Дата документу 15.01.2026 Справа № 335/7114/25
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 335/7114/25 Пр. № 22-ц/807/169/26Головуючий у 1 інстанції: Стеценко А.В. Суддя-доповідач Гончар М.С.
15 січня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2025 року у справі за позовом КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (надалі - КОНЦЕРН «МТМ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води
21 липня 2025 року КОНЦЕРН «МТМ» звернувся до суду з вищезазначеним позовом (а.с.2-6), в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01.12.2019 року по 31.10.2024 року на загальну суму 34131,52 грн., а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що віну період 01.12.2019 по 31.10.2024 року надав відповідачу послуги централізованого опалення та постачання гарячої води в квартиру АДРЕСА_1 . Проте, відповідач зобов'язання з оплати наданих концерном послуг виконує неналежним чином, у зв'язку з чим, у останньої перед позивачем виникла вищезазначена заборгованість, від сплати якої відповідач на користь позивача у добровільному порядку ухиляється.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Стеценка А.В. (а.с.17). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.20) відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2025 року (а.с.31-32) заяву ОСОБА_2 про приєднання до справи в якості співвідповідача у цій справі залишено без задоволення. В обґрунтування своєї ухвали суд першої інстанції зазначав таке. «…Відповідачем є особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси, і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами. Відповідно до статті 50 ЦПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки. Співучасть - це обумовлена матеріальним правом множинність осіб на тій чи іншій стороні в цивільному процесі внаслідок наявності загального права або загального обов'язку. Важливою ознакою співучасті є наявність у декількох позивачів чи відповідачів у справі однакових за спрямованістю матеріально-правових вимог чи юридичних обов'язків. Ця ознака дозволяє відрізняти процесуальну співучасть від інших видів участі множинності заінтересованих осіб, зокрема, від участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Згідно з частиною першою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. За змістом наведеної норми цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів суд не вправі без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому. Аналіз змісту поданої 08.09.2025 ОСОБА_2 заяви дозволяє дійти висновку, що остання фактично є заявою третьої особи про вступ у справу на стороні відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Частиною 3 ст. 53 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Відповідно до ч. 4 ст. 53 ЦПК України у заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Зміст наведеної норми свідчить, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов'язують її з однією із сторін у процесі. Отже, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Тобто такі особи не є суб'єктами спірних правовідносин, тому суд не вирішує питання про їх права та обов'язки. Судове рішення лише в майбутньому може вплинути на їх права та обов'язки щодо якоїсь із сторін у спорі, зокрема в разі пред'явлення до них регресного позову. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. ОСОБА_2 в заяві від 08.09.2025 не зазначено на яких підставах його належить залучити до участі у справі, на які його права або обов'язки щодо однієї зі сторін у справі може вплинути рішення суду. Саме лише перебування ОСОБА_2 у шлюбі з відповідачем не є підставою для його залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Доказів існування обставин, передбачених ч. 3 ст. 53 ЦПК України, ОСОБА_2 до заяви не додано…».
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року (головуючий суддя (суддя - доповідач) Онищенко Е.А., судді - члени колегії Гончар М.С. та Подліянова Г.С. - а.с.52-53) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2025 року у цій справі повернуто скаржнику.
Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2025 року (а.с.36-37)позовні вимоги КОНЦЕРНУ «МТМ» у цій справі задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь КОНЦЕРНУ «МТМ», (ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надані в період з 01 грудня 2019 року до 31 жовтня 2024 року в розмірі 34131,52 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с.56-59) просила рішення суд першої інстанції скасувати, позовну заяву залишити без розгляду на підставі п.п. ч.1 ст.257 ЦПК України:
- 1 (позов подано особою, яка немає цивільної дієздатності),
- 3 (належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче судове засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи),
- 4 (у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав).
В автоматизованому порядку 06.10.2025 (а.с.66) для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Онищенка Е.А. Ухвалою апеляційного суду від 13.10.2025 року (а.с.69) (ст. 357 ч. 6 ЦПК України: питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги; 11.10.2025 року - 12.10.2025 року мали місце вихідні дні) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, надано апелянту строку для усунення недоліків апеляційної скарги. 20.10.2025 року до апеляційного суду надійшло клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору (а.с.71). Ухвалою апеляційного суду від 27.10.2025 року (а.с.72) продовжено строк для усунення недоліків, які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк (а.с.79-80). В автоматизованому порядку 18.11.2025 року суддею Трофимовою Д.А. замінено суддю Кочеткову І.В. у зв'язку з тривалою хворобою останньої (а.с.81-82). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 18.11.2025 року (а.с.83-84), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с.85). Оскільки, відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції ЗУ від 19.06.2024 року № 3831-ІХ, якій набрав чинності з 19.07.2024 року, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: 3028,00 грн. * 30 = 90840,00 грн., у цій справі ціна позову 34131,52 грн. - а.с.2), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Позивач не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення у цій справі з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив із такого.
Предметом діяльності КОНЦЕРНУ «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Відповідно до рішенням виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 5 від 29 січня 2009 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у м. Запоріжжі» з 01 січня 2009 року в м. Запоріжжі виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності, з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено КОНЦЕРН «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж КОНЦЕРНУ.
Згідно з рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 200 від 28.04.2011 «Про визначення виконавців комунальних послуг» у м. Запоріжжя, починаючи з 01.04.2011 виконавцем комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, підігріву питної води визначено КОНЦЕРН «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж КОНЦЕРНУ.
Відповідач ОСОБА_1 з 02.05.2019 року є одноособовим власником (1/1) квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.10).
Згідно із довідкою КОНЦЕРНУ «МТМ» в період з 01.12.2019 по 31.10.2024 відповідачеві у вищезазначену квартиру КОНЦЕРНОМ наданні послуги з опалення та постачання гарячої води на загальну суму 35364,50 грн. Відповідач зобов'язання з оплати наданих позивачем в спірний період послуг виконала частково в розмірі 1100,69 грн. Отже, заборгованість відповідача за спірний період становить 34131,52 грн. (а.с.8).
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що доказів належного виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг відповідач ОСОБА_1 у цій справі суду не надала.
Відомостей щодо укладення сторонами договору про надання послуг за період з моменту набуття відповідачем у власність квартири до 01.11.2021 року матеріали справи не містять.
Разом з тим, суд першої інстанції у цій справі дійшов правильного висновку, що фактичне надання послуг і відкриття особового рахунку КОНЦЕРНОМ на ім'я відповідача ОСОБА_1 (а.с.8 зворот) слід вважати фактичним укладанням договору на умовах, передбачених Законом України «Про теплопостачання» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
02.10.2021 року на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії. Вказаний договір є публічним договором приєднання та вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Станом на 01.11.2021 типовий індивідуальний договір № 135772215 про надання послуги з постачання теплової енергії постачання та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 вважається укладеним між сторонами (а.с.13-15). Відповідно п. 5 Договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати надану послугу в строки та умовах, що визначені цим договором. Відповідно до п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Згідно п. 33 Договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десть днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Згідно п. 34. Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за рахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Відповідно до п. 38 Договору споживач не звільняєтеся від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 19-1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов'язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії. Відповідно до ст. ст. 67, 68, 162 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач (власник) зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України). Споживач житлово-комунальної послуги зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004). Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004). Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 доказів належного виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг суду у цій справі не надала, розрахунок заборгованості, складеного позивачем, не спростувала.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги КОНЦЕРНУ «МТМ» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у цій справі у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 є такими, що фактично дублюють доводи заперечень відповідача на позов позивача у цій справі у суді першої інстанції (а.с.26), яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку вона вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
Підстав для залишення вищезазначеного позову КОНЦЕРНУ «МТМ» до ОСОБА_1 на підставі п. п. ч.1 ст.257 ЦПК України: - 1 (позов подано особою, яка не має цивільної дієздатності), - 3 (належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче судове засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи), - 4 (у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав) судом першої інстанції у цій справі правильно не було встановлено, оскільки судом першої інстанції було правильно встановлено, що:
- вищезазначений позов від імені позивача КОНЦЕРНУ МТМ» у цій справі було подано через «Електронний суд» - відмітка на позові - а.с. 2) особою, яка має цивільну дієздатність, в порядку самопредставництва - юрисконсультом (радником юридичного) групи з позовної та виконавчої роботи юридичного управління КОНЦЕРНУ «МТМ» Воротинською І.А. (довіреність представника - копія а.с. 7); відповідно до ст. 14 ч. 8 ЦПК України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом. Кваліфікований електронний підпис є аналогом власноручного підпису. Відтак, окреме власноручне підписання додатків до позову, який було подано позивачем через систему «Електронний суд» не вимагається; згідно з п. 28 Положення про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню; відповідно до ст. 4 ч. 3 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору; відтак, позивачем при подачі позову до суду першої інстанції сплачено судовий збір у належному розмірі із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору;
- представник позивача у судове засідання до суду першої інстанції у цій справі дійсно не з'являвся, проте, у вищезазначеній позовній заяві позивач (п. 2 - а.с. 6) просив розглядати дану справу за відсутності представника КОНЦЕРНУ «МТМ» (що й було враховано судом першої інстанції у цій справі - зміст оскаржуваного рішення - а.с. 36);
- наявність у провадженні цього чи іншого суду справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, відповідачем у цій справі у суді першої інстанції належними та допустимими доказами не було доведено.
Хоча, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема відповідачем апеляційному суду не надані.
Суд першої інстанції у цій справі правильно встановив, що ОСОБА_1 є належним відповідачем у цій справі. В силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист ОСОБА_1 здійснює у цій справі на свій розсуд. Проте, здійснюючи правосуддя, суд захищає права…фізичних осіб… у спосіб, визначений законом… (ст. 5 ч. 1 ЦПК України).
Законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Постанова Верховного суду України від 30.10.2013 по справі 6-59цс13).
Відсутність укладеного між сторонами договору, обов'язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальній організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини.
КОНЦЕРН «МТМ» здійснював та продовжував надавати ОСОБА_1 послуги з централізованого опаленнята гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 з 02.05.2019 року (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - копія а.с.10). В силу вимог ст. 319 ч. 4 ЦК України власність зобов'язує. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правова позиція Верховного Суду України у справі №6-2951цс15).
Таким чином, вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в ході розгляду справи знайшли своє повне підтвердження належними, допустимим, достатніми та достовірними доказами зазначені позивачем в його позові фактичні обставини спірних правовідносин сторін та заявлені позивачем в обґрунтування свого позову підстави, як то існування між сторонами зобов'язальних правовідносин з надання позивачем (виконавець комунальної послуги) та отримання і оплати відповідачем (індивідуальним споживачем) за адресою належного відповідачу на праві власності приміщення - послуг з централізованого опаленнята гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, виконання позивачем свого обов'язку з надання вказаних послуг, а також невиконання відповідачем належним чином свого обов'язку з оплати таких послуг, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості (розрахунок позивача із додатками в обґрунтування останнього а.с.8 зворот - 9, якій не спростований відповідачем у цій справі належними та допустимими доказами).
Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач не надала суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи. Описки в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції у цій справі не можуть бути підставою для скасування останнього за результатами розгляду вищезазначеної апеляційної скарги відповідача апеляційним судом у цій справі, а можуть бути виправленні судом першої інстанції за власною ініціативою чи за заявою учасників цієї справи у подальшому в порядку ст. 269 ЦПК України.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції у цій справі. Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова апеляційним судом складена 15.01.2026 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Онищенко Е.А. Трофимова Д.А.