16 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/20655/25
категорія 112010205
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області № 262340008037 від 19.08.2025 року про відмову у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до вимог Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 20.06.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після смерті дружини звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про переведення його з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, надав всі необхідні документи. Вказана заява з урахуванням принципу екстериторіальності передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області позивачу відмовлено у переведенні на пенсію по втраті годувальника, у зв'язку із відсутністю документів, які б підтверджували реєстрацію місця проживання разом з годувальником за однією адресою та документів які б підтверджували факт перебування на утриманні померлого годувальника. Із рішенням про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника позивач не згоден, вважає таку відмову протиправною, просить позов задовольнити.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив про правомірність прийняття рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії, оскільки у матеріалах пенсійної справи відсутні документи які б підтверджували реєстрацію місця проживання разом з годувальником за однією адресою та документів які б підтверджували факт перебування на утриманні померлого годувальника відповідно до пп.9 п 2.3, п.2.11, п.2.22 Порядку №22-1. Представник відповідача вказує, що до заяви №15751 від 12.08.2025 заявник надав довідку про проживання від 11.08.2025 видану садовим товариством «Каштан», яка не передбачено пп.9 п 2.3, п.2.11, п.2.22 Порядку №22-1.
У встановлений судом строк Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відзив на позовну заяву не надало.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 з 23.02.2016 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 12.08.2025 подав заяву щодо переходу з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянуло заяву позивача.
За результатами розгляду такої заяви було прийнято рішення № 262340008037 від 19.08.2025 про відмову ОСОБА_1 у переході на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до ст.36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки у матеріалах пенсійної справи відсутні документи які б підтверджували реєстрацію місця проживання разом з годувальником за однією адресою та документів які б підтверджували факт перебування на утриманні померлого годувальника відповідно до пп.9 п 2.3, п.2.11, п.2.22 Порядку №22-1.
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Згідно частиною 1 статті 9 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (частина 1 статті 10 Закону № 1058-IV.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
За приписами частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
За змістом частини 2 статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Відповідно частини 3 статті 36 Закону № 1058-IV до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1, в редакції, станом на час спірних правовідносин).
Пунктом 2.3 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також надаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;
3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником;
4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) відомості про місце проживання;
9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім'ї, яким право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності.
До заяви про призначення пенсії членам сім'ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону;
11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).
За приписами пункту 2.11 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Згідно з пунктом 2.16 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, а також рішення суду.
Отже, чоловік померлої, якщо він є особою з інвалідністю або досяг віку 65 років і був на утриманні померлої (перебував на повному утриманні померлої або одержував від неї допомогу, що була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування), має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Чоловік померлої, який не був на її утриманні, має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в разі втрати джерела засобів до існування. Для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються, серед іншого, документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником; документи про місце проживання (реєстрації); документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
При цьому, за документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про шлюб. За документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою) або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
Зі змісту доданих до позовної заяви документів слідує, що ОСОБА_1 з 23.02.2016 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач на час звернення до відповідача перебуває на обліку у пенсійному органі та отримує пенсію за віком, що сторонами не заперечується, досяг віку 65 років.
Як встановлено судом, позивач 12.08.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
Вказане свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 та паспорт позивача, які долучені позивачем до заяви від 12.08.2025, засвідчують родинні стосунки позивача з померлим.
Згідно паспорта позивача серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
До заяви від 12.08.2025 ОСОБА_1 надав довідку від 11.08.2025, видану садовим товариством «Каштан», відповідно до якої він проживає(проживав) разом з ружиною ОСОБА_2 і вели спільне господарство з 2016 року в садовому товаристві Каштан.
Як передбачено пунктом 2.11 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймається:
- документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою),
- інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
Враховуючи вищевикладені обставини, позивач до заяви про призначення пенсії по втраті годувальника повинен був надати територіальному органу ПФУ - виданий органом місцевого самоврядування документ, який підтверджує факт її перебування на утриманні померлого годувальника, зокрема, довідку про склад сім'ї або відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), або рішення суду загальної юрисдикції про встановлення факту, що має юридичне значення.
Разом з цим, суд адміністративної юрисдикції не може встановлювати факт перебування на утриманні померлого годувальника, а надана позивачем довідка садового товариства «Кашатан-1» про спільне проживання позивача із померлою не передбачена Порядком №22-1.
Частиною 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
В свою чергу, сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. Правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення за місцем проживання визначаються законом.
Громадська організація садівницьке товариство Каштан-1 не має повноважень щодо встановлення факту проживання особи в розумінні чинного законодавства. Позивачем не надано доказів щодо організаційної форми садового товариства та його повноважень щодо встановлення факту спільного проживання та видачу довідок на підтвердження факту спільного проживання.
Відтак, наданий позивачем пакет документів разом із заявою про переведення із пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника не відповідав вимогам Порядку № 22-1, відтак відповідач правомірно відмовив позивачу у переході з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
З вищевикладеного вбачається, що позивачем при зверненні до органу пенсійного фонду із заявою про перехід із пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника від 12.08.2025 не надано документів на підтвердження факту перебування на утриманні померлої ОСОБА_2 .
З огляду на вищевикладене рішення відповідача відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, у зв'язку з чим суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 262340008037 від 19.08.2025 року.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053. РНОКПП/ЄДРПОУ: 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
16.01.26