Номер провадження 2-а/754/65/26
Справа №754/16809/25
Іменем України
15 січня 2026 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
В жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова №3660 від 27.09.2025 року була винесена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права. Як вбачається з копії постанови BH № 3660 від 27 вересня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , встановлено, що ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою №3171663 від 11.04.2025 року зі строком явки 24.04.2025 року, чим нібито вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. На підставі цього на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Однак зазначена постанова підлягає скасуванню з огляду на істотні порушення вимог закону щодо строків притягнення до адміністративної відповідальності. Так, порушено вимоги ст. 38 КУпАП. У випадку, що розглядається, подія, яка вважається правопорушенням (неприбуття за повісткою), мала місце 24 квітня 2025 року. Саме з цього моменту почався перебіг тримісячного строку для накладення адміністративного стягнення. Таким чином, граничний строк накладення штрафу спливав 24 липня 2025 року. Фактично ж постанова винесена лише 27 вересня 2025 року, тобто майже через п'ять місяців після дати події, яка вважається правопорушенням, та більш ніж через два місяці після закінчення передбаченого законом строку. Отже, оскільки на момент винесення постанови строки накладення адміністративного стягнення вже сплинули, постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а провадження - закриттю. Єдиним доказом, на який послався ІНФОРМАЦІЯ_3 у своїй постанові, є повістка № 3171663 від 11.04.2025 року. Проте сам факт її існування не доводить належного вручення особі чи обізнаність останнього із зазначеним викликом. До постанови не додано доказів фактичного отримання повістки (підпису особи на корінці, акту про відмову від підпису тощо). Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_3 обмежився лише формальним посиланням на повістку, датовану квітнем 2025 року, що не відповідає вимогам статей 251-252 КУпАП щодо повноти та належності доказів. Водночас Позивач жодного разу не отримував від ІНФОРМАЦІЯ_1 повісток, викликів, направлень чи інших офіційних повідомлень про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 та СП. Таким чином, відсутні підстави вважати його таким, що ухиляється від виконання військового обов'язку, оскільки належне повідомлення його про обов'язок з'явитися не відбулося. Крім того, відповідно до пункту 5 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_1 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років. У його облікових документах, у графі «Резерв», зазначено «відстрочка до 04.11.2025 року», тип відстрочки «п.5 ч. 1 ст. 23». Наявність такої відстрочки означає, що Позивач звільнений від виконання заходів мобілізаційного характеру, у тому числі призову, направлення на проходження військово-лікарської комісії та інших дій, пов'язаних із мобілізацією. Факт внесення відповідного запису до облікових документів («відстрочка до 04.11.2025 року») підтверджує, що всі необхідні документи для надання відстрочки були подані, належним чином перевірені та враховані ІНФОРМАЦІЯ_3. Відтак відсутня будь-яка необхідність у додатковому оновленні чи уточненні його даних, а сама надана відстрочка є чинною та діє до визначеного в облікових документах строку. Відтак враховуючи усе вищевикладене, просить суд визнати протиправно та скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2025 справу передано судді Панченко О.М.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 09.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було роз'яснено зміст частини 5 статті 262 КАС України, відповідно до якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач, який належним чином повідомлявся про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а тому в силу ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Окрім того, клопотань від будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до витягу з Резерв+ дані уточнено вчасно - 07.01.2025 року, категорія обліку - військовозобов'язаний, відстрочка до 04.11.2025 року зап.5 ч.1 ст. 23.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 видано посвідчення учасника бойових дій згідно п.19 ст.6 від 10.11.2023 р.
26.09.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову №3660 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв'язку з неприбуттям 24.04.2025 за викликом по повістці №3171663 від 11.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , направленій йому рекомендованим поштовим відправленням №0610246072135 на його адресу проживання, а саме: АДРЕСА_1 , за що передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у розмірі 17 000 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Положеннями ч. 1-4 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Як передбачено ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина перша статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм інших нормативно-правових актів у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, оборони України та про військовий обов'язок та військову службу.
Згідно з ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Абзацом 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - відповідні районні (міські) ІНФОРМАЦІЯ_3), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ІНФОРМАЦІЯ_3 або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно із п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_3 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ІНФОРМАЦІЯ_3 під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила ІНФОРМАЦІЯ_3 іншої адреси місця проживання.
Відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року, рекомендовані листи з позначкою «Повістка ІНФОРМАЦІЯ_3» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ІНФОРМАЦІЯ_3".
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, в силу норм ст. 77 КАС України, у зазначеній категорії справ обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачу можливість подати відзив на позов. Однак відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
До предмету доказування в даній справі входить, зокрема, встановлення порядку сповіщення позивача про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 (наявність повістки, встановлення адреси, за якою повідомлявся позивач, докази надсилання позивачу повістки, її отримання або причини неотримання). Однак жодного доказу щодо формування повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3, її своєчасного направлення позивачу та належного сповіщення останнього, відповідач не надав, що виключає можливість встановлення відповідного факту. Натомість, позивач відповідну обставину заперечує.
Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72-76, 243, 245, 250, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 26 вересня 2025 року № 3660 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 15 січня 2026 року
Суддя О.М. Панченко