Справа №756/4936/22Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2195/2026
12 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
представників потерпілої ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100050000297, по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 та представника ОСОБА_10 в інтересах потерпілої ОСОБА_9 на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року,
Вироком Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.119, ч.1 ст.263 КК України, та призначено покарання:
-за ч.1 ст.119 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки;
-за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 визначено, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 43000 грн. на відшкодування майнової шкоди та 400 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
По справі вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вбивстві, вчиненому через необережність та незаконному придбанні, зберіганні вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу.
За встановлених судом обставин ОСОБА_7 06 лютого 2022 року, приблизно о 20 год., знаходячись в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не бажаючи настання смерті ОСОБА_13 , але свідомо припускаючи можливість її настання, тримаючи в руці самозарядний пістолет калібру 9 мм, який виготовлений шляхом переробки саморобним способом сигнального пістолету та споряджений трьома патронами, підійшов на відстань приблизно півтора метри до ОСОБА_13 , направив його ствол в її голову та ненавмисно(випадково) здійснив постріл, чим спричинив потерпілій вогнепальне кульове поранення голови, з ушкодженням м'яких тканин, кісток черепа, оболонок та речовини головного мозку, внаслідок чого ОСОБА_13 померла.
Крім цього, ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у приміщенні квартири за місцем проживання, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї для подальшого використання за призначенням, достовірно розуміючи, що предмет, який він хоче придбати, є вогнепальною зброєю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, взяв в руки самозарядний пістолет калібру 9 мм., який виготовлений шляхом переробки сигнального пістолету саморобним способом, що раніше належав його батьку та став незаконно зберігати у своєї кімнаті.
В поданій апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить оскаржуваний вирок скасувати, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом невірно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_7 по ч.1 ст.119 КК України, оскільки в діях останнього наявний склад злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, з огляду на наступне.
За доводами прокурора, обвинувачений ОСОБА_7 усвідомлював, що в момент натискання на спусковий гачок пістолета, який був споряджений трьома патронами, придатними для здійснення пострілу, у разі здійснення пострілу з відстані півтора метра у голову ОСОБА_13 , дія кулі заподіє тілесні ушкодження, від яких може настати смерть потерпілої.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_7 є дорослою, дієздатною особою, мав достатньо часу та можливостей пересвідчитись належним чином, що пістолет належить до вогнепальної зброї та в його конструкцію було внесено зміни. Крім цього, як стверджує прокурор, показаннями потерпілої ОСОБА_9 підтверджується, що обвинувачений раніше полював на качок, а тому був обізнаний із принципами дії зброї, її призначенням та застосуванням.
За результатами апеляційного розгляду просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, та призначити йому покарання:
-за ч.1 ст.115 КК України у позбавлення волі строком на 10 років;
-за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень визначити, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 10 років.
В іншій частині просить вироку суду залишити без змін.
В поданій апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_10 просить оскаржуваний вирок скасувати, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування кримінального закону.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що ОСОБА_7 вчинив умисне вбивство, а його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.115 КК України, оскільки наводячи приведену в бойову готовність вогнепальну зброю в область життєво-важливого органу потерпілої (голову) і натискаючи на спусковий гачок, обвинувачений повинен був усвідомлювати і передбачати, що це призведе до смертельного поранення людини.
За доводами представника потерпілої, судом не взято до уваги наявний в матеріалах кримінального провадження відеозапис із боді-камер працівників поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_7 на місці події повідомляв поліцейським про те, що натискав на спусковий гачок, а його пістолет був споряджений гумовими кулями. Крім цього, в суді першої інстанції обвинувачений повідомив, що розбирав придбаний ним пістолет та від'єднував магазин, а тому усвідомлював, що натискання на спусковий гачок призведе до пострілу, який може бути смертельним.
Звертає увагу на наявний в матеріалах провадження висновок балістичної експертизи від 26.09.2024 року, відповідно до якого пістолет, вилучений в обвинуваченого, не може самовільно здійснити постріл без натискання на спусковий гачок за обставин, про які повідомляв під час допитів та слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_7 , навіть за умови, що курок пістолета був зведений.
Вважає, що судом в повній мірі не враховано показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Зокрема свідок ОСОБА_14 , яка є матір'ю обвинуваченого, повідомила, що син мав зброю та ходив на полювання.
Свідок ОСОБА_15 повідомив суду, що працював разом із обвинуваченим. ОСОБА_14 приносив на роботу пістолет та частково його розбирав.
Як стверджує апелянт, суд першої інстанції неправильно розцінив непряму форму умислу, яка мала місце в діях обвинуваченого, як необережну форму вини у формі злочинної недбалості, що потягло за собою неправильну кваліфікацію його дій за ч.1 ст.119 КК України.
За результатами апеляційного розгляду просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, та призначити йому покарання:
-за ч.1 ст.115 КК України у позбавлення волі строком на 10 років;
-за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 визначити, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 10 років.
Обвинуваченим ОСОБА_7 та його захисником ОСОБА_8 подані заперечення на апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої, в яких вони просять вирок суду першої інстанції залишити без змін, а подані апеляційні скарги - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала подані апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та представника потерпілої, представників потерпілого, які підтримали подану ними апеляційну скаргу та не заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти доводів апеляційних скарг та вважали вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, дослідивши за клопотанням учасників судового провадження матеріали кримінального провадження, допитавши свідків, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та правова кваліфікація його дій за ч.1 ст.263 КК України учасниками судового провадження не оспорюються та не оскаржуються, а тому у відповідності до положень ст.404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ст.368 КПК України суд наряду з іншими питаннями, що вирішуються при ухваленні вироку, повинен вирішити:
- чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа;
- чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений.
Положеннями ч.2 ст.94 КПК України визначено, що при постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України.
Суд першої інстанції, дослідивши обставини кримінального провадження та оцінивши представлені стороною обвинувачення докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.119 КК України.
Свій висновок суд обґрунтував тим, що ОСОБА_7 не бажав настання смерті потерпілої, але свідомо припускав можливість її настання, що вказує на те, що він не мав прямого умислу на вбивство потерпілої. Ці обставини, на думку суду, підтверджуються показаннями обвинуваченого, які узгоджуються з його поведінкою після цієї події та іншими дослідженими судом доказами.
З огляду на це суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_7 під час події здійснив постріл, натиснувши пальцем на спусковий гачок пістолета, проте не доведено, що він здійснив це навмисно, тобто що він мав прямий умисел на позбавлення життя потерпілої, а тому його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.119 КК України, як вбивство через необережність.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам провадження.
Відповідно до висновку Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 18 жовтня 2022 року (справа №754/9866/18) виходячи з положень статей 23, 24 КК України, умисел є однією з форм вини, яка включає інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання. Питання про наявність умислу необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Мотив злочину це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб. Мотив злочину є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони умисного складу злочину лише в тих випадках, коли він, по-перше, безпосередньо передбачений в диспозиції закону; по-друге, коли диспозиція закону його не називає, але наявність такого мотиву випливає з характеру діяння. За характером мотиви поділяються на низькі (мотив помсти, корисливі, хуліганські мотиви тощо) і такі, що не мають характеру низьких (жалість, співчуття та ін.). Стосовно мети злочину, то слід зазначити, що мета характерна лише для злочинів, які вчиняються з прямим умислом, але обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину вона визнається тільки тоді, коли передбачена в диспозиції відповідного закону.
Спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинених діянь.
На відміну від умисного вбивства, вбивство з необережності має місце лише при необережній формі вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 тримаючи в руці самозарядний пістолет, підійшов на відстань приблизно півтора метри до ОСОБА_13 та направивши його ствол в її голову, здійснив постріл, чим спричинив вогнепальне кульове поранення голови, з ушкодженням м'яких тканин, кісток черепа, оболонок та речовини головного мозку.
Відповідно до висновку експерта №011-683-2022, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_13 виявлено: сліпе вогнепальне кульове поранення голови: вхідна вогнепальна рана (рана №1) на волосистій частині голови в лівій тім'яній ці від якої відходить рановий канал, який прямує зверху вниз, спереду назад та дещо зліва направо ушкоджуючи за своїм ходом м'які тканини голови, з дірчастими ушкодженнями відповідно вхідній рані на тім'яній кістці, оболонки та речовину головного мозку (правої та лівої тім'яних часток в середніх відділах, та таламус), з внутрішньо-мозковими крововиливами (ділянками контузії) по ходу ранового каналу, довжина ранового каналу складає приблизно 9 см; між півкулями великого мозку було знайдено фрагмент деформованої кулі, напівсферичної форми, розмірами 0,7x0,3 см з білого металу. Враховуючи характер та зовнішній вигляд ушкоджень, об'єм травми, результати медико-криміналістичного дослідження, слід вважати, що вони утворились незадовго (від декількох хвилин до 20-30 хвилин) до настання смерті, від дії вогнепального снаряду (кулі) при проведенні пострілу з вогнепальної зброї з близької дистанції. При цьому в момент пострілу потерпіла була звернута лівою тім'яною ділянкою голови до травмуючого предмету (кулі). Вказане вогнепальне поранення має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, за критерієм небезпеки для життя (небезпечним для життя є проникаюче поранення та ушкодження кісток черепа, оболонок, речовини головного мозку) та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_13 настала від вогнепального кульового поранення голови, з ушкодженням м'яких тканин, кісток черепа, оболонок та речовини головного мозку.
Згідно висновку експерта №КСЕ-19/111-22/11608БЛ від 27.05.2022, наданий на дослідження пістолет - належить до короткоствольної гладкоствольної вогнепальної зброї, є самозарядним пістолетом калібру 9 мм Р.А., який виготовлений шляхом переробки саморобним способом сигнального пістолету « Екої Р. 29 CLASSIC», № НОМЕР_1 , калібру 9 мм Р.А., промислового виробництва. Переробка полягає у видаленні захисного елемента з каналу ствола та закриття газовідвідного отвору ствола саморобним способом. На кожусі-затвора саморобним способом видалено частину маркувальних позначень. Пістолет придатний до проведення пострілів. Надана на дослідження гільза з маркуванням «АЕ 9 9 мм» до боєприпасів не належить, є частиною пістолетного патрону, стріляною гільзою патрону з маркуванням «АЕ 9_Я.мм», калібру 9 мм Р.А., що виготовлена промисловим способом виробництвами «Шмайсер» (м. Вишневе, Україна). Надана на дослідження гільза стріляна з наданого на дослідження патрону.
Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/111-24/37777-БЛ від 26.09.2024, наданий на дослідження пістолет в наданому на дослідженні стані не може здійснити постріл за умов, що курок на пістолеті був зведений з увімкнутим запобіжником, з триманням пістолету в правій руці вниз приблизно під кутом 45 градусів, без імпульсу у вигляді струсів та ударів по його поверхні, а також при проходженні відстані приблизно до 5 метрів(моделювання умов відповідно до відео слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_7 ), без натискання пальцем на спусковий гачок.
Як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду обвинувачений ОСОБА_7 повідомляв суд, що у нього не було умислу на позбавлення життя ОСОБА_13 . При цьому пояснив, що він дістав пістолет, став крутити в руках та розглядати його. В цей час потерпіла сиділа поруч на дивані і щось дивилась у телефоні. Потім він підійшов до ОСОБА_13 ззаду, направив пістолет в її сторону та в цей час раптово відбувся постріл. Чому це відбулося, він не зрозумів, на спусковий гачок він не натискав, але зводив до цього курок.
На спростування доводів обвинуваченого щодо відсутності у нього умислу на позбавлення життя потерпілої колегія суддів враховує те, що наявними в матеріалах кримінального провадження доказами поза розумним сумнівом доводиться, що кульове поранення потерпілій ОСОБА_13 було спричинено вогнепальною зброєю, яка в той момент пострілу перебувала в руках обвинуваченого.
При цьому, як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється стороною захисту, обвинувачений перебував на близькій відстані (приблизно півтора метра) до потерпілої, та направивши ствол пістолета в область голови ОСОБА_13 , натиснув на спусковий крючок, внаслідок чого відбувся постіл.
Доводи обвинуваченого з приводу того, що внаслідок необережного поводження зі зброєю відбувся самовільний постріл без натискання на спусковий гачок, не знаходять свого підтвердження, оскільки відповідно до висновку експерта №СЕ-19/111-24/37777-БЛ від 26.09.2024, наданий на дослідження пістолет, в наданому на дослідженні стані, не може здійснити постріл без натискання пальцем на спусковий гачок.
Колегія суддів також враховує, що за встановлених судом обставин, які не оскаржуються стороною захисту, ОСОБА_7 , достовірно розуміючи та усвідомлюючи, що пістолет, який раніше належав його батьку і який він знайшов та став незаконно зберігати, є вогнепальною зброєю, шляхом переробки сигнального пістолету саморобним способом.
Такі дії ОСОБА_7 кваліфіковані судом по ч.1 ст.263 КК України, як незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
Із дослідженого судом висновку експерта №КСЕ-19/111-22/11608БЛ від 27.05.2022, наданий на дослідження пістолет належить до короткоствольної гладкоствольної вогнепальної зброї, є самозарядним пістолетом калібру 9 мм Р.А., який виготовлений шляхом переробки саморобним способом сигнального пістолету « Екої Р. 29 CLASSIC», № НОМЕР_1 , калібру 9 мм Р.А., промислового виробництва. Переробка полягає у видаленні захисного елемента з каналу ствола та закриття газовідвідного отвору ствола саморобним способом.
Допитаний в суді першої інстанції експерт ОСОБА_17 підтвердив свій висновок та роз'яснив, що пістолет відноситься до вогнепальної зброї, оскільки шляхом переробки сигнально-шумового пістолета до нього були внесені конструктивні зміни, щоб постріл можна було зробити не лише сигнальними набоями. Заглушок на пістолеті не було, а тому візуально можна було зробити висновок, що він схожий на вогнепальну зброю.
Допитаний в суді свідок ОСОБА_15 повідомив, що працює з ОСОБА_7 на одній роботі. Останній приносив на роботу та показував пістолет, який, з його слів, він знайшов після смерті батька.
Наведеними доказами спростовуються показання обвинуваченого про те, що він не усвідомлював, що пістолет, який він знайшов після смерті батька у його кімнаті, належить до вогнепальної зброї.
Зокрема, за показаннями обвинуваченого ОСОБА_7 , після того, як він знайшов пістолет, він оглядав його, частково розбирав та бачив, що магазин споряджений патронами.
За показаннями свідка ОСОБА_14 , яка є матір'ю обвинуваченого, син раніше мав зброю та ходив на полювання на качок.
Колегія суддів вважає, що оглядаючи та розбираючи пістолет, обвинувачений повинен був бачити, що до нього були внесені конструктивні зміни, які полягають у видаленні захисного елемента з каналу ствола, а тому з огляду на його попередній досвід поводження зі зброєю, міг зробити висновок, що даний пістолет схожий на вогнепальну зброю та може бути придатним для проведення пострілів.
Таким чином, на переконання колегії суддів, твердження обвинуваченого ОСОБА_7 про відсутність у нього умислу на вбивство потерпілої та правильність кваліфікації його дій за ст.119 КК України, оскільки, за його доводами, вони носили необережний характер, не знаходять свого підтвердження та не відповідають фактичним обставинам провадження.
Відповідно до ст.24 КК України умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання. Колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 діяв з непрямим умислом, оскільки знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи на відстані приблизно півтора метра до ОСОБА_13 , направляючи пістолет, який є вогнепальною зброєю, в область голови потерпілої та натискаючи на спусковий гачок, усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді вбивства потерпілої, хоча і не бажав, але свідомо припускав їх настання. Колегія суддів вважає, що за встановлених судом обставин суд неправильно кваліфікував дії обвинуваченого по ч.1 ст.119 КК України, як вбивство через необережність. Оцінивши всі наведені вище докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, колегія суддів приходить до висновку про доведеність висунутого ОСОБА_7 обвинувачення у тому, що він 06 лютого 2022 року, приблизно о 20 годині, перебуваючи в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, не бажаючи настання смерті ОСОБА_13 , але свідомо припускаючи можливість її настання, знаходячись на відстані півтора метра від потерпілої, тримаючи в руці самозарядний пістолет калібру 9 мм Р.А., який виготовлений шляхом переробки саморобним способом сигнального пістолету «Ekol Р.29 CLASSIC», № НОМЕР_2 та який споряджений трьома патронами, направив його ствол в голову ОСОБА_13 та перебуваючи в положенні навпроти неї, умисно здійснив постріл, чим спричинив вогнепальне кульове поранення голови, з ушкодженням м'яких тканин, кісток черепа, оболонок та речовини головного мозку, внаслідок чого ОСОБА_13 померла.
З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч.1 ст.115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.115 КК України, колегія суддів, діючи у відповідності до положень ст.65 КК України, враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, його наслідки, які потягли за собою смерть людини, обставини справи, позицію потерпілого, дані про особу винного, який раніше не судимий, не одружений, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, судом визнається вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала в стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням наведених обставин колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного.
З цих підстав апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та представника потерпілої підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до ч.1 ст.409, п.1 ч.1 ст.420 КПК України невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення, є підставою для скасування вироку в цій частині та ухвалення нового вироку.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 418, 420, ч.15 ст.615 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 та представника ОСОБА_10 в інтересах потерпілої ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року, ухвалений відносно ОСОБА_7 , скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.115 КК України, та призначити йому покарання:
-за ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років;
-за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 визначити, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років. Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з 12.01.2026. Зарахувати ОСОБА_7 відповідно до ст.72 КК України в строк відбуття покарання період його попереднього ув'язнення з моменту затримання 06.02.2022 по 11.01.2026, із розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі. Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-медичної експертизи у розмірі 18 713, 69 гривень, а також 15000 грн. на користь потерпілої ОСОБА_9 на відшкодування процесуальних витрат за послуги адвоката.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 43 000 (сорок три тисячі) грн. на відшкодування майнової шкоди та 400 000 (чотириста тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди. Речові докази: частину ковдри із слідами речовини бурого кольору, два змиви, деформований предмет схожий на кулю, кофту, штани зеленого кольору, протирку каналу ствола, зразок букального епітелію підозрюваного-знищити, СД-диск зберігати при матеріалах кримінального провадження, пістолет «Ekol Р.29 CLASSIC», № НОМЕР_3 , калібру 9 мм Р.А., з магазином, гільзу калібру 9ммР.А, два предмети схожі на набої - знищити.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Копію вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
Судді:
__________________ _________________ ______________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4