Справа № 953/9513/25
н/п 2/953/476/26
15 січня 2026 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Демченко С.В.,
за участю:
представника позивача - адвоката Сечко С.В.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - Кошова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції з Державною установою «Темнівська виправна колонія № 100» в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
10 вересня 2025 року адвокат Сечко С.В., який діє в інтересах Моторно (транспортного) страхового бюро України на підставі довіреності № 6-01/366 від 11 грудня 2024 року, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 281 244 грн 00 коп., судовий збір у розмірі 4 218, 67 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 16 липня 2023 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ЗАЗ Daewoo Т13110», державний номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_1 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 . У результаті ДТП пішохід ОСОБА_2 від отриманих травм загинув на місці ДТП. За фактом вказаного ДТП було відкрито кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023226200000544 ВІД 14.07.2023. Вироком Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2024 року у справі № 953/39/24 відповідача визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки та з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю на користь держави. На дату скоєння ДТП відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв'язку з чим МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілих осіб: ОСОБА_3 (матері загиблого) та ОСОБА_4 (батька загиблого) у загальному розмірі 281 244 грн, що включає в себе виплати, пов'язані із втратою годувальника та витрати на виготовлення та спорудження надгробного пам'ятника. Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача на користь МТСБУ витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування в розмірі 281 244 грн, та сплачений судовий збір.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 12 вересня 2025 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову. У встановлений законом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Представник позивача МТСБ України Сечко С.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав.
Суд, вислухавши позицію сторін по справі, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Суд встановив, що 16 липня 2023 року близько 12 години 10 хвилин ОСОБА_1 керував технічно справним автомобілем «ЗАЗ Daewoo Т13110», державний номерний знак « НОМЕР_1 », який на праві власності належить ОСОБА_5 , та рухаючись по вул. Гвардійців-Широнінців зі сторони вул. Бучми у напрямку вул. Валентинівської у м. Харкові, наближаючись до регульованого перехрестя вул. Гвардійців-Широнінців та вул. Нескорених у м. Харкові та регульованого пішохідного переходу, розташованого неподалік від вказаного перехрестя, при включеному червоному сигналі світлофора, що забороняє рух транспортних засобів, не зупинився перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія) та перед пішохідним переходом, створив своїми діями небезпеку для руху пішоходів, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_2 .
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки та з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю на користь держави.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 липня 2025 року вирок Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2024 року залишений без змін.
Як вбачається зі змісту вироку та підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 17 липня 2023 року та лікарським свідоцтвом про смерть № 10-12/1641-с/23, внаслідок дорожньо-транспортної події, що мала місце 16 липня 2023 року за участю відповідача ОСОБА_1 , пішохід ОСОБА_2 від отриманих травм загинув на місці події.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , батьками померлого ОСОБА_2 є: батько ОСОБА_4 та мати - ОСОБА_3 .
Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 31 липня 2023 року на момент настання ДТП транспортний засіб «ЗАЗ Daewoo Т13110», державний номерний знак « НОМЕР_1 » не мав чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності.
31 липня 2023 року ОСОБА_6 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до Моторного (транспортне) страхового бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просив здійснити регламентну виплату, пов'язану з втратою годувальника (для батьків) у розмірі 120 600 грн.
31 липня 2023 року ОСОБА_6 , діючи в інтересах ОСОБА_3 , звернувся до Моторного (транспортне) страхового бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просив здійснити регламентну виплату, пов'язану з втратою годувальника (для батьків) у розмірі 120 600 грн.
15 липня 2024 року ОСОБА_7 , діючи в інтересах ОСОБА_3 , звернувся до Моторного (транспортне) страхового бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просив здійснити регламентну виплату, пов'язану із витратами на виготовлення та спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 40 044 грн. До вказаної заяви додано копію товарного чеку № 22/06 від 22 червня 2024 року, відповідно до якої вартість ритуальних послуг склала 40 044 грн.
Зі змісту наказу «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 » у справі № 94852 вбачається, що МТСБУ зобов'язало Управління фінансів сплатити на рахунок ОСОБА_2 шкоду заподіяну в результаті ДТП у розмірі 120 600 грн.
Відповідно до довідки № 1 від 20 лютого 2024 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2 було виплачено 120 600 грн як регламентну виплату, пов'язану з втратою годувальника (для батьків) у справі № 94852, що підтверджується копією платіжного доручення № 847061 від 22 лютого 2024 року.
Зі змісту наказу «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 » у справі № 94852 вбачається, що МТСБУ зобов'язало Управління фінансів сплатити на рахунок ОСОБА_3 шкоду заподіяну в результаті ДТП у розмірі 120 600 грн.
Відповідно до довідки № 2 від 20 лютого 2024 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2 було виплачено 120 600 грн як регламентну виплату, пов'язану з втратою годувальника (для батьків) у справі № 94852, що підтверджується копією платіжного доручення № 847058 від 22 лютого 2024 року.
Зі змісту наказу «Про виплату ОСОБА_2 » у справі № 94852 вбачається, що МТСБУ зобов'язало Управління фінансів сплатити на рахунок ОСОБА_3 шкоду заподіяну в результаті ДТП у розмірі 40 044 грн.
Відповідно до довідки № 3 від 19 липня 2024 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_3 було виплачено 40 044 грн як витрати на поховання у справі № 94852, що підтверджується копією платіжного доручення № 914749 від 23 липня 2024 року.
Суд на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, виходячи з таких правових підстав.
Правовідносини, які виникли між відповідачем та позивачем - Моторним (транспортним) страховим бюро України регулюються нормами ЦК України та спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Статтею 22 ЦК України передбачено що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема якщо особа зазнала втрати у зв'язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено право особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (який був чинний на дату виникнення спірних правовідносин) на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Положеннями ст.ст. 3, 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 980 ЦК України передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідач на момент дорожньо-транспортної пригоди не виконав вимогу Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.
МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», законодавства України та свого Статуту.
Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст.41 п.41.1 пп.а, п.41.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. В таких випадках МТСБУ відшкодовується частина шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.
Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 23 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода пов'язана зі смертю потерпілого.
Пунктом 27.2 статті 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Згідно з ч. 2 ст. 1200 ЦК України шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.
Пунктом 27.4 статті 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно з ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Приписами п. 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Отже, законом встановлений порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу, якщо така шкода спричинена водієм транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини справи в контексті викладених норм законодавства, а також досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди.
Суд погоджується, що у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача як до винної особи в розмірі понесених витрат, що в загальному розмірі складають 281 244 грн, оскільки дана особа на момент ДТП не мала договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, визнані у повному обсязі відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 218,67 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280, 283 ЦПК України, суд
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму сплаченого майнового відшкодування у розмірі 281 244 (двісті вісімдесят одна тисяча двісті сорок чотири) гривні.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 218 (чотири тисячі двісті вісімнадцять) гривень 67 копійок.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8,.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса відбування покарання - Державна установа "Темнівська виправна колонія (№100)", Харківська область, Харківський район, с. Темнівка, вул. Харківська, 3.
Повний текст судового рішення складений та підписаний без проголошення 15 січня 2026 року.
Суддя С.В. Демченко