15 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/1199/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О. О.
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.
та представників:
Прокурора: Ковальчук О.І.
позивача - 1: не з'явився
позивача -2: не з'явився
відповідача : Басюк Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025
(головуючий суддя - Богацька Н.С., судді - Діброва Г.І., Савицький Я.Ф.)
та рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2025
(суддя - Демченко Т.І.)
у справі №916/1199/25
за позовом Заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський асфальтобетонний завод"
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 92 469,32 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області (далі - Рада, позивач - 1) та Південного офісу Держаудитслужби (далі - Держаудитслужба, позивач - 2) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Котовський асфальтобетонний завод? (далі - ТОВ ?Котовський асфальтобетонний завод?, відповідач), про:
- визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 29.12.2023 (далі - додаткова угода) до договору закупівлі № 331 від 13.11.2023 (далі - договір), укладеної між Радою та ТОВ ?Котовський асфальтобетонний завод?;
- стягнення з ТОВ ?Котовський асфальтобетонний завод? на користь Ради 92 469,32 грн штрафних санкцій.
2. Позов обґрунтовано тим, що сторонами договору безпідставно продовжено строк його дії на рік (до 31.12.2024). Оскільки документальне підтвердження об'єктивних обставин, що спричинили продовження строку дії договору, було відсутнє, це свідчить про незаконність укладеної між сторонами додаткової угоди, відповідно, наявність підстав для визнання її недійсною, а також нарахування та стягнення з відповідача пені та штрафу, передбачених п. 4.1.,4.2. договору. На думку прокурора, укладення оспорюваної угоди дозволило відповідачу уникнути передбаченої договором відповідальності за несвоєчасне виконання робіт, передбаченої п. 4.1.,4.2. договору, а саме сплати пені та штрафу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 у задоволенні позову прокурора відмовлено повністю.
4. Місцевий господарський суд зробив висновок про неналежний склад відповідачів у спорі. Зокрема, зазначив, що прокурор при оспорюванні додаткової угоди до договору визначив у якості відповідача лише одну із сторін оспорюваного правочину товариство.
5. Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025, рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду. В іншій частині рішення залишено без змін.
6. Постанову мотивовано тим, що внесення змін до договору шляхом укладання оспорюваної додаткової угоди, якою продовжено строк виконання робіт до 31.12.2024, дійсно, належним чином обґрунтовано не було. Отже, сторонами правочину, на момент укладення оскаржуваної додаткової угоди, не було дотримано вимоги п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України ?Про публічні закупівлі?, тому наявні підстави для визнання недійсною оспорюваної додаткової угоди. Водночас, метою звернення прокурора до суду з позовом є захист права Ради, шляхом стягнення з підрядника на її користь штрафних санкцій за несвоєчасне виконання робіт за договором. Укладений між сторонами договір не є державним контрактом, Рада та ТОВ ?Котовський асфальтобетонний завод? в договорі не узгодили жодних штрафних санкцій за порушення Підрядником строку виконання зобов'язань та не укладали будь-яких додаткових угод до договору щодо забезпечення виконання зобов'язань, отже, зважаючи на положення ст. 231 Господарського кодексу України, будь-які підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення з нього на користь Ради штрафних санкцій, у даному випадку відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
7. Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
8. У касаційній скарзі прокурор вказує на неправильне застосування судами положень ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 41 Закону України ? Про публічні закупівлі?, пп. 4 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості). Прокурор зазначає, що суди відмовляючи у позові не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах:
- від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21, від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22, від 30.01.2024 у справі № 907/811/21, від 09.04.2025 у справі № 904/2722/21, щодо застосування ст. 41 Закону України ? Про публічні закупівлі?, п. 19 Особливостей, про документальне підтвердження обґрунтованості підстав для внесення змін до істотних умов договору в частині строку виконання зобов'язань;
- від 27.08.2025 у справі № 916/2984/24, щодо застосування ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, саме відсутності підстав поєднувати вимогу про визнання недійсними додаткових угод до договору, якими внесено зміни до істотних умов договору в частині продовження строку виконання робіт, з вимогою про застосування реституції.
Крім того, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування вимог ч. 2 ст. 231 ГК України, чинної на час укладення договору у подібних правовідносинах, коли замовником робіт виступає орган місцевого самоврядування, а договір фінансується з місцевого бюджету.
Позиція інших учасників справи
9. Відповідач подав відзив, у якому не погоджуються з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
10. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 26.10.2023 Радою (замовник) розпочато процедуру закупівлі UA-2023-10-26-002979-в з кодом: ДК 021:2015:45230000-8. Назва предмета закупівлі: Експлуатаційне утримання інфраструктури у сфері дорожнього господарства вулиць і доріг комунальної власності в населених пунктах, тротуар по вул. Незалежності від буд.№ 2 до вул. Козацької Слави, смт. Окна, Подільського району, Одеської області (ДК 021:2015:45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь).
11. Очікувана вартість предмета закупівлі: 1448867,24 грн. Строк виконання робіт до 31.12.2023.
12. Переможцем за результатом процедури закупівлі стало ТОВ ?Котовський асфальтобетонний завод?.
13. За результатами проведених торгів, 13.11.2023 між Радою (замовник) та ТОВ ?Котовський асфальтобетонний завод? (підрядник) укладено договір про закупівлю № 331, відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує в межах кошторисної (проектної та кошторисної частини проектної документації) та умов договору виконання послуг: Експлуатаційне утримання інфраструктури у сфері дорожнього господарства вулиць і доріг комунальної власності в населених пунктах, тротуар по вул. Незалежності від буд. № 2 до вул. Козацької Слави, смт. Окна, Подільського району, Одеської області, код за ДК 021:2015:45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь.
14. Згідно з п. 1.3. договору виконання робіт здійснюється Підрядником відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток № 2), основні параметри, склад та обсяги робіт визначаються проектно-кошторисною документацією, у кількості та за цінами, що визначені Протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт (додаток №1) у відповідності зі Зведеним кошторисним розрахунком вартості об'єкта та Договірною ціною на виконання робіт, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
15. Пунктом 3.3. договору передбачено, що підрядник зобов'язаний, зокрема: виконати з використанням власних ресурсів, якщо інше не встановлено умовами договору, та у встановлені строки роботи відповідно до проектно-кошторисної документації; передати Замовнику у порядку, передбачену законодавством та договором, закінчені роботи.
16. Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору сторони можуть визначити забезпечення виконання зобов'язань за Договором. Виконання зобов'язань за договором підряду забезпечується гарантією, порукою, неустойкою, заставою, притриманням, завдатком, іншими видами забезпечення виконання зобов'язань, визначеними договором підряду. Договір про забезпечення виконання зобов'язань укладається у письмовій формі. Договір про забезпечення виконання зобов'язань, укладений в іншій формі, є нікчемним. Забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства та умов договору підряду.
17. Пунктом 9.2. договору встановлено, що Підрядник організує виконання робіт відповідно до проектної документації, іншими нормативними документами, які регулюють виконання згідно з Календарним графіком виконання робіт (додаток №2) та цим договором.
18. Згідно з п. 14.4. договору разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій сторона, права або законні інтереси якої порушено з метою вирішення спору має право звернутися до порушника з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом. Претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника порушник зобов'язаний задовольнити. У разі коли сторона, що порушила майнові права або законні інтереси іншої сторони, протягом місяця не дасть відповіді на претензію або відмовиться повністю або частково її задовольнити, сторона, права або законні інтереси якої порушено. має право звернутися з відповідним позовом до суду.
19. Відповідно до п. 15.1. сторони погодилися, що в разі виникнення обставин непереборної сили (обставини, що виникають внаслідок подій екстраординарного характеру. які не можуть бути передбачені та яким Сторони не можуть запобігти), а саме: війни (військових дій). страйків. саботажів, безладдя, заколотів, блокади, ембарго, інших міжнародних санкцій, інших дій держав, які унеможливлюють виконання Сторонами своїх зобов'язань, пожеж, повеней, іншого стихійного лиха чи сезонних природних явищ, Сторони звільняються від виконання своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин за умови, що ці обставини впливають на виконання договірних зобов'язань.
20. При виникненні обставин непереборної сили Сторона, для якої їх виникнення перешкоджає виконанню своїх обов'язків за Договором, зобов'язана письмово негайно поінформувати іншу Сторону про наявність таких обставин. Достатнім доказом дії обставин є документ, виданий Торгово-промисловою Палатою України або іншим компетентним органом. (п. 15.2. договору).
21. Відповідно до п. 17.3. договору всі зміни та доповнення до Договору вносяться письмово додатковими угодами, які стають невід'ємною частиною Договору, та вступають в силу після їх підписання Сторонами.
22. Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами і діє до 31.12.2023 (п. 18.1. договору).
23. Відповідно до п. 18.3. договору строк дії Договору та виконання зобов'язань щодо виконання робіт може бути продовжено шляхом укладання додаткової угоди у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування втрат Замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі.
24. Згідно із п. 21.1. договору всі додатки до договору оформлені належним чином та є його невід'ємною частиною: Додаток №1 - Протокол погодження договірної ціни на виконання робіт; та Додаток №2 - Календарний графік виконання робіт.
25. Відповідно до Додатку № 2 Календарний графік виконання робіт по об'єкту до Договору назва об'єкту: «Експлуатаційне утримання інфраструктури у сфері дорожнього господарства вулиць і доріг комунальної власності в населених пунктах, тротуар по вул. Незалежності від буд. № 2 до вулиці Козацької Слави, смт Окни Подільського району Одеської області»; виконавець робіт: «ТОВ «Котовський асфальтобетонний завод»»; початок робіт: «з дня підписання договору»; закінчення робіт: «до 31.12.2023»; обсяг робіт: « 670 м.кв.».
26. Станом на 31.12.2023 обсяг робіт, визначених договором, Підрядником виконано не було.
27. 29.12.2023 до Ради надійшов лист ТОВ ?Котовський асфальтобетонний завод? за № 28-12/23-2, у якому зазначено про необхідність продовження термінів виконання робіт та строку дії договору у зв'язку з погіршенням погодних умов і неможливості дотримання технологічного процесу виконання робіт.
28. 29.12.2023 між сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору, яким внесені зміни до п. 18.1 договору, а саме зазначено, що договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2024, але в будь-якому разі до моменту повного та належного виконання сторонами усіх зобов'язань за цим договором.
29. Пунктом 2 зазначеної додаткової угоди внесені зміни та викладено в новій редакції ?Календарний план?, що є додатком № 2 до Договору, у якому змінено термін закінчення робіт до 31.12.2024, обсягом 670 м.
30. В преамбулі спірної додаткової угоди № 1 до договору йдеться про те, що її укладено на підставі листа ТОВ "Котовський асфальтобетонний завод" від 28.12.2023 № 28-12/23-2.
31. Згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за січень 2024 року № 16 від 19.01.2024 ТОВ ?Котовський асфальтобетонний завод? виконало частину робіт на суму 1092034,25 грн.
32. Рада оплатила виконані ТОВ ?Котовський асфальтобетонний завод? у січні 2024 року роботи згідно Акту № 16 від 19.01.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 2 від 22.01.2024.
33. Згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за травень 2024 року № 10 від 10.05.2024 ТОВ ?Котовський асфальтобетонний завод? виконало іншу частину робіт на суму 356 819,05 грн.
34. Рада оплатила виконані ТОВ ?Котовський асфальтобетонний завод? у травні 2024 року роботи згідно Акту № 10 від 10.05.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 4 від 14.05.2024.
35. Також в матеріалах цієї справи міститься лист Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій вих. № 99 021-1105/99 12 від 10.03.2025, до якого додано інформацію щодо цілодобової температури (С) у місці розташування об'єкту, та кількості опадів (мм) у період з 19.10.2023 по 29.12.2023.
Позиція Верховного Суду
36. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
37. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
38. Апеляційним судом встановлено, що предметом позову у даній справі є вимоги прокурора про визнання недійсною додаткової угоди № 1 до договору та стягнення з ТОВ ?Котовський асфальтобетонний завод? на користь Ради штрафних санкцій у сумі 92 469,32 грн.
39. У позові прокурор вказував на те, що сторонами додаткової угоди безпідставно продовжено строк дії договору, а тому, прокурор вважає, що додаткову угоду укладено з порушенням вимог п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України ?Про публічні закупівлі?, отже, наявні підстави для визнання недійсною оспорюваної додаткової угоди.
40. Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
41. Відповідно до частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
42. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов'язання (абзац перший частини першої статті 652 Цивільного кодексу України).
43. Укладений між Радою та ТОВ ?"Котовський асфальтобетонний завод? договір за своєю правовою природою є договором підряду. Договір було укладено за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України ?Про публічні закупівлі?.
44. Правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України "Про публічні закупівлі", норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).
45. Особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини п'ятої статті 41).
46. Згідно з підпунктом 4 пункту 19 Особливостей, в редакції чинній на час здійснення закупівлі, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім виключного переліку випадків, зокрема продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
47. Закон України "Про публічні закупівлі" не передбачає випадків обов'язкового продовження строку дії договору на вимогу однієї зі сторін, в тому числі шляхом звернення до суду. Норма пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" не надає право одній зі сторін вимагати від іншої внесення змін до договору в судовому порядку (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
48. Так, положення статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачають можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку дії договору та строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили. Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21.
49. Частиною 4 ст. 41 Закону України ?Про публічні закупівлі? передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
50. Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 41 цього Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, в тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
51. Отже, норма п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України ?Про публічні закупівлі? передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (такий правовий висновок наведений в постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21, від 09.04.2025 у справі №904/2722/21, від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).
52. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, сторони погодили в договорі, що роботи мають бути виконані до 31.12.2023.
53. Водночас, за умовами договору відповідно до п. 18.3. договору строк дії Договору та виконання зобов'язань щодо виконання робіт може бути продовжено шляхом укладання додаткової угоди у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування втрат Замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі. При виникненні обставин непереборної сили Сторона, для якої їх виникнення перешкоджає виконанню своїх обов'язків за Договором, зобов'язана письмово негайно поінформувати іншу Сторону про наявність таких обставин. Достатнім доказом дії обставин є документ, виданий Торгово-промисловою Палатою України або іншим компетентним органом. (п. 15.2. договору). Відповідно до п. 17.3. договору всі зміни та доповнення до Договору вносяться письмово додатковими угодами, які стають невід'ємною частиною Договору, та вступають в силу після їх підписання Сторонами.
54. Апеляційним судом встановлено, що внесення змін до договору шляхом укладання спірної додаткової угоди, якою продовжено строк виконання робіт до 31.12.2024, належним чином обґрунтовано не було. Так, в преамбулі додаткової угоди № 1 до договору йдеться про те, що її укладено на підставі листа ТОВ "Котовський асфальтобетонний завод" від 28.12.2023 № 28-12/23-2. Лист не містить жодної конкретизації, яким саме роботам (та в які терміни) могли завадити несприятливі погодні умови. У листі відсутня інформація, як саме природні явища вплинули на строк виконання робіт (та яких саме робіт). Апеляційним судом відхилено наданий відповідачем лист Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій вих. № 99 021-1105/99 12 від 10.03.2025, до якого додано інформацію щодо цілодобової температури (С) у місці розташування об'єкту, та кількості опадів (мм) у період з 19.10.2023 по 29.12.2023, при цьому, апеляційний суд зазначив, що за його змістом значні опади (які вважаються небезпечним метеорологічним явищем - І рівень небезпечності) відбувалися лише 26.11.2023.
55. Зважаючи на встановлене, апеляційний суд погодився з доводами прокурора про те, що сторонами правочину, на момент укладення оскаржуваної додаткової угоди, не було дотримано вимоги п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України ?Про публічні закупівлі?, оскільки необґрунтовано продовжено строк дії договору.
56. Водночас, встановивши наявність підстав для визнання недійсним оспорюваної додаткової угоди апеляційний суд, зробив висновок, що лише визнання недійсною спірної додаткової угоди до договору, навіть за встановлення судом обставин її невідповідності вимогам закону, в даному випадку не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення лише цієї позовної вимоги не здатне поновити будь-які права ради та спричинить лише правову невизначеність сторін договору у спірних правовідносинах. Отже, у позові необхідно було відмовити у зв'язку із обранням прокурором неефективного способу захисту, а не у зв'язку з неправильно визначеним складом відповідачів.
57. Касаційний суд вважає, що такі висновки апеляційного суду щодо обрання прокурором неефективного способу захисту порушених прав є необґрунтованими, зважаючи на наступне.
58. Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
59. Суб'єктивні цивільні права та інтереси особи захищаються в порядку, передбаченому законом, за допомогою застосування певних способів захисту.
60. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15 та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
61. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини (такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.09.2025 у справі № 914/2023/24, від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 12.11.2024 у справі № 911/3292/23, від 03.09.2024 у справі № 907/358/20, від 27.08.2024 у справі № 924/128/21, від 11.06.2024 у справі № 914/3293/20, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23).
62. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є правомірним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, від 03.09.2025 у справі № 911/906/23.
63. Застосований судом спосіб захисту має бути правомірним - таким, що відповідає правовій природі відносин, що виникли між сторонами спору, тобто відповідати праву; тоді як ефективність характеризує спосіб захисту відповідно до критерію його дієвості у відновленні порушеного права та інтересу.
64. Згідно із частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
65. Касаційний суд зауважує, що визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України.
66. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий засіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
67. З урахуванням вищезазначеного касаційний суд вважає, що висновок апеляційного суду про те, що поданий прокуром позов є неєфективним, суперечить положенням ст. 16 Цивільного кодексу України.
68. Так, в даному випадку, прокурор крім визнання недісною додаткової угоди звертався і з вимогою про стягнення штрафних санкцій, а тому, не можна вважати, що спосіб захисту порушеного права є неефективним.
69. Водночас, у даній конкретній справі Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що Верховним Судом 27.08.2025 розглянуто справу № 916/2984/24 у спорі за подібних правовідносин.
70. У справі № 916/2984/24 з позовом звернувся прокурор в особі Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації та Південного офісу Держаудитслужби до ТОВ "Протек солюшнз Україна" та КУ "Одеська обласна база спеціального медичного постачання", в якому просив суд визнати недійсною укладену між сторонами додаткову угоду до договору про закупівлю товару та стягнути з ТОВ "Протек солюшнз Україна" на користь обласного бюджету Одеської області в особі Одеської обласної ради штрафу. Суди у позові відмовили.
71. Суд касаційної інстанції приймаючи нове рішення у справі № 916/2984/24 в частині вимоги про визнання недійсною додаткової угоди зазначав, що:? є помилковим висновок судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовної вимоги з мотивів ненадання прокурором вимоги щодо застосування двосторонньої реституції, оскільки предметом позову у цій справі визначено не основний договір № 38/23 від 06.12.2023, виконання якого було забезпечене шляхом перерахування коштів та поставки товару, а виключно додаткова угода від 07.12.2023 № 1, якою змінено строк дії договору та продовжено строки виконання зобов'язань.
З огляду на правову природу оспорюваного правочину, його недійсність не породжує наслідків у вигляді повернення сторонами одержаного за основним договором, а отже, застосування реституції у цьому випадку не передбачається, а наслідки недійсності додаткової угоди обмежуються відновленням дії умов договору у первісній редакції, без втручання у виконання основного договору № 38/23 від 06.12.2023.?
72. З урахуванням зазначеного, в даному випадку є помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що позовна вимога про визнання правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача.
73. З урахуванням вказаних висновків постанови Верховного Суду у справі № 916/2984/24, в даному випадку визнання недійсною додаткової угоди не передбачає застосування реституції, оскільки, недійсність такої угоди не породжує наслідків у вигляді повернення сторонами одержаного за основним договором.
74. На неврахування апеляційним судом вказаного правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.08.2025 у справі № 916/2984/24, вказував прокурор у касаційній скарзі, і такий правовий висновок необхідно враховувати зважаючи на положення ст. 236 та частини четвертої статті 300 ГПК України.
75. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
76. Вказаного не було в повній мірі враховано апеляційним судом, оскільки, апеляційний суд не проаналізував належним чином предмет і підстави позову, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права.
77. Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
78. Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
79. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
80. Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
81. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, порушив приписи процесуального законодавства, неправильно застосував положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, та не врахував правові висновки щодо застосування вказаних положень законодавства у випадку оскарження додаткової угоди до договору.
82. За змістом статей 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
83. Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків.
84. Однак, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам процесуального закону не відповідає.
85. Разом з цим, в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
86. Водночас, касаційний суд не розглядає доводи викладені скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки, апеляційним судом при розгляді справи допущено процесуальні порушення, що відповідно позбавляє колегію суддів можливості перевірити правильність застосування апеляційним судом положень ст. 231 Господарського кодексу України, зважаючи, що при новому розгляді справи встановлені апеляційним судом обставини можуть змінитись.
87. З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
88. У зв'язку з зазначеним, Верховний Суд констатує, що недоліки у вирішенні спору, яких припустився суд апеляційної інстанції, свідчать про передчасність, суперечність висновків у даній справі щодо відмови у задоволенні позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
89. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
90. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
91. Згідно із частиною четвертою статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
92. З огляду на викладене, Верховний Суд вбачає правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги прокурора шляхом скасування оскаржуваної постанови та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
93. Так, під час нового розгляду справи для правильного вирішення спору апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, всебічно, повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, а також надати їм належну правову оцінку, та вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного розгляду цієї справи, з урахуванням актуальної судової практики, і в залежності від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Розподіл судових витрат
94. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює і не ухвалює нове рішення (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України), розподіл судових витрат Касаційним господарським судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 у справі № 916/1199/25 скасувати.
3. Справу № 916/1199/25 передати на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О. М. Баранець
О. О. Мамалуй