Головуючий І інстанції: Волошин Д.А.
16 січня 2026 р. Справа № 520/24838/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/24838/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів провадження підприємницької діяльності з 01.01.2006 по 31.12.2009 безперервно;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів провадження підприємницької діяльності з 01.01.2006 по 31.12.2009 безперервно.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивачка звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 року у справі № 520/24838/25 в частині та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів провадження підприємницької діяльності з 30.01.2007 по 31.12.2009 безперервно. Здійснити розподіл судових витрат з урахуванням результатів розгляду апеляційної скарги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що положення Закону № 1058 не розділяють страховий стаж окремо на такий, що застосовується для визначення права на призначення пенсії, та такий, що застосовується для обчислення розміру пенсії. Таким чином, особа за період роботи (ведення підприємницької діяльності) набуває один страховий стаж, який застосовується як для призначення пенсії, так і для обчислення її розміру. Вказує, що загальне правило обрахування страхового стажу регулюється положеннями ч. З ст. 24 Закону № 1058, разом з тим у п. 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону законодавцем для осіб, які вели підприємницьку діяльність, визначені окремі правила обчислення страхового стажу, а саме, період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включається до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру. Вказує, що такі правила мали б бути застосовані при первісному обчисленні пенсії позивача за віком. Однак пенсійним органом в цій частині були порушені норми законодавства (ч. 3 ст. 24 Закону № 1058, п. 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону), що, у свою чергу, призвело до зменшення страхового стажу та відповідно розміру пенсії позивача за віком. Посилаючись на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.08.2024 у справі №580/7175/21 вказала, що після призначення пенсії, тобто здійснення її перерахунку судом касаційної інстанції не зазначено про те, що нормативне положення п. 3-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підлягає застосуванню тільки при вирішенні питання визначення права на призначення пенсії.
Відповідач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Харківській області та з 27.12.2007 року отримує пенсію за віком.
25.08.2025 позивачка звернулась через веб-портал Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу з 30.01.2007 по 31.12.2009.
За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області було розглянуто заяву позивачки про перерахунок пенсії та прийнято рішення № 963320193417 від 03.09.2025 про відмову в перерахунку пенсії, оскільки згідно довідки ОК-5 за період з 30.01.2007 по 31.12.2009 суми страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Стаж за даний період зарахований пропорційно сплачених внесків (а.с. 36-37).
Вважаючи протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо незарахування до її страхового стажу періодів провадження підприємницької діяльності з 01.01.2006 по 31.12.2009 безперервно, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що страховий стаж позивачки обчислений за наданими документами та за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб з урахуванням сплати страхових внесків, відомостей щодо сплати страхових внесків в іншому розмірі в період з 30.01.2007 по 31.12.2009 позивачкою суду не повідомлено та відповідних доказів не надано.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 26 Закону № 1058-ІV, яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу.
Згідно частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами частини 3 статті 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:
ТП = Св : В, де:
ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;
Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;
В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.
За правилами пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Отже, положення наведеної норми, п. 3-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підлягають застосуванню саме при вирішенні питання визначення права на призначення пенсії, згідно із статтею 26 цього Закону (пенсія за віком).
Однак, у даному випадку питання щодо призначення позивачці пенсії за віком не вирішується, оскільки позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та з 27.12.2007 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV, а відтак положення наведеної норми у межах спірних правовідносин застосуванню не підлягають. Питання на час призначення пенсій щодо відсутності страхового стажу не поставало.
Крім того, якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою визначеною ст. 24 Закону № 1058-IV.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачкою у період з 30.01.2007 по 31.12.2009 щомісячні страхові внески були сплачені в сумі меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Тому страховий стаж позивачки обчислений за наданими документами та за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб з урахуванням сплати страхових внесків.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивачки щодо неправильного здійснення обрахунку відповідачем страхового стажу її роботи, як фізичної особи підприємця, є помилковими.
Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим.
Щодо посилань позивачки на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.08.2024 у справі №580/7175/21, колегія суддів вказує, що у вказаній справі питанням на яке було необхідно надати відповідь в межах касаційного перегляду справи було те, чи має позивач право на зарахування періодів його підприємницької діяльності до його страхового стажу у випадку відсутності доказів сплати страхових внесків. У вказаній справі касаційний суд погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що підтвердження стажу ставиться у залежність від сплати страхових внесків, тому посилання апелянта на висновки у вказаній справі не спростовують висновок суду першої інстанції у справі, що розглядається.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Ураховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду цієї справи рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, тому відсутні правові підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 по справі № 520/24838/25 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий