15 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/2022/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
Позивача : Драчова М.С.
Відповідача: Дворніков А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2025
(головуючий - Желік М.Б., судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.)
та рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2025
(суддя - Березняк Н.Є.)
та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2025
(суддя - Березняк Н.Є.)
у справі №914/2022/24
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"
про стягнення заборгованості в розмірі 6 635 773,62 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ ?НЕК ?Укренерго, позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (далі - АТ "ДТЕК Західенерго", відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 6 635 773,62 грн.
2. Позов обґрунтовано невиконанням зобов'язань відповідачем за договором про участь у балансуючому ринку від 27.05.2019 № 0424 - 04013, щодо оплати послуг балансування електричної енергії за другу та третю декади червня 2024 року в розмірі 6 618 436,09 грн та 17 337,53 грн 3 % річних.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.05.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2025, у позові відмовлено.
4. Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 19.06.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2025, заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з позивача на користь відповідача 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог заяви відмовлено.
5. Приймаючи рішення про відмову у позові судами враховано правові висновки, викладені у постанові від 20.02.2025 у cправі №910/3231/24, про те, що визначення відповідачем ціни балансуючої електричної енергії на рівні ціни РДН, за відсутності повідомлення про акцепт з поміткою, фактично зводиться до зміни ціни договору після виконання зобов'язань щодо балансування, що не допускається. ПрАТ "НЕК "Укренерго" не промаркував команди на розвантаження поміткою відповідно до пункту 4.19.1 гл. 4.19 Правил ринку, отже, зобов'язання постачальника послуг з балансування (ППБ) перед оператором системи передачі (ОСП) є непогодженими, рахунки на оплату є необґрунтованими, інших розрахунків позивачем до позовної заяви не додано.
6. Додаткове рішення, залишене без змін постановою апеляційного суду, мотивовано тим, що розмір витрат на оплату послуг адвоката у сумі 156 000,00 грн є необґрунтованим, в той час як, зважаючи на положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обґрунтованими є витрати АТ ?ДТЕК Західенерго? на професійну правничу допомогу у сумі 80 000,00 грн, вказану суму витрат суд поклав на позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
7. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції щодо відмови у позові та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Крім того скаржник просить скасувати додаткове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача 80 000, 00 грн витрат на оплату послуг адвоката посилаючись на те, що суд першої інстанції необґрунтовано стягнув вказану суму витрат з позивача. У зв'язку з чим, позивач просить відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката.
8. Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що суди приймаючи рішення про відмову у позові не врахували правових висновків Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 щодо обов'язковості договору;
- висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц, від 11.06.2020 у справі № 821/227/17 щодо застосування ст. 126 Господарського процесуального кодексу України стосовно розподілу між сторонами інших судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу адвоката).
9. Позивач наголошує на відсутності в матеріалах справи доказів, які підтверджують здійснення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.
10. Також скаржник зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики щодо правильності застосування пункту 4.19.1. та підпункту 3 пункту 5.13.2. Правил ринку, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку) при купівлі/продажу електричної енергії для балансування системних обмежень в Об'єднаній енергетичній системі України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи та розгляд заяв, клопотань
11. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги та водночас, вказуючи на обґрунтованість судових рішень у справі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
12. Позивач звернувся до Верховного Суду з клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП). Клопотання обґрунтовано тим, що судове рішення у справі може вплинути на права та обов'язки НКРЕКП.
13. Відповідно до приписів частин 1, 2, 3 статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
14. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
15. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
16. Відтак, з огляду на встановлені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд не наділений процесуальними повноваженнями щодо залучення до участі у справі третіх осіб на стадії касаційного розгляду, за винятком можливості вирішення цього питання при розгляді касаційної скарги, поданої особою, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки в силу положень статті 287 ГПК України.
17. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє клопотання позивача про залучення до участі у справі НКРЕКП як третьої особи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
18. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, АТ ?НЕК ?Укренерго? є єдиним оператором системи передачі України з функціями оперативно-технологічного управління Об'єднаною енергосистемою України, передачі електроенергії магістральними електромережами від генерації до розподільчих мереж, а також адміністратором комерційного обліку та адміністратором розрахунків на ринку електричної енергії України, що діє на підставі відповідної ліцензії (оператор системи передачі, ОСП).
19. АТ ?ДТЕК Західенерго? є виробником електричної енергії на підставі ліцензії, виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №1074 від 18.06.2019 (постачальник послуг балансування/ППБ).
20. Постановою №307 від 14.03.2018 НКРЕКП затверджено Правила ринку, відповідно до Додатку 7 яких затверджено форму Типового договору про участь у балансуючому ринку.
21. 27.05.2019 ДП ?НЕК ?Укренерго? (у подальшому - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго") листом №01/18993 підтвердило приєднання відповідача до умов договору про участь у балансуючому ринку та долучення до реєстру постачальників послуг з балансування. Ідентифікатор договору №0424-04013, дата акцептування 27.05.2019.
22. З моменту акцептування письмової згоди на приєднання в порядку, встановленому Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 та Законом України ?Про ринок електричної енергії?, учасник ринку набуває всіх прав та зобов'язань за договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору, Правилами ринку та чинним законодавством України.
23. 20.10.2023 наказом ПрАТ ?НЕК ?Укренерго? №598 ?Про затвердження умов договору про участь у балансуючому ринку?, відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України, Закону України ?Про ринок електричної енергії? та Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307 із змінами та доповненнями, внесеними постановою НКРЕКП від 17.01.2023 та №1882 від 10.10.2023 (далі - Правила ринку), затверджено умови договору про участь на балансуючому ринку, вирішено до 23.10.2023 забезпечити оприлюднення умов договору на веб-сайті НЕК ?Укренерго?.
24. Відповідно до п.1.1. договору про участь у балансуючому ринку (далі -договір) цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
25. Згідно із п. 1.2 договору за цим договором ППБ зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку.
26. Пунктом 2.1. договору передбачено, що загальна вартість цього договору складається із суми придбаних та проданих обсягів електричної енергії на балансуючому ринку протягом дії цього договору та відповідно до умов цього договору.
27. За підсумками місяця визначається індикативні величини: середньозважені ціни балансуючої електричної енергії на завантаження та розвантаження за розрахунковий місяць (грн./МВт*год з точністю до дев'яти знаків після коми), які розраховуються шляхом ділення вартості балансуючої електричної енергії на завантаження і розвантаження на загальний обсяг балансуючої електричної енергії на завантаження та розвантаження відповідно.
28. Пунктом 2.2 договору визначено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.
29. Відповідно до п.п.3 п.5.2. договору ОСП має право надавати ППБ диспетчерські команди.
30. Відповідно до п.п.3 п.5.4. договору ППБ має обов'язок виконувати диспетчерські команди, надані ОСП.
31. Згідно з п. 4.1 договору виставлення рахунків та оплата платежів здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку.
32. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (п.4.2. договору).
33. Якщо ППБ має заперечення до інформації, що міститься у платіжному документі, то він повинен повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП (п.4.3. договору).
34. У відповідності до пункту 4.4 договору ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу (далі - акт) до ППБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим.
Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою акта (у разі неможливості підпису в електронній формі).
Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу.
Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до ППБ акта ППБ розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони.
Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб.
У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до акта ППБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в акті.
Якщо ППБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до ППБ акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони ППБ примірник акта, то такий акт вважається підписаним ППБ.
35. Згідно з пунктом 7.7.3 глави 7.7 розділу VII Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.
36. 26.06.2024 ОСП було виставлено рахунок-фактуру (invoice) №2606202400025 на загальну суму 1 178 608,50 грн з ПДВ (друга декада червня 2024 року).
37. 04.07.2024 ОСП було виставлено рахунок-фактуру (invoice) №0407202400255 на загальну суму 5 439 827,59 грн з ПДВ (третя декада червня 2024 року).
38. Факт купівлі-продажу балансуючої електричної енергії у червні 2024 року позивач підтверджує актом купівлі-продажу балансуючої електричної енергії від 30.06.2024 №БР/24/06-0424.
39. З урахуванням пункту 7.7.3 глави 7.7. розділу VII Правил ринку, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати платіжних документів сплив:
- за рахунком від 26.06.2024 № 2606202400025 - 28.06.2024;
- за рахунком від 04.07.2024 № 0407202400255 - 09.07.2024.
40. Відповідач не погодився з актом купівлі-продажу балансуючої електричної енергії в частині вартості балансуючої електроенергії, отриманої ППБ за результатами розрахунків за червень 2024 року та надіслав на адресу ОСП:
- заперечення до рахунку №2606202400025 від 26.06.2024 (друга декада червня 2024);
- заперечення до рахунку №0407202400255 від 04.07.2024 (третя декада червня 2024);
- зауваження до акту №БР/24/06-0424 купівлі-продажу балансуючої електричної енергії за період з 01.06.2024 до 30.06.2024.
41. Відповідно до перелічених зауважень відповідач просив позивача врегулювати це питання шляхом перерахування вартості обсягів балансуючої енергії з урахуванням вимог Правил ринку.
42. АТ ?ДТЕК Західенерго? звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до ПрАТ ?НЕК ?Укренерго? про зобов'язання здійснити перерахунок вартості балансуючої енергії. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/3910/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі №910/3910/24 у задоволенні цього позову відмовлено у зв'язку з обранням неналежного способу захисту.
Позиція Верховного Суду
43. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення, наведені у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою позивача щодо підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, щодо підстав передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
44. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
45. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
46. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
47. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
48. Закон України ?Про ринок електричної енергії? (далі - Закон) визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
49. За приписами ст. 1 Закону балансування - усі дії та процеси, що здійснюються в будь-який період часу, за допомогою яких оператор системи передачі забезпечує постійне підтримання частоти в об'єднаній енергетичній системі України в межах попередньо визначеного діапазону стабільності та забезпечує підтримання необхідних обсягів резервів необхідної якості; балансуючий ринок електричної енергії (далі - балансуючий ринок) - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії; небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.
50. Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.
51. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема про участь у балансуючому ринку.
52. Частинами 1, 2 ст. 52 Закону передбачено, що адміністратор розрахунків забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку. Функції адміністратора розрахунків покладаються на оператора системи передачі.
53. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 53 Закону оператор системи передачі придбаває послуги з балансування на ринкових недискримінаційних і прозорих засадах та забезпечує функціонування балансуючого ринку у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку та кодексом системи передачі, а також здійснює купівлю-продаж небалансів електричної енергії.
54. Правила ринку, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307, визначають порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об'єднаній енергетичній системі України.
55. Пунктом 4.11.1 гл 4.16 розд. ІV Правил ринку ППБ подають розділені за розрахунковими періодами пропозиції на балансуючу електричну енергію окремо для кожного продукту, визначеного цими Правилами: на завантаження та на розвантаження. Кожна пропозиція повинна містити обсяг балансуючої електричної енергії на завантаження та на розвантаження та ціну пропозиції для кожної одиниці надання послуг з балансування.
56. Згідно з п. 4.14.2 гл 4.16 розд. ІV Правил ринку після отримання пропозицій на балансуючу електричну енергію СУР здійснює їх перевірку та надсилає повідомлення відповідному ППБ, чия пропозиція на балансуючу електричну енергію прийнята, або якщо виявлені помилки у поданні, надсилає повідомлення відповідному ППБ про відхилення із зазначенням причин такого відхилення.
57. Судами встановлено, що 26.06.2024 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №2606202400025 на оплату електричної енергії для балансування за період з 11.06.2024 до 20.06.2024 на суму 1 178 608,50 грн. 04.07.2024 позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №0407202400255 на оплату електричної енергії для балансування за період з 21.06.2024 до 30.06.2024 на суму 5 439 827, 59 грн.
58. Відповідно до пункту 7.2.1 глави 7.2 розділу VII Правил ринку, адміністратор розрахунків (АР) на щодекадній основі надсилає через СУР (систему управління ринком) платіжний документ кожному ППБ із зазначенням суми, яка повинна бути сплачена ППБ за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії. АР щомісяця надсилає ППБ через СУР окремий платіжний документ із зазначенням суми плати за невідповідність, що має бути сплачена ППБ за повний місяць. ППБ щодекадно надсилає АР платіжний документ із зазначенням суми, що повинна бути сплачена АР за відповідний період за закупівлю балансуючої енергії.
59. У пункті 7.7.4. Правил ринку визначено, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
60. Судами встановлено, що відповідач не погодився з актом №БР/24/06-0424 від 30.06.2024 купівлі-продажу балансуючої електричної енергії за період з 01.06.2024 до 30.06.2024 в частині вартості балансуючої електроенергії, отриманої ППБ за результатами розрахунків за червень 2024 року та надіслав на адресу ОСП: заперечення до рахунку №2606202400025 від 26.06.2024 (друга декада червня 2024); заперечення до рахунку №0407202400255 від 04.07.2024 (третя декада червня 2024); зауваження до акту №БР/24/06-0424 купівлі-продажу балансуючої електричної енергії за період з 01.06.2024 до 30.06.2024. Відповідно до перелічених зауважень відповідач просив позивача врегулювати це питання шляхом перерахування вартості обсягів балансуючої енергії з урахуванням вимог Правил ринку, однак жодних дій з боку ОСП вчинено не було.
61. Так, відповідач вказував на те, що він не був повідомлений, що диспетчерські команди на розвантаження акцептовані з поміткою, у зв'язку з чим ціна акцепту пропозицій на розвантаження, сформована ОСП на рівні ціни РДН (ринок "на добу наперед"), є необґрунтованою, оскільки сформована ОСП в момент акцепту команд на розвантаження, які відбувались без помітки "врегулювання системних обмежень".
62. У відповідності до п. 4.10.3. глави 4.10 розділу IV Правил ринку усі ППБ, крім ППБ та одиниць надання послуг балансування, зазначених у пункті 4.10.4 цієї глави, зобов'язані подавати пропозиції на балансуючу електричну енергію на розвантаження по кожній одиниці надання послуг балансування (крім одиниць відпуску ВДЕ (виробники, що здійснюють виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії)) для кожного розрахункового періоду торгового дня на весь обсяг балансуючої електричної енергії на розвантаження, що дорівнює різниці між його графіком відпуску/відбору та технічним мінімумом виробництва з урахуванням зобов'язань з надання РПЧ (резерв підтримки частоти) і аРВЧ (автоматичний резерв відновлення частоти), незалежно від того, чи має ППБ зобов'язання щодо забезпечення резерву рРВЧ (ручний резерв відновлення частоти) та РЗ (резерв заміщення) як ПДП (постачальник допоміжних послуг).
63. Згідно з п. 4.11.1. глави 4.10 розділу IV Правил ринку ППБ подають розділені за розрахунковими періодами пропозиції на балансуючу електричну енергію окремо для кожного продукту, визначеного цими Правилами: на завантаження та на розвантаження. Кожна пропозиція повинна містити обсяг балансуючої електричної енергії на завантаження та на розвантаження та ціну пропозиції для кожної одиниці надання послуг з балансування.
64. За змістом п. 4.14.2. глави 4.10 розділу IV Правил ринку після отримання пропозицій на балансуючу електричну енергію СУР здійснює їх перевірку та надсилає повідомлення відповідному ППБ, чия пропозиція на балансуючу електричну енергію прийнята, або якщо виявлені помилки у поданні, надсилає повідомлення відповідному ППБ про відхилення із зазначенням причин такого відхилення.
65. Відповідно до ч. 6 ст. 44 Закону, усі оперативні команди і розпорядження оператора системи передачі підлягають беззаперечному виконанню всіма суб'єктами господарювання, об'єкти електроенергетики яких підключені до Об'єднаної енергетичної системи України.
66. Відповідно до гл. 4.16 розд. ІV Правил ринку результати балансуючого ринку складаються з:
1) прийнятих пропозицій на балансуючу електричну енергію на завантаження та на розвантаження ППБ по ОРЧ з метою забезпечення балансу системи;
2) маржинальної ціни по ОРЧ на балансуючу електричну енергію на завантаження. Маржинальна ціна на балансуючу електричну енергію на завантаження (у грн/МВт·г) по кожній ОРЧ визначається на рівні найвищої ціни у пропозиції на балансуючу електричну енергію, що акцептована для забезпечення збільшення балансуючої електричної енергії;
3) маржинальної ціни по ОРЧ на балансуючу електричну енергію на розвантаження. Маржинальна ціна на балансуючу електричну енергію на розвантаження (у грн/МВт·г) по кожній ОРЧ визначається на рівні найнижчої ціни у пропозиції на балансуючу електричну енергію, що акцептована для забезпечення зниження балансуючої електричної енергії.
67. Згідно з п. 4.18.3, 4.18.4, 4.18.5 гл. 4.18 розд. ІV Правил ринку диспетчерська команда на активацію видається ОСП відповідно до результатів алгоритму розрахунку балансуючого ринку у вигляді акцепту відповідної пропозиції на балансуючу електричну енергію на розвантаження або завантаження. Диспетчерська команда на деактивацію видається ОСП у зворотному до попередньої активації порядку у вигляді припинення відповідного акцепту пропозиції на балансуючу електричну енергію для активації на розвантаження або завантаження.
Команди на пряму активацію здійснюються у поточному розрахунковому періоді, крім випадків, коли необхідно здійснити таку активацію пізніше ніж за 5 хвилин до закінчення поточного розрахункового періоду.
Команда на заплановану активацію може віддаватися поза ранжиром для вирішення системних обмежень. ОСП на другий робочий день після надання команд поза ранжиром публікує на своєму офіційному вебсайті перелік таких команд з обґрунтуванням щодо їх надання.
68. Пунктом 4.18.8 гл. 4.18 розд. ІV Правил ринку передбачено, що незалежно від того, чи система в дефіциті або профіциті в інтервалі ОРЧ, ОСП може активувати балансуючу електричну енергію як на завантаження, так і на розвантаження з метою врегулювання системних обмежень, у тому числі відповідно до вимог системи до резервів.
69. Згідно з 4.19.1 гл. 4.19 розд. ІV Правил ринку у разі акцепту пропозиції на балансуючу електричну енергію з метою врегулювання небалансу електричної енергії, спричиненого системними обмеженнями або обмеженнями на перетинах, що виникли після подання остаточних повідомлень імпорту/експорту, або іншими обмеженнями по режиму роботи, ОСП маркує такий акцепт (акцепт з поміткою) та повідомляє відповідного ППБ про таку помітку. Пропозиції, що акцептовані з поміткою, не використовуються в розрахунках маржинальної ціни балансуючої електричної енергії.
70. Таким чином суди зважаючи на те, що ПРАТ ?НЕК ?Укренерго? не промаркував команди на розвантаження поміткою відповідно до пункту 4.19.1 гл. 4.19 Правил ринку, зобов'язання ППБ перед ОСП є непогодженими, рахунки на оплату є необґрунтованими, а тому суди зробили правильні висновки про відмову у задоволенні позову.
71. Як вказувалось, скаржник посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що суди приймаючи рішення про відмову у позові не врахували правових висновків Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 щодо обов'язковості договору.
72. Крім того, оскаржуючи судові рішення по суті позовних вимог скаржник, посилаючись на п. 3 частини 2 ст. 287 ГПК України, вказує на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики щодо правильності застосування пункту 4.19.1. та підпункту 3 пункту 5.13.2. Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання ціни при купівлі/продажу електричної енергії для балансування системних обмежень в Об'єднаній енергетичній системі України.
73. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
74. Відповідно до положень вказаної норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
75. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
76. Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
77. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 визначила критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.
78. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
79. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація подібності правовідносин полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
80. При цьому, необхідно виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
81. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
82. Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
83. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі.
84. Проаналізувавши доводи скаржника в обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційний суд зазначає, що доводи касаційної скарги є безпідставними, з огляду на наступе.
85. У справі №355/385/17 заявлено позов до страхової компанії про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення страхового відшкодування та компенсації моральної шкоди. Позивач обґрунтував вимоги тим, що страхова компанія відмовила позивачці у виплаті страхового відшкодування з посиланням на те, що страхувальником порушені вимоги програми страхування, що виключає можливість кваліфікації зазначеного позивачем випадку як страхового. Рішенням районного суду позовні вимоги задоволені. Верховний Суд, погоджуючись з рішенням районного суду та посилаючись на положення статті 629 Цивільного кодексу України, виходив з того, що суди не встановили, що на момент укладення договору добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття) відповідачем до відома позивача було доведено пункт 4.3 частини другої договору страхування у редакції, на якій наполягає відповідач, тоді як відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що на момент укладення договору діяла саме та редакція пункту 4.3 частини другої договору страхування, на яку посилається позивач.
86. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що правовідносини у справі № 355/385/17 та у справі, що розглядається Судом, не є подібними за предметом позову, підставами позову, змістом позовних вимог, встановленими судом фактичними обставинами, і відповідно є різними за матеріально-правовим регулюванням.
87. Відтак вказана скаржником підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася.
88. Згідно з пунктом 5 частин 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
89. Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу, вважає за необхідне закрити касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, щодо підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
90. Крім того, звертаючись із касаційною скаргою і обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики щодо правильності застосування пункту 4.19.1. та підпункту 3 пункту 5.13.2. Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання ціни при купівлі/продажу електричної енергії для балансування системних обмежень в Об'єднаній енергетичній системі України.
91. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
92. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
93. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 908/3321/23, від 25.02.2025 у справі № 903/622/24, від 04.02.2025 у справі № 909/996/22.
94. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, касаційний суд вважає такі доводи безпідставними, з огляду на наступне.
95. Як зазначалось положеннями п. 4.19.1 Правил ринку, визначено обов'язок ОСП маркування акцепту ППБ.
96. Вказані положення є однозначними, зрозумілими і правильно застосовані судами.
97. Положеннями п. 5.13. Правил ринку визначено загальні принципи визначення маржинальної ціни балансуючої електричної енергії. Так, п. 5.13.1. визначено, що відповідно до пункту 4.19.1 глави 4.19 розділу IV цих Правил балансуючий ринок генерує основані на ОРЧ диспетчерські команди для одиниць надання послуг з балансування (у МВт) та основані на ОРЧ маржинальні ціни балансуючої енергії (у грн/МВт·год), що використовуються для розрахунків за балансуючу електричну енергію, включаючи активацію балансуючої електричної енергії в реальному часі одиницями надання послуг з балансування відповідно до їх остаточних повідомлень про фізичний відбір/відпуск (у МВт·год за розрахунковий період).
98. Водночас, у пп. 3 п. 5.13.2. визначено, що основані на ОРЧ маржинальні ціни балансуючої електричної енергії визначаються в кожній зоні для кожної ОРЧ як, зокрема, якщо система в зоні не перебуває ані в дефіциті, ані в профіциті, тобто коли сума кількості електричної енергії у прийнятих пропозиціях на балансуючу електричну енергію на збільшення відпуску (або для зменшення відбору електричної енергії) в зоні дорівнює сумі електричної енергії у прийнятих пропозиціях на балансуючу електричну енергію на зменшення відпуску (або для збільшення відбору електричної енергії) в цій же зоні, або якщо всі активовані пропозиції на балансуючу електричну енергію позначені як такі, що вирішують обмеження системи в зоні, тоді маржинальна ціна балансуючої електричної енергії цієї ОРЧ буде обчислюватись на основі ціни РДН визначеної за результатом торгів на цей розрахунковий період, або у разі якщо торги на РДН на цей розрахунковий період не відбулись - на основі від середньозваженого значення ціни РДН за попередні 30 днів.
99. Судами встановлено, що спір у справі виник у зв'язку з непогодженням відповідачем з рахунками на оплату послуг балансування направленими позивачем. Свої заперечення відповідач обґрунтовував відсутністю маркування позивачем акцепту, внаслідок чого, як стверджує відповідач рахунки є некоректними. Судами встановлено, що ПРАТ "НЕК "Укренерго" не промаркував команди на розвантаження поміткою відповідно до пункту 4.19.1 гл. 4.19 Правил ринку, зобов'язання ППБ перед ОСП є непогодженими, рахунки на оплату є необґрунтованими.
100. З урахуванням вищезазначеного судами встановлено всі необхідні обставини справи для вирішення спору, під час касаційного перегляду судових рішень у справі, касаційним судом не було встановлено неправильного застосування судами положень законодавства, яким врегульовано правовідносини з оплати послуг балансування електричної енергії. Судами враховано актуальну судову практику щодо застосування таких положень законодавства. А тому суди враховуючи встановлені обставини, зробили обґрунтований висновок про відмову у позові.
101. Відтак, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
102. Як вказувалось позивач також не погоджується з судовими рішеннями у справі щодо стягнення з нього на користь відповідача 80 000, 00 грн витрат на оплату послуг адвоката.
103. Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
104. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
105. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
106. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
107. Згідно із статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
108. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
109. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
110. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
111. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
112. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
113. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
114. Як встановлено судами першої і апеляційної інстанцій:
- представництво інтересів відповідача в суді першої інстанції здійснювали адвокат Дворніков А.О. та адвокат Лозовицький М.С. на підставі довіреностей, виданих АТ «ДТЕК «Західенерго», та договору №1491-ЗЭ про надання правової допомоги від 01.07.2019, укладеного між АТ «ДТЕК «Західенерго» та АО «Перший радник» з додатковими угодами до нього;
- відповідно до п.1.5. договору про надання правової допомоги від 01.07.2019 № 1491-ЗЭ документом, що підтверджує наявність у виконавця повноважень на представництво клієнта в ході розгляду справи, є довіреність юридичної особи або ордер;
- відповідно до п.1.2. цього договору зміст, обсяг і вартість послуг, що надаються, встановлюється сторонами у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору;
- в додатковій угоді №21-0810/24 від 21.08.2024 до договору про надання правової допомоги від 01.07.2019 № 1491-ЗЭ сторони узгодили, що виконавець зобов'язується надавати клієнту правничу допомогу щодо належного представництва інтересів клієнта у справах за позовами ПрАТ ?НАК ?Укренерго? до АТ ?ДТЕК Західенерго? про стягнення заборгованості та/або 3% річних та/або інфляційних втрат, які будуть ініціюватися та розглядатися Господарським судом Львівської області та подальше представництво в судах апеляційної та касаційної інстанцій;
- в п.3.2. цієї додаткової угоди сторони узгодили, що представництво інтересів клієнта за позовами ПрАТ ?НАК ?Укренерго? до клієнта здійснюється адвокатами АО ?Перший радник?, в т.ч., але не виключно: Лозовицьким Максимом Станіславовичем, Дворніковим Андрієм Олександровичем;
- також, в пункті 2.1. додаткової угоди №21-0810/24 від 21.08.2024 погоджено, що вартість послуг адвоката становить 10 000,00 грн за одну годину надання послуг/виконання робіт/участь в одному судовому засіданні у справі одного адвоката;
- в пункті 1.5. додаткової угоди №10-0810/24 від 08.10.2024 сторони погодили викласти п.2.1. додаткової угоди №21-0810/24 від 21.08.2024 в іншій редакції, а саме: вартість послуг виконавця розраховується наступним чином - за участь одного адвоката в судовому засіданні 12000,00 грн., за інші юридичні дії вартість послуг розраховується на підставі погодинної вартості роботи адвоката, що становить 12 000 грн.
- у п.1.7. додаткової угоди №10-0810/24 від 08.10.2024 п.2.2. додаткової угоди №21-0810/24 від 21.08.2024 викладено в іншій редакції, а саме: детальний опис наданих послуг, час, витрачений адвокатом на їх надання, загальну вартість наданих послуг (розмір гонорару) погоджується сторонами у звітах, після чого в порядку, визначеному договором, зазначається в актах приймання-передачі наданих послуг.
- у п.1.8. додаткової угоди №10-0810/24 від 08.10.2024 п.2.4. додаткової угоди №21-0810/24 від 21.08.2024 викладено в іншій редакції, а саме: оплата наданих послуг та компенсація витрат здійснюється впродовж 60 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили в межах суми, стягнутої на користь виконавця на підставі погоджених та підписаних сторонами звітів;
- відповідно до звіту наданих послуг №8 від 02 червня 2025 року відповідачу було надано такі послуги:
1. Підготовка та подання до Господарського суду Львівської області відзиву на позов - загалом 3 години (вартість 36 000,00 грн);
2. Підготовка та подання до Господарського суду Львівської області заперечень на відповідь на відзив - загалом 1 година (вартість 12 000,00 грн);
3. Підготовка та подання до Господарського суду Львівської області Додаткових пояснень - загалом 1 година (вартість 12 000,00 грн);
4. Участь в судових засіданнях - загалом 8 засідань (вартість 96 000,00 грн).
Вартість наданих послуг за звітом складає 156 000,00 грн.
115. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, оцінивши заперечення позивача щодо неспівмірності витрат відповідача на правничу допомогу, врахував, що кваліфікація правовідносин у справі не є складною та по обсягу доказів не є об'ємною, надання адвокатом відповідача послуг по доказуванню та обґрунтуванню своєї позиції, поданню заяв по суті справи відповідно до звіту наданих послуг не потребувало значного часу. Натомість, позивач не довів, що визначена судом сума - 80 000,00 грн., є неспівмірною до складності спору та необґрунтованою документально.
116. Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення заяви відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 80 000, 00 грн.
117. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
118. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
119. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду, що вирішує питання про розподіл судових витрат. Схожа за змістом позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.
120. З огляду на зазначене, Верховним Судом відхиляються посилання скаржника на неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц, від 11.06.2020 у справі № 821/227/17.
121. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, в даному випадку, колегія суддів вважає за необхідне закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, щодо підстав касаційного оскарження передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, щодо підстав касаційного оскарження передбачених положеннями п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга є необґрунтованою, а тому, рішення, додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
122. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
123. Оскільки після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
124. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
125. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
126. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.
127. За таких обставин, доводи касаційної скарги, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв'язку з чим касаційна скарга щодо оскарження рішення місцевого суду, додаткового рішення і постанови суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові витрати
128. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства ?Національна енергетична компанія ?Укренерго? на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2025, рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі №914/2022/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства ?Національна енергетична компанія ?"Укренерго? на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2025, рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі №914/2022/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктами 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2025, рішення Господарського суду Львівської області від 29.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі №914/2022/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
О.О. Мамалуй