Справа № 527/1887/25 Номер провадження 22-ц/814/610/26Головуючий у 1-й інстанції Свістєльнік Ю. М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
14 січня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: головуючого - судді Карпушина Г.Л.; суддів Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника Козацької Ольги Костянтинівни, яка діє в інтересах акціонерного товариства «Банк Форвард» на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2025 року за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», з участю третіх осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець Олени Олександрівни, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
У червня 2025 року представник позивача звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець Оленою Олександрівною за № 1823 від 03.03.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 41476,76 грн, , а також вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування позову вказувала, що 03.03.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О, було вчинено виконавчий напис № 1823 щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 40626,76 грн.
Згідно постанови приватного виконавця 18.06.2020 року було відкрито виконавче провадження № 62376102 по вказаному виконавчому напису.
Зазначав, що, вказаний виконавчий напис не підлягає виконанню з огляду на відсутність доказів безспірності заборгованості, а також вчинення виконавчого напису на нотаріально не посвідченому договорі.
Окрім того вказує, що виконавчий напис вчинено без достатніх правових підстав, оскільки заборгованість зазначена у виконавчому написі не є безспірною, а також невідомо які саме документи на підтвердження безспірності заборгованості позивача за кредитним договором № 200193683 від 27.03.2019 року були надані приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису.
Зазначає, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку.
Враховуючи викладене просила задовольнити позов.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 , який подано представником позивача - ОСОБА_2 до АТ «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець О.О., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено.
Визнано виконавчий напис № 1823, вчинений 03.03.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. про стягнення заборгованості в сумі 41476,76 грн з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» таким, що не підлягає виконанню.
Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись із рішенням районного суду, його в апеляційному порядку оскаржила
представник Козацька О.К., яка діє в інтересах АТ «Банк Форвард» посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить заочне рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обгрунтування апеляційної скарги вказано, що на підставі рішення Правління НБУ від 07.03.2023 № 90-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «БАНК ФОРВАРД» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.03.2023 № 276 «Про початок процедури ліквідації АТ «БАНК ФОРВАРД» та делегування повноважень ліквідатора банку, розпочата процедура ліквідації АТ «БАНК ФОРВАРД».
Вказує, що за кредитним договором № 200193683 від 27.03.2019 укладеним між ПАТ «Банк Форвард», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 15.08.2024 банком було відступлено право вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» шляхом купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав за результатами проведених електронних торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № GFD001-UA-20240708-70801 від 29.07.2024 та укладено Договір про відступлення прав вимоги № № GL1N426305/1. На дату продажу заборгованість за кредитним договором становила 40 626,76 грн, з них: тіло кредиту - 33 065,77 грн, проценти - 1,04 грн, комісія - 7 559,95 грн. Стягнення заборгованості шляхом видачі нотаріусом виконавчого напису відбувалося відповідно до законодавства.
У зв'язку з наведеним, з 15.08.2024 банк не є кредитором за Кредитним договором № 200193683 від 27.03.2019 укладеним між ПАТ «Банк Форвард», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 , кредитна заборгованість за кредитним договором у банку не обліковується. Враховуючи викладене, вважає, що у задоволені позову необхідно відмови.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи по справі будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Районним судом встановлено, що 03.03.2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець Олена Олександрівна вчинила виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , невиплачених в строк грошових коштів на користь АТ «Банк Форвард» на загальну суму 40626,76 грн. Заборгованість стягується за період з 30.05.2019 року по 28.08.2019 року включно. Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 1823 (а.с.7).
Також встановлено, що 18.06.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62376102, по виконанню виконавчого напису № 1823 виданого 03.03.2020 року (а.с. 23).
Звертаючись з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса № 1823 від 03.03.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 41476,76 грн, таким, що не підлягає виконанню, позивач посилався на те, що такий вчинено з порушенням вимог закону, оскільки приватний нотаріус, вчиняючи оспорюваний виконавчий напис, не перевірив безспірності суми заборгованості.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів суду факт вчинення нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису з порушенням вимог ст. 88 ЗУ «Про нотаріат».
Проте, колегія суддів не може повністю погодитись із таким висновком районного суду з огляду на наступне.
Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»), у тому числі, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Згідно пунктів 1.1, 1.2, глави 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості у позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Зі статті 88 Закону України «Про нотаріат» випливає, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звертається до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати безспірна заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю або в частині розміру заборгованості, або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 61-84цс19).
Так, згідно з підпунктом 1.2 пункту 1 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (підпункт 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, передбачено, що документом для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що заборгованість ОСОБА_1 не є безспірною, оскільки останній не навів доводів та не надав доказів даного факту, не зазначив з якими нарахуваннями та на яку суму він погоджується, а яка сума заборгованості залишилася. виходячи з наступного.
Не надано позивачем також доказів того, що нотаріусом не дотримання процедура вчинення виконавчого напису. Всі доводи в цій частині мають характер припущень, проте позивачем не заявлено суду клопотань щодо необхідності перевірки порядку вчинення виконавчого напису та витребування документів наданих нотаріусу кредитором.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову не відповідають обставинам справи, наявним у справі доказам та положенням матеріального закону.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при зверненні до нотаріуса про вчинення виконавчого напису АТ «Банк Форвард» до заяви були долучені всі необхідні документи на підтвердження безспірної заборгованості боржника, передбачені саме Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, та дотримано тридцятиденний строк після направлення вимоги про усунення порушення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2025 року, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Козацької Ольги Костянтинівни, яка діє в інтересах акціонерного товариства «Банк Форвард» - задовольнити.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», з участю третіх осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець Олени Олександрівни, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» судовий збір у розмірі 1453,44 грн.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повний текст постанови виготовлено 14 січня 2026 року.
Головуючий суддя : _____________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ____________________ С.Б. Бутенко ____________________ О.І. Обідіна