Справа № 149/4033/25
Провадження №2-а/149/2/26
Номер рядка звіту 129
15.01.2026 р. м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Олійника І. В.,
за участі секретаря Янюк А. Й.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП,
Представник позивача - адвокат Папазова Г. А. звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Короткий виклад позовних вимог.
Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 973 від 26.08.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку, а саме за те, що він змінивши місце проживання не став на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_1 впродовж 7 днів. З цією постановою позивач не погоджується та вважає її протиправною, незаконною та просить скасувати. Так, дійсно позивач у квітні 2022 року вимушено змінив місце свого проживання та переїхав до с. Титусівка Хмільницького району Вінницької області, проте вже 24.05.2022 року був взятий на тимчасовий військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_1 і цього ж числа його облікові дані були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Позивач 24.05.2022 змінював не адресу зареєстрованого чи задекларованого місця проживання, а як внутрішньо переміщена особа став на облік, отже обов'язку ставати на військовий облік у нього не було. Також 26.08.2025 справа про адміністративне правопорушення була розглянута за відсутності позивача. З оскаржуваної постанови неможливо встановити місце, час вчинення правопорушення та інших обставин. Позивач заперечує те, що 12.08.2025 він з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_2 ), оскільки цього дня він силоміць був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 . Після змін у законодавстві, з 18.05.2024 такий обов'язок було закріплено. Проте позивач дотримався правил військового обліку, що підтверджується відомостями з додатку «Резерв+». Станом на дату прийняття оскаржуваної постанови пройшов визначений у ст. 38 КУпАП річний строк притягнення до адміністративної відповідальності, що відповідно до ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження. Враховуючи це, представник позивача просить скасувати оскаржувану постанова та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рух справи
Ухвалою суду від 25.12.2025 відкрито провадження призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
31.12.2025 до суду надійшов відзив за змістом якого відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими, позов не визнає та зазначає, що військовий обов'язок включає в себе дотримання правил військового обліку, які позивачем не дотримано. Позивач є військовозобов'язаним, у якого виник обов'язок стати на військовий облік з моменту набрання чинності ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». За місцем проживання позивача взято на військовий облік 12.08.2025. Отже, позивачем вчинено триваюче правопорушення, яке почалося 18.05.2024 та закінчилося 12.08.2025. Враховуючи це, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Позиція сторін
У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися.
Представник позивача подала заяву про відкладення розгляду справи, проте не надала доказів поважності причин неявки, у зв'язку з чим цю заяву не задоволено.
Представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не відомі. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлено завчасно і належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Фактичні обставини
ОСОБА_1 26.04.2022 взятий на облік внутрішньо переміщеної особи, що підтверджено довідкою № 540-7001058354. Фактичне місце його проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 12, 13).
ОСОБА_1 відповідно до посвідчення НОМЕР_1 мав право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей строком дії до 27.06.2025 (а.с. 12 зворот).
Довідкою від 25.05.2022 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджено, що ОСОБА_1 24.05.2022 прийнятий на тимчасовий військовий облік військовозобов'язаних у даному відділі за вищевказаною адресою проживання (а.с. 8). 30.05.2024 ОСОБА_1 уточнив свої персональні дані у застосунку «Резерв +», зазначивши адресу фактичного проживання (а.с. 10).
Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 № 973 від 26.08.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку, а саме за те, що змінивши місце проживання він не став на військовий облік у РТЦК та СП впродовж 7 днів, застосовано стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн (а.с. 6-7).
Позиція суду
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", Закон України "Про оборону України", Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів" затверджений постановою КМ України № 1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває по даний час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію" на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.
З 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.
У частині 3 ст. 210 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно ч. 1 ст. 210 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Дана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для їх встановлення необхідно керуватись положеннями інших нормативно-правових актів.
За змістом оскаржуваної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він змінивши місце проживання не став на військовий облік у РТЦК та СП протягом 7 днів.
В постанові зазначено про порушення ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», порушення абз. 2 п. 21, п. 23, абз. 1 п. 1 додатку № 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (надалі - Правил), Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року (надалі - Порядку).
У свою чергу частина 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є загальною нормою та встановлює, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
п. 21, п. 23 Порядку, абз. 1 п. 1 додатку № 2 Правил, визначені категорії осіб, які підлягають взяттю на військовий облік, проте строки постановки на військовий облік там не вказані.
Так строки закріплено у ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024) (надалі - Закон) де передбачено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов'язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов'язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).
Вимога про те, що військовозобов'язаний в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання має прибути із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік визначена також у п. 7 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є додатком № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Зазначена вимога була встановлена із 05.01.2023 (дня набрання чинності Порядком).
Проте, оскаржувана постанова містить посилання лише на загальні норми, що стосуються постановки на облік, у ній не зазначено норми Закону, які порушив ОСОБА_1 .
Доводи відповідача про порушення позивачем ч. 4 ст. 37 Закону наведені лише у відзиві на позовну заяву, проте не вказані у постанові від 26.08.2025 року.
Також безпідставними є доводи відповідача у відзиві про те, що ОСОБА_1 лише 12.08.2025 року був взятий на військовий облік. Так, витягом із застосунку «Резерв+» підтверджено, що ОСОБА_1 30.05.2024 року уточнив свої облікові дані та знаходиться на обліку, із присвоєння відповідного номеру в реєстрі Оберіг (а.с. 10).
Отже, позивач перебуває на військовому обліку з 30.05.2024, що спростовує доводи відповідача.
В оскаржуваній постанові не конкретизовано період, не зазначено дат впродовж яких ОСОБА_1 мав стати на облік.
У свою чергу позивач довів те, що після взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи 26.04.2022 він 24.05.2022 був прийнятий на тимчасовий військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою від 25.05.2022 (а.с. 8).
Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17, від 23.10.2019 по справі № 357/10134/17 та інших.
Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.
Оскаржувана постанова не відповідає вимогам ч. 2 ст. 283 КУпАП, оскільки не містить: опису обставин, установлених під час розгляду справи, зокрема місця, дати, часу вчинення правопорушення; зазначення нормативного акта, який порушив ОСОБА_1 , за яке передбачено адміністративну відповідальність.
Також відповідачем у відзиві не спростовано, а до відзиву не надано доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
В абзаці 5 описової частини постанови зазначено, що ОСОБА_1 з'явився на розгляд, проте у резолютивній частині постанови вказано, що у зв'язку з розглядом справи без участі особи, копію постанови № 973 від 26.08.2025 направлено поштою. Отже різні частини постанови не узгоджуються між собою. Також до відзиву не надано копію протоколу № 973 від 12.08.2025, у якому може бути інформація про повідомлення ОСОБА_1 про дату розгляду протоколу, як на тому наполягає відповідач.
Як видно з наведено, відповідачем у повній мірі не виконано обов'язок щодо доведення правомірності та обґрунтованості прийнятої постанови.
У свою чергу доводи позивача про неналежне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, про необґрунтованість оскаржуваної постанови знайшли своє підтвердження, а тому позов підлягає задоволенню.
При цьому суд враховує приписи ст. 251 КУпАП згідно з якими доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ст. 280 КУпАП, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також приймається до уваги практика Європейського суду з прав людини про поширення стандартів, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже суд не може самостійно змінювати формулювання правопорушення, відшуковувати докази на доведеність вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, наявні підстави для задоволення позову, скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Розподіл судових витрат.
На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 210, 247, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 79, 132, 139, 162, 205, 246, 250, 286 КАС України, суд,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 № 973 від 26.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу в сумі 17 000 грн, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст рішення суду складено 16.01.2026.
Суддя Ігор ОЛІЙНИК