16 січня 2026 року Справа № 280/10334/25 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
24.11.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо нерозгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 01.08.2025 року про виплату відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України розглянути рапорт ОСОБА_1 від 01.08.2025 про включення його до наказу про призначення та виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025р. у розмірі 1000000 (Один мільйон) гривень, та прийняти вмотивоване письмове рішення за результатами розгляду рапорту;
- стягнути з військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою правничої допомоги адвоката у розмірі 11000 (Одинадцять тисяч) гривень 00 коп.
28.11.2025 ухвалою суду відкрито провадження у адміністративній справі № 280/10334/25 за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи та проведення судового засідання.
13.01.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у зв'язку з усуненням відповідачем допущених порушень та фактичне відновлення прав позивача. Зазначає, що рапорт позивача від 01.08.2025 про включення його до наказу про призначення та виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025 у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень було розглянуто та за результатами якого прийнято вмотивоване письмове рішення, шляхом видання наказу №8366 від 29.11.2025, щодо виплати Позивачу одноразової грошової винагороди розміром 1 млн. гривень.
Також, представником відповідача заявлено клопотання про зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що заявлений розмір є неспівмірним з обсягом наданих послуг та необґрунтованим.
15.01.2026 від представника позивача надійшли заперечення щодо зменшення витрат на правничу допомогу. Зазначає, що до матеріалів справи надано документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, а заявлений розмір таких витрат є співмірним через великий обсяг позовної заяви та наданих до неї письмових доказів.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд виходить з того, що положеннями п.8 ч. 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
З наданих представником відповідача пояснень та письмових доказів вбачається, що Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України відновила порушені права ОСОБА_1 , а саме видала наказ №8366 від 29.11.2025 про виплату йому одноразової грошової винагороди розміром 1 млн. гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, визначених п.8 ч.1 ст.238 КАС України, а тому клопотання представника відповідача підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 11000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Загальний порядок розподілу судових витрат визначений статтею 139 КАС України. Разом з тим, вказана норма не передбачає алгоритму розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
Поряд з наведеним, частина восьма статті 139 КАС України передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, за відсутності чіткого правового регулювання процесуальним законом розподілу судових витрат, саме у спірному випадку, суд має керуватися принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли.
Слід зазначити, що застосування приписів частини восьмої статті 139 КАС України для цілей розподілу судових витрат також вимагає належного мотивування від суду, в чому саме полягає зловживання стороною чи її представником процесуальними правами чи в чому полягає зміст неправильних дій сторони, які призвели виникнення спору.
Саме такі висновки щодо розподілу витрат на правничу допомогу у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України наведені Верховним Судом у постановах: від 09 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.001303; від 27 квітня 2023 року у справі №260/3162/22; від 05 березня 2025 року у справі №160/17422/23; від 01 квітня 2025 року у справі №520/25012/24; від 05 березня 2025 року у справі №160/17422/23.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 04.08.2025 подавався рапорт про виплату йому одноразової грошової винагороди розміром 1 млн. гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.
Скерований засобами поштового зв'язку рапорт отримано уповноваженою особою за довіреністю 08.08.2025.
Згідно з пунктом 9 розділу III Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Станом на подачу позовної заяви (21.11.2025) відповіді на рапорт, отриманий відповідачем 08.08.2025 не надходило.
Отже, саме внаслідок такої бездіяльності відповідача, позивач був змушений звернутися за професійною правничою допомогою.
Вирішуючи питання щодо співмірності заявленого розміру понесених витрат не правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин 6, 7 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: копію додаткової угоди №17/11, копію акту виконаних робіт №17/11; копію акту приймання-передачі наданих послуг №17/11 та копію квитанції про сплату гонорару №17/11, копія орієнтовного розрахунку судових витрат №17/11.
Загальна сума понесених позивачем витрат склала 11000,00 грн. До переліку наданих послуг включено:
- надання усної консультації з питання, пов'язаного з отриманням одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень;
- складання, формування та направлення позову до Запорізького окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Однак, у наданих представником позивача до матеріалів справи документах не відображено, кількості витраченого адвокатом на виконання робіт (надання послуг) часу (годин), вартості години за певний вид послуги, детального опису робіт проведених адвокатом (наданих послуг), позивачем не конкретизовано та не обґрунтовано витрачений час на правничу допомогу, не деталізовано, які роботи проведені адвокатом в рамках надання послуг.
Суд зазначає, що вимога подання детального опису є обов'язковою і пов'язана з тим, що розмір гонорару та розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, не є тотожними. Особа може сплатити адвокату в якості гонорару будь-яку суму, але відшкодуванню за нормами КАС України підлягають лише ті витрати на професійну правничу допомогу, які доведені належними доказами, зокрема детальним описом робіт (наданих послуг).
На думку суду, при наданні адвокатом правничої допомоги позивачу на суму 11000,00 грн не було належним чином враховано витрачений час на вчинення дій та їх обсяг, що пов'язані з розглядом справи.
Відтак, суд частково погоджується з твердженням представника відповідача щодо завищення вказаних витрат, відповідністю критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, щодо неспівмірністі заявленої суми витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правову допомогу, оскільки вважає, що судові витрати на неї у сумі 11000,00 є не обґрунтованими та не можуть бути стягнуті на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а з урахуванням вимог частини 5 статті 134 КАС України, витрати на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані позивачу лише у сумі 5000,00 грн.
Щодо розподілу витрат зі сплати судового збору суд зазначає, що позивача звільнено на підставі п.13 ст.5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір".
Керуючись статтями 134, 139, 238, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання представника Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України про закриття провадження у справі - задовольнити.
Закрити провадження в адміністративній справі №280/10334/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.
Ухвалу виготовлено у повному обсязі і підписано 16.01.2026.
Суддя М.С.Лазаренко