Головуючий І інстанції: Мельников Р.В.
16 січня 2026 р. Справа № 520/5406/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/5406/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - 3-тя особа, ГУ ПФУ в Харківській області), в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 21.02.2025 року за № 205050011256;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача: з лютого 1979 року по 27.05.1982 року та з серпня 1984 року по 31.12.2003 року на підставі архівної довідки № 01-29/358 від 11.08.2023 виданої КП «Трудовий архів» Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, що стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком з 15.08.2023 року на підставі ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 21.02.2025 року за № 205050011256.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача: з лютого 1979 року по 27.05.1982 року та з серпня 1984 року по 31.12.2003 року на підставі архівної довідки № 01-29/358 від 11.08.2023 виданої КП «Трудовий архів» Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, що стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 від 14.02.2025, з урахування висновків суду у цій справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що відомості про трудову діяльність особи повинні бути внесені до трудової книжки акуратно та розбірливо, оскільки від якості заповнення трудової книжки та внесення усіх необхідних записів, що стосуються трудової діяльності особи, залежить можливість підтвердження наявного страхового стажу такої особи для призначення пенсії, за відсутності інших документів, зокрема архівних довідок про періоди роботи такої особи. Так, до страхового стажу не зараховано період роботи з лютого 1979 по 27.05.1982 та з серпня 1984 по 31.12.2003 згідно архівної довідки №01-29/358 від 11.08.2023, оскільки в довідці прізвище та ім'я заявника не відповідає його свідоцтву про народження та паспортним даним, а саме, в довідці прізвище заявника ОСОБА_2 , згідно документів заявник ОСОБА_3 .
Вказує, що виявлені недоліки є такими, що виключають можливість зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з лютого 1979 по 27.05.1982 та з серпня 1984 по 31.12.2003 згідно архівної довідки №01-29/358 від 11.08.2023.
Позивач та третя особа правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 14.02.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності розгляд заяви передано до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області.
За результатами розгляду заяви позивача ГУ ПФУ в Донецькій області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу для призначення пенсії.
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 21.02.2025 №205050011256 за доданими документами до страхового стажу не зарахований період роботи позивача з лютого 1979 по 27.05.1982 та з серпня 1984 по 31.12.2003 згідно архівної довідки № 01-29/358 від 11.08.2023, оскільки в довідці прізвище та ім'я заявника не відповідає його свідоцтву про народження, та паспортним даним, а саме в довідці прізвище заявника « ОСОБА_2 », а згідно документів заявник « ОСОБА_3 ». Зазначений період можливо зарахувати до стажу після надходження акту зустрічної перевірки.
Позивач не погоджуючись з рішенням відповідача звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував позивачу до стажу спірні періоди роботи, а тому оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.02.2025 року за № 205050011256 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003№1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Стаття 1 Закону №1058-IVпередбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1058-IVправо на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IVвстановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Підставою для відмови відповідачем у призначенні позивачу пенсії за віком була відсутність необхідного страхового стажу.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 постановою Кабінету Міністрів України № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктами 1 та 3 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Колегія суддів зазначає, що на момент внесення записів до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252, зі змінами, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412 (далі - Інструкція № 162), та Інструкція про ведення трудових книжок, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція № 58), які містять аналогічні положення про те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.8 глави 2 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Аналогічні за змістом положення містила також Інструкція №162.
Пунктом 2.11 Інструкції №58 передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з пунктом 2.13 Інструкції №58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18).
З Рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 21.02.2025 №205050011256 вбачається, що за доданими документами до страхового стажу не зарахований період роботи позивача з лютого 1979 по 27.05.1982 та з серпня 1984 по 31.12.2003 згідно архівної довідки № 01-29/358 від 11.08.2023, оскільки в довідці прізвище та ім'я заявника не відповідає його свідоцтву про народження, та паспортним даним, а саме в довідці прізвище заявника « ОСОБА_2 », а згідно документів заявник « ОСОБА_3 ». Зазначений період можливо зарахувати до стажу після надходження акту зустрічної перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу від 24.04.1982 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_4 , та змінив прізвище у шлюбі на ОСОБА_5 .
За відомостями трудової книжки ОСОБА_1 , позивач прийнятий на роботу до радгоспу «Октябрь», з 01.02.1979 року на посаду слюсаря (наказ №76 від 1978 р.) запис №1; 01.04.1979 переведений на посаду тракториста тракторної бригади (наказ №29 від 01.04.1979) запис №2; та звільнений наказом від 27.05.1982 у зв'язку з початком військової служби (запис №3).
Згідно з відомостями військового квитка серії НОМЕР_3 від 29.05.1982 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 02.07.1982 розпочав військову службу включно до 11.05.1984 року.
Наказом від 29.08.1984 прийнятий на посаду тракториста до радгоспу «Октябрь» (запис у трудовій книжці №4) та звільнений наказом №39 від 17.03.2004 року (запис у трудовій книжці №7) з КСП «Діброва».
Суд звертає увагу, що Державним сільськогосподарським підприємством "Діброва" внесене виправлення в імені власника трудової книжки з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».
Як зазначено у архівній довідці №01-29/358 від 11.08.2023 КП «Трудовий архів» Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, за радгоспом «Октябрь» значиться ОСОБА_8 , відомості про нарахування заробітної плати (а.с.30-32) чи наказів особового складу ОСОБА_8 не обліковуються.
Згідно з архівною довідкою №01-29/407 від 15.09.2023 у радгоспі «Октябрь» ОСОБА_9 з лютого 1979 року значиться слюсарем, скотарем, трактористом. Додатково зазначено, що інших осіб з подібними ініціалами та прізвищем у радгоспі не значиться (а.с.32-34).
Суд звертає увагу, що відповідно до даних архівної довідки №01-29/359 від 11.08.2023 року виданої КП «Трудовий архів» Зміївської міської ради, колгосп "Красний Октябрь" перейменований в радгосп "Октябрь" на підставі Постанови Ради Міністрів УРСР від 23.02.1970 року № 84: До складу радгоспу увійшли: "Червона Діброва", "Червоний Хімік". им. Маленкова, им. Калинина, "9 січня", "8 березня", "Жовтнева Перемога" Радгосп "Октябрь" перейменований в дослідне господарство "Діброва" на підставі наказу УДАН від 28.10.1993 року №86 Дослідне господарство "Діброва" перейменовано в державне сільськогосподарське підприємство (СП) "Діброва" на підставі наказу Міністерства аграрної політики України від 05.10.2002 року №299. Державне сільськогосподарське підприємство "Діброва" реструктуризовано в колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) "Діброва" загальними зборами трудового колективу від 13.08.2003 року (протокол №1).
Щодо не зарахування періодів роботи з лютого 1979 року до 27.05.1982 року та з серпня 1984 року до 31.12.2003 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що вищезазначені періодів трудової діяльності позивача можуть бути зараховані лише після надходження акту зустрічної перевірки. Проте, незважаючи на те, що після прийняття спірного рішення пройшло вже тривалий час, відповідач не повідомив суд про результати проведеної зустрічної перевірки.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж. 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Проте, суд зауважує, що відсутність проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком.
Відповідно до пункту 27 Порядку №637 у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.
Колегія суддів наголошує, що реалізовуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган пенсійного фонду, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства, повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності - роз'яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення виявлених недоліків. Також у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов'язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.
Проте відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про дії спрямовані на проведення перевірки відповідності змісту трудової книжки, а саме первинним документам, які підтверджують характер виконуваної роботи, підприємства, на яких працювала позивач, для призначення пенсії.
Отже, якщо поданих позивачем документів для зарахування до страхового стажу спірних періодів було недостатньо, орган Пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, натомість за обставинами справи відповідачем жодних дій вчинено не було, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.
На переконання суду, недоліки оформлення трудової книжки та відповідачем виявлені вірно, але вони не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні спірного періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №205050011256 від 21.02.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Отже, з урахуванням зазначено вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту у розглядуваній справі є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача: з лютого 1979 року по 27.05.1982 року та з серпня 1984 року по 31.12.2003 року на підставі архівної довідки № 01-29/358 від 11.08.2023 виданої КП «Трудовий архів» Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, що стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 від 14.02.2025, з урахування висновків суду у цій справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 по справі № 520/5406/25 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий