16 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/10685/25
категорія 111020300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить стягнути податкову заборгованість у розмірі 12 048,86 грн.
В обґрунтування позовних вимог Головне управління ДПС у Житомирській області посилається на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - відповідач) має заборгованість зі сплати єдиного податку.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Вказана ухвала 22.04.2025 направлена на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві та ідентифікаційних даних наявних матеріалах справи: однак конверт з вкладеннями повернувся до суду із відміткою поштового відділення у довідці про причини повернення/досилання Ф.20 " адресат відсутній".
23.05.2025 відповідно до ч.1 ст.130 КАС України та з метою дотримання норм КАС України в частині належного повідомлення учасників судового процесу про дату, час і місце судового розгляду Житомирським окружним адміністративним судом розміщено оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud0670/.
При цьому, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позов.
Положеннями ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд вказує наступне.
За ідентифікаційними даними фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Житомирській області.
Як свідчить зведений розрахунок відповідач має податковий борг зі сплати єдиного податку з фізичних осіб.
Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України) (далі - ПК України).
Відповідно до п. 6.1. ст. 6 ПК України - податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Пунктами 8.1. та 8.2. ст. 8 вказаного Кодексу передбачено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених Кодексом.
Статтею 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Приписами пп. 20.1.34. п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Єдиний податок відноситься до місцевого податку (пп.10.1.2. п.10.1 ст.10 ПК Украни).
Пунктом 10.2-1. статті 10 ПК України передбачено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).
Дохід фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу (пп.165.1.36. п.165.1 ст.165 ПК України).
Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку встановлений ст.295 ПК України.
Відповідно до п.п 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (п.57.3 ст.57 ПК України).
Як вже зазначалося, у відповідача наявний податковий борг, який становить 12 048,74 грн, в тому числі 7 196 грн - основного платежу, 215,88 грн - штрафної санкції та 4 636,86 грн - пені.
Відповідач подав податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця № 9301433282 від 01.12.2017 з терміном сплати 23.02.2021, копія якої міститься в матеріалах справи та самостійно визначив грошове зобов'язання в загальній сумі 10 111,88 грн, однак таке не сплачено в строки, визначені ПК України, а тому набуло статусу податкового боргу.
Крім того, згідно з ст. 129 ПК України відповідачу нараховано пеню за платежем єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 1 936,86 грн, про що свідчить розрахунок пені, який наявний в матеріалах справи.
Головним управлінням ДПС у Житомирській області надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ф" № 3277-54 від 25.02.2019, копія корінця якої наявна в матеріалах справи. Податкова вимога відповідачем в адміністративному та судовому порядках не оскаржувалась, у зв'язку з чим не вважається відкликаною у порядку ст.60 ПК України, а податковий борг (грошове зобов'язання) в сумі 12 048,74 грн вважається узгодженим.
Однак, зазначені грошові зобов'язання платником податків у добровільному порядку не сплачено у строки, що визначені ПК України, тому дані зобов'язання мають статус податкового боргу.
Абзацом першим п.59.1 ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Позивачем на підтвердження суми заборгованості відповідача додано до позовної заяви зведений розрахунок, в якому зазначені підстави нарахування податкового зобов'язання. Згідно вказаним розрахунком заборгованість відповідача складає 160 283,99 грн.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Вказана позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.06.2023 у справі № 160/13436/22.
У той час, слід відмітити, що межах розгляду даної справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування пені. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Разом з тим, такий принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Під час судового розгляду даної справи слід відмітити, що відповідач не подав до суду жодних заперечень на позовну заяву, як наслідок не ставить під сумнів правомірність нарахування податкового боргу, який заявлений контролюючим органом до стягнення.
Також, в матеріалах справ відсутні докази оскарження відповідачем правомірності нарахування податкового боргу в окремому судовому процесі, чи пред'явлення зустрічного позову в межах цієї справи.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням вищевказаного правового регулювання спірних правовідносин та встановлених обставин у справі суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог контролюючого органу та стягнення такої заборгованості в сумі 12 048,74 грн з відповідача.
Враховуючи положення ч.2 ст.139 КАС України та відсутність судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 44096781) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення податкової заборгованості, задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 12 048 (дванадцять тисяч сорок вісім) грн 74 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 16 січня 2026 р.
16.01.26