на застраховану винну у ДТП особу обов'язку відшкодувати потерпілому майнову шкоду можливе лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника (або у випадку, якщо виплачене страховиком страхове відшкодування (страхова виплата) є меншою від розміру фактично завданих збитків. В останньому випадку, на винну особу (страхувальника) може бути покладено обов'язок з відшкодування різниці між страховою виплатою та фактичним розміром шкоди.
При цьому, в такому випадку розмір здійсненої страхової виплати (страхового відшкодування) має бути максимально наближеним до встановленого ліміту відповідальності страховика (страхової суми) і може бути зменшений лише на розмір франшизи та/або розмір відповідного податку (ст. ст. 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно?правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), а також розрахований з урахуванням фізичного зносу замінюваних при відновлювальному ремонті запчастин пошкодженого в ДТП авто. Покладання ж обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Наведений правовий висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, в постанові від 20.03.2019 у справі № 522/438/18 та в постанові від 20.03.2019 у справі № 695/882/15-ц.
Стаття 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно?правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Ринкова вартість транспортного засобу до його пошкодження внаслідок дорожньо?транспортної пригоди визначається суб'єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом або страховиком відповідно до положень законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власницею транспортного засобу Honda Accord, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 14.01.2024, автомобіль зазнав механічних ушкоджень.
Постановою Ватутінського міського суду Черкаської області від 31.01.2024 у справі № 690/49/24, що набрала законної сили, встановлено, що ОСОБА_2 14.01.2024 близько 14 год 50 хв, керуючи автомобілем Jeep Grand Cherokee, д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення п.п. 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху, рухаючись по вул. Зоряній в м. Ватутіне не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та виїхав на перехрестя вул. Зоряної та вул. Захисників України, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем Honda Accord, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по вул. Захисників України в м. Ватутіне, що спричинило механічні пошкодження вказаних транспортних засобів. Судом визнано ОСОБА_2 винним в адміністративному правопорушенні, передбаченому ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди у даному випадку встановлено і не підлягає доказуванню.
Відповідно до Полісу добровільного комплексного страхування серії ЕАП № 0508264 від 07.09.2023 та Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216684536 від 10.09.2023 ОСОБА_4 застрахувала цивільно-правову відповідальність по забезпеченому транспортному засобу Jeep Grand Cherokee, д.н.з. НОМЕР_2 . Сума страхового відшкодування складає 260000 грн за шкоду, завдану майну потерпілого.
ПАТ «HACK «Оранта» сплатило на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 160000 грн відповідно до квитанції № 1532732582524 від 13.03.2024 та 20539,30 грн відповідно до квитанції AT «Ощадбанк» № 1532734846824 від 13.03.2024. Загальна сума сплаченого страхового відшкодування за договором страхування склала 180539,30 грн.
Не погоджуючись із такою сумою страхової виплати, позивач звернулася до страховика з вимогою здійснити донарахування страхової виплати в межах ліміту, визначеного в розмірі 260000 грн, та сплатити ще 79460,73 грн, оскільки її автомобіль вважається знищеним та не підлягає використанню.
Свою вимогу позивач аргументувала тим, що згідно зі звітом № А03-27 від 31.03.2024 про оцінку автомобіля Honda Accord, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 686031,98 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля внаслідок ДТП прирівнюється до його ринкової вартості на момент ДТП і складає 589793 грн. Ринкова вартість транспортного засобу в пошкодженому стані після ДТП складає 229369 грн.
Враховуючи, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу є значно вищою ніж вартість автомобіля, в такому разі до сплати страховиком на користь потерпілої сторони внаслідок ДТП підлягає сума різниці між ринковою вартістю автомобіля та вартістю у пошкодженому стані, а саме: 589793 грн - 229 369 грн = 360 424 грн.
Тобто, за твердженнями позивача, ПАТ «HACK «Оранта» мало сплатити на її користь в межах страхового ліміту за Полісом добровільного комплексного страхування Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів такого ліміту, а саме 260000 грн. Натомість здійснило виплату лише на суму 180539,30 грн, отже, розмір недоплаченого страхового відшкодування складає: 260000 грн - 180539,30 грн = 79460,70 грн. Решту належних до сплати коштів в розмірі 100424 грн добровільно сплатила винна особа ОСОБА_2 .
Як вбачається із листа ПАТ «НАСК «Оранта» № 09-02-17/4457 від 22.04.2024 розрахунок розміру страхового відшкодування страховою компанією здійснено на підставі проведеного 15.01.2024 огляду пошкодженого транспортного засобу Honda Accord, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , а також положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 1335/5/1159 від 24.07.2009.
Також зазначено, що відповідно до Звіту № 33685 від 22.02.2024, складеного на замовлення страхової компанії, ринкова вартість автомобіля Honda Accord, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 515826 грн, вартість відновлювального ремонту - 789388,23 грн, тобто автомобіль вважається фізично знищеним. Згідно з висновком № 33685/1 від 22.02.2024 вартість транспортного засобу після ДТП становить 335286,73 грн.
Отже, відповідачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 180539,27 грн з розрахунку: 515826 грн - 335286,73 грн = 180539,27 грн.
Разом з тим, в листі зазначено, що страхова компанія розглянула, наданий ОСОБА_1 . Звіт № А03-27 від 31.03.2024, але не вбачає підстав для доплати страхового відшкодування у заявленому розмірі.
Колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правомірно вважав звіт № А03-27 від 31.03.2024 про оцінку автомобіля, виконаним сертифікованим оцінювачем ОСОБА_5 на замовлення позивача, належним доказом вартості матеріального збитку, якого зазнала позивач, оскільки такий звіт складено після особистого огляду автомобіля, що підтверджується долученими фотокартками та Актом огляду транспортного засобу, тоді як відповідачем ПАТ «НАСК «Оранта» для надання висновку про вартість завданих збитків залучено сертифікованого оцінювача ОСОБА_6 , який не оглядав особисто пошкоджений автомобіль, взявши до уваги матеріали огляду транспортного засобу спеціаліста від 15.01.2024.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем ПАТ «НАСК «Оранта» не доведено належними доказами розмір завданих збитків.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди відповідача із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування, а також переоцінки доказів. Скаржник не обґрунтував доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Щодо заявленої у відзиві на апеляційну скаргу вимоги про стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн, понесених в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвокат Токар О.М. надала такі документи: копію договору про надання послуг адвоката від 26.11.2025; копію додатка № 1 від 27.11.2025 про проведений розрахунок до договору про надання послу адвоката б/н від 26.11.2025; копію розрахунку оплати послуг адвоката за додатком № 1.
Так, відповідно до розрахунку оплати послуг адвоката за додатком № 1, адвокатом Токар О.М. надано такі послуги з професійної правничої допомоги:
1) опрацювання апеляційної скарги, підготовка позиції сторони, огляд судової практики. Витрачений час: 5 год;
2) виготовлення відзиву на апеляційну скаргу. Витрачений час: 4 год;
3) запланована участь у судових засіданнях. Витрачений час: орієнтовно 1 год.
Загальна вартість правничої допомоги, наданої адвокатом Токар О.М. за цим розрахунком становить 8000 гривень.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Враховуючи те, що суд апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесені за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Однак, дослідивши надані адвокатом докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу адвокатом Токар О.М. в суді апеляційної інстанції, не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності та необхідних процесуальних дій сторони.
Беручи до уваги складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також те, що розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції проводився в порядку письмового провадження без призначення судового засідання, колегія суддів вважає за необхідне зменшити витрати на оплату правової допомоги за надані послуги до 1500 грн, які підлягають стягненню з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 .
Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд зазначає, що порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 137, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» залишити без задоволення.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2025 року у даній справі залишити без змін.
Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 1500 грн
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Судді Ю.В. Сіренко
Т.Л. Фетісова
О.М. Новіков