15 січня 2026 року
м. Київ
справа № 681/947/24
провадження № 61-15810св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Давиденко Віктор Віталійович, на ухвалу Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: П'єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І., від 03 грудня 2025 року і ухвалив таку постанову.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 1/2 ідеальної частки вартості відчуженого нерухомого майна у розмірі 1 775 049 грн.
2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що з 05 червня 1998 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем. Під час шлюбу ними було придбане майно, зокрема і нежитлова будівля площею 1 278,9 кв. м по АДРЕСА_1 , яка є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
3. В 2021 році вона звернулася до Приморського районного суду міста Одеси з позовом про поділ спільного сумісного майна подружжя. Однак, 18 лютого 2022 року ОСОБА_2 без її згоди, на підставі договору купівлі-продажу, відчужив вказану нежитлову будівлю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
4. 13 квітня 2022 року постановою Апеляційного суду Одеської області її вимоги було задоволено та визнано за нею право власності на 1/2 спірної нежитлової будівлі площею 1278,9 кв. м.
5. Вважаючи, що вона має право відповідно до частини першої статті 388 ЦК України на витребування спірного майна шляхом подання до суду позову з вимогами до сторін правочину або про стягнення грошової компенсації ринкової вартості її частки з ОСОБА_2 , як колишнього члена подружжя, що без згоди іншого вчинив відчуження цінного майна, подала відповідний позов. Вказує, що право вибору способу захисту належить позивачу. Тому вона заявляє позов до ОСОБА_2 про стягнення 1/2 ідеальної частки вартості відчуженого майна у розмірі 1 775 049 грн.
6. З урахуванням зазначеного, позивачка просила позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 ідеальної частки вартості відчуженого нерухомого майна у розмірі 1 775 049 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 26 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за встановлених у справі обставин належним способом захисту прав позивачки є вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
9. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 03 грудня 2025 року прийнято відмову ОСОБА_1 , яка подана її представником Федчук Т. М. , від позову.
10. Визнано нечинним рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 26 грудня 2024 року. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 1/2 ідеальної частки вартості відчуженого нерухомого майна закрито.
11. Повернуто ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір у розмірі 11 355 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 24 000 грн витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, та 20 000 грн витрат на правничу допомогу.
12. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відмова позивачки від позову відповідає вимогам статті 206 ЦПК України. Обставин, які б свідчили про неможливість прийняття відмови від позову, судом не встановлено.
13. Оскільки за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 22 710 грн, тому відповідно до частини другої статті 142 ЦПК України скаржниці підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні апеляційної скарги, що складає 11 355 грн.
14. Позивачка відмовилась від позову у зв'язку із задоволенням вимог відповідачем, отримавши від ОСОБА_2 740 000 грн. З урахуванням частини третьої, восьмої статті 141 ЦПК України, статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», принципів співмірності, диспозитивності та змагальності, заперечень представника відповідача Давиденка В. В. щодо розміру витрат, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивачки про стягнення з відповідача на її користь понесених нею витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного провадження у розмірі 20 000 грн. Крім того, за рахунок відповідача на користь позивачки підлягають відшкодуванню витрати, пов'язані з проведенням експертизи на стадії апеляційного провадження, у розмірі 24 000 грн.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. 15 грудня 2025 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Давиденко В. В., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Хмельницького апеляційного суду
від 03 грудня 2025 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених позивачкою судових витрат.
16. Підставами касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що апеляційний суд безпідставно поклав усі витрати на відповідача, оскільки у справі відсутні докази задоволення заявлених позовних вимог саме ним. Стверджує, що позивачка відмовилася від позову у зв'язку з отриманням 740 000 грн від третіх осіб, які на цей час є новими власниками спірного нерухомого майна. Відповідач вказує, що він не передавав позивачі жодних коштів, на чому наголошував у судовому засіданні апеляційного суду. Матеріали справи не містять платіжних доручень, квитанцій банківських установ або розписок, виданих відповідачу, які б підтверджували рух коштів від відповідача до позивачки.
18. Згідно з доводами касаційної скарги, апеляційний суд прийняв докази понесення позивачкою витрат на правничу допомогу за відсутності доказів їх надсилання відповідачу. Представник позивачки не надав суду доказів направлення відповідачу копій договору про надання правової допомог та акту виконаних робіт. Під час судового засідання представник відповідача заявив суду про це порушення та про відсутність у нього документів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 681/947/24 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20. У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 1/2 ідеальної частки вартості відчуженого нерухомого майна у розмірі 1 775 049 грн.
21. Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 26 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
22. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
23. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 31 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі.
24. 02 грудня 2025 року до апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 , яка подана її представником Федчук Т. М., про відмову від позову, просила закрити провадження у справі та вирішити питання розподілу судових витрат.
25. В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Федчук Т. М. підтримала подану заяву.
26. Представник відповідача - адвокат Давиденко В. В. не заперечував щодо задоволення заяви про відмову від позову, просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею судових витрат, зазначав також про неспівмірність витрат на правничу допомогу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
27. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
28. Згідно з частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
29. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
30. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
31. Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
32. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
33. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
34. Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
35. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
36. Згідно зі статтею 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
37. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
38. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.
39. Як встановлено судами, 02 грудня 2025 року до апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 , яка подана її представником Федчук Т. М. , про відмову від позову. У поданій заяві заявниця просила закрити провадження у справі та вирішити питання розподілу судових витрат.
40. Представник відповідача - адвокат Давиденко В. В. у судовому засіданні апеляційного суду не заперечував щодо задоволення заяви про відмову від позову.
41. Встановивши, що заява про відмову від позову відповідає вимогам статті 206 ЦПК України, позивачка та її представник обізнані з наслідками такої відмови, з огляду на принцип диспозитивності, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття заяви про відмову від позову.
42. До поданої заяви позивачкою було подано нотаріально посвідчену заяву від 02 грудня 2025 року про отримання нею від ОСОБА_2 740 000 грн, яка повністю відповідає погодженій між сторонами вартості спірного приміщення.
43. У вказаній нотаріально посвідченій заяві вказано, що грошові кошти передають в рахунок вартості 1/2 частки нежитлової будівлі площею 1 278,9 кв. м по АДРЕСА_1 . Отримавши від ОСОБА_2 грошові кошти, ОСОБА_1 заявила, що не має претензій до ОСОБА_2 і підтверджує намір звернутися із заявою про відмову від позову у цій справі (т. 2, а. с. 52, 53).
44. Відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
45. Оскільки позивачка відмовилася від позову на стадії апеляційного провадження, у зв'язку із добровільною сплатою відповідачем 740 000 грн, яка відповідала погодженій між сторонами вартості спірного приміщення, а предметом позову було саме стягнення грошових коштів за частку у нерухомому майні, апеляційний суд обґрунтовано виходив з наявності підстав для стягнення з відповідача понесених позивачкою судових витрат.
46. Доводи касаційної скарги про те, що позивачка відмовилася від позову у зв'язку з отриманням 740 000 грн від третіх осіб ( ОСОБА_6 та
ОСОБА_4 ), які на цей час є новими власниками спірного нерухомого майна, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на припущеннях і суперечать наявній у матеріалах справи нотаріально посвідченій заяві
від 02 грудня 2025 року про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 740 000 грн.
47. Слід також зазначити, що ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 17 грудня 2025 року у справі № 681/1138/25 прийнято відмову ОСОБА_2 від позову до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
48. Звертаючись із заявою про відмову від позову у справі № 681/1138/25, ОСОБА_2 вказував, що спір між сторонами врегульовано у позасудовому порядку. ОСОБА_2 не посилався на обставини сплати ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 740 000 грн як підставу вирішення спору у позасудовому порядку. Вказаних обставин не встановлено ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 17 грудня 2025 року у справі № 681/1138/25.
49. Узаяві про відмову від позову позивачка просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 150 000 грн та витрати, пов'язані з проведеннями експертизи, у розмірі 24 000 грн. До заяви долучила копію договору від 04 березня 2025 року, укладеного між нею та адвокатом Федчук Т. М., копію акту виконання робіт по договору від 02 грудня 2025 року. На підтвердження повноважень представництва інтересів позивачки
ОСОБА_1 адвокатом Федчук Т. М. надано до матеріалів справи ордер про надання правничої допомоги від 04 березня 2025 року № 118701. Відповідно до умов договору від 04 березня 2025року представництво інтересів позивачки адвокатом Федчук Т. М. здійснюється у справі № 681/947/24 в суді апеляційної інстанції. Умовами договору від 04 березня 2025 року передбачено, що винагорода обчислюється за домовленістю сторін як фіксована в розмірі 10 % від суми стягнення за судовим рішенням або виплачена добровільно в позасудовому порядку. Згідно з актом виконаних робіт від 02 грудня 2025 року, послуга - правнича допомога надана в повному обсязі виконавцем Федчук Т. М., претензій щодо надання послуг та визначення їх вартості сторони не мають. Гонорар складає 74 000 грн.
50. Представник відповідача - адвокат Давиденко В. В. просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею судових витрат, зазначав про неспівмірність витрат на правничу допомогу. З поданою через підсистему «Електронний суд» заявою про відмову від позову та розподілу судових витрат представник відповідача був ознайомлений, що підтверджується протоколом судового засідання в режимі відеоконференції від 03 грудня 2025 року № 5555325 (т. 2, а. с. 56-60). Також у представника відповідача - Давиденка В. В. наявний електронний кабінет у системі Електронний Суд, де він мав можливість ознайомитися з поданою заявою та доданими до неї документами.
51. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
52. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
53. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
54. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
55. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
56. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
57. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
58. Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
59. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
60. Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
61. Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми реальному обсягу адвокатських послуг, наданих представником позивачки - адвокатом Федчук Т. М., взявши до уваги умови оплати гонорару, врахувавши заперечення сторони позивача, складність справи, суть спору, підстави закриття провадження у зв'язку із відмовою позивачки від позову у зв'язку із задоволенням її вимог відповідачем після пред'явлення позову, а також необхідність дотримання критерію розумності, співмірності та справедливості, апеляційний суд дійшов цілком обґрунтованого висновку, про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу
у розмірі 20 000, 00 грн.
62. Також апеляційний суд, з урахуванням частини третьої статті 142 ЦПК України, дійшов правильного висновку про стягнення за рахунок відповідача на користь позивачки витрат понесених нею у зв'язку із проведенням експертизи на стадії апеляційного провадження, у розмірі 24 000 грн, які були сплачені згідно з квитанцією від 23 червня 2025 року № 191586019.1 (т. 1, а. с. 208а).
63. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про незаконність прийнятої ухвали апеляційного суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
64. Оскаржена ухвала апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки щодо питань, які мають значення для вирішення спірного процесуального питання.
65. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженого судового рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Давиденко Віктор Віталійович, залишити без задоволення.
2. Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович