14 січня 2026 року
м. Київ
справа № 513/475/24
провадження № 61-13492св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_3 , на ухвалу Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, в якому просила змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Саратського районного суду Одеської області від 25 вересня 2014 року у справі № 513/979/14-ц. Стягувати зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 22 липня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задоволено.
Змінено спосіб стягнення аліментів, які стягуються зі ОСОБА_2 на підставі рішення Саратського районного суду Одеської області від 25 вересня 2014 року у справі № 513/979/14-ц. Вирішено стягувати зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно. Стягнено зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,60 грн.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року зупинено провадження у справі № 513/475/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів до закінчення обставин, що стали підставою для зупинення. Зобов'язано ОСОБА_2 невідкладно повідомити суд про зміну обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі, відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_2 , який є апелянтом у цій справі, перебуває на військовій службі, що підтверджується відповідними копіями документів, долученими до матеріалів справи, що є підставою для зупинення провадження у справі.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що належним письмовим доказом для зупинення провадження у справі у зв'язку із перебуванням особи у складі Збройних Сил України є наказ по особовому складу. Інші докази (довідки, листи з військової частини) є недостатніми (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 (провадження № 61-7918св22)).
Відповідач такого наказу до клопотання про зупинення провадження у справі не додавав.
Довідка про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави і витяг з наказу командира військової частини не підтверджують наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 (провадження № 61-9218св22)).
Суд апеляційної інстанції проігнорував те, що подане 02 вересня 2024 року клопотання про зупинення провадження у справі відповідач підписав особисто.
Існує протилежна судова практика щодо застосування зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у справах про зміну розміру та способу стягнення аліментів (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2023 року у справі
№ 466/5393/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 і від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 317/3364/21).
Також немає висновку Верховного Суду щодо застосування припису пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у контексті дотримання права особи на розумний строк розгляду справи для забезпечення найкращих інтересів дитини.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У січні 2025 року від ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому він просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Відзив обґрунтований тим, що у першій та другій інстанціях ОСОБА_2 звертався за правничою допомогою до адвокатів, подавав клопотання.
Під час розгляду справи у вказаних інстанціях у нього була можливість звертатися за правничою допомогою до адвокатів, яка відпала з кінця серпня 2024 року. Повноваження адвоката Чумаченка С. О. в апеляційній інстанції закінчились після подання апеляційної скарги до суду. Клопотання про зупинення провадження ОСОБА_2 подав до Одеського апеляційного суду за першої нагоди кур'єрською службою доставки з прифронтового населеного пункту. Закінченняповноважень адвоката щодо представництва його інтересів в апеляційній інстанції пов'язано з постійним виконанням ним бойових завдань, відсутністю стабільного зв'язку та неможливістю узгодження правової позиції у справі.
За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, у суду є імперативний обов'язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення АТО.
Отже, ухвала Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року є законною та обґрунтованою, суд виконав покладений на нього імперативний обов'язок щодо зупинення провадження у справі, який передбачений пунктом другим частини першої статті 251 ЦПК України, забезпечивши процесуальні права відповідача.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У квітні 2025 року матеріали справи № 513/475/24 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2025 року зупинено касаційне провадження у справі № 513/475/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25).
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2026 року поновлено касаційне провадження у справі № 513/475/24.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 18 листопада 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.
Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов'язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов'язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов'язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі № 513/475/24 (провадження № 14-74цс25) зазначено:
«1 з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;
2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;
3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні…
Ураховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, який є об'єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця щодо продовження розгляду справи, Велика Палата Верховного Суду вважає оскаржувану ухвалу Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року такою, що відповідає вимогам пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України».
У справі, що переглядається:
судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України № 391 від 16 серпня 2024 року
ОСОБА_2 дійсно в період з 26 березня 2024 року до 05 травня 2024 року та з 24 липня 2024 року до цього часу брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України перебуваючи в ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »,
ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Вказана довідка видана т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 полковником ОСОБА_5 (військова частина НОМЕР_1 );
відповідно до витягу з наказу № 35 від 05 лютого 2024 року начальника Центру спеціального призначення Національної гвардії України (по стройовій частині) вирішено зарахувати в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_2 , який прийнятий на військову службу за контрактом наказом від 31 січня 2024 року № 13 о/с і призначений на посаду інструктора (кухаря) групи спеціального призначення (бойового та матеріального технічного забезпечення) 3-го окремого штурмового загону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (ВОС - НОМЕР_2), уклавши з ним контракт про проходження військової служби на посадах сержантського та старшинського складу строком до оголошення демобілізації, присвоївши йому первинне військове звання сержантського та старшинського складу «молодший сержант» з 02 лютого 2024 року.
враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_2 перебуває на військовій службі, що підтверджується відповідними копіями документів, долученими до матеріалів справи, апеляційний суд дійшов правильного висновку про задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Оскільки оскаржене судове рішення підлягає залишенню без змін, то підстав для здійснення нового розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко
М. Є. Червинська