15 січня 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/902/25
Провадження № 22-ц/4815/183/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Гордійчук С.О., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання - Хлуд І.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не
заявляє самостійних вимог
щодо предмета спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету
Рівненської міської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2025 року (ухвалене у складі судді Кучиної Н.Г., повний текст рішення суду складено 06 жовтня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав.
Позов обґрунтовував тим, що відповідачка понад п'ять років ухиляється від участі у вихованні дитини: не надає матеріальної допомоги на її утримання, не займається її вихованням, не цікавиться шкільним життям, не надає жодної фінансової чи моральної підтримки. Відповідачка ніде не працює, не має постійного сталого доходу, місце її проживання не відоме, з донькою не спілкується.
Після визначення місця проживання дитини разом з ним відповідачка не змінила своє ставлення до дочки, свідомо не турбується про дитину і ухиляється від виконання батьківського обов'язку.
Просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав відмовлено.
Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та попереджено, що в разі ухилення від виконання батьківських обов'язків вона може бути позбавлена батьківських прав відносно дитини.
Контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради.
Рішення мотивовано тим, що виключних обставин щодо позбавлення батьківських прав відповідача не встановлено, однак, враховуючи попередню поведінку відповідача, суд вважав за необхідне попередити її про необхідність змінити ставлення до виховання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов'язків.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що судом не надано оцінки факту визначення рішенням суду місця проживання дитини разом із батьком, з урахуванням найкращих інтересів дитини, її особистої прихильності, віку, стану здоров'я, особистих якостей батька та поведінки матері.
Цей факт свідчить про те, що відповідачка, як мати, відразу після розлучення свідомо почала ухилятись від виконання батьківських прав.
У висновку органу опіки та піклування зазначено, що ОСОБА_2 була відсутня на засіданні комісії, працівники служби у справах дітей не змогли зв'язатись з нею за номером телефону, за місцем проживання вона була відсутня, а батько відповідачки повідомив, що не знає де вона на даний час перебуває. Дитина, ОСОБА_3 , не підтримує зв'язку із сім'єю матері, а саме з дідом (баба померла). Дід не цікавиться життям своєї онуки.
Суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги показання свідків, оскільки саме покази свідків в сукупності з іншими доказами по справі доповнюють та підтверджують обставини заявлені позивачем у позові, а саме - свідоме нехтування батьківськими обов'язками з боку матері, що принижує гідність доньки.
Під час судового розгляду в суді І інстанції, відповідач ОСОБА_2 , надіслала на адресу суду письмову заяву, в якій вказала, що визнає позов щодо позбавлення батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 ..
Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 10).
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області 29 червня 2016 року розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 03 серпня 2008 року. Доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено проживати з батьком - ОСОБА_1 (а.с. 13).
Судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 27 вересня 2014 року у справі 569/17657/24 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) на дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. (а.с. 14). Судовий наказ не виконується. Аліменти не сплачуються.
ОСОБА_1 разом з дочками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , 2017 року народження, проживають у АДРЕСА_1 .
Згідно висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради №08-01-522/25 від 25.03.2025 року, неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з ОСОБА_1 та молодшою сестрою ОСОБА_4 , яка народилася в іншому шлюбі, за адресою: АДРЕСА_1 . У квартирі створені умови для проживання та виховання дитини.
Під час спілкування з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що вона проживає з татом та молодшою сестрою ОСОБА_5 . Вказала, що постійно її вихованням займався і займається тато. Він піклується про неї, цікавиться навчанням, відвідує батьківські збори, тато цікавиться її життям після школи. На рахунок матері повідомила, що остання відсутня у її житті вже більше 10 років. Вана не знає де живе та чим займається її мама. Мама не підтримує її ні морально, ні матеріально.
Питання про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради 25.03.2025 року. Комісія з питань захисту прав дитини, як консультативно-дорадчий орган при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення батька дитини ОСОБА_1 прийняла рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, а тому орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 40-42)
ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , однак на виклики до Служби у справах дітей не з'являлась. Здійснивши візит за місцем проживання відповідача, працівниками Служби у справах дітей було з'ясована, що ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає. В будинку мешкає батько відповідачки, який повідомив, що не знає, де перебуває його донька, підтвердив той факт, що ОСОБА_1 самостійно займається утриманням та вихованням ОСОБА_3 вже більше 5 років.
Згідно довідки № 183/02-12/24 від 14 листопада 2024 року, виданої Рівненським ліцеєм № 1 Рівненської міської ради ОСОБА_1 , батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самостійно виховує дочку, постійно відвідує батьківські збори, комунікує з вчителями. Класний керівник початкових класів та класний керівник старшої школи стверджують, що за весь період навчання, ОСОБА_2 , мати дівчинки, не відвідувала батьківські збори, з вчителями не спілкувалася, не цікавилася шкільним життям своєї доньки та її успіхами. (а.с. 15)
Відповідно до довідки Обласної спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи Олімпійського резерву від 13 листопада 2024 року № 298, мати ОСОБА_6 , учениці відділення легкої атлетики ОСОБА_2 контакту зі спортивною школою не підтримує, спортивними досягненнями доньки не цікавиться. Приводить на тренування і забирає доньку лише тато. (а.с. 16)
Згідно довідки, виданої лікарем ОСОБА_7 від 14.11.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходиться у неї, як у лікаря педіатра на обліку з народження. Під час візитів з дитиною з 1 річного віку постійно був батько ОСОБА_1 (а.с. 16)
Звертаючись до суду із позовом про позбавлення батьківських прав позивач покликався на положення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) згідно якої мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Стаття 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків. Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує невиконувати свої батьківські обов'язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
У частинах п'ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).
За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради № 08-01-522/25 від 25.03.2025 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, на підставі встановлених ним фактів, дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_3 (а.с. 42).
Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_8 , яка була класним керівником дитини в школі пояснила, що мама не приходила до школи, вона її не бачила та не знає, як вона виглядає. Дівчинка доглянута, охайна. На її думку, тато не перешкоджає у спілкуванні дитини з мамою.
Свідок ОСОБА_9 в суді першої інстанції пояснила, що є сусідкою позивача за місцем проживання. Вказує, що дитиною постійно займається тато. В житті дитини її не було. Дитина постійно з татом, дитина доглянута.
Відповідачка ОСОБА_2 , надіслала на адресу суду першої інстанції засобами поштового зв'язку заяву вх. № 39282/25-вх від 01.07.2025 року, у якій визнала позовні вимоги повністю, не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав. (а.с. 65)
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч.1 ст. 81 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 4 ст. 77 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України).
Зібраними у справі доказами підтверджується винна поведінка відповідачки ОСОБА_2 стосовно доньки ОСОБА_3 , яка полягає в свідомому нехтуванні своїми батьківськими обов'язками, а саме: вона не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується з дитиною; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.
Оскільки позивачем доведено наявність передбачених п. 2 ч. 1 ст.164 Сімейного кодексу України підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поданий ним позов підлягає до задоволення.
Апеляційний суд зазначає, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, можливості спілкування з дитиною, побачення з ним, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, за умови зміни своєї поведінки.
Ураховуючи те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення, з відповідачки ОСОБА_2 підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір, сплачений ним за розгляд справи судом першої інстанції, у розмірі 1211,20 грн, та за розгляд справи судом апеляційної інстанції, у розмірі 1817 грн.
На підставі п. 1, 2 ст. 3, ст. 9, ч. 2 ст. 15, Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 5, 6 ст. 19, п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу та керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 жовтня 2025 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн - судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1817 грн - судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 16 січня 2026 року.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Гордійчук С.О.
Хилевич С.В.