Справа № 524/15209/24 Номер провадження 22-ц/814/493/26Головуючий у 1-й інстанції Мельник Н. П. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
14 січня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.,
розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтара Валерія Миколайовича
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 липня 2025 року, ухвалене в місті Кременчук під головуванням судді Мельник Н. П.
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2024 року представник АТ «Акцент-Банк» (скорочена назва АТ «А-Банк») звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 07.03.2024 у розмірі 61 734,77 грн станом на 21.11.2024, яка складається з: 49 980 грн - заборгованість за кредитом, 11 604,77 грн - заборгованість за процентами, 150 грн - заборгованість за штрафами, а також 3 028 грн судового збору.
Позов мотивовано тим, що 07.03.2024 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття батьківського рахунку.
Цього ж дня нею підписано Заяву щодо встановлення кредитного ліміту (або Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком), на підставі якої відповідачу відкрито поточний рахунок, встановлено на нього відповідний кредитний ліміт та видано платіжну картку, як засіб доступу до рахунку.
Відповідачу було надано кредит у вигляді відновлювального кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
Банк свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі відповідно до умов договору.
Проте відповідач грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами та іншими витратами відповідно до умов Договору своєчасно не внесла, у зв'язку з чим станом на 21.11.2024 виникла заборгованість у вказаному розмірі.
Банк неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу повідомлень та дзвінків з вимогою виконання взятих на себе зобов'язань. Однак відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банку.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 липня 2025 року позов АТ «Акцент-Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.03.2024 у сумі 61 734,77 грн.
В порядку розподілу судових витрат стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент Банк» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами виникли договірні зобов'язання, які відповідачем належним чином виконані не були, тому вимоги позивача обґрунтовані на нормах закону і повинні бути задоволені.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Гонтар В. М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог банку відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані позивачем витяг з Тарифів та Умов та Правила банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вказує, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.
Вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які позивач вважав узгодженими. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Зазначає, що залишок на кредитному рахунку станом на дату укладення кредитного договору - станом на 01.03.2013 складав 4 829 грн, і сума залишку за різними платежами не відповідає наданому позивачем розрахунку та заявленій у позові суми заборгованості, ці розбіжності позивач ніяк не пояснює і нічим не обґрунтовує.
Наголошує, що надані позивачем документи містять лише загальну інформацію щодо умов кредитування при використанні кредитної картки, позивачем не надано жодного підтвердження про погодження з відповідачем процентної ставки, яку банк нараховував та хоче стягнути у судовому порядку.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «А-Банк» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що 07.03.2024 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (а. с. 6).
Того ж дня, 07.03.2024 сторонами була підписана Заява про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, яка містить умови кредитування банківського рахунку, а саме: встановлення на поточний рахунок кредитного ліміту на споживчі цілі у сумі від 1 000 грн до 20 000 грн, що розраховується та встановлюється банком в односторонньому порядку, на що клієнт надає свою згоду. Пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%, у разі виходу з пільгового періоду на кредит нараховується процентна ставка 3,4% на місяць. Строк кредитування (строк дії договору) становить 240 місяців. Порядок погашення кредиту передбачає внесення щомісячних обов'язкових платежів у розмірі не менше 5% від заборгованості та не менше нарахованих процентів за користування кредитом, а також не менше 100 грн й не більше повного розміру заборгованості. При невиконання зобов'язань щодо повернення кредиту застосується процентна ставка у розмірі 6,8% у місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості. Штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів становить 50 грн за кожен випадок прострочення обов'язкового щомісячного платежу повністю або частково на суму від 100 грн, 100 грн - за кожен раз прострочення обов'язкового щомісячного платежу другий місяць поспіль і більше та 500 грн + 5% від суми загальної заборгованості - у разі непогашення протягом 60 календарних днів простроченого обов'язкового щомісячного платежу із порушеним строком більше ніж на 30 днів (а .с. 7-8).
Заява про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 07.03.2024 підписана клієнтом ОСОБА_1 та представником АТ «А-Банк» і відповідає письмовій формі кредитного договору відповідно до вимог статей 207, 1055 ЦК України, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно виписки по картці за період з 07.03.2024 по 13.12.2024 ОСОБА_1 використовувала кредитний ліміт на картці, здійснюючи грошові перекази, та вносила кошти у погашення заборгованості, проте свого зобов'язання належним чином у повному обсязі не виконала, внаслідок чого станом на 17.06.2024 виникла заборгованість у сумі 49 980 грн, на яку банком нараховано проценти за використання кредитного ліміту в сумі 11 604,77 грн та штрафи у розмірі 50 грн та 100 грн відповідно вищезазначених умов кредитування (а. с. 44-45).
Дана виписка є первинним документом, оформленим відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, та належним і допустимим доказом у справі, що підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів, їх суми, наявність заборгованості та її розмір.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц (провадження № 61-7242 св 24).
Частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією ( стаття 129 Конституції України).
Згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Відповідно, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і має навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Проте, заперечуючи проти позову АТ «А-Банк», відповідач доказів щодо відсутності заборгованості за кредитним лімітом по картці не надала, договір в частині надання кредитного ліміту в установленому законом порядку не оспорювала та його недійсність або неукладеність суду не довела.
У свою чергу надані позивачем докази відповідають вимогам статей 77-80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів і дають підстави для висновку про обґрунтованість вимог АТ «А-Банк» в частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості по кредиту та процентів за фіксованою процентною ставкою, погодженою сторонами при підписанні Заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 07.03.2024, зокрема, 3,4% на місяць на суму залишку заборгованості за кожний календарний день за встановленою формулою (сума заборгованості * річну процентну ставку/360 днів (умовно) на рік) та при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 6,8% у місяць на суму загальної заборгованості.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача адвоката Гонтар В. М. встановленим фактичним обставинам справи не відповідають та спростовуються наявними у справі доказами.
До укладення кредитного договору відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування» ОСОБА_1 була поінформована банком щодо умов надання споживчого кредиту, у тому числі щодо пільгової та базової процентної ставки, реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, що підтверджується підписаним нею 07.03.2024 Паспортом споживчого кредиту «Кредитна картка «АТБ» (а. с. 10-11, 42-43).
Підписавши Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 07.03.2024, у якій зазначені такі самі умови використання кредитного ліміту, відповідач ОСОБА_1 погодилась із запропонованими банком умовами кредитування, та відповідно взяла на себе зобов'язання їх виконувати.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Встановивши вказані обставини на підставі наявних у справі доказів в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі простроченого тіла кредиту та процентів за користування кредитним лімітом, що доводами апеляційної скарги не спростовується.
Разом з тим, стягнувши з ОСОБА_1 неустойку у виді штрафу у сумі 150 грн за порушення виконання грошового зобов'язання за споживчим кредитом, суд першої інстанції не врахував вимогпункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022X «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану», за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вказане, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 150 грн штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог АТ «А-Банк» з відповідним зменшенням розміру стягнутої судом з ОСОБА_1 загальної заборгованості за кредитним договором від 07.03.2024 до 61 584,77 грн.
В іншій частині підстав для скасування судового рішення з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційним судом не вбачається.
Згідно вимог частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат сторін зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, які покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому за правилами частини десятої статті 141 ЦПК України, покладаючи судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд зобов'язує сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтара Валерія Миколайовича задовольнити частково.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 липня 2025 року в частині стягнення штрафу в розмірі 150 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за кредитним договором.
Відповідно зменшити суму заборгованості за кредитним договором від 07.03.2024, стягненої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» з 61 734,77 грн до 61 584,77 грн.
Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 3 018,91 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 10,90 грн.
Зобов'язати ОСОБА_1 сплатити Акціонерному товариству «Акцент-Банк» різницю у розмірі 3 008,01 грн судового збору, звільнивши сторони від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Г. Л. Карпушин
О. І. Обідіна