15 січня 2026 року
м. Рівне
Справа № 572/2346/24
Провадження № 22-ц/4815/200/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Боймиструка С.В.,
суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,
секретар судового засідання: Хлуд І.П.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сороки Віталія Григоровича на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 09 жовтня 2025 року у за заявою ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення опіки,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною внаслідок психічного захворювання, призначивши заявника її опікуном.
Із поданої до суду заявником заяви вбачається, що ОСОБА_2 є тіткою заявника.
Вказана особа має певний психічний розлад, внаслідок якого не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (має обмеження до самообслуговування, здатності до орієнтації, до спілкування, до контроля своєї поведінки). В 1976 році ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності внаслідок психічного захворювання.
Через наявне у ОСОБА_2 захворювання, вона не має можливості самостійно здійснювати реалізацію своїх прав. Враховуючи наведене, заявник просить визнати ОСОБА_2 недієздатною, а з урахуванням сімейних відносин із заявником - призначити його опікуном останньої, оскільки вказані особи проживають разом, заявник, який не має обмежень для виконання повноважень опікуна, здійснює догляд за тіткою.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 09 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні вимоги про призначення опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовлено.
Обов'язки опікуна над ОСОБА_2 покладено на орган опіки та піклування Вирівської селищної ради.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сорока Віталій Григорович, подав апеляційну скаргу. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції вказав, що подання органу опіки не містить достатньої аргументації, однак це не відповідає дійсності, оскільки у поданні чітко зафіксовано: ОСОБА_2 постійно проживає з племінником у належних умовах, він здійснює за нею догляд з 2017 року, має позитивні характеристики, за станом здоров'я може бути опікуном і не має судимостей.
Апелянт наголошує, що орган опіки встановив наявність доброзичливих відносин у сім'ї. Додатковими доказами відсутності конфліктів є спільне проживання, тривалий фактичний догляд та відсутність будь-яких заперечень щодо призначення ОСОБА_1 опікуном з боку самої ОСОБА_2 або її адвоката під час розгляду справи.
Також апелянт не погоджується з висновком суду, що працевлаштування заважатиме виконанню обов'язків опікуна.
Вказує, що законодавство не містить заборони працюючим особам бути опікунами. Наявність роботи свідчить про постійний дохід, що дозволяє забезпечувати підопічну лікуванням та побутовими умовами. Доглядати за тіткою заявнику допомагають члени його сім'ї (дружина та повнолітні діти).
Апелянт зазначає, що у справах окремого провадження суд має право та обов'язок за власною ініціативою збирати докази. Якщо у суду виникли сумніви щодо стосунків чи можливості догляду, він мав можливість допитати учасників справи безпосередньо в засіданні, але не зробив цього.
Вказує, що згідно з ч. 4 ст. 63 ЦК України, опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних чи родинних стосунках із підопічним. ОСОБА_1 є племінником, який вже тривалий час фактично виконує функції опікуна.
Апелянт стверджує, що формальне призначення органу опіки та піклування опікуном не є ефективним захистом прав недієздатної особи, оскільки фактично всі обов'язки з догляду все одно продовжуватиме виконувати ОСОБА_1 , який проживає разом із нею.
На підставі викладеного, апелянт просить апеляційну інстанцію скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у призначенні його опікуном та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги в цій частині.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк не надійшов.
Учасники судового процесу в судове засідання не з'явились.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду оскаржується лише в частині щодо призначення опікуна, а тому в іншій частині рішення суду не переглядається.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є племінником недієздатної ОСОБА_2 .
Вказане підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (серії НОМЕР_1 від 09 листопада 1977 року), із якої судом встановлено, що його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також копіями свідоцтв про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (серії НОМЕР_2 від 07 травня 1958 року) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (серії НОМЕР_3 від 19 квітня 1973 року), батьками яких є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . А також свідоцтвом про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (серії НОМЕР_4 від 21 лютого 2006 року), за яким ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_8 .
Орган опіки та піклування Вирівської сільської ради, відповідно до наданого подання, затвердженого рішенням №72 від 16 липня 2024 року «Про затвердження висновку опікунської ради при виконавчому комітеті Вирівської сільської ради про доцільність призначення опікуна» пропонує призначити опікуном над ОСОБА_2 її племінника - ОСОБА_1 .
Зі змісту подання слідує, що провівши обстеження умов проживання ОСОБА_1 було встановлено, що ОСОБА_9 зареєстрована та постійно проживає в будинку ОСОБА_1 , з усіма побутовими зручностями. Будинок відповідає санітарним та технічним вимогам. В будинку чисто, затишно, створені всі умови, що забезпечують нормальну життєдіяльність людини (зони для сну, харчування, відпочинку). Сім'я тримає підсобне господарство. Земельну ділянку використовують для обслуговування будинку та особистого селянського господарства.
Протягом всього періоду догляд та нагляд за ОСОБА_10 здійснює її племінник ОСОБА_3 . Умови проживання в сім'ї задовільні, відносини доброзичливі.
Гр. ОСОБА_1 звернувся до органу опіки та піклування Вирівської сільської ради щодо надання висновку про доцільність призначення його опікуном над повнолітньою особою (тіткою) ОСОБА_2 , у зв'язку з тим, що в Сарненському районному суді Рівненської області розглядається справа №572/2346/24 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна, для захисту та представлення її інтересів, так як інші родичі, не можуть здійснювати за ним догляд.
Орган опіки та піклування Вирівської сільської ради розглянувши подані документи, з'ясувавши всі обставини встановив, що гр. ОСОБА_1 з 2017 року працює у ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» та характеризується з позитивної сторони, за обліковими даними МВС України до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, постійно здійснює догляд і нагляд за тіткою. Має можливість і бажання доглядати за своєю тіткою і бути її опікуном. За станом здоров'я згідно медичного висновку від 27.06.2024 №464 може виконувати обов'язки опікуна стосовно особи з інвалідністю ОСОБА_11 .
Довідкою № Кле00000028 від 28 травня 2024 року, виданою ТОВ "Клесівський кар'єр нерудних копалин "ТЕХНОБУД", стверджується, що ОСОБА_1 працює в даному Товаристві з 07.06.2017 року. На даний момент займає посаду водій автотранспортних засобів (БелАЗ). Дохід за період з 01.11.2023 р. по 30.04.2024 р. склав 178701.62 грн.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За частиною першою статті 40 ЦК України, фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
Відповідно до статті 41 ЦК України, над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно ч. 1 ст. 300 ЦПК України, суд ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
За ч.1 ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до статті 62 ЦК України, опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 63 ЦК України, опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Згідно п. 3.1 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року №34/166/131/88 для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов'язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20).
Даючи оцінку змісту подання органу опіки та піклування, суд першої інстанції правильно зазначив, що подання органу опіки не містить достатньої аргументації такого висновку.
Як вбачається, подання містить висновки лише стосовно заявника. Водночас до матеріалів справи не долучались докази, які б свідчили про відсутність інших осіб, які можуть бути опікуном. Висновків про відсутність таких осіб ООП не наводив, а лише здійснив посилання на твердження заявника у поданій ним заяві про відсутність інших осіб.
Крім того в постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з'ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належним чином мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.
Враховуючи, що подання органу опіки та піклування не містить аналізу щодо відсутності інших осіб, які могли б здійснювати опіку, а також не обґрунтовує необхідність призначення заявника опікуном з урахуванням умов воєнного стану та обов'язку громадян щодо захисту Вітчизни, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про його недостатню обґрунтованість.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності рішення суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сороки Віталія Григоровича залишити без задоволення.
Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 09 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.
Шимків С.С.