Справа № 148/2537/25
Провадження № 22-ц/801/90/2026
Категорія: 55
Головуючий у суді 1-ї інстанції Штифурко Л. А.
Доповідач:Міхасішин І. В.
15 січня 2026 рокуСправа № 148/2537/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниця цивільну справу № 148/2537/25 за позовом ОСОБА_1 до Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування постанови, стягнення коштів,
за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2025 року про повернення позовної заяви, постановлену у складі судді Штифурко Л.А.,-
встановив:
Короткий зміст вимог
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування постанови, стягнення коштів.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2025 року позовну заяву було повернуто позивачці.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 02 жовтня 2025 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки вона подана з порушенням ст. ст. 175 і 177 ЦПК України та позивачу надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали від 02 жовтня 2025 року для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивач отримала вищевказану ухвалу 11 жовтня 2025 року та 12 жовтня 2026 року, через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшов лист щодо виконання ухвали від 02 жовтня 2025 року, у якому остання вказала про її незгоду з ухвалою суду від 02 жовтня 2025 року, також додала довідку МСЕК.
Дослідивши лист, встановлено, що вимоги ухвали суду від 02 жовтня 2025 року щодо усунення недоліків позовної заяви, у відповідність вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України позивачем не виконано, а саме:
- у позовній заяві не визначено статус учасників справи (п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України визначає, що позовна заява має містити повне найменування або ім'я сторін та інших учасників справи);
- позовна заява не містить: ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у юридичної особи до якої пред'являються позовні вимоги. Позивач зазначає, що дані відомості зазначаються у позовній заяві за їх наявності та якщо вони їй відомі, однак, суддя вважає, що позивач не позбавлена можливості отримати відомості щодо юридичної особи до кого пред'являються позовні вимоги, оскільки вони загальнодоступні. Також, відомості щодо наявності або відсутності в учасника справи електронного кабінету, позивачу необхідно про це зазначити у позовній заяві;
- до позовної заяви не надано доказів, на обґрунтування позовних вимог та не зазначено про неможливість подачі доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності) (ч. 5 ст. 177 ЦПК України передбачає, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги);
- позивачем не надано копію паспорта, копію витягу з реєстру територіальної громади та ідентифікаційного коду, для ідентифікації її особи (п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України);
- позивачем до позовної заяви у новій редакції не додано належних доказів щодо звільнення її від сплати судового збору. Окрім того, додано копію нечитабельної довідки до акту МСЕК серії 10 ААА № 675945, яка роздрукована на одному аркуші із самою позовною заявою, у зв'язку із чим, не можливо стверджувати, що це саме додаток, а не частина позовної заяви, так як, додатки є окремими документами, що підтверджують обставини, на які посилається позивач.
Відтак, станом на 20 жовтня 2025 року недоліки, вказані в ухвалі від 02 жовтня 2025 року, позивачем не усунені.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи, що у встановлений судом десятиденний строк недоліки, вказані в ухвалі суду від 02 жовтня 2025 року не були усунені, суд дійшов висновку, що позовну заяву потрібно повернути позивачу разом зі всіма доданими до неї документами і вважати неподаною.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Міхасішин І.В., судді: Матківська М.В., Сопрун В.В.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 листопада 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 січня 2026 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду першої інстанції є надмірним формалізмом.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Позиція суду апеляційної інстанції
Справа розглядається в порядку частини другої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Повертаючи позовну заяву, суд зазначив, що позивачем у встановлений строк вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не усунуто.
Положеннями частин 1, 2 статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Частиною першою статті 175 ЦПК України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 реалізуючи своє право на захист звернулася до суду із вказаним позовом, виклавши його зміст на власний розсуд, що не заборонено Законом. Тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав недоліком позовної заяви ненадання позивачкою доказів, на обґрунтування позовних вимог та не зазначено про неможливість подачі доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою, адже недоведеність позовних вимог тягне за собою інші передбачені законом наслідки.
Також, на переконання колегії суддів, місцевий суд невмотивовано вказав, що у позовній заяві не визначено статус учасників справи та не надано копію паспорта ОСОБА_1 , копію витягу з реєстру територіальної громади та ідентифікаційного коду позивачки, для ідентифікації її особи, адже такої вимоги до позовної заяви процесуальний закон не містить.
Покликання на неналежність довідки до акту МСЕК серії 10 ААА № 675945, апеляційний суд теж вважає необґрунтованими.
Таким чином, слід дійти висновку, що такі підстави для повернення позовної заяви, а саме не усунення вказаних недоліків позовної заяви, є надмірним формалізмом з боку суду першої інстанції, а тому оскаржувана ухвала не може залишатися в силі.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.
Європейського суду з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (Shishkov v. russia, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Враховуючи викладене, апеляційний суд виснує, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним з точки зору дотримання права позивачки на доступ до правосуддя, гарантованого їй національним та європейським законодавством.
Водночас колегія суддів звертає увагу ОСОБА_1 , що вимога про зазначення у позовній заяві ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомих номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти, а також відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у юридичної особи до якої пред'являються позовні вимоги, прямо передбачена у ст. 175 ЦПК України, а відтак її виконання є прямим процесуальним обов'язком позивача при зверненні до суду із позовом.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, колегія суддів виснує, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2025 року скасувати.
Матеріали цивільної справи № 148/2573/25 за позовом ОСОБА_1 до Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування постанови, стягнення коштів направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий І.В. Міхасішин
Судді: М.В. Матківська
В.В. Сопрун